Томаш Копечний, спеціальний представник Торгової палати Чехії, що займається питаннями України.

Трамп схожий на маятник, який знову хитнеться назад

Томаш Копечний має глибоке розуміння того, як формувалася чеська підтримка України з початку повномасштабного вторгнення. У лютому 2022 року він став одним із ключових фігур цього процесу. Пізніше обіймав посади заступника міністра оборони Чехії, директора департаменту промислової кооперації, а також уповноваженого уряду з питань відновлення України. На весні 2026 року він розпочав свою діяльність як спеціальний представник Торгової палати Чеської Республіки, відповідальний за питання, пов’язані з Україною.

У розмові з Укрінформом Копечний розкриває деталі своєї нової книги, яка є спробою осмислити переживання перших місяців війни. Він також обговорює взаємодію чеського бізнесу з Україною, наголошує на напруженості у відносинах між Києвом та Вашингтоном, а також її вплив на безпеку в Європі.

На зустрічі Копечний з'явився в худі з написом "Fight like Ukrainians" ("Боріться, як українці"). Це не поодинокий випадок: на конференціях та інших публічних заходах він часто обирає одяг із патріотичними символами чи слоганами, які підтримують Україну. Тож ми вирішуємо розпочати розмову саме з цього напису.

Чеські компанії активно залучені до проектів в Україні, незважаючи на їхні публічні заяви.

Чи одягаєте ви ці прекрасні футболки та светри тільки на заходах, присвячених Україні?

Ні, я завжди прогулююся Прагою в такому вигляді. У столиці явно відчувається підтримка України, яка живе в серцях людей і не тільки в них: тут ще можна побачити безліч українських прапорів, а російських – жодного. Я часто натикаюся на людей, які носять схожі на мої светри, демонструючи свою солідарність із Україною, або вибирають інші атрибути, що свідчать про їхню позицію. Часто це предмети від організації Dárek pro Putina ("Подарунок для Путіна").

Отже, це стало невід'ємною складовою не тільки мого існування, а й повсякденності численних чехів.

- В одному з інтерв'ю ви сказали: "Ми (чехи) тепер офіційно не любимо Україну". Тобто цю любов тепер висловлюють лише неофіційно?

Ця позиція урядових структур, які, з незрозумілих причин, намагаються показати, що не планують підтримувати Україну, але при цьому здійснюють практично стільки ж дій, як і їхні попередники. Наприклад, було збільшено фінансування, спрямоване на відновлення України, чи то через програми гарантій, чи через страхування експорту.

Я думаю, що найбільше чути саме "крикунів" - тих, хто вигукує щось антиукраїнське. Мені шкода, але я завжди намагаюся заспокоїти всіх і спонукати дивитися на практичні кроки.

Томіо Окамура (спікер Палати представників, - ред.) та його партія SPD можуть кричати що завгодно, і вони в уряді. Але що з того? Які є конкретні антиукраїнські результати? Я їх ще не побачив. Що стосується практичного законодавства чи виконавчої влади, ситуація не така вже й погана.

Таким чином, хоча уряд не часто згадує про це, співпраця та підтримка України продовжуються.

- Однозначно. Чеський експорт до України зростає і продовжуватиме зростати. Експорт також, по суті, означає участь у проєктах реконструкції. Це вказує на те, що чеські компанії долучаються до проєктів в Україні та інвестують.

Наприклад, компанія "Моравські нафтові шахти" (MND) активно вкладає кошти у Львівську область. Наразі вони також розглядають можливість інвестування в Полтавському регіоні.

Однак, варто зазначити, що середовище там не завжди є сприятливим. Наприклад, компанія MND працює в Україні вже більше десяти років, інвестувавши чималі суми, і нещодавно підписала меморандум із Нафтогазом. Проте існують люди, які з незрозумілих причин намагаються залякати, скажімо, місцеву раду в Полтаві, щоб завадити компанії продовжувати свою діяльність на ділянці, права на видобуток корисних копалин якої вона легально отримала через концесію. Іншими словами, вони намагаються позбавити її цього, використовуючи нечистоплотні методи залякування та погроз. Звісно, подібні ситуації можуть траплятися не лише в Україні, але й в інших країнах.

Тож якщо підсумувати співпрацю між Чеською Республікою та Україною у сфері бізнесу, то так звані загарбники чи "мафія" в Україні, як у випадку з Полтавою, створюють набагато більші перешкоди, ніж будь-які обмеження з боку чеського уряду. Чеський уряд насправді підтримує ці компанії, коли йдеться про цивільну співпрацю. Він просто не говорить про це, бо обрав таку політику.

Хочу підкреслити, що така політика є короткозорою, оскільки вона суперечить європейським стандартам і базується на емоціях, що не приносять користі самій Чеській Республіці.

Ви говорили про популістську політичну силу "Свобода та пряма демократія", яка виступає молодшим партнером у керівній коаліції. Її лідер Томіо Окамура славиться своїми відвертими антиукраїнськими висловлюваннями. Чи можна вважати цю партію проросійською через такі заяви?

- Скажу прямо: SPD - це суто проросійська партія, яка протягом тривалого часу повторює наративи, вигідні Росії. Під час COVID-19 вона поширювала тут наративи, які підживлювалися російською пропагандою, щоб послабити довіру до державних інституцій. Різні антиурядові протестні рухи існували ще до COVID-19. Вони завжди обирають тему, яку здебільшого вигадують у Москві. Протягом останніх майже п'яти років це переважно виразна антиукраїнська риторика, але не тільки вона. Тож це суто проросійська партія, яка виконує завдання з Росії.

- Повернімося до економічної співпраці. Віцепрем'єр-міністр, міністр промисловості та торгівлі Карел Гавлічек планує відвідати Україну з великою бізнес-делегацією. Ви також долучитеся до візиту? І чи відбудеться він узагалі з огляду на нинішню безпекову ситуацію?

Так, я вирушаю. Моя роль полягає в тому, щоб очолити, або, точніше, стати співголовою бізнес-групи в рамках місії. Я представляю Торгову палату і буду одним з двох ключових представників бізнесу, які вирушать туди. Також в поїздці братиме участь президент Конфедерації промисловості Ян Рафай.

Я високо оцінюю те, що на початку року віцепрем'єр-міністр підкреслив важливість України як партнера, і що за цими словами стоять реальні дії.

Безумовно, ми спостерігатимемо за розвитком безпекової ситуації та реакцією віцепрем'єр-міністра на подальші події. На даний момент ця позиція є надзвичайно актуальною, і я вважаю, що це стане важливою та масштабною місією.

Чи заплановано візит на листопад?

Звичайно, це буде в листопаді.

ПЕРСПЕКТИВИ - ЕНЕРГЕТИКА, ІНФРАСТРУКТУРА, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Які ключові пріоритети цієї місії?

Це завдання, що охоплює кілька дисциплін. Таким чином, всі, хто вбачає перспективи для співпраці з Україною, можуть долучитися до цього процесу.

Також додам, що це - не одноразова подія. Це, певною мірою, кульмінація довгострокової діяльності. Я керував низкою таких місій - їх багато відбулося протягом перших чотирьох років війни. Але й цього року відбулася низка менших місій. Наприклад, бізнес-місія у місто Дніпро, присвячена укриттям.

Таким чином, ця місія є завершальним підсумком попередніх ініціатив, в якій, крім того, беруть участь представники влади на найвищому рівні.

Я б хотів підкреслити, що чеські фірми не лише відкривають свої представництва в Україні, але й активно встановлюють партнерські зв'язки з українськими компаніями на території Чеської Республіки. Наприклад, численна делегація українських підприємців брала участь у Міжнародному ярмарку машинобудування в Брно.

Також до завершення року ми плануємо провести ще дві масштабні місії, в яких братимуть участь десятки підприємців з різних міст.

