Угорщина протидіє російському впливу, але при цьому зберігає Україну в умовах блокади: які результати можна очікувати від безпосередньої бесіди із Зеленським?
Після приходу до влади Петера Мадяра Угорщина почала суттєво трансформувати свої відносини з Росією. Це стало помітно не лише через заяви політиків. 8 вересня Будапешт оголосив про висилку десяти російських дипломатів, звинувативши їх у діяльності, що не відповідає їхньому дипломатичному статусу. За часів Віктора Орбана такий крок здавалося б неможливим. Нова адміністрація демонструє Москві, що попередні правила більше не діють. Однак повністю позбутися російського впливу лише одним рішенням уряду не вдасться. Угорщина продовжує отримувати більшу частину нафти та значну частину газу з Росії. Існує також проект "Пакш-2", який реалізує "Росатом". Тому, хоча Мадяр може висилати дипломатів, відмовитися від російських енергоносіїв так швидко не вдасться.
І тут виникає головна суперечність нової угорської політики для України. Щодо Москви Мадяр готовий діяти жорсткіше, а щодо Києва багато в чому продовжує лінію Орбана. Будапешт визнає Росію загрозою, але не знімає претензій до України через угорську меншину на Закарпатті, хоча українці вже зробили кілька кроків назустріч: погодилася на зміни у сфері прав національних меншин, а Верховна Рада визнала злочини радянської влади проти угорців Закарпаття.
Проте, для Будапешта цього поки недостатньо. Угорщина знову заблокувала просування України на переговорах про вступ до ЄС, пов'язавши це питання з виконанням домовленостей щодо угорської меншини. Прихід Мадяра не зробив автоматичним покращення відносин із Києвом. Угорщина справді віддаляється від Москви, але водночас зберігає тиск на Україну. І саме це може стати найскладнішим питанням для Зеленського у майбутній розмові з нинішнім угорським лідером.
У статті OBOZ.UA розглядається, як трансформується зовнішня політика Будапешта стосовно Росії та які перспективи відкриваються для українсько-угорських відносин.
Перший значний акт політичного "нападу" на Москву.
В Угорщині відбуваються зміни в ставленні до російських дипломатів. 8 вересня Будапешт оголосив про висилку десяти співробітників російської дипломатичної місії. Міністерка закордонних справ Аніта Орбан повідомила, що їхня діяльність суперечила статусу дипломата згідно з Віденською конвенцією. Угорські чиновники не надали детальної інформації про причини цього рішення. У відповідь Росія назвала цей крок недружнім і пригрозила вжити відповідних заходів.
Для зв'язків між Будапештом і Москвою це є надзвичайно рішучим кроком. Як повідомляє угорське видання Telex, одночасна висилка десяти російських дипломатів стала безпрецедентною подією в історії двосторонніх відносин. Ще кілька років тому важко було уявити, що угорський уряд вдасться до такого рішення. За часів Віктора Орбана Будапешт систематично уникав дій, які могли б суттєво ускладнити стосунки з Кремлем.
Ситуація змінилася. Новий уряд під керівництвом Петерa Мадяра прагне відновити нормальні відносини з європейськими партнерами, і питання російської присутності стало одним із тих, де ці зміни особливо помітні. Проте, Будапешт не має наміру повністю припиняти контакти з Москвою. Угорська влада чітко заявила, що висилка дипломатів не означає розриву дипломатичних зв’язків. Однак, після 16 років правління Орбана висилка одразу десяти дипломатів виглядає як суттєва зміна в підходах. Для Москви це сигналізує про те, що в Будапешті більше не готові просто так приймати російську присутність, лише через те, що раніше це було звичайною практикою.
Росіяни в Угорщині були як у себе вдома
Російська активність в Угорщині вже давно викликає занепокоєння не лише у зв'язку з політичними рішеннями Віктора Орбана. Угорські опозиційні політики та журналісти-розслідувачі протягом багатьох років піднімали питання про діяльність російських спецслужб, які можуть діяти під виглядом дипломатичних місій. Для нового уряду це стало однією з тих проблем, які він успадкував.
