Віталій Шапран: Економіка Росії існує за рахунок боргів і повторює курс СРСР -- Блоги
Згідно з "передвиборчими" висловлюваннями путіна, економічна ситуація в Росії вже наближається до критичної точки. Значні проблеми в цивільному секторі, безпрецедентний дефіцит бюджету, реальна інфляція, що стрімко наближається до 20%, зниження рівня життя населення (особливо в регіонах) та безліч інших чинників свідчать про те, що справи йдуть до завершення.
Втім, на практиці рф тримається на податковій ціні URALS, яка за вересень може підскочити вище 80 доларів за барель. Інших факторів економічної стабільності в рф не залишилось. А як так сталось, що ціна нафти на світових ринках більше за 100 доларів, а URALS виперло за 80? Це ви можете дізнатись з аналізу розширення конфлікту на Близькому Сході. Іран вже вичерпав свій терористичний потенціал, тому в гру включились хусити, які за вказівкою росіян на мопедах та дронами атакували Саудівську Аравію.
Терористичні можливості хуситів значно нижчі за іранські – в 5-10 разів. Сумніваюся, що їхніх ресурсів вистачить на тривалий період, максимум на 1-2 місяці. І це тільки за умови, що США та ЄС не втрутяться у ситуацію.
Єдина складність полягає в тому, що в жовтні росіяни отримають ще одну можливість "подихати", що дозволить їм продовжити війну ще на кілька місяців. Однак цей процес все більше нагадує позичання на майбутні доходи.
Ситуація полягає в тому, що новий етап підвищення цін на нафту марки Brent вище 100 доларів за барель може спровокувати чергове зниження ділової активності. Федеральна резервна система США та Європейський центральний банк вже відреагували на зростання цін на енергоносії шляхом підвищення процентних ставок, а дані від Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Організації економічного співробітництва і розвитку свідчать про значне уповільнення темпів зростання глобальної економіки.
Якщо врахувати, що уповільнення економічного зростання має прямий вплив на Китай, можна стверджувати, що зовнішня політика Путіна на Близькому Сході не викликає симпатій у більшості країн, за винятком Ірану та, можливо, Північної Кореї. Така ситуація не може тривати надто довго, якщо спиратись лише на хуситів.
Безумовно, світові сценарії, особливо в контексті геополітики, є вкрай складними. Проте я впевнений, що хусити, які створюють перешкоди для розвитку Європи та Китаю, не зможуть залишатися на сцені надто довго.
Отже, ми поступово наближаємося до ситуації, в якій з одного боку знаходяться "голодні" країни Близького Сходу, здатні значно збільшити експорт нафти та пального, а з іншого — світова економіка, яка не в змозі споживати такі обсяги нафти, як це було в січні-лютому 2026 року.
Ситуація вельми подібна до тих умов, які супроводжували розпад СРСР, що залежав від нафти.