Щодо ключових напрямків, безумовно, першим з них стане енергетика, адже в складі делегації будуть компанії, що є значними інвесторами в цій галузі. Окрім MND, про яку я вже згадував, до складу увійдуть RSJ, Gentec та Agregat — усі ці компанії є великими виробниками, які вже тривалий час працюють в Україні.

Інфраструктура також стане одним із ключових напрямків. Приміром, компанія Škoda Transportation активно розвиває свою діяльність в Україні, вже давно забезпечуючи роботою десятки інженерів у Дніпрі. Варто зазначити, що українські інженери беруть участь у управлінні муніципальним транспортом у таких містах, як Прага, Пльзень та Острави. Особлива увага приділяється залізничному сектору, а також різноманітним системам управління та експлуатації.

Останнім, але не менш суттєвим аспектом є аграрний сектор. Наприклад, чеська компанія Agromino активно інвестує в Україну.

Очікується, що в місії візьмуть участь десятки підприємців.

З 5 по 9 жовтня 2026 року у Брно проходив Міжнародний машинобудівний ярмарок MSV, на якому представлена делегація, що складалася з більше ніж десяти українських технологічних і промислових компаній, навчальних закладів, наукових центрів та кластерів. Чи могли б ви розповісти більше про цю подію?

Віцепрем'єр-міністр Гавлічек відвідав павільйон українських підприємців, що прибули на захід. Серед учасників були представники українських міст — кілька десятків делегатів від місцевих органів влади та бізнесу. Хоча не можу поділитися конкретними подробицями, український стенд демонстрував вражаючу активність.

Додам, що є великий інтерес до відбудови України, і ця тема привертає значну увагу чеських компаній. Цей інтерес зберігається, незважаючи на те, що ніхто не розраховує на мир чи укладення угоди про припинення вогню найближчим часом. Попри це, ми знаємо, що є сенс їздити в Україну, співпрацювати з місцевими компаніями, брати участь у відновленні та модернізації територій і, звісно, намагатися постачати українську продукцію в Чеську Республіку.

Оборонні підприємства ведуть співпрацю і без державної підтримки.

Поточний уряд чітко заявив, що не планує надавати Україні пряму військову підтримку. Проте Чехія може взяти участь у багатосторонніх ініціативах, зокрема в розробці європейської системи протиповітряної оборони FREYA, яка об'єднує десять країн, серед яких є і Україна. Чеські оборонні підприємства могли б виготовляти ключові елементи для цієї системи. Тим не менш, прем'єр-міністр Андрей Бабіш негативно сприйняв цю пропозицію і натомість просуває свій власний проект - Europatriot. Чому це відбувається? Адже мова йде про спільну безпеку для всієї Європи.

Оскільки це була невірна політична оцінка ситуації, вона матиме згубний вплив на чеські технології та підприємства. Чеські компанії могли б отримати значні переваги, але в результаті залишаться без жодних вигод.

Подібні невдалі політичні рішення приймаються в усіх країнах, і наша не є винятком. Моя думка полягає в тому, що прем'єр, ймовірно, не мав усіх необхідних даних на момент оголошення свого рішення. Коли ж він отримав більше інформації, то оцінив ситуацію як таку, що не заслуговує на участь, і вирішив не підтримувати чеські компанії у їхній спробі долучитися до проєкту.

Я вважаю, що рішення чеського уряду не долучатися до системи FREYA є короткозорим. Тим не менш, існує потенціал для співпраці в рамках інших європейських ініціатив та програм НАТО. Ринок функціонує, і якщо у вас є якісні технології, ви здатні їх удосконалювати, незалежно від підтримки з боку держави.

- Ще питання про "Коаліцію охочих". Глава уряду вирішив не виходити з неї після вступу на посаду та зустрічі коаліції, але Чехія, так би мовити, - пасивний учасник...

Скільки держав є частиною "Коаліції охочих"? Більше 30. Проте багато з них не були безпосередньо залучені до проєкту, і це дійсно прикро.

