Пастка в 38%: чому компанії, що займаються теплопостачанням, опиняються у безперервному борговому циклі за газ.
Тарифна політика перетворює на боржників навіть відповідальні підприємства. Чи буде взимку тепло в квартирах?
Коли мова заходить про ціни на опалення та фінансові розрахунки теплопостачальних компаній за газ, ситуація звичайно зводиться до спрощеного і помилкового висновку: споживачі регулярно оплачують послуги з опалення та гарячого водопостачання, проте теплокомуненерго (ТКЕ) все одно накопичують борги перед "Нафтогазом".
Однак не всі споживачі усвідомлюють, як формується борг за газ і як насправді функціонують теплопостачальні компанії в умовах війни.
Візьмемо, наприклад, місто-герой Старокостянтинів, з населенням близько тридцяти тисяч осіб, щоб продемонструвати, як поточна тарифна політика може перетворити навіть найвідповідальніше та найефективніше теплопостачальне підприємство на хронічного боржника. Ця ситуація є вкрай тривожною напередодні одного з найскладніших опалювальних сезонів за час війни.
Математика відриву
Економічно обґрунтований тариф на виробництво та постачання тепла для населення Старокостянтинова в опалювальному сезоні 2025-2026 років становить 4 563,5 грн/Гкал. Натомість фактичний тариф, за яким ми нараховуємо плату населенню, - 1 746,57 грн/Гкал. Він не змінювався з 2018 року.
Переходимо до розрахунків: встановлений тариф покриває лише 38% фактичних витрат, які обґрунтовані економічно, на надання нашої послуги. Що це насправді означає? Уявімо собі ідеальну ситуацію, в якій всі споживачі своєчасно виконують свої фінансові зобов'язання перед КП "Тепловик". Навіть у такому випадку підприємство зможе отримати лише 38% необхідних коштів для розрахунків зі своїми партнерами.
У теорії це виглядало б так: зарплату колективу ми виплачуємо в розмірі 38% від передбаченої штатним розписом, податки сплачуємо на 38%, за природний газ - теж 38%, за технологічну електроенергію - 38%, аварійні та планові ремонти мереж фінансуємо на 38%. Насправді це неможливо ні фізично, ні юридично.
Заробітна плата та податкові зобов'язання. Важливо виконувати їх у визначений термін і в повному обсязі. Затримки або часткові виплати податків можуть призвести до значних штрафних санкцій. Якщо знизити рівень заробітної плати, спеціалісти можуть перейти до тих компаній, де забезпечується стабільна та повноцінна оплата праці. Слід зазначити, що умови оплати праці, включаючи оклад керівника, строго регулюються галузевими угодами, тому неможливо встановлювати їх на власний розсуд.
Розподіл газу та електричної енергії. Послуги операторів розподільних мереж необхідно сплачувати щомісяця в повному обсязі. Жодні аргументи щодо мораторію або воєнного стану не можуть бути підставою для звільнення від оплати. У разі наявності заборгованості оператори мають право перекривати подачу газу та електрики, що призводить до зупинки об'єктів генерації.
Власне виробництво електроенергії. Нашою запорукою стабільності для підприємства є те, що електрика для технологічних процесів генерується на когенераційних установках. Це дозволяє зменшити навантаження на фінансовий бюджет, однак витрати на паливо, обслуговування апаратури та витратні матеріали залишаються актуальними — їх потрібно покривати щоденно.
Автоматичне стягнення коштів. Теплопостачальні компанії не мають можливості вільно управляти фінансами, отриманими від споживачів. Постанова уряду №812 встановлює пільгову ціну на газ, але одночасно вводить строгий механізм розподілу доходів з рахунків теплопостачальників за схемою "65 на 35".
Тобто 65% суми, що надходить за тепло й гарячу воду, автоматично списуються як оплата за газ на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг". Отже, на решту господарської діяльності КП залишається лише 35% від 38% чинного тарифу, тобто 13,3% від економічно обґрунтованого тарифу.
Цикл боргових зобов'язань
Щоб зрозуміти, звідки взялися борги тепловиків, повернімося у 2021 рік. Тоді уряд, Офіс президента, "Нафтогаз" та Асоціація міст України підписали меморандум, який мав забезпечити стабільне проходження сезону 2021-2022 років.
Це був унікальний суспільно-політичний компроміс: місцева адміністрація погодилася не підвищувати тарифи на опалення та гарячу воду для жителів, в той час як центральна влада та компанія "Нафтогаз" взяли на себе зобов'язання забезпечити підприємства галузі конкурентоспроможною ціною на газ і вчасну компенсацію, щоб вони могли функціонувати без фінансових втрат.
Ціну на газ для виробництва тепла для населення зафіксували на рівні 7 420 грн за тис. куб. м з ПДВ до 31 травня 2022 року. Місцевим бюджетам пообіцяли додаткові надходження - збільшення їх частки податку на доходи фізосіб на чотири відсоткові пункти, а тепловикам мали компенсувати різницю в тарифах.
