Росія в конфлікті з НАТО: стратегія "множинних ударів".

Після невдалих спроб швидко захопити Україну, у Росії придумали зручне виправдання своїх невдач на українському фронті. Вони стверджують, що конфлікт не стільки з українським народом, скільки з Заходом і НАТО. Наразі ця "війна" переходить на новий етап.

Російські сили досліджують реакцію НАТО з самого початку повномасштабного вторгнення в Україну. Протягом цього періоду зафіксовано численні випадки порушення повітряного простору країн-членів Північноатлантичного альянсу російськими ракетами та безпілотниками. Спочатку це були окремі інциденти, такі як тривалий перельот через Білорусь і падіння "Шахеда" в Латвії восени 2024 року. Однак, не отримавши належної відповіді, Росія почала здійснювати більш численні та зухвалі атаки на східному фланзі НАТО. У вересні 2025 року Польща зазнала фактичної атаки з боку понад двадцяти російських бойових дронів, і в цей момент авіація НАТО вперше в своїй історії була змушена протистояти повітряним загрозам на території Альянсу.

На жаль, попри визнання польським керівництвом того факту, що всі "невідомі" БПЛА були оснащені вибухівкою, офіційна реакція НАТО на цей інцидент була прогнозованою: Альянс не став розглядати його як навмисний збройний напад (що змусило б застосовувати Статтю 5). Генеральний секретар НАТО Марк Рютте назвав дії Росії "абсолютно безвідповідальними та небезпечними", але зауважив, що повна оцінка цих дій триває...

Це ще більше підсилило інтерес росіян до активних дій, і в 2026 році "випадкові" порушення повітряного простору країн НАТО продовжилися. Наприклад, у травні російський ударний дрон вразив багатоквартирний житловий будинок у румунському місті Галац. Після цього румунська протиповітряна оборона нарешті почала не лише спостерігати за такими "випадковостями", а й знищувати подібні цілі. А в липні російська крилата ракета Х-101 потрапила у повітряний простір Польщі.

"Ми можемо з упевненістю стверджувати, що це була ракета Х-101 російського виробництва. Це крилата ракета, що має можливість нести ядерні боєголовки, яка вибухнула при контакті з землею", - повідомив заступник міністра національної оборони Польщі Цезарій Томчик.

Реакція на цей інцидент знову була млявою. Польща викликала для пояснень російського посла, а прем'єр-міністр країни Дональд Туск заявив: немає підстав вважати, що ціллю ракети була польська територія. В НАТО нагадали, що Альянс разом із Польщею активували засоби протиповітряної та наземної оборони (правда, не загострюючи увагу, що ці засоби все одно дозволили російській ракеті здолати майже сотню кілометрів вглиб "захищеної" території, а не збили її). А в США запевнили, що сприймають порушення повітряного простору держави-члена НАТО з "максимальною серйозністю", але нагадали, що ракета врешті "приземлилася", на щастя, без жертв.

Випадковості не випадкові

З одного боку, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун підкреслює, що наразі немає переконливих доказів того, що Росія свідомо намагалася атакувати територію Польщі (необхідно ще з'ясувати, чи були дії умисними). Проте, в той же час, не слід просто відкидати всі події як випадкові.

"Згідно з його думкою, найкраще пояснення ситуації полягає в тому, що російське командування здійснює запуски біля кордонів НАТО, усвідомлюючи ризик їхнього порушення. Це може слугувати для Кремля способом випробовувати швидкість реакції Альянсу, перевантажувати його системи спостереження, а також поступово звикати західну громадськість до думки, що російські ракети можуть з'явитися на території країн-членів НАТО."

При аналізі всіх випадків порушення російськими військами повітряного простору на західному кордоні України, можна дійти до висновку, що, по-перше, Росія застосовує ці маршрути як захищений коридор для транспортування своєї зброї. У цьому випадку є сподівання, що українські оборонні сили не зможуть атакувати цілі, які наближаються до територій країн НАТО.

Цю інформацію підтверджує заява заступника міністра національної оборони Польщі Цезарія Томчика, який зазначив, що під час нещодавньої атаки Росії в напрямку польського кордону було запущено близько 20 ракет. Більшість з цих цілей вдалося знищити українським військовим. Зокрема, одна з ракет Х-101, що потрапила на територію Польщі, до останнього моменту переслідувалася українським пілотом, який зупинився за секунду до досягнення кордону. Це рішення було прийняте, оскільки без відповідного дозволу український літак не мав права входити в повітряний простір Польщі, що могло бути сприйнято польськими винищувачами як загроза.

Другий аспект полягає в тому, що кожен з цих інцидентів виконує роль своєрідної "польової розвідки". Росія аналізує, як швидко діють радарні системи, скільки часу потрібно для підйому винищувачів НАТО, а також загальну політичну волю керівників Альянсу до застосування сили у випадку порушення кордонів.

Політолог Ігор Петренко підкреслює, що суть гібридної агресії полягає в наступному: "Гібридний тиск формується як низка дій, кожна з яких знаходиться трохи нижче межі, за якою необхідно вжити серйозних заходів... Дрон, що проникнув і впав. Дрон, який збили, і ніяких наслідків не виникло... Тут важлива не шкода, яка може бути завдана, а процес звикання до подібних ситуацій".

На його думку, НАТО щораз легше ігнорувати агресію, ніж виявити її. І, на жаль, це усвідомлюють у Росії.

Нові гібридні виклики

Багато людей вважають, що колективна оборона в рамках Північноатлантичного альянсу є беззаперечною системою: існує Стаття 5, є обов'язки країн-учасниць, отже, повинна бути чітка реакція на будь-які інциденти. Проте насправді це не зовсім так. Суть справи полягає в тому, як саме союзники визначатимуть, що є нападом — як на окрему країну-члена, так і на весь Альянс в цілому.

"А далі починається політика: хто саме визнає інцидент нападом, з якою швидкістю це відбуватиметься, наскільки високою буде внутрішня підтримка в країні, яка це визнаватиме, та які наслідки можуть бути для її політикуму на власних виборах...", - пояснює Петренко і додає, що така політична готовність якраз перевіряється під час нічних обстрілів, коли рішення треба ухвалювати за хвилини і без консультацій.

Отже, ефективною відповіддю на російські агресії є не лише політичне й дипломатичне осудження, а й активні дії. Наприклад, знищення російських безпілотних літальних апаратів та ракет силами НАТО та їхніх партнерів у момент, коли відбувається порушення кордонів.

Та, на жаль, навіть це не означає, що Росію це переконає зупинитись. Ба більше, існує велика ймовірність, що далі РФ задіє інші гібридні важелі впливу на східний фланг Альянсу. По-перше, активізація дій союзників в обмеженому прикордонному просторі збільшує ризики військового прорахунку, коли можливий "дружній вогонь". По-друге, Росія може спробувати атакувати літаки чи радари НАТО під чужим прапором.

"Лише кілька тижнів тому в Польщі та Литві з'явилися попередження щодо ймовірних провокацій. Йдеться про те, що Росія може застосувати дрони, які будуть схожі на українські, щоб скинути відповідальність на Україну та оцінити реакцію НАТО", - зазначає політолог Ігор Петренко.

Але такі БПЛА можуть не просто виглядати, як українські, а бути українськими.

"Можу з упевненістю стверджувати, що супротивник займається збором наших залишків безпілотників, ремонтує їх і готує до подальших провокацій", - підкреслив радник президента України з питань технологічного розвитку оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов.

За його словами, загадкові БПЛА над Європою, вочевидь, не будуть "Суперками" та "Орлани" із зірками на крилах: "Дуже важливо, щоб світова спільнота усе це розуміла. Гібридна сучасна війна так і відбувається".

І хоча в тій самій Варшаві зазначають, що не бачать підготовки РФ до атаки на Польщу (мовляв, коли готувалось вторгнення в Україну, це було помітно, а зараз такого і близько немає), виключати інших, гібридних сценаріїв ескалації, не можна.

Один із сценаріїв полягає в тому, щоб продовжити розпалювати масову антиукраїнську паніку, задля використання цього на наступних виборах для підтримки антиукраїнських та антиєвропейських сил. Ці сили, очевидно, не заперечуватимуть проти зупинки військової допомоги Україні, що, крок за кроком, може призвести до подальшого ослаблення НАТО та інших можливих європейських альянсів.

Враховуючи недавні висловлювання з Москви про те, що мета "СВО" полягає в досягненні західних кордонів України, оскільки Європа нібито не надає Росії шансу "спокійно існувати", це вже не здається таким неймовірним.