Проте варто зазначити, що більшість цих країн не володіють такими технологіями, тоді як в Україні існують підприємства, здатні розробляти та виготовляти власні балістичні ракети, такі як Narval. Крім того, ми маємо в наявності сенсори, детектори, ефектори, радіолокаційні системи, пасивні засоби спостереження, ракети, дрони та інше обладнання. Безумовно, найуспішнішими є ті компанії, які активно співпрацюють з Україною.

На щастя, навіть у рамках співпраці з Україною та в контексті діяльності Європейського Союзу і НАТО, є один незмінний факт: чеські компанії все ж знаходять спосіб проявити себе, незважаючи на відсутність державної підтримки. Це, без сумніву, є найголовнішим аспектом.

КІЛЬКІСТЬ МАЄ ВИРІШАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ

- Українська компанія FirePoint оголосила про перші запуски власної тактичної балістичної ракети FP-7 по території Росії. Також тривають, хоча й після відомої паузи, удари по російських нафтопереробних заводах, додалися удари по дата-центрах. Як оцінюєте їхню ефективність?

Вони діють результативно. Ми спостерігаємо їхній вплив.

Я вважаю, що основна причина, чому Дональд Трамп нині вживає заходів, що сприяють Росії і завдають шкоди Україні, полягає в ефективності українських атак.

Однак, говорячи про удари вглиб російської території, не варто мати ілюзій, що вони можуть призвести до швидкого завершення війни протягом року. Україна суттєво підвищує свій військовий потенціал і зможе знищувати все більше цілей. Але яка ж ситуація з російською економікою? За рік доходи від нафти та газу зменшилися майже на 18%. Проте Росія змогла компенсувати ці втрати, взявши на себе додаткові борги, підвищивши податковий тягар для великих підприємств і використовуючи залишки резервів, які були нагромаджені перед війною.

Російський уряд може залишатися на плаву в такому випадку ще кілька років. Проте, він буде змушений збільшувати боргові зобов'язання, що вплине на економічну ситуацію. Навіть якщо Трамп надає підтримку Росії в реалізації нафтових поставок, зменшення видобутку через удари з боку України зробить безглуздими будь-які наслідки санкцій.

На думку України, єдині санкції, які справді працюють, - це прямі удари. Тож вони ефективні, але наголошу ще на одному: успіх ґрунтується на економічній логіці, а не лише на технологічних можливостях.

Що ви маєте на увазі?

Оголошення про випробування балістичної ракети є важливою подією. Хоча успішний запуск — це, безумовно, позитивний показник, щомісяця потрібно здійснювати тисячі подібних запусків. Втім, виробничі можливості є вкрай обмеженими. Я не буду наводити точні цифри, але ефективні дії мають місце, коли Україна здатна запускати 300-400 безпілотників щоденно, які проникають глибоко на територію ворога. Ось це дійсно працює. А не тоді, коли здійснюється запуск трьох або чотирьох ракет. Кількість в даному випадку має вирішальне значення. І Росія демонструє нам, що чисельність є ключовим фактором.

Також варто відзначити операцію "Вівальді": вона продемонструвала високу ефективність і, по суті, забезпечила стабільність на фронті.

У ДИЗЕЛЬНІЙ УГОДІ НЕМАЄ ЛОГІКИ З ПОГЛЯДУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ США

- Ми вже обговорювали питання американської адміністрації. Вашингтон знову спробує чинити тиск на Україну та укладає неоднозначні угоди з Путіним. Які висновки можна з цього зробити?

Переговорники Віткофф і Кушнер явно демонструють проросійську позицію, оскільки виступають на захист інтересів Росії, а не Сполучених Штатів.

