"Україна опинилася в ситуації, коли їй необхідно стати потужним військовим апаратом": як виглядатиме її шлях до Європейського Союзу.
Розширення Європейського Союзу в майбутньому є ключовим фактором для інтеграції систем безпеки України та Європи. Ці слова були сказані Веселою Черневою, заступницею директора Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), в момент, коли стартував офіційний переговорний процес щодо вступу. Також до цього процесу готується Молдова. Експерти та журналісти болгарського видання Mediapool поділилися з ТСН.ua своїми думками про гарантії безпеки, кластери та шлях країн до євроінтеграції.
Огнян Мінчев, експерт у галузі політичних наук, професор та керівник Інституту регіональних і міжнародних досліджень — автономного аналітичного центру в Болгарії, підкреслює важливість України та вказує на складність питань, пов'язаних з її інтеграцією.
"На сьогоднішній день Україна володіє єдиною справді боєздатною армією на території Європи. Армії західноєвропейських країн мають значні обмеження у чисельності особового складу і до нещодавнього часу отримували недостатнє фінансування. Нестача реальних ресурсів, зокрема зброї, для вирішення викликів у сфері військової безпеки робить Україну більш привабливим партнером", -- зазначає він.
Хоча численні фахівці вважають, що внесок України в європейську безпеку є ключовою вигодою її приєднання до ЄС, Україна також здатна підтримувати прогрес у багатьох інших галузях.
Чому Україна привертає увагу Європейського Союзу?
Безсумнівно, аграрний сектор та сільське господарство мають значний потенціал для подальшого розвитку. Країна володіє величезними площами орних земель і є одним із провідних виробників різних зернових культур, таких як пшениця, кукурудза, ячмінь, рис та інші. Вона активно експортує ці товари до інших країн, а членство в Союзі могло б зміцнити економічні позиції регіону на міжнародній арені.
Приєднання України до цієї ініціативи могло б посилити співпрацю між різними галузями та сприяти підвищенню виробництва м'ясних і молочних товарів завдяки збільшенню обсягів вирощування зернових культур.
Окрім аграрного сектору, фармацевтична індустрія України здатна забезпечити Європейський Союз можливістю зменшити свою залежність від імпорту генеричних лікарських засобів з Китаю та інших азійських країн. Завдяки сприятливим кліматичним умовам, Україна має значний потенціал для розвитку різноманітних видів відновлювальної енергетики. Запаси таких корисних копалин, як галій, рутил, графіт, магнієві руди, літій та інші, які необхідні для переходу на екологічні технології, можуть посприяти розвитку європейського виробництва та зміцнити позиції ЄС у конкурентній боротьбі з Китаєм.
На думку Огняна Мінчева, інтеграція України є суттєвим випробуванням, оскільки йдеться про велику державу з недостатньо розвиненими інституціями, високим ступенем корупції, неефективною економічною структурою та істотними недоліками в організації суспільного життя.
"Україна вимушена була стати потужною військовою силою, проте в інших аспектах вона продовжує залишатися пострадянським суспільством, що стикається з серйозними викликами у згаданих сферах. Це суттєво ускладнює її швидку інтеграцію в Європейський Союз", -- підкреслює експерт з політичних наук.
Молдова й надалі перебуває в тіні Росії?
Щодо Молдови, слід зазначити, що це маленька, але ключова ланка у більш широкому доміно-ефекті, що впливає на безпеку Чорноморського регіону. Вона стає все більш значущою частиною загальноєвропейської безпеки. Конфлікт між кремлівським режимом та Європою фактично розгортається вздовж нової залізної завіси, що формуються через Україну та Чорноморський регіон, – зауважує Мінчев.
Згідно з висловлюваннями Черневої, інтеграція Молдови має ключове значення, оскільки ця країна виконує роль буферної зони, а Росія вже продемонструвала свою нетерпимість до таких буферів.
"Росія має намір здобувати та утримувати буферні території. Якщо Молдова не бажає зазнати такої ж долі, як Білорусь або Грузія, їй необхідно терміново рухатися у напрямку європейської інтеграції," -- зазначила вона.
Протягом тривалого часу Молдова стала ареною для випробувань гібридної агресії з боку Росії. У той час як західноєвропейські держави тільки зараз починають усвідомлювати повний масштаб російських гібридних нападів, Молдова вже давно працює над підвищенням своєї стійкості та розробкою ефективних стратегій протидії. Країна вносить цінний досвід у безпеку Європи, демонструючи, як боротися з російською дезінформацією та протистояти численним спробам Кремля впливати на її внутрішні політичні процеси.
Проте наслідки вступу Молдови перевищують лише питання безпеки. Незважаючи на те, що країна має значно менше сільськогосподарських територій у порівнянні з Україною, вона здатна зробити істотний внесок у європейський аграрний сектор. Молдова поступово інтегрується в єдиний ринок ЄС завдяки Поглибленій і всеохоплюючій зоні вільної торгівлі (ПВЗВТ). У минулому році вона стала найбільшим постачальником насіння соняшнику до Європейського Союзу, забезпечивши 57,5% імпорту, а обсяги експорту її фруктів до ЄС також досягли значних показників. Отримання повноправного членства в ЄС дало б молдовським аграріям можливість повноцінно брати участь у єдиному ринку та сприяти розвитку аграрного потенціалу Європи.
Молдова володіє відносно кваліфікованою робочою силою, яка може стати в нагоді для подолання дефіциту кадрів, викликаного демографічним спадом у багатьох країнах Європейського Союзу. Аналогічна ситуація спостерігається й в Україні. Оскільки численні держави-члени стикаються зі зменшенням та старінням населення, приєднання обох цих країн може забезпечити необхідний людський капітал і підтримати економічний розвиток у різних секторах.
Процес вступу України та Молдови до Європейського Союзу виявиться складним викликом. З початку XXI століття ЄС вже пережив найбільшу фазу свого розширення, коли до складу організації приєдналися країни Центральної та Східної Європи. Тепер, коли Союз готується до ще одного важливого етапу розширення, йому необхідно ретельно проаналізувати як успіхи, так і недоліки минулих розширень, щоб витягти з них корисні уроки. Ці уроки можуть стати ключовими для визначення шляху України та Молдови до європейської інтеграції.
Проблеми, уроки та епоха орбанівської Угорщини
За словами Черневої, розширення 2004 та 2007 років стали "романтичним моментом" для Європейського Союзу. Однак сьогодні їх оцінюють неоднозначно, адже вони також породили такі виклики, як політичний курс багаторічного прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який роками стримував ЄС.
Вона зазначає, що нині критерії вступу до Союзу набагато суворіші, ніж у минулому, саме через деякі помилки, допущені під час попередніх розширень. ЄС також працює над механізмами, які дали б змогу повертати переговори про вступ на попередні етапи, якщо країна-кандидат почне відступати від демократичних цінностей.
За словами Черневої, ЄС засвоїв кілька важливих уроків із трьох раундів розширення у XXI столітті та поступово впроваджує механізми, необхідні для того, щоб не повторювати помилок минулого.
"Перший урок полягає в тому, що держава-член не повинна мати можливості підривати принцип поділу влади й водночас блокувати ключові європейські рішення. Саме так діяв Віктор Орбан після того, як ЄС заморозив фінансування Угорщини в межах Механізму відновлення та стійкості", -- пояснює Чернева. Вона додає, що Союзу потрібен ефективний механізм реагування на занепад демократії в державі-члені, і вважає, що дедалі частіше цього досягатимуть за допомогою багаторічної фінансової рамки ЄС.
"Другий значущий урок, особливо в контексті Орбана, стосується зловживання правом вето. Все більше говорять про можливість розширення застосування голосування кваліфікованою більшістю навіть у таких важливих сферах, як безпека і оборона," - зазначає вона.
Вона вважає, що третій ключовий урок полягає у спроможності Союзу уникати блокування важливих рішень у кризових ситуаціях. На її думку, цього можна досягти шляхом створення коаліцій серед країн, які поділяють спільні погляди, за аналогією до моделі Коаліції охочих, що, ймовірно, стане все більш популярним явищем у політичному житті Європи.
Вплив криз
Згідно з висловлюваннями Весели Черневої, найбільші труднощі, що виникли під час розширення Європейського Союзу, мали місце всередині самого Союзу і були пов'язані з тим, як нові країни-члени інтерпретували та використовували правила ЄС. Водночас Огнян Мінчев підкреслює, що основною перешкодою стали численні великі міжнародні кризи, які співпали з процесом розширення.
На його думку, кожне наступне розширення дедалі більше ускладнювало ухвалення спільних рішень, які узгоджували б інтереси щораз більшої кількості держав-членів, а ефективне управління цими інтересами ставало ще складнішим. Виклик стає ще серйознішим, коли до цього додаються послідовні кризи.
Політолог підкреслює, що важливе розширення Європейського Союзу, яке відбулося в 2004 році, і за яким у 2007 році приєдналися Болгарія та Румунія, швидко потрапило в тінь глобальної фінансової кризи 2008-2010 років.
"Для Європейського Союзу це також була криза його інституційної архітектури, спільних фінансів, єдиної валюти -- євро -- і того, як він мав реагувати на глибоку фінансову кризу в Греції та зростання боргового тягаря країн Південної Європи. Це був ще один процес, який поглибив труднощі інтеграції нових держав-членів", -- каже Мінчев.
Він зазначає, що на формування Європейського Союзу також вплинула зміна міжнародної системи у другому десятилітті XXI століття.
На думку Весели Черневої, у зв'язку з цими складними обставинами, питання про вступ України та Молдови стало більш актуальним, ніж питання щодо приєднання країн Західних Балкан, які до нещодавнього часу залишалися основним пріоритетом для розширення Європейського Союзу.
Вона вважає, що обидві країни можуть розпочати впровадження всіх заходів і законодавчих ініціатив, яких вимагає Європейська комісія, попри те, що Україна водночас веде війну, а Молдова захищається на гібридному фронті.
На її думку, розширення не є ані таким простим, ані таким оптимістичним процесом, яким здавалося в минулому, а найбільший ризик полягає в розширенні без справжньої готовності.
