Щоб краще усвідомити можливі кроки противника, варто спробувати подивитися на ситуацію з його перспективи, зокрема в контексті мобілізації в Росії. - Новости Весь Харьков

Насправді, путін програв ще в 2014 році. Україна пішла на Захід і його політичний проект мирного відновлення СССР провалився. Він почав війну, але не зуміг перемогти, підписав Мінські угоди і отримав ізоляцію росії.

На цій карті Росія вже зазнала стратегічної поразки.

Усе, що слідує далі, є проявом політичного краху Путіна, який намагається врятувати себе у очах свого народу.

Це основна, центральна та єдина мета банкрота – отримати можливість існувати ще на кілька років.

І більше немає жодного іншого стимулу у цієї собаки, крім того, щоб уникнути тютюнової коробки на лисині своєї потилиці, що символізує бездарно витрачений потенціал Московії.

Будь-яке припинення вогню, до якого Кремль може вдатись у цей момент, стане свідченням для його оточення, що Акела не зміг досягти своїх цілей силовими методами. Це означає, що він виглядає як слабкий лідер. А слабкий лідер не може вважатися справжнім.

Отже, розгадати логіку діда зовсім не складно: його стратегічна мета полягає у затримці участі Каддафі шляхом постійного вигадування нових епізодів шоу.

У 2022 році спостерігалися швидкі дії російських військ, схожі на блицкриг, які супроводжувалися активними наступами. Однак після невдачі під Києвом розпочалася так звана "непохитна російська кампанія", що характеризувалася повільним, але впевненим просуванням - "так, повільним, але на 5 метрів на день, проте беззаперечною, і всі цілі будуть досягнуті". Наразі, у 2026 році стратегічна наступальна операція з метою повного контролю над Донбасом зазнала значних труднощів. За 1,5 року російські сили змогли захопити лише 1% території, а в останні місяці навіть почали втрачати раніше зайняті позиції.

Отже, Путін опинився в складній ситуації. Потрібен новий епізод його шоу, адже виникає сумнів щодо його можливостей.

Стратегічно воєнна обстановка для росії - країна застрягла у взаємних обмінах далекобійними ударами з Україною.

З одного боку, в такій війні Рашка має більше засобів ураження, прострілює всю територію України повністю, випереджає Україну у всіх ключових розробках далекобійних ракет і дронів.

А з іншого боку, які можливості відкриваються?

Економіку України знищити нереально: всі жирні цілі в Україні давно знищені. Весь тил України в Європі: 80 копійок в українській гривні платить ЄС, та ще й російськими активами, 210 млрд з яких взагалі поки лежать невикористані.

В Росії існує безліч значних цілей, які вражають уяву, їх знищення викликає серйозні наслідки, а їх захист є складнішим завданням. Лише за два місяці (а це лише початок) стратегічної повітряної наступальної операції в Росії вже спостерігаються два серйозні наслідки: 1) навіть у Москві утворилися черги на бензин, 2) країна зазнала втрат у кілька відсотків ВВП через знищений роздрібний сектор.

У Путіна немає козиря, який би дозволяв компенсувати всі втрати за рахунок зовнішньої підтримки.

Крім того політичний клас розуміє, що противник ще не використав карту балістики по москві. Ситуація різко міняється, коли у рандомну спальню на Рубльовці влітає балістична ракета (як вони в нас вбили Олексія Вадатурського з дружиною), і кенти путіна раптом настроюються на правлильні думки.

Поза межами військових дій навколо Росії формується нова стратегічна загроза — морська блокада, ініційована коаліцією держав. Україна заблокувала Чорне море, а в Балтійському та Ла-Маншському регіонах флотами Європейського Союзу почалися фізичні затримання суден. Якщо ж путін вирішить також захоплювати торгові кораблі в Тихому океані, це призведе до ще більших труднощів для нього.

Отже, путін також став ініціатором конфлікту на своїх торгових шляхах. Росія не в змозі виграти подібну війну, оскільки в історії завжди зазнавала поразок у таких змаганнях.

Російський генеральний штаб не є генієм, проте й не можна вважати його безглуздим.

В рамках оперативного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації існує обов'язок розробляти плани для різних сценаріїв. Проте, до керівництва Генштабу повинні надходити лише ті ідеї, які можуть суттєво змінити ситуацію на краще - акцентуючи увагу на стратегічному, а не тактичному аспекті.

Отже, мобілізація в Росії, яка має на меті захоплення Донбасу, не є найкращим варіантом для країни. Цей план не вирішує безліч інших складнощів: морської блокади, санкцій, загроз від далекобійних ударів та загального стратегічного безвиходу.

Переламати ситуацію стратегічно шанс мають лише пару інших варіантів.

Перший варіант: повторний напад на столицю України з Півночі, включно з вторгненням достатньо великого угрупування з Білорусі. Паралельно поповнення донбаського угрупування з метою захоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації.

Проте цей сценарій вже зазнав невдачі, і він становить загрозу для самої Росії. Адже перед мобілізованими росіянами потрібно чітко пояснити: чому вони мають безкоштовно жертвувати власним життям заради провалу путінської політики? Саме президент розпочав цю війну, але так і не зміг досягти успіху. Тепер за це повинні платити прості громадяни, які живуть у комфорті та звикли до певного способу життя. Чому вони мають ризикувати життям заради чужих амбіцій?

Для реалізації цього сценарію недостатньо буде просто мобілізувати 300-500 тисяч росіян. Російський генеральний штаб змушений буде переглянути тактику Збройних сил України, зокрема, використовуючи дронові підрозділи, закидаючи їх живою силою, щоб прорвати фронт. У попередні роки залучення 300 тисяч солдатів на рік не дало таких можливостей. Отже, для досягнення стратегічного зламу на сьогоднішній день необхідно мобілізувати вже мільйон солдатів.

Отже, набагато більш перспективним варіантом є атака на Європу.

Ми самі підказали російському генштабу цими навчаннями з НАТО, де українські дронові підрозділи розносили європейські і навіть американські бригади, що армії НАТО неготові до кривавої піхотної заруби. А от російські підрозділи готові витримувати великі втрати достатньо продовжений час. У війні часто перемагає не той, хто краще б'є, а хто краще тримає. І війна в Ірані це показала: навіть США пасують в такому сценарії розвитку подій.

Мільйон військових для конфлікту з НАТО не є обов'язковим. Для країн Балтії досить буде вторгнення групи чисельністю від 50 до 100 тисяч осіб, а також мати ще 100 тисяч в резерві. Після входження на територію противника, конфлікт може перейти у тривалу і кровопролитну стадію. Необхідно укріпитися, примусити бригади НАТО до активних дій, щоб витіснити російські сили з захоплених районів.

НАТО потрапляє в стратегічну пастку: має довести 5-ю статтю і вибити рф з захопленої території, або розвалитися, коли Іспанія чи Італія вирішить відправити допомогу шкарпетаками, а не живими людьми.

Тільки в такому випадку Росія здобуває стратегічну перевагу, подібно до того, як це сталося під час нашого контрнаступу у 2023 році.

Після цього слід запропонувати призупинення воєнних дій в обмін на зменшення допомоги Україні. Водночас необхідно працювати над тим, щоб кровопролиття і хаос сприяли зростанню електоральної підтримки Альтернативи для Німеччини та Ле-Пен у Франції на майбутніх виборах, які відбудуться вже за рік-два.

Трамп навчив путіна успіху, що такий сценарій працює. Тому і в Європі треба ставку робити на соглашателів. Це дає результат. Слабаки і друзі путіна поступаються, ведуться на його туфту і як раз дають путіну кожен раз по ті 1-2 роки додаткового часу, які йому постійно потрібні, щоб втримати зад у кріслі.

Мобілізація для участі у програній війні в Україні виглядає малопривабливою. Натомість, ідея мобілізації для "війни проти агресивного НАТО", яке "напало на Росію", звучить значно краще, хоча й виглядає слабкою та невизначеною. Це війна проти "ніжних європейців", яких навіть українці легко перемагали на навчаннях, не кажучи вже про російських "богатирів". Кремль тестував свого супротивника через диверсії, атаки дронів і "випадкові" падіння ракет Х-101. Реакція Польщі на ці події, судячи з висловлювань російських пропагандистів, підбадьорила їх. Але опитування громадської думки в Польщі свідчать про те, що лише 16% населення готові до війни у разі нападу.

З огляду на все це, особисто я уже в січні вважав, що лише напад на Європу - єдиний перспективний варіант для путіна. Навряд, ГШ ЗС рф дурніший.

З того часу відбулося викрадення Мадуро в Венесуелі і вбивство аятоли в Ірані. З одного боку це налякало путіна і показало йому, як злобні косаткі розривають бідненьких ведмедів.

Але крім цього Ізраїль допоміг відтягнути США на Близький Схід, Америка в Ормузі застрягла, американські війська відтягнули з Європи на Близький схід всі ударні засоби. І ці засоби безтолково розтринькали. В Європі ж прямо зараз гострий дефіцит перехоплювачів проти засобів ракетного нападу путіна.

Отже, у разі конфлікту з Європейським Союзом, Росія в даний момент має можливість завдати ударів по оборонній промисловості Європи в перші миті атаки, завдаючи втрат військовим підрозділам на полі бою та відкриваючи шлях для подальших перемовин. Хоча удари у відповідь можуть викликати побоювання у Путіна, Росія може також сподіватися, що, подібно до ситуації з Іраном, агресія з боку більш потужного супротивника об'єднає націю та еліти, а не розділить їх, як це сталося під час війни з одиничним і слабшим противником, який несподівано почав чинити опір.

Тож я б сказав так: якщо мобілізація в рашці буде десь в районі 300-500 тис, вірогідно планується напад на Європу. Могілізація 500 тис - 1 млн, посилення наступальної операції проти України.