Референдум під впливом Росії: Як Швейцарія майже скасувала санкції на користь свого нейтралітету.

Атака на Україну стала моментом, який розділив історію на дві частини: "до" і "після".

У сучасному контексті швейцарського нейтралітету можна окреслити виразну межу: період до початку масштабної агресії Росії проти України та той, що настає після неї.

Колись нейтралітет не спричиняв у державі жодних політичних емоцій; він сприймався як застаріла, забута ідея, що хвилювала тільки істориків. Проте з поверненням масштабних конфліктів на європейську землю все кардинально змінилося.

Після деяких коливань Швейцарія, хоч і під впливом міжнародного тиску, вирішила приєднатися до європейських санкцій на адресу Росії. Це рішення знову актуалізувало питання нейтралітету в рамках політичних дискусій. Референдум став відповіддю на існуючі сумніви і протести.

Громадяни прийняли рішення, що нейтралітет не є статичною концепцією. Його сутність може трансформуватися відповідно до змін у навколишньому середовищі, і влада повинна визначати, як саме реалізувати цей принцип в умовах значних геополітичних зрушень.

Показово, що особливо критично до ініціативи поставилися люди, старші за 65 років.

Це покоління пережило холодну війну та загрозу глобального конфлікту. Тоді Швейцарія, хоч і дотримувалася військового та правового нейтралітету, але однозначно належала до західного світу. Зараз, коли до Європи повернулася війна, це знову стало актуальним.

Швейцарія не хоче ізоляції

Результати голосування в неділю демонструють, що більшість виборців не прагне ізолювати Швейцарію від інших європейських країн.

У 2022 році рішення країни приєднатися до санкцій ЄС проти Росії викликало запеклі суперечки. Але зараз більшість швейцарців підтримують стратегічну логіку уряду. Якщо в майбутньому Швейцарія вирішить систематично ухилятися від санкцій, то ризикує посваритися з сусідами або взагалі опинитися в ізоляції.

Виборці також висловилися проти обмеження співпраці з оборонними альянсами. Адже у випадку суттєвої військово-політичної кризи підтримка таких союзів може виявитися необхідною навіть для самої Швейцарії.

На думку виборців вплинули й заяви командувача швейцарської армії Бенедикта Рооса про те, що країна не готова самостійно протистояти всім загрозам, і в разі збройного конфлікту їй довелося б розраховувати на допомогу сусідів.

У такій ситуації багато хто визнав жорстке конституційне обмеження ризикованим.

Чи можливо адаптувати законодавство Швейцарії для вигоди Росії?

Автори ініціативи намагалися запевнити виборців у відсутності проросійських тенденцій, проте їм не вдалося позбутися цього враження.

Кампанія, яка проходила під девізом "Ні війні" з символом голуба миру, виглядала як пропагандистський проект і не відзначалася щирістю. Було очевидно, що найбільш очевидним результатом цієї ініціативи могло стати скасування Швейцарією санкцій проти Росії.

До того ж на самому початку кампанії ініціативу публічно підтримала офіційна представниця російського МЗС Марія Захарова. Потім на підтримку змін виступили також прихильники офіційної російської лінії у Швейцарії.

Російська підтримка задала тон усій подальшій дискусії у Швейцарії.

В результаті, у публічних обговореннях зміни в законодавстві Швейцарії асоціювалися з інтересами іншої держави.

Паралельно з кампанією в інших європейських країнах, звинувачення на адресу Росії в агресії ставали все більш гучними. Мова йде про напади з використанням безпілотників у Німеччині, акти саботажу в Балтійському морі та операції проти європейських політиків у Польщі. У вересні командувач швейцарської армії Бенедикт Роос відкрито заявив, що "Швейцарія стала мішенню для Москви".

Тож настільки переконливе "ні" ініціативи стало також реакцією на дії Росії.

Комерційні інтереси організатора референдуму.

Цей підсумок став серйозним ударом для колишнього "народного трибуна" Крістофа Блохера, який у свої поважні 85 років знову вирішив активно долучитися до важливої національної політичної дебати.

Однак напередодні голосування йому довелося відповідати на запитання: чи справді він бореться за ідею нейтралітету? Чи, можливо, для нього важливіші власні бізнесові інтереси?

Підстави для цих підозр були виявлені в діловій кар'єрі політика. Коли Крістоф Блохер заснував концерн EMS, його компанія співпрацювала з режимом апартеїду в Південній Африці, незважаючи на міжнародні санкції. Наразі компанія EMS-Chemie, що потрапила під управління його дочки Магдалени Мартулло-Блохер, продовжує здійснювати бізнес в Росії.

Сам Крістоф Блохер зазначив, що російський ринок не є критично важливим для компанії, адже Китай має набагато більшу значущість. Проте це лише підкреслює питання, яке стоїть за ініціативою політиків заборонити Швейцарії дотримуватись санкцій. Якщо колись Пекін вирішить застосувати силу проти Тайваню і західні держави запровадять економічні санкції, то китайський бізнес EMS може опинитися під серйозним ризиком.

Це не свідчить про те, що Крістоф Блохер лобіював ідею нейтралітету виключно з метою вигоди для своєї компанії, проте піднімає це питання до рівня цілком обґрунтованого.

Супротивникам ініціативи вдалося перетворити це питання на одну з головних тем політичних дискусій.

Свого часу завдяки EMS-Chemie Крістоф Блохер став мультимільярдером. Потім, завдяки винятковому вмінню відчувати настрої значної частини суспільства - однією з визначальних фігур швейцарської політики останніх десятиліть.

Проте ця ера закінчилася. Перший істотний політичний невдачею Блохера стало те, що в 2007 році його не обрали повторно до Федеральної ради. Тепер він пережив ще одну поразку.

"Гнучкий нейтралітет" - це не завада для виконання ролі посередника.

Прихильники суворого нейтралітету стверджували, що лише він дозволить Швейцарії зберегти довіру до себе як до країни, що пропонує посередницькі послуги, і як до незалежного посередника. На їхню думку, на кону була репутація Швейцарії як неупередженого учасника міжнародних відносин.

Аргумент звучав надзвичайно лаконічно: "Не можна бути "трохи нейтральним": це вже не нейтралітет".

Проте більшість населення висловила підтримку альтернативній позиції, яку в основному озвучували дипломати та представники гуманітарних організацій під час кампанії. Якщо розглядати нейтралітет у його абсолютному вигляді, Швейцарія, як держава-депозитарій Женевських конвенцій, може створити враження, що не проводить розмежування між жертвами агресії та агресорами.

А по суті - фактично допомагає агресору.

Результати голосування показують, що більшість не вважає можливість для Федеральної ради політично реагувати на грубі порушення принципів нейтралітету за порушення цього самого нейтралітету.

Обговорення питання нейтралітету ще триває.

Однак, нейтралітет навряд чи знову стане лише темою для історичних підручників.

29 листопада 2026 року Швейцарія буде зобов'язана провести голосування щодо внесення змін до "Закону про військові матеріали". Наразі існуюче законодавство забороняє експорт озброєння країнам, що беруть участь у збройних конфліктах. Запропоновані поправки дозволять Швейцарії постачати зброю деяким державам, яких вона вважає близькими партнерами. Проте Україна не потрапила до цього переліку.

Цього разу правоцентристські та праві партії підтримують пом'якшення правил, розраховуючи поліпшити становище швейцарської оборонної промисловості. Ліві, навпаки, побоюються, що в цьому разі вироблена у Швейцарії зброя частіше потраплятиме в зони конфліктів. Водночас вони критикують реформу за те, що вона все одно не дозволить підтримувати Україну поставками озброєння.

Швейцарське законодавство щодо нейтралітету саме по собі не заважає постачанню зброї. Отже, вже за два місяці в центрі дискусій знову з'являться практично ті ж самі питання.

Чи можливий експорт значної кількості зброї, водночас зберігаючи статус нейтральної нації? Які критерії розмежовують військову нейтральність і політичну підтримку? Швейцарці опиняться перед необхідністю знайти відповідь на це питання.

Автори: Катя Ромі, Поліна Тюрюбан, Бальц Рігендінгер, SwissInfo.

Стаття спочатку з'явилася на сайті SwissInfo і публікується з редакційними скороченнями з дозволу правовласника