Залишивши осторонь форму, яку обрав Дональд Трамп і яка значно погіршила відносини між Європою та Сполученими Штатами, наведу один приклад. Був великий галас, коли Трамп погрожував військовим нападом союзнику по Альянсу - Данії. Чи помітив хтось, що два тижні тому було підписано угоду, вигідну Данії, Гренландії та Сполученим Штатам? Домовитися про неї було нескладно. Я кажу це тому, що за цією формою стояв принаймні якийсь американський національний інтерес - запобігти утвердженню китайських чи російських військових інтересів у Гренландії, якщо вона отримає незалежність від Данії. Згоден, форма була погана, але в ній хоча б була певна логіка. Однак у випадку з дизельною угодою я не бачу жодної логіки з погляду національних інтересів США.

Американський президент дякує Путіну за допомогу американській економіці, хоча це принципово не вплине на ціну нафти: 300 тисяч тонн, 500 тисяч тонн чи мільйон тонн на місяць - для Сполучених Штатів це лише кілька відсотків їхнього щомісячного споживання. Саме споживання дизельного пального в Америці становить приблизно 18 мільйонів тонн на місяць.

У липні цього року обсяги експорту нафти з Росії досягли 750 тисяч тонн. І раптом Дональд Трамп надає дозвіл Путіну на значно більші поставки. Середній експорт за останній рік, навіть з урахуванням серйозних санкцій, становив близько трьох мільйонів тонн на місяць. Коли я аналізую ці дані, в мене виникає лише один висновок: це вигідно виключно Росії, і єдиним бенефіціаром є російський державний бюджет. Ці кошти використовуються для закупівлі безпілотників "Shahed", "Герань-5" та інших аналогічних видів озброєння, які щомісяця направляються до України.

- Як мали б реагувати європейські союзники? Раніше вони одразу починали переконувати американських партнерів...

Я високо ціную, як обережно європейські партнери відреагували на цю ситуацію. На мою думку, це абсолютно вірний підхід.

Трамп нагадує маятник, який зараз нахиляється в бік проросійських поглядів, а не проамериканських. Але цей маятник знову повернеться назад. Можна сказати, що європейські лідери в цьому контексті проявляють мудрість або, принаймні, досвід. Всі, як відомо, вчаться на помилках, і неможливо двічі опинитися в одній і тій же ситуації. Вони розуміють, що, якщо зараз почнуть кричати, ображати та критикувати, це лише ускладнить справи. Трамп має звичку кричати на всіх. Він дійсно вірить, що якщо оголосить у Twitter або Truth Social про припинення вогню, то це станеться. Це його ментальність. Тому немає сенсу його обурювати. Це так само безглуздо, як кричати на хмари. Саме тому спокійна реакція є найдоцільнішою. Я впевнений, що маятник знову хитнеться в інший бік, адже американський президент, незважаючи на певні односторонні дії, зрештою повинен ставити на перше місце національні інтереси США. І це стосується не лише двох проросійських переговорників, а й більш широкого кола осіб, які його оточують.

Європа продовжить бути партнером Сполучених Штатів, але її залежність від них зменшиться.

Нове загострення у відносинах між Україною та США сталося на фоні кількох ракетних атак без попередження, а також, сподіваємося, тимчасових збоїв у роботі Starlink. Якщо США дійсно ухвалять рішення про припинення передачі розвідувальних даних Україні, чи зможе Європа надати їй необхідну інформацію?

Отже, хоча ця інформація не є такою детальною та широкою, як у США, Європа все ж володіє значними можливостями.

Це буде ще одна сфера, у якій Європа стане незалежнішою від Сполучених Штатів. Це ще один чинник, який зашкодить американським інтересам. Для США Європа є найбільшим ринком, особливо коли йдеться про американську оборонну промисловість та її технології. Протягом останніх 70 років Європа була одним із найважливіших ринків для Сполучених Штатів.

У той момент, коли нам доведеться виробляти власні системи ППО, бо ми не можемо покладатися на Patriot, відбудуться фундаментальні зміни. І річ не лише в тому, що американці не хочуть постачати нам ці системи, - вони просто виробляють 625 таких ракет на рік, тоді як споживання сягає тисяч штук на місяць.

- То Європа стане незалежною в цій галузі?

