Українська легка промисловість продовжує функціонувати, незважаючи на руйнування, — Тетяна Ізовіт.
Вплив російської атаки на логістичну інфраструктуру Київської області. Серпень 2026 року. Джерело: facebook/efrem.lukatsky.
"В цій сфері зайняті більше 90 тисяч осіб."
Які зміни відбуваються в українській легкої промисловості на фоні повномасштабної війни? З огляду на постійні обстріли та руйнування, ситуація для легпрому в Україні виглядає вкрай складною. Які ж наслідки це має?
Ви правильно підмітили, що під терміном "легка промисловість" ховається широкий спектр виробників і бізнесменів, які займаються виготовленням тканин, трикотажних виробів, одягу, взуття, спорядження, військової форми, теплих речей, пледів та домашнього текстилю. Це все те, що забезпечує нас, споживачів, як у повсякденному житті, так і в контексті захисту та оборони, й що походить з так званої легкої промисловості, за якою стоїть величезна праця багатьох людей. Сьогодні в цій галузі працює понад 90 тисяч осіб у різних регіонах країни, і вони продовжують свою працю в надзвичайно складних умовах на своїх підприємствах. Ця сфера здебільшого жіноча, адже до 95% працівників складають жінки. Легка промисловість завжди була важливою з гендерної точки зору, і нині більшість зайнятих у ній — саме жінки.
"Швейні компанії – це наша сильна сторона на ринку."
Якщо звернути увагу на країну, що переживає військові дії, та на потреби у забезпеченні одягом, зокрема наших солдатів, можна зауважити: "Господи, на що ви нарікаєте? Лише за рахунок армійських замовлень можна підтримати три такі галузі. Працюйте, не турбуючись". Але чому ситуація не так проста? І водночас, що війна принесла для цієї сфери?
Слід підкреслити, що протягом років Незалежності, починаючи з 1991 року, ця галузь зазнала значних змін і модернізації. Було створено більше 5 тисяч підприємств і об'єднань, які займалися виготовленням всього - від сировини до готових матеріалів. У цій сфері працювало понад 750 тисяч осіб. Важливим фактором нашої конкурентоспроможності є близькість до кордонів Європи. Саме тому швейні підприємства, що спеціалізуються на виробництві готового одягу та взуття, стали нашою сильною стороною, яку ми змогли зберегти. Ця галузь першою пройшла процес приватизації, оскільки була досить великою, а в період утвердження незалежності державі не вистачало ресурсів для її підтримки. Завдяки зусиллям багатьох керівників, ці підприємства змогли вижити, зокрема завдяки експорту до країн Євросоюзу. Наші виробники налагодили поставки для виконання замовлень європейських та міжнародних брендів. На частку одягу припадає більше 70% експорту, тоді як на взуття - трохи більше 30%.
Також варто підкреслити один цікавий аспект: приблизно після 2010 року до нас надійшов запит: "Чи можете ви розповісти, які міжнародно визнані бренди виробляються українськими компаніями?" Асоціація вирішила провести відповідне дослідження. Після отриманих результатів я заявила: "Ми більше не будемо цим займатись". Адже виявилось, що жоден з відомих європейських брендів, навіть таких як Gucci, не обходиться без продукції українських підприємств легкої промисловості. Це свідчить про вражаючу якість, елегантність та професіоналізм наших виробництв.
Щодо війни. Дійсно, питання справедливих умов оподаткування та конкуренції на внутрішньому ринку є важливим аспектом, який залишається на порядку денному. На жаль, ця тема не втрачає своєї актуальності. Проте варто зазначити, що в складні часи, такі як пандемія COVID-19, усі згадують про легку промисловість та звертаються по допомогу. У такі моменти приймаються швидкі рішення. Подібна ситуація спостерігалася й на початку повномасштабного вторгнення, коли наші підприємства та виробники докладали максимальних зусиль для забезпечення потреб армії, організовуючи логістику та інші важливі аспекти.
"За межами країни нас ніхто не очікує, проте наша основна перевага полягає в якості."
На відміну від нашого експорту, ми також здійснювали імпорт товарів з Китаю, Туреччини та ряду інших країн. Які зміни відбулися в цьому аспекті, чи залишилося все без змін, і яким чином війна вплинула на ці процеси?
Після початку повномасштабного вторгнення ми, українці, усвідомили, що можемо покладатися лише на наших вітчизняних виробників. Ця тенденція має позитивний аспект: ми спостерігаємо зростання та появу нових українських брендів, які активно займають місце на полицях торговельних мереж. Багато з цих брендів є невеликими, але вони не бояться виходити на експорт і прагнуть представити свою продукцію на міжнародних ринках. Важливо зазначити, що головна проблема полягає не лише в конкуренції з Китаєм, хоча вона, безумовно, існує. Нашим малим брендам доводиться стикатися з труднощами, оскільки за кордоном нас не чекають, але наша сильна сторона — це якість, унікальність і справжня креативність. Тому для забезпечення нашої впізнаваності за кордоном важлива підтримка, яку ми прагнемо отримати. Однак, здається, що наразі це не є пріоритетом. Сьогодні, у цей складний період, нам слід зосередитися на внутрішньому ринку та підтримувати українське виробництво, адже це товари, які задовольняють потреби населення, і їхнє виробництво має стратегічне значення. Крапка.
Тетяна Ізовіт. Зображення: facebook/ukrlegprom.org.ua
"Руйнація катастрофічно зростає, але виробники відновлюють й продовжують виконувати свої зобов'язання"
Яким чином війна позначилася на промисловості в умовах обстрілів і знищень? Я говорю як про виробничі потужності (цехи, фабрики, заводи, невеликі майстерні), так і про торгові точки - ритейл. Яка ситуація на сьогоднішній день?
Це питання на сьогоднішній день є найбільш важливим. Від початку повномасштабного конфлікту наші підприємства зазнали значних втрат, і, на жаль, у цьому році ситуація стала ще гіршою. Проте, незважаючи на труднощі, виробники докладають всіх зусиль для відновлення своєї діяльності та продовжують виконувати зобов'язання перед замовниками, як військовими, так і цивільними.
Проте важливо звернути увагу на ситуацію в рітейлі. Сьогодні ми спостерігаємо значну дестабілізацію великих складів рітейлових мереж. Яка ж реакція на це? Прем'єр-міністр проводить зустрічі з представниками великих рітейлерів, щоб знайти необхідні рішення. Але важливим є той факт, що в усіх рітейлових точках (таких як "Епіцентр", NOVUS, "Сільпо", АТБ, ROZETKA та інші) присутні товари від вітчизняних виробників і продукція легкої промисловості. Крім того, слід підкреслити, що наша продукція реалізується на умовах постоплати, на відміну від імпортних товарів, які закуповуються заздалегідь. Тому ми сподіваємося, що сьогодні на засіданні Кабінету Міністрів буде ухвалено рішення, яке надасть можливість постраждалому рітейлу зміцнити свої фінансові інструменти, які діятимуть до 1 квітня наступного року, щоб забезпечити розрахунки з виробниками. Водночас ми усвідомлюємо, що існує сильний лобізм у рітейлі, який прагне змінити термін "виробники" на "постачальники". Це абсолютно неприйнятно.
"Імпорт не зможе нас врятувати."
Чи мова йде про фінансові зв'язки з виробниками за продукцію, яка вже була доставлена і знищена, або ж про плани на майбутнє, щоб вони одразу сплачували за товари, які вже прибули на склади?
Хороше питання. Треба подивитися документ, тому що тут ще ключовий момент у тому, що сьогодні ритейл різними умовами спонукає українського виробника розділяти 100% витрати, які були при руйнуванні. Деякі кажуть: "Нам постачальники прощають". Деякі кажуть: "А давайте згорілий товар повернемо, ви хоча б ПДВ, наприклад, зарахуєте". Але ж це не про чесні і відкриті умови. Питання захисту українського виробника дуже актуальне, тому сподіваємось на конструктивні і правильні рішення, бо імпорт нас не врятує. Ви вже питали про імпорт. Це, напевно, окрема частина. Китай як був, так і залишається левовою часткою імпорту товарів легкої промисловості. Там понад 60% і взуття, і одягу йде. Але ж ви розумієте, що там цінова політика абсолютно не адекватна і не співмірна для реальної конкуренції.
Наша основна перевага полягає в випуску готової продукції.
Яка ситуація з нашими сировинами? В якій мірі ми забезпечені коноплями, льоном і бавовною? Який стан у виробництві тканин і в якій мірі ці підприємства зазнали збитків?
Сьогодні я хотіла б зосередити увагу на важливості збереження діючих підприємств. У легкій промисловості наша перевага полягає у виробництві готової продукції. З-поміж 2219 підприємств лише кілька десятків мають стратегічне значення з точки зору постачання сировини для цього виробництва. Це стосується виготовлення натуральної шкіри, нетканих матеріалів, тканин, трикотажних полотен, а також стрічкоткацької продукції і компонентів фурнітури, які використовуються сьогодні. Тому, мабуть, варто відмовитися від теми бавовни, адже це питання надто віддалене. Спроби вирощування бавовни здійснювались ще до здобуття незалежності, але це не є нашим профільним напрямком. Особливо враховуючи сучасні проблеми з водними ресурсами та іншими факторами.
Наша сильна сторона - льон. Льоновиробництво у нас було, є і в цьому ланцюжку створення доданої вартості - це наша сильна сторона. Так, сьогодні є виробництво промислових конопель. Це окрема частина, яка сьогодні опрацьовується. Наші асоціації, виробники дуже активно з Євросоюзом в цьому напрямку працюють, але це дуже невеличка частина і це не ключове.
"Маємо захистити внутрішній ринок від імпорту, який не оподатковується відповідно до наших умов"
А що стосується сировини, то ми імпортозалежні від сировини. Ми її імпортуємо. В 21-му році було ухвалено закон України, який ми розробили щодо уніфікації митних ставок для імпорту. Це і тканини деякі, і нульова ставка на швейні нитки, на пряжу, волокна тощо. Тому ключове питання, напевно, в тому, що ми маємо захистити внутрішній ринок від імпорту, який не оподатковується відповідно до наших умов. Щонайменше імпорт таких товарів має бути на загальній системі оподаткування. І потрібно прикривати "тіньові" схеми. Це ті питання, які мають сьогодні бути врегульовані для швидких рішень. Швидкі рішення митниця сьогодні опрацьовує. До податкової також подані рішення щодо зменшення податкових зобов'язань, наприклад, по тому ж ритейлу. І нарешті військові ризики. На жаль, тільки з цього року почало працювати страхування військових ризиків. Але при цьому ми розуміємо, що це дуже велике страхове навантаження на підприємства. Тому тут також потрібні швидкі рішення стосовно державної підтримки.
