Коли Путін залишить свій пост: два "пекельних" питання для Росії врешті-решт об'єднаються в одне.

Нове керівництво Російської Федерації звинувачуватиме "колишню злочинну владу" у всіх проблемах та труднощах.

У Краматорську 8 жовтня внаслідок російського бомбардування вулиці, де проходили два рейсові автобуси, загинуло 33 особи, а 18 отримали поранення. На ранок того ж дня в Прилуках зафіксували понад 20 загиблих, серед яких п’ятеро дітей, а також більше 50 поранених. Ця трагедія стала результатом влучання крилатої ракети Х-101 у п'ятиповерховий будинок напередодні, в день народження Путіна.

Ракетні "подарункові набори"

Все це вже було і неодноразово. Така ж ракета Х-101 у квітні 2023 року потрапила в багатоповерхівку в Умані. У результаті загинули 25 людей. МО РФ тоді підтвердило "зосереджений удар високоточною зброєю великої дальності по пунктах дислокації резервів ЗСУ. Перешкоджено висуванню підрозділів морської піхоти ЗСУ до районів бойових дій". У Telegram відомства тоді навіть з'явилася цинічна картинка з написом "Точно в ціль" та хештегом "ГероїZ". У січні того ж 2023 року російська ракета, що поцілила в дніпровську багатоповерхівку, забрала 46 життів.

За останні чотири роки в дні святкування дня народження Путіна відбулося чимало жахливих подій. Наприклад, 6 жовтня 2022 року Запоріжжя зазнало масованого ракетного удару з використанням С-300, внаслідок чого загинуло 20 людей. 5 жовтня 2023 року Росія здійснила атаку ракетою "Іскандер-М" по кафе в селі Гроза на Харківщині під час поминального обіду, внаслідок чого загинули 59 мирних жителів, серед яких була 8-річна дитина. Наступного дня, 6 жовтня 2023 року, окупанти вдарили "Іскандером" по центру Харкова, в результаті чого загинули 10-річний хлопчик та його бабуся, а ще 30 осіб отримали поранення. 7 жовтня 2024 року російські війська атакували Київ ракетами "Кинджал", і уламки впали поблизу шкіл і дитячих садків.

Цього року військовослужбовці Росії відзначили день народження Путіна, здійснивши ракетні удари, внаслідок яких загинуло кілька десятків мирних жителів України.

Конфлікт у "середовищі однодумців"

У самій Росії, звичайно, про це не говорять ані слова. Натомість, "патріотична" спільнота активно хвалить Путіна. Наприклад, український колаборант Царьов висловився так: "для мільйонів росіян Путін — це не просто президент. Він є національним лідером і політиком найвищого ґатунку... Нехай кожен новий день буде сповнений впевненості у правильності вибраного курсу, а Росія під вашим керівництвом залишається сильною, єдиною та впевненою у своєму майбутньому".

Окрім відрази до подібних хвалебних слів у стилі сталінської епохи, виникає логічне питання: навіщо це робити? Адже Путін навряд чи читає ці дописи у напівзабороненому Telegram, який він сам запровадив. Відповідь одна: показати своїм кураторів у Кремлі власну лояльність. Зараз Царьов стикається з серйозними труднощами через критику з боку топ-пропагандиста Соловйова, який різко висловився проти нього (власним стилем "Хто ти такий? Ми тебе підтримували!") за публікацію кадрів з полоненими росіянами під час операції "Вівальді".

Царьов визнав невдачу російських військ і засудив неправдиві звіти Міністерства оборони РФ. У відповідь Соловйов звинуватив Царьова в співпраці зі Службою безпеки України, стверджуючи, що він нібито "допомагає в інформаційній війні" та сприяє поширенню паніки.

Проте цей "тераріум однодумців Путіна" не викликає подиву. В Росії завжди ставилися з презирством до українських зрадників. І коли з серйозністю розпочнуть справу проти Царьова, це лише питання часу (як у випадку з іншою дезертиркою, Тетяною Монтян, щодо якої в РФ вже відкрито кримінальні справи).

Привітання "монарху" з Центральноафриканської Республіки.

Нинішнє святкування дня народження Путіна мало чим відрізнялося від попередніх. І не тільки всеросійських. Наприклад, два роки тому видання "РИА Новости" опублікувало хорове відеопривітання йому від мешканців Центральної Африканської республіки. А Соловйов хизувався тим, що в італійському місті нібито вивісили банер з привітаннями Путіну. ТАСС розповів, що окупований Донецьк заполонили плакати з цитатами Путіна. Дітлахів у російських дошкільних закладах змушували плести маскувальні сітки на честь його дня народження. Привітання на тлі портретів Путіна із промовами про "значні успіхи Росії під його керівництвом" опублікували щонайменше 30 шкіл із різних регіонів РФ. Російський індекс наукового цитування (РІНЦ) називав Путіна "найбільш цитованим ученим серед керівництва країни", а Telegram-канал "Радонеж" тоді проголосив його "імператором усього православного світу".

Цього разу патріарх РПЦ Гундяєв в офіційному зверненні заявив, що саме "за Божим провидінням протягом багатьох років Путін очолює нашу країну", а свої відеопривітання диктатору замість африканців прислали російські військові.

Що робити з численними "володіними"?

Однак багато людей нині задумуються над тим, що чекає країну після Путіна. Його 74 роки відчуваються все більше, і неминуче настане момент, коли він залишить свій пост. І знову загостряться два "вічних російських питання": "Хто винен?" і "Що робити далі?"

На це питання намагається дати відповідь російський опозиційний журналіст Олег Кашин: "Всі наші сподівання та історичні можливості сьогодні залежать виключно від його відсутності, від того, щоб Росія позбулася Путіна. Люди, які оточують його — як його піддані, так і солдати на фронті, звичайні громадяни в тилу, нові "тихі", активні прихильники, а також ті, хто опинився за гратами, та емігранти — всі мають схоже бачення: поки він тут, все стоїть на місці, законсервоване, застрягле в глухому куті, неначе в основах Малої Токмачки. А коли його не стане — розпочнеться рух, єдиною перешкодою якого залишиться він, маленький, злий, проте комічний, схожий на бабусю, що бурмоче безглуздість і не усвідомлює нічого ані про себе, ані про країну, ані про історію."

Вся російська політика та історія тепер зосереджені на очікуванні його відходу. Єдине, за що можна буде висловити йому вдячність, – це те, що завдяки своїй незмінності та відсутності альтернатив він надав всім сучасникам, які переживуть його, можливість спокійно перекладати на нього всі проблеми.

Таким чином, відповідь на запитання "хто винен" давно відома і зрозуміла. Усі проблеми будуть перекладені на Путіна — від українських "подарунків" на день народження до інших випадків. Проте існує одне суттєве "але", яке висловив спікер Держдуми В'ячеслав Володін 22 роки тому: "Якщо є Путін — є Росія; якщо немає Путіна — немає Росії".

Отже, перед нами стоїть ще одне "прокляте" російське питання: "як діяти?" — з мільйонами таких "володіних". Без чіткої відповіді на нього не лише "прекрасна Росія майбутнього" є недосяжною, але й навіть просто "Росія без Путіна" залишиться незреалізованою.