Спочатку йшлося про тимчасове рішення, яке діяло лише одну зиму, але після початку масштабного конфлікту заборону на підвищення тарифів на тепло і гарячу воду було закріплено в законодавстві. Відтоді пройшло кілька років, і цілком зрозуміло, що ціни на електроенергію, витратні матеріали, паливо та обладнання в деяких випадках зросли втричі.
Для теплопостачального підприємства це означає одне: різниця між реальною собівартістю тепла і чинним тарифом для населення нікуди не зникає, а перетворюється на нов борги за газ. Звідси логічне запитання: про які своєчасні й повні розрахунки за газ може йтися за такої моделі тарифоутворення?
Як тепловикам "закривати" борги минулих опалювальних сезонів, коли нині діє точнісінько така сама система "вимивання" обігових коштів з рахунків?
На перший погляд, відповідь видається зрозумілою та чітко закріпленою в нормативно-правових актах: у випадку, якщо тариф не покриває економічно обґрунтовані витрати, різницю має компенсувати уряд. Це дозволяє не лише стримувати підвищення тарифів для споживачів, але й уникати накопичення боргів теплопостачальними підприємствами. Проте, цей механізм не виконує своїх функцій.
Держава не дотримується своїх зобов'язань: за п'ять років теплові компанії жодного разу не отримали фінансових компенсацій. У результаті, борг держави перед теплокомуненерго за різницю в тарифах в деяких випадках перевищує те, що підприємства винні "Нафтогаз трейдингу" за постачання газу.
Так, старокостянтинівський "Тепловик" заборгував за газ 274 млн грн, тоді як борг держави перед підприємством за різницю в тарифах перевищив 285 млн грн. Подібна ситуація, за рідкісними винятками, спостерігається в усій Україні.
До 1 липня 2026 року держава не відшкодувала тепловим компаніям більше ніж 85 мільярдів гривень. Ця сума майже дорівнює боргам тепловиків перед "Нафтогаз трейдингом", які виникли після 1 червня 2021 року і складають 85,91 мільярда гривень.
Зла іронія в тому, що мільярдні борги держави перед теплокомуненерго ніяк не захищають їх від масових судових позовів державного газопостачальника з усіма наслідками. Судові процеси додають підприємству фінансового навантаження: судовий збір, пеня, 3% річних, інфляційні втрати, 10-відсотковий виконавчий збір.
Штучно сформований "хвіст" штрафів, пені та судових витрат подекуди сягає 50% основного боргу. Компенсувати ці нарахування підприємству не вдасться: вони не закладені в тариф і не передбачені в жодній бюджетній програмі.
Як вижи(ва)ти
Теплокомуненерго стали заручниками ситуації, коли держава, з одного боку, забороняє доводити тарифи до економічно обґрунтованого рівня і не виконує власних зобов'язань щодо компенсації різниці в тарифах, а з іншого - дозволяє державній групі "Нафтогаз" відкривати виконавчі провадження, блокувати рахунки теплопостачальних підприємств і примусово стягувати з них борги за газ.
Чи існують у світі менеджери, здатні за таких умов забезпечити безперебійний опалювальний сезон без накопичення боргів? Відповідь очевидна: ні, адже закони економіки не скасувати ні судовими рішеннями, ні меморандумами.
Заборгованість у секторі досягла критичних рівнів, а труднощі, з якими стикаються теплопостачальні компанії та "Нафтогаз" в очікуванні важкої зими, настільки величезні, що вирішити кризу взаєморозрахунків поверхневими заходами вже не вдасться.
Зводити кризу лише до конфлікту між теплопостачальниками та постачальником газу було б неправильно. Ми об'єктивно аналізуємо ситуацію і усвідомлюємо, в яких важких умовах діє НАК. Компанії необхідні фінансові ресурси для закупівлі імпортного газу, відновлення інфраструктури та підготовки до зимового сезону, тому своєчасні платежі є для неї надзвичайно важливими.
Проте не менш очевидним є й інше: за існуючими методами та тарифною структурою теплокомуненерго не здатні оплатити газові витрати коштами, які не передбачені ані в тарифах, ані в бюджетних програмах. В результаті, вони змушені накопичувати борги.
Перед початком важкого опалювального сезону дане питання вимагає комплексного вирішення на урядовому рівні. Необхідно провести взаємозалік заборгованостей між державою, теплопостачальними підприємствами та "Нафтогазом", а також забезпечити компенсацію різниці в тарифах і переглянути підходи до формування тарифів на тепло й гарячу воду, щоб нарешті усунути корінь проблеми з боргами.
Процес переходу до економічно обґрунтованих тарифів, а також розробка майбутньої системи адресних субсидій для соціально незахищених груп населення потребують додаткового обговорення, проте необхідність системного підходу є очевидною. Чим більше часу уряд витрачає на затягування цього питання, тим більші витрати понесе державний бюджет, постачальники тепла та кожен українець.
