"Відповідь на запитання: 'Які були твої дії під час війни?' стане ключем до розуміння того, чим ви займатиметеся після її завершення," – Павло Казарін.

Відомий журналіст і військовий Павло Казарін, який раніше розмірковував про те, якою може бути перемога для України, зазначає, що обставини нашого існування стають полем для змін. Водночас він підкреслює, що ці зміни залежать від наших виборів: на чий бік встане кожен з нас, яке місце обере і які цінності прийме.

"Ми регулярно зазначаємо, що війна трансформує наші життя, -- зауважує журналіст. -- Зазвичай вважається, що це стосується демографічних змін, економічних наслідків, армійських структур та політичних процесів."

Але в тому й особливість, що війна передусім перелицює нас самих. Впише накопичений за час війни досвід у нашу ж ідентичