Близько 60% українських біженців, які знаходяться в Європейському Союзі, зайняті на роботах, що не відповідають їхній спеціалізації. Економістка пропонує аналіз причин цього явища.
Ілюстративне зображення: Делегація Європейського Союзу в Україні.
Втрати для самої людини, для країни проживання та для України
Дослідження, проведені Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, показують, що близько 60% біженців мають роботу, проте часто займають позиції, які не відповідають їхній кваліфікації. У Чехії 72% українських біженців працевлаштовані, у Польщі – 70%, а в Німеччині – 46%. Яку економічну ціну платить Україна та Європа за втрату такого цінного людського капіталу, коли кваліфіковані спеціалісти змушені виконувати не складні завдання?
Це дійсно є втратою людського капіталу. Подібна ситуація має негативні наслідки для всіх залучених сторін: для особи, яка працює не за своєю спеціальністю і з часом втрачає свої навички, та для країни приймаючої, яка могла б ефективніше використати вже навчений персонал. Не варто забувати, що навчання людей вимагає значних фінансових витрат. Виходить, що вже сформований капітал залишається недоотриманим. Це також може бути проблемою для нашої країни, адже коли така особа повернеться, ми зіткнемося з наслідками її декваліфікації. Якщо людина тривалий час не займається своєю професією, вона втрачає певні навички, а її кваліфікація знижується. Це може стати серйозною проблемою для нас у майбутньому. Я не вважаю, що це результат свідомої політики закриття кордонів. Скоріше, це свідчить про відсутність чіткої стратегії з боку країн, що приймають, щодо максимально ефективного використання тих, хто приїхав до них.
Знання мови має велике значення.
Чому країни по-різному ставляться і чому такі різні показники?
На ситуацію впливають різні фактори, які можуть по-різному проявлятися у різних країнах. Одним із найважливіших аспектів є володіння мовою. Наше дослідження, проведене на початку року, виявило, що біженці, які мають високий рівень мовної підготовки, частіше знаходять роботу за спеціальністю. Це цілком зрозуміло, адже кваліфіковані посади потребують доброго знання мови, зазвичай на рівні B2 або C1, що дозволяє вільно спілкуватися на професійні теми. Мова, особливо якщо вона суттєво відрізняється від української, як, наприклад, німецька чи нідерландська, може стати серйозною перепоною. Другий важливий чинник — країна перебування. У Німеччині існує система, що сприяє інтеграції біженців, пропонуючи оцінку їхнього потенціалу та фінансування мовних курсів. Якщо людина має вищу освіту, їй можуть допомогти знайти роботу, яка відповідає її кваліфікації. На відміну від цього, у Польщі та Чехії такої системи немає, і новоприбулі змушені самостійно шукати роботу. Перші вакансії, які вони знаходять, часто пов’язані з менш кваліфікованими професіями, які не вимагають високого рівня знань мови. Це, як правило, фізично важка робота, до якої місцеві не прагнуть, тому конкуренція є низькою. Це може стати пасткою: швидко знайти роботу необхідно, і, потрапивши на таку посаду, людині важко вибратися далі. Якщо вона працює весь день, в неї просто немає сил відвідувати мовні курси. Що стосується визнання українських дипломів, навіть якщо процедура не є складною, вона вимагає зусиль. Необхідно зрозуміти, куди звертатися, подбати про переклад документів, їх апостилізацію, що потребує фінансових витрат. Будь-які бюрократичні процедури створюють додаткові бар’єри, навіть якщо вони адаптовані для українців, що трапляється не так вже й часто. Іноді для дефіцитних професій, наприклад, для медиків, країни можуть спростити ці процеси, але це все ще залишається перешкодою. Важливо пам’ятати, що біженець — це людина, яка приїжджає на нове місце і має почати все з нуля, облаштовуючи своє життя.
Ірина Іпполітова. Зображення з публічних джерел.
Багато чого залежить конкретно від країни
Якою мірою держави прагнуть залучити професійні навички українців, які прибули до них, та сприяти їх швидшій адаптації та освоєнню?
Це реакція на ринок праці, який існує в країні. Якщо є потреба в медиках, можуть йти назустріч українським медикам, послаблювати вимоги, оплачувати мовні курси - таке є. Якщо не вистачає технічних, інженерних фахівців, можуть те саме робити для фахівців цих спеціальностей, але це дійсно залежить від ситуації в країні. І цей фактор професії теж дуже важливий, коли ми говоримо про визнання, про роботу за фахом, на нього теж треба зважати, тому що для різних професій ситуація дуже відрізняється. Якщо ми говоримо про ЄС, там є таке поняття, як регульовані професії, тобто професії, до яких є чіткий перелік вимог освітніх, кваліфікаційних. І кандидат має відповідати цим вимогам, щоб всі медики, фармацевти, ветеринари, архітектори обов'язково мають підтвердити і своє навчання, і свої практичні навички. Для них ця процедура більш складна. З іншого боку є професії, які не врегульовані. Цей список регульованих і нерегульованих теж залежить від країни. Вони різні в різних країнах ЄС. І тут теж дуже сильно залежить, куди ви потрапили і яка саме ваша професія. Але якщо це нерегульована професія, до якої нема цих обов'язкових вимог таких жорстких, тут насправді рішення вже може навіть ухвалювати сам роботодавець. Ви приходите, але у вас є певна освіта, кваліфікація. І тут вже насправді сам роботодавець може ухвалити рішення. Навіть якщо роботодавець готовий таке робити, потрібна буде мова місцева. Є невеликі винятки, такі сфери інтернаціональні, наприклад, як IT, де можна обійтися і англійською мовою.
В Німеччині є система інтеграції мігрантів, якої немає в Польщі та Чехії. В Німеччині ця система з'явилася ще задовго до українських біженців і вона розроблялася не для українських біженців, а загалом для мігрантів, яких досить багато в Німеччині. І дійсно країна готова розглядати кожен випадок індивідуально. І якщо вони бачать, що у людини є цей потенціал - так, вони готові оплачувати курси, не тільки початковий рівень. Тому що багато країн насправді оплачують курси. Але найчастіше це просто такий початковий рівень, щоб ви могли порозумітися десь на вулиці, в магазині. Німеччина готова вчити до просунутих рівнів, якщо вони бачать цей потенціал. Тут є оця налагоджена система, в яку просто потрапили українські біженці. Також в них є і фінансово економічна можливість це все робити, тому що це досить дорого, особливо на першому етапі всіх прийняти, розселити, утримувати, навчати, поки людина не зможе самостійно інтегруватися.
Процедура залежить від професії та країни
Які кроки потрібно здійснити для підтвердження своєї професійної кваліфікації, щоб диплом отримав визнання?
Процедура залежить від професії, а також від країни, тому що питання освіти, якщо ми говоримо про ЄС, віддається на відкуп окремим країнам. Кожна країна може висувати певні вимоги до освіти за певними професіями. Тому людина, коли потрапляє в країну, саме в цій країні треба визначити, які вимоги до якої професії. І ще нам треба тут розрізняти теж два моменти. Є визнання освітніх документів, яких може вистачати для певних професій, коли ви просто підтверджуєте, що у вас є диплом бакалавра чи магістра, отриманий в українському університеті. І цього іноді буває достатньо. Але для частини професій потрібно проходити процес визнання кваліфікації, підтвердити, що ви дійсно вмієте щось робити. І досвід враховується. Це можуть бути іспити практичні, теоретичні. Це стосується нерегульованих професій, до яких простіші вимоги, коли ви можете просто підтвердити факт навчання в українському університеті за певною спеціальністю і цього може бути достатньо. А є професії, до яких більші вимоги, коли ви маєте і показати, де вчилися, як вчилися, і прям до списку конкретних предметів. І вам необхідно довчити певні предмети, яких у вас, наприклад, не було в програмі навчання, потім здати теоретичний іспит, практичний - підтвердити, що ви дійсно можете робити певну роботу. І тільки тоді вам можуть надати права. Питання мови дуже важливе. Ці всі іспити відбуваються мовою приймаючої країни. Це теж величезний бар'єр насправді.
Чи відбувається переміщення біженців з однієї держави в іншу?
Зазвичай біженці не переїжджають з країни в країну, тому що будь-який переїзд - це досить складний і дорогий процес. Звісно, такі випадки є, але коли ми говоримо про родину з дітьми, яким треба знайти і житло, і місце навчання, то це все дуже сильно прив'язує і до країни, і до конкретного місця, де люди опинилися. Такі випадки переїзду не дуже часті.