Сабольч Пані, один із найвідоміших журналістів Угорщини, активно досліджував питання діяльності російських спецслужб у країні. Він опублікував низку розслідувань, в яких стверджував, що деякі операції координувалися через посольство Росії в Будапешті. Після виходу однієї з його статей проти нього була ініційована справа про шпигунство, яка згодом була закрита.
Особливо яскраво ситуація проявилася після початку повномасштабної війни. У той час як інші країни Європейського Союзу активно висилали російських дипломатів, в Угорщині їхня кількість, згідно з розслідуванням Direkt36 та RTL, зросла майже на третину. Також існують оцінки, які вказують на те, що серед цих дипломатів можуть бути російські розвідники. У квітні російськомовне видання "Агентство" повідомило, що приблизно половина з 47 російських дипломатів в Угорщині могла мати зв'язки з російськими спецслужбами. Це пояснює, чому питання російської "дипломатичної присутності" стало настільки чутливим.
Угорець не має наміру самостійно покривати енергетичний дефіцит.
У сфері дипломатії Петер Мадяр має можливість швидше вжити заходів проти Москви, ніж у енергетичній галузі. Відправити дипломатів можна за допомогою одного урядового рішення. Натомість, заміна російських газу та нафти є значно складнішим завданням. Це вимагає залучення нових постачальників, визначення маршрутів, будівництва терміналів, прокладання трубопроводів, укладення контрактів та великих фінансових витрат.
Мадяр відкрито говорить про це. Він визнає, що Угорщина не може швидко відмовитися від російських газу та нафти. Будапешт готовий шукати альтернативні джерела, але не бажає залишатися наодинці з витратами на такий перехід. Саме тому виникають вимоги до Європейського Союзу. Лідер угорської держави вважає, що Брюссель повинен підтримати країни, які найбільше залежать від російських енергетичних ресурсів. Якщо ЄС вимагає відмови від російських постачань, зазначає угорський прем'єр, він зобов'язаний забезпечити фінансування для нової інфраструктури, дорожчих поставок та модернізації енергетичної системи.
Отже, актуальна політика Будапешта виглядає суперечливою. У сфері безпеки та російської розвідки Угорщина готова діяти більш рішуче. Проте в енергетичній сфері вона веде переговори з Брюсселем щодо фінансування та термінів. Це, безумовно, є найскладнішою частиною угорського маневру. Політичний розрив з Москвою можна здійснити досить швидко, але відійти від російських енергетичних ресурсів без суттєвих втрат є значно складнішим і тривалішим процесом.
Основний механізм Москви
За 16 років правління Віктора Орбана Угорщина настільки прив'язала свою енергетику до Росії, що ця залежність тепер стала однією з головних проблем нового уряду. Цифри це добре показують. За даними Європейської комісії, у 2026 році понад 90% імпортованої Угорщиною нафти надходило з Росії. Частка російського газу становила близько 74% імпорту. За оцінками Єврокомісії, російські енергоносії відповідали приблизно за 2,1% угорського ВВП. Єврокомісія називає Угорщину другою в ЄС, після Словаччини, за сукупною залежністю від російського викопного палива.
Існують й інші оцінки. Центр вивчення демократії визначив, що у 2026 році частка російської нафти в імпорті Угорщини складе 93%. Для порівняння, у 2021 році цей показник становив лише 61%. Таким чином, у деяких аспектах залежність Угорщини від російських постачань не зменшилася після початку повномасштабної війни, а, навпаки, зросла.
Будапешт пояснює свою ситуацію географічними факторами: Угорщина не має виходу до моря, а її інфраструктура для транспортування нафти та газу в історичному контексті була націлена на схід. Проте географія є лише частиною картини. Угорщина має можливість використовувати альтернативні маршрути, але протягом багатьох років уряд Орбана зосереджувався на російських постачаннях, тоді як процес диверсифікації йшов повільно. Російська нафта залишалася для угорської енергетики не лише звичним, але й вигідним джерелом.
"Пакш-2" - довгострокова ядерна залежність
Проєкт "Пакш-2" став одним із найскладніших викликів для угорського уряду, якщо він дійсно прагне зменшити залежність країни від Москви. Нові енергоблоки угорської атомної електростанції зводить російська компанія "Росатом". Реактори будуть працювати за російськими технологіями, а значну частину фінансування будівництва Угорщина отримує через державний кредит з Росії. Це питання виходить за межі простого постачання енергоносіїв, оскільки включає технології, обладнання, паливо, фінансування та подальше обслуговування. Згідно з інформацією від Європейської комісії, Угорщина залишатиметься залежною від російського ядерного пального для своїх нинішніх реакторів щонайменше до 2028 року, хоча Будапешт активно шукає альтернативні варіанти.
Після інтенсивної літньої посухи виникли нові питання. Низький рівень води призвів до труднощів з охолодженням атомних електростанцій. У такій ситуації Петер Мадяр відкрито висловив сумнів щодо можливості здійснення розширення "Пакшу" відповідно до початкових планів.
Для Москви "Пакш-2" має значення далеко за межами енергетики. Росія отримує довгостроковий економічний і технологічний зв'язок із країною ЄС. І саме атомна станція може виявитися найміцнішою ниткою, яка пов'язує Будапешт із Москвою.
Відносини між Угорщиною та Україною: які зміни відбулися після приходу угорського уряду.
Безсумнівно, давні проблеми та взаємні претензії, що накопичувалися між цими двома державами, не зникли. Проте, найбільш важливим є те, що з моменту приходу до влади Петера Мадяра, Будапешт змінив свою риторику щодо Росії та конфлікту в Україні.
26 серпня Будапешт офіційно визнав Росію загрозою для Угорщини, Європи та міжнародного порядку. Урядові рекомендації для угорської делегації на 81-й Генеральній асамблеї ООН містять чітку оцінку російської агресії. Угорщина підтвердила свою підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів, а також визнала право України на самооборону. Це створює певний оптимізм, адже для Києва ситуація виглядає зовсім інакше, ніж за часів Орбана. Проте Будапешт продовжує вимагати змін у політиці України стосовно угорської меншини, пов'язуючи цю тему з відносинами України та Європейським Союзом.
Україна здійснила важливий крок у напрямку співпраці.
3 вересня Верховна Рада одноголосно ухвалила заяву, що засуджує злочини, вчинені радянською військовою адміністрацією в Закарпатті в період з 1944 по 1946 рік. У цьому документі особливу увагу приділено репресіям, які зазнали угорці. Восени 1944 року чоловіків віком від 18 до 50 років затримували під виглядом трудової мобілізації. Тисячі мешканців Закарпаття потрапили до радянських таборів без будь-яких судових розглядів. Угорщина протягом багатьох років піднімала це питання у своїх відносинах з Україною. Тепер український парламент офіційно визнав злочини радянської влади щодо угорської громади Закарпаття.
Угорський парламент відзначив рішення Верховної Ради, проте в Будапешті незабаром згадали про угоду між Україною та Угорщиною, підписану 3 червня 2026 року. У документі йдеться про зміни в українському законодавстві та розширення прав національних меншин, зокрема в галузі освіти та культури. Це свідчить про те, що Київ визнав історичні вимоги, але для угорської сторони цього недостатньо. Будапешт очікує на подальші кроки.
Угода, підписана 3 червня 2026 року, містить чіткі терміни для внесення змін до законодавства та ухвалення рішень Верховною Радою. Петер Мадяр висловив думку, що Будапешт не спостерігає виконання зобов'язань у встановлені строки. Угорська сторона, в свою чергу, пов'язала це питання з початком перших переговорних кластерів між Україною та ЄС, що фактично ставить європейську інтеграцію Києва в залежність від двосторонніх угод.
На цьому етапі виникла нова дискусія. Київ висловив готовність обговорити питання прав угорської громади, готовий внести зміни в окремі аспекти освіти та культури, а також зробив кроки в напрямку вирішення питань, пов'язаних з історичними злочинами. Україна демонструє готовність до обговорення навіть найбільш делікатних тем, які протягом багатьох років були джерелом напруженості. У свою чергу, Будапешт не відмовився від можливості вимагати подальших поступок і розширювати свої вимоги. Коли після виконання однієї частини угоди з’являються нові умови для розблокування євроінтеграційних кроків, постає питання про межі компромісу.
Будапешт надалі перешкоджає проведенню переговорів.
8 вересня на робочій групі Ради ЄС з питань розширення Угорщина знову не погодила результати скринінгу, необхідні для відкриття другого і третього переговорних кластерів України, які стосуються внутрішнього ринку та конкурентоспроможності. Представники інших країн ЄС намагалися переконати угорську сторону погодити результати, але домовитися не вдалося. До цього Будапешт уже тричі блокував рішення на цьому етапі. Угорщина пов'язує подальший рух переговорів із виконанням домовленостей про права угорської меншини на Закарпатті. Так Мадяр, який зайняв значно жорсткішу позицію щодо Росії, продовжив лінію Орбана в одному конкретному питанні - Угорщина не відмовилася використовувати суперечку з Україною щодо національної меншини під час переговорів у ЄС.
Чи може особиста зустріч між лідерами призвести до зняття угорської блокади?
Київ висловив ініціативу зустрітися Петеру Мадяру з Володимиром Зеленським. Представник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий підтвердив, що українська сторона вже направила чітку пропозицію стосовно місця та часу проведення зустрічі. Тепер слово за Будапештом.
Особистий діалог тут дійсно важливий. Проте сподіватися, що після нього Мадяр просто відмовиться від своїх вимог до України, не варто. Він прийшов до влади як політик, який прагне продемонструвати угорцям свою силу і вміння укладати вигідні для держави угоди. Ще в червні він узгодив зустріч із Зеленським саме для обговорення питань прав угорської меншини.
Зеленський діє інакше. Для нього головне - не допустити, щоб питання угорської громади перетворилося на постійне право Будапешта блокувати рух України до ЄС. Тому розмова може бути жорсткою. Обидва політики звикли говорити перед своєю аудиторією і навряд чи захочуть вийти із зустрічі з виглядом людини, яка поступилася.
Що Київ може запропонувати? Передусім не політичні обіцянки, а конкретні рішення. Україна вже погодилася на розширення мовних, освітніх, культурних і політичних прав угорської громади в межах домовленостей 3 червня. Далі можна домовлятися про чіткі строки виконання цих положень, спільний контроль за їх реалізацією, постійні консультації з представниками угорців Закарпаття та окремі домовленості щодо шкіл, використання мови, культурних установ і роботи місцевого самоврядування.
Є ще один важливий аспект, який варто врахувати. Київ вже визнав злочини, вчинені радянською владою проти угорців Закарпаття. Цю тему можна винести за рамки поточної дискусії щодо ЄС — спільно вшанувати пам'ять жертв, підтримати дослідження архівів, а також створити українсько-угорську історичну комісію. Такі ініціативи нададуть угорській стороні можливість отримати те, чого вона давно прагне — офіційного визнання трагедії угорців Закарпаття. Водночас Київ має вимагати від Будапешта чіткої реакції: виконання угод Україною не повинно викликати нові вимоги, а права угорської меншини не повинні автоматично призводити до блокування українських переговорів з ЄС.
Одна зустріч навряд чи вирішить усю суперечку. Але вона може дати результат, якщо Зеленський і Мадяр вийдуть із неї не з черговою декларацією, а з кількома конкретними домовленостями - що робить Україна, що робить Угорщина і коли Будапешт припиняє блокувати наступні етапи переговорів України з ЄС.
Буде складно, але треба йти і домовлятися
Перемога Петера Мадяра суттєво змінює угорську політику щодо Росії. За правління Віктора Орбана Будапешт відкрито підтримував позиції, вигідні Москві, а російський вплив став важливою складовою внутрішньої політики Угорщини. Мадяр вирішив скористатися цим контекстом і розпочав реалізацію частини своїх передвиборчих обіцянок. Найважливішим кроком стало рішення про вислання десяти російських дипломатів з країни. Це є знаковим кроком, адже після початку повномасштабної війни багато країн ЄС почали масово висилати російських дипломатів через підозри у шпигунстві, тоді як Угорщина тривалий час утримувалася від таких дій. Таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив Олександр Левченко, дипломат та колишній посол України в Хорватії і Боснії та Герцеговині (2010-2017).
За словами Олександра Левченка, російська дипломатична присутність в Угорщині роками була значно ширшою за офіційні функції посольства. Будапешт перетворився на регіональний центр роботи російських спецслужб із Центральною Європою. Частина російських представників, яких Москва була змушена відкликати або яких висилали з інших європейських столиць, переміщувалася саме до Угорщини та Сербії. Їх цікавили не лише угорські політики, а й бізнес, депутати, лідери громадської думки та потенційні контакти в інших країнах регіону.
"Десять - це ніби і небагато, але якщо до цього було нуль, то це вже хороший початок. І це сигнал не лише росіянам, а й угорським громадянам, які можуть співпрацювати з російською агентурою: дипломатичного прикриття вже не буде", - зазначає Олександр Левченко. На його думку, цей крок важливий ще й тому, що російські спецслужби змінюють методи роботи. Сьогодні для проведення операцій дедалі частіше використовують місцевих громадян або іноземців, інструкції передають через зашифровані канали, гроші можуть переказуватися через криптовалюту. Тому скорочення кількості координаторів і можливостей для їхньої роботи ускладнює проведення таких операцій.
Окремий аспект, що заслуговує на увагу, – це питання грошей та бізнесу. Як зазначає Левченко, нова угорська влада поступово намагається змінити економічну ситуацію, що склалася за часів Орбана, яка могла бути пов'язана з російським впливом. Мова йде про антикорупційні розслідування, фінансові зв'язки, непрозорі тендери та активи осіб, які тривалий час були близькими до керівництва. Це особливо важливо, оскільки, за словами експерта, російський вплив часто базується не лише на особистих симпатіях до Кремля, а й на фінансових інтересах. Тому блокування фінансових каналів може виявитися не менш критичним, ніж зменшення дипломатичного представництва.
Зміна ставлення до Росії не автоматично призводить до покращення відносин з Україною. Хоча новий лідер Мадяр може бути більш стриманим у своїй політиці щодо Києва в порівнянні з Орбаном, в питанні прав угорської меншини він значною мірою дотримується курсу попередньої адміністрації. Будапешт продовжує наполягати на розширенні прав угорців Закарпаття в аспектах освіти, культури та мовного використання. Левченко зазначає, що ці питання накопичувалися протягом багатьох років, і не завжди Україна реагувала на них своєчасно. Зараз вони стали інструментом угорської зовнішньої політики щодо Києва і можуть бути використані під час обговорень про вступ України до Європейського Союзу.
Це явно ілюструється на прикладі блокування переговорних груп. Угорщина вже не раз висловлювалася проти початку переговорів у різних сферах, вказуючи на невирішені проблеми, пов'язані з національними меншинами. Як зазначає Левченко, ця ситуація може мати більш широкий контекст, ніж просто позиція Будапешта. Можливо, за угорським вето приховані інтереси інших країн ЄС, які не бажають відкрито блокувати Україну. У такій ситуації одна країна виконує роль формального супротивника, тоді як інші можуть залишатися в тіні.
Є також економічний аспект. Після того, як Україна стане членом Європейського Союзу, система розподілу фінансової допомоги з Європи зазнає змін, що може призвести до втрати значної частини фінансування для деяких нинішніх одержувачів. Тому, поряд з політичними та історичними конфліктами, виникає конкуренція за ресурси. У зв'язку з цим Україні необхідно не лише критикувати угорське вето, а й розробити ефективну стратегію для переговорів.
"Треба дуже тонку політику проводити: з одного боку, захищати національні інтереси, а з другого - шукати можливість знімати ці вето. Ми залежимо від них, тому маємо щось пропонувати", - вважає Левченко.
У цьому випадку особиста взаємодія між Володимиром Зеленським і Петером Мадяром може бути важливою з практичної точки зору.
Не йдеться про відмову України від своїх основних принципів, а про пошук конкретних угод, які можуть допомогти усунути заперечення з боку Угорщини. Серед можливих аргументів для обговорення - економічні ініціативи, співпраця в сфері безпеки, а також додаткові гарантії для угорської меншини, включаючи фінансування або створення освітньої інфраструктури за рахунок українського бюджету. Україна має можливість підготувати інші переконливі аргументи та пропозиції, які можуть бути прийнятними для угорської сторони. Важливо вести діалог з дотриманням принципів взаємної поваги та інтересів, щоб досягти домовленостей, - підкреслює Олександр Левченко.
