Михайло Бродський: Саарська концепція для тимчасово захоплених територій України: приклад відстроченого суверенітету -- Блоги

Обговорення перспектив тимчасово захоплених Росією українських регіонів, таких як Донбас і Крим, на даний момент опинилося в безвихідній ситуації.

Однак в історії є приклади, коли здавалось би, безвихідний територіальний спір між потужними державами знаходив своє вирішення.

● не силою і не капітуляцією жодної зі сторін,

● а за допомогою механізму тимчасового міжнародного адміністрування з наступним вираженням бажання населення.

Саарська модель - один із найяскравіших таких прикладів, і він заслуговує вивчення в контексті українського питання.

Саарський прецедент

Після завершення Першої світової війни, відповідно до Версальського договору 1919 року, країни-переможниці вирішили відібрати Саарську область - маленький, але стратегічно важливий вугільно-промисловий регіон, що розташований на кордоні Німеччини та Франції - у складі Німеччини.

Союзники вирішили не передавати його безпосередньо Франції: територія Саару була передана під контроль Ліги Націй на визначений період - 15 років.

Договір прямо передбачав: після закінчення перехідного періоду населення саме вирішить свою долю на референдумі.

У січні 1935 року 90% мешканців проголосували за повернення до Рейху. Результат відображав насамперед силу етнічної і культурної ідентичності - фактор, який виявився сильнішим за ідеологічні застереження.

Після завершення Другої світової війни ситуація знову виникла з певними змінами. Франція знову здійснила окупацію Саару. Однак згодом питання статусу Саару стало останнім бар'єром на шляху до примирення між Францією та Німеччиною. Було організовано референдум, і вже 1 січня 1957 року Саар політично інтегрувався до Федеративної Республіки Німеччина.

Чому це важливо для України

Логіка цієї моделі залишається привабливою з ряду причин.

По-перше, це дозволяє призупинити активні бойові дії без юридичного визнання анексії. Передача Донбасу та Криму під тимчасове міжнародне управління, наприклад, ООН, ОБСЄ або спеціально створеної організації, закріплює питання суверенітету як таке, що залишається відкритим і не визначеним на користь Росії.

По-друге, вона формує часові рамки. Саарська модель продемонструвала, що 10-15 років нейтрального адміністрування можуть суттєво змінити політичну атмосферу та умови для реалізації волі народу. Протягом цього періоду можливо здійснити демілітаризацію, повернення біженців, відновлення економічної діяльності і, що найважливіше, поступове згасання пропагандистського впливу.

По-третє, це прийнятний варіант для міжнародних союзників України. Концепція відкладеного суверенітету надає їм підставу: це не капітуляція, а встановлення певної процедури.