Корсун висловив думку про Федорова та його рекомендації для міністра оборони Італії.
Згадайте того SMM-ника, який спочатку зайняв посаду міністра магічної цифровізації, а потім навіть став міністром оборони. Саме про нього йшлося у "Мішиному майдані". А потім, замість того, щоб бути на фронті, він вирушив на заробітки до Італії, де став радником місцевого міністра оборони. Ви ж пам'ятаєте?
Отже, через вплив "золотого хлопчика" стало очевидним, що міністр оборони Італії Гвідо Крозетто виступив з заявою про те, що, на його думку, Україна "ніколи не здолає Росію". Тим не менш, українці можуть вважати значною перемогою, якщо їм вдасться витіснити Росію за межі своїх кордонів.
Отакі висновки зробив Мішин новий роботодавець після Мішиних цінних порад.
А до того, як було залучено "унікального спеціаліста з України", міністр оборони Італії чомусь не висловлювався в такому дусі. Це випадковість?
Якщо комусь цікаво навіщо я досі буцаю дохлу коняку, то відповідь проста й логічна: у хитрозробленого "жижиталізатора" все ще залишаються амбітні плани повернутися у політичне життя України та взяти участь в усіх можливих виборах: президентських, парламентських, місцевих.
У нього все ще є певна аудиторія, яка його підтримує: прихильники, які продовжують отримувати вигоду від запущених ним ініціатив; "ойтішікі", які уникли мобілізації завдяки Дія-Сіті; весь склад паразитичних структур Мінцифри та Держспецзв'язку; грантососи, яким Міша надав фінансову підтримку; розробники нереального "вітчизняного штучного інтелекту" за 5 мільйонів доларів та безліч інших імітаторів, фріків, невдах і ухилянтів, які отримують зарплату з державного бюджету.
Більшість з них все ще вірять у надумані "цінності" та "прості цифрові рішення". Що буцімто великі соціальні проблеми можливо якось вирішити "додатками" ("застосунками" по-федорівськи). Вірять, що "Дія безпечна". Що ніякого цифрового контролю держави над громадянами не існує. Але найбільше прихильники "Божественного Міші" вірять у ним же створену казочку, нібито "Він став жертвою корупціонерів".
Чим довше проходить після потужного удару, завданого Великому Цифровізатору його ж однопартійцями, тим ясніше виявляється незначність його реальної ролі, а також його... ммм, боягузтво, дріб'язковість і примітивність.
Особливо варто звернути увагу на безліч обіцянок, які були щедро роздані, і зіставити їх з реальними досягненнями. Наприклад, такі заяви, як "цифровізація покладе край корупції", "найманці витіснять українців з лав ЗСУ", "військові дії вестимуть роботи замість людей" і подібні.
Він навіть не підтримав власних прихильників на вуличних протестах.
І він і далі залишається "відданим побратимом Зеленського".
Якимось чином великий патріот Міша не став військовослужбовцем після звільнення, а, скориставшись підробленими "бронюваннями" від закордонного фонду (що за дивина?), вирушив на заробітки за межі країни, так і залишившись з гордим титулом "не служив жодного дня".
Читайте також: Федоров і ілюзорна "Армія роботів"
А ще коли Міша тільки став міністром оборони - він забрав фінансування на розробку ракет і передав їх своєму другану на виробництво "поршневих" дронів. Які вже за пів року майже повністю втратили актуальність. Не забуваємо це.
А в Україні (та поза її межами) ледь не щомісяця говорять про вибори.
Справді, суспільство виявило високу стомленість від антиконституційних "пересидентів" - як у парламенті, так і в адміністрації президента, а також у місцевих громадах.
І ці вибори рано чи пізно відбудуться. Ніхто не знає, коли саме, але це неминуче.
І тоді Міша знову з'явиться на сцені - без жодних сумнівів. Можливо, він стане окремим політичним "проектом". Або ж знову виступить у ролі "члена оновленої команди Зеленського".
Але я закликаю розумних людей завжди пам'ятати, хто такий був і ким залишається маніпулятор Міша.
Він відігравав ключову роль у процесі, який призвів до приходу до влади Зеленського кварталу.
Протягом семи років він обіймав найвищі керівні посади в команді Зеленського.
Навіть коли група хом'ячків вигукувала "Фе-до-рофф!!!" та "Мішу вирніт!", він невпинно повторював свої обіцянки вірності Зеленському. І жодного разу не висловив жодних сумнівів, навіть натяків на критику не було.
Так само, як і не дав жодної відповіді на запитання "А хто ж такий Вова з 'Династії'?", він багато розмірковував про "корупцію в Міністерстві оборони", але жодного разу не згадав жодного прізвища.
Ознайомтесь також: Федоров у ролі політичного технолога.
А це його епохальне "Роль кібербезпеки дещо перебільшена" - це ж хрестоматійна класика войовничого невігластва зе-команди.
Дехто може сумніватися в моїй експертній думці або не довіряти моїм оцінкам щодо рівня "китаїзації" української політики в галузі цифровізації. І це нормально.
Але ж не треба бути ІТ-фахівцем, щоб зрозуміти політичні провали Міші як державного діяча та надуманість його "досягнень".
Пам'ятати про усі ці факти й зберігати критичне мислення - це все, про що я наразі прошу.
*Видано з дотриманням авторського стилю.
Джерело можна перефразувати як "витік" або "осередок".
Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки
