Які кроки слід вжити щодо аграрних вимог Європейського Союзу?

Європейський ринок забезпечує половину всього аграрного експорту України. Щоб убезпечити цей доступ, Україні необхідно адаптувати свій агросектор до європейських стандартів та активно шукати підтримку.

Відновлене Мінагрополітики починає роботу в найскладніший для агросектору момент з 2022 року. Атаки на судна і порти поставили під загрозу експорт через порти Великої Одеси - основний маршрут постачання українського збіжжя.

Для агросектору це питання може бути критичним. Разом з підтримкою аграріїв на прифронтових територіях воно може забрати всю увагу нової команди. Проте є й інша робота, яку не можна відкладати, - підготовка сектору до правил ЄС.

Після початку великої війни Євросоюз запровадив автономні торговельні заходи (ATM). Українські товари отримали повний і безперешкодний доступ до ринку ЄС. У 2022 році Україна поставила до ЄС майже вдвічі більше продукції, ніж у 2021-му.

Діяльність АТМ тривала до червня 2025 року, після чого їх замінили зміни в зоні вільної торгівлі (DCFTA). Квоти на експорт з України були відновлені, хоча і в більших обсягах порівняно з 2021 роком. Це теоретично забезпечує Україні більш стабільний доступ до ринку Європейського Союзу, але в ході переговорів щодо оновленої DCFTA Україна зобов'язалася виконати ряд умов.

Невиконання домовленостей може коштувати нам частини доступу до ринку, який досі дає кожне друге євро агроекспорту, і знову вдарить по довірі партнерів.

Що має змінитися до 2028 року?

До завершення 2028 року Україна повинна, зокрема, зменшити використання пестицидів, які не схвалені в Європейському Союзі. Наразі ці препарати застосовуються на 40% сільськогосподарських угідь країни. Для деяких з них немає дозволених аналогів. Це стосується, зокрема, неонікотиноїдів, що використовуються для обробки насіння.

Ще одна важлива вимога стосується стандартів благополуччя тварин. Для українських виробників впровадження цих стандартів може обернутися сотнями мільйонів доларів інвестицій. Зокрема, знадобиться збудувати нові об'єкти та підготувати працівників. Це вимагатиме певного часу.

Ухвалювати ці рішення буде важко. Уряд зіткнеться з опором частини агросектору. Для виробників нові правила означатимуть великі витрати, а в окремих випадках їм не буде чим замінити звичні технології. Проте варіанта не виконувати вимоги немає. Це знову вдарить по довірі партнерів та євроінтеграції і дасть нові аргументи тим силам у ЄС, які виступають проти України і яких стає дедалі більше.

На одній із конфіденційних нарад, присвячених відновленню аграрного сектору, представник європейської інституції зробив порівняння аграрного потенціалу України з потенціалом Франції. З його коментарів стало очевидно, що перспективи появи в Європейському Союзі ще одного такого потужного виробника викликають серйозні побоювання. Хоча це було приватне висловлювання, воно ілюструє, з якими викликами Україні доведеться стикатися в ході переговорів щодо вступу до ЄС.

Аграрний сектор України стане ключовим аспектом цього процесу. Близько 40% зусиль з адаптації українських законів до європейських стандартів стосуються саме аграрної сфери. Водночас фермери з Європейського Союзу мають значний політичний вплив.

Незважаючи на те, що внесок сільського господарства в економіку ЄС є відносно малим, близько 25% бюджету Євросоюзу спрямовується на спільну аграрну політику. Проте не всі фермери ЄС виступають за відкриття доступу для України до спільного ринку та дотацій. Які кроки має зробити Україні в цій ситуації?

1. Визначити вартість дотримання стандартів.

Знизити ризики для українських виробників можна шляхом надання підтримки та встановлення перехідних періодів. Проте під час обговорення змін до угоди про вільну торгівлю з ЄС (DCFTA) ці пропозиції не були предметом переговорів. Для того щоб звернутися за додатковим часом або допомогою, Україні необхідно підготувати відповідні економічні розрахунки.

Важливо усвідомлювати, скільки ресурсів знадобиться для досягнення відповідності встановленим вимогам, скільки часу це займе, а також які наслідки можуть виникнути, якщо певні вимоги будуть впроваджені занадто поспішно. Необхідні поради від експертів, які користуються авторитетом в Європейському Союзі. Вони зможуть надати додаткові аргументи для тих, хто підтримує Україну та готовий відстоювати перехідні періоди.

Одна з експертних груп, що функціонує за сприяння міжнародних партнерів, одноголосно висловила підтримку ініціативі запровадження перехідного періоду для препаратів захисту рослин.

Серед учасників були й міжнародні фахівці. Для виконання цієї роботи необхідно залучити більше дослідників з установ Європейського Союзу. Їх незалежний аналіз може підтвердити, що Україні дійсно потрібен додатковий час, підтримка або альтернативні рішення для зменшення ризиків для виробників у деяких випадках. Подібні дослідження не проводяться швидко. Потрібно шукати партнерів і розпочинати роботу вже тепер.

2. Розпочати діалог з урядами держав-членів ЄС.

У приватних розмовах аграрні аташе кількох великих країн ЄС казали, що український уряд поки не звертався до них щодо перехідних періодів або іншої допомоги з виконанням вимог. Навіть у представників традиційно дружніх до України країн є сумніви, чи ми взагалі будемо впроваджувати ці правила.

З посольствами та урядами держав Європейського Союзу необхідно вести окрему дискусію. Україні слід донести, що вона активно працює над виконанням своїх зобов'язань, але за результатами аналізу може знадобитися додаткова підтримка або більше часу для реалізації певних змін. Не варто очікувати, поки буде завершене кожне рішення. Партнери повинні бачити, що Україна здійснює зусилля для виконання угод і усвідомлює потенційні труднощі.

3. Спілкуватися з фермерами та народними обранцями.

Роз'яснення майбутніх змін слід проводити не лише для урядів держав-членів Євросоюзу. Важливо також окремо обговорити ці питання з аграрними підприємствами, асоціаціями та народними депутатами, які будуть приймати відповідні рішення. Ці зміни все одно знадобляться для реалізації. Аграрії повинні бути обізнані про них заздалегідь і мати достатньо часу для підготовки.

Аграрний комітет Верховної Ради має глибоке розуміння теми, а спеціалізовані асоціації здатні підтримати реалізацію цих змін. Проте, без детального обговорення термінів, витрат та можливих наслідків, успішно пройти цей процес виявиться нелегким завданням.

4. Шукати союзників у ЄС.

Аграрна сфера Європейського Союзу є складною та неоднозначною. Наприклад, певні польські фермери можуть бути опонентами євроінтеграційних процесів України. Натомість, виробники іспанського хамону, які купують українську кукурудзу, виявляють інтерес до нашої присутності на ринку ЄС.

Україна повинна активно шукати партнерів серед галузевих об'єднань та інших впливових організацій. Цей процес вимагає уваги як у столицях країн Європейського Союзу, так і в Брюсселі.

Слід спростовувати міфи про український експорт і структуру виробництва. У ЄС досі можна зустріти уявлення, що майже всі українські землі обробляють холдинги.

5. Не відкладати зміни в законодавстві.

Україні необхідно адаптувати більше 2 тисяч нормативних актів до стандартів Європейського Союзу. В більшості випадків опір буде незначним, оскільки найважливіші реформи вже відображені в угоді про вільну торгівлю з ЄС (DCFTA). Однак це є значним обсягом роботи, без якої процес вступу до ЄС стане неможливим.

У 2025 році Україна мала лише 1,5 бала з чотирьох можливих за рівнем наближення аграрного сектору до права Євросоюзу. У сферах харчової безпеки та рибальства результати кращі - три та два бали відповідно.

Необхідно терміново розпочати підготовку аграрного сектору до вимог Євросоюзу, а не чекати моменту, коли зміни потрібно буде вносити в поспішному порядку. Від дотримання цих зобов'язань залежить прогрес України на шляху до європейської інтеграції.

Для Мінагрополітики євроінтеграційний напрям буде одним з найскладніших. Надзвичайно важливо тримати це питання у фокусі уваги уряду навіть в умовах постійних криз. Український агросектор має величезний потенціал, але саме тому його вступ до спільного ринку викликає значний спротив у частині ЄС.