Цей процес може зайняти чимало часу, навіть до десяти років, але Європа спільно з Україною активно над цим працює. І разом вони здобудуть успіх.

Аналогічна ситуація спостерігається і в сфері розвідки та супутникової навігації. Хоча це вимагатиме певного часу, Європа планує інвестувати в ці технології з неймовірною швидкістю. Період переходу може бути нелегким, але Україна зможе його подолати. По-перше, вона створить кілька власних систем, а по-друге, європейські партнери нададуть їй необхідну підтримку.

Внаслідок цього ми збережемо статус союзників Сполучених Штатів, проте зменшимо нашу залежність від них.

ВАЖЛИВО УТРИМУВАТИ РОСІЮ НА ЯКНАЙБІЛЬШІЙ ВІДСТАНІ ВІД ЧЕСЬКИХ МЕЖ.

Невдовзі на світ з'явиться ваша книга "У бойовому режимі". Яка її тематика?

Книга запланована до публікації чеською мовою на початку листопада, і ми маємо на меті, щоб в лютому вона стала доступною українською.

Після того, як я залишив свою посаду в уряді та повністю відійшов від державної служби, у мене виникло бажання зафіксувати ці роки. Причин для цього було дві. По-перше, мені хотілося "вийти з цього" досвіду.

Я брав участь у численних проектах, включаючи Чеську ініціативу з постачання боєприпасів та важкого обладнання в перші дні конфлікту. Ці ситуації були надзвичайно складними, і я переживав їх не тільки в Чехії, а й в Україні: від лінії фронту до лікарень, де перебували багато поранених і тих, хто втратив життя. Я зіткнувся з численними важкими моментами, і мені потрібно було знайти спосіб "відпустити" їх.

По-друге, за всі ці роки багато іноземних партнерів, а також жителів Чехії запитували мене: "Як вам це вдалося? Чому саме Чехія? Адже це така невелика країна. Чому ви займаєтеся справами великих держав?". Ось на це я і хочу дати відповідь.

- І як ви відповіли?

Я розповів про те, що стоїть за цим явищем. Це фактично перше видання від інсайдера, яке відкриває завісу: які процеси відбуваються насправді і що стало причиною заголовків у The Wall Street Journal та The Washington Post, які стверджували, що чехи знайшли спосіб щорічно постачати величезні обсяги боєприпасів.

У книзі я описую, як це насправді сталося, з якими перешкодами ми зіткнулися, як працювала координація з Америкою, Британією та Україною, як ми отримували зброю з усього світу й чому це вразило світ. Президент Петр Павел сказав у 2024 році, що ми знаємо, де взяти зброю. Весь світ був цим вражений. І це здивування було виправданим.

Отже, я розповідаю про те, як усе це функціонувало, як було розроблено, яка була вартість і яке справжнє значення цього всього.

На завершення, варто зазначити, що нещодавно керівник чеської Служби безпеки та інформації (BIS) Міхал Коуделка висловив думку, згідно з якою Росія є основною загрозою для безпеки Чехії. Як ви ставитеся до цієї оцінки? Однак слід пам'ятати, що Чехія не має спільного кордону з Росією...

- У 2013 році, ще молодим, я приєднався до міжнародного секретаріату НАТО, де почав працювати. У 2014 році я повернувся й почав працювати в Міністерстві оборони Чехії, бо був абсолютно впевнений у тому, що Росія - найбільша загроза для Чеської Республіки. Одним із питань, над якими я працював, було озброєння України. Це була моя мета і мрія ще у 2014 році.

Крайньо важливо утримувати цю небезпеку якомога далі від кордонів Чеської Республіки. Це було моє переконання ще в 2014 році, і я досі його дотримуюсь. Росія є найбільшою загрозою.

На жаль, нас чекають ще більш жахливі події, ніж ті, з якими ми стикалися в останні роки. Без сумніву, вони відбудуться в Україні, але також і в Чехії, Польщі та балтійських країнах. Проте, ми здатні це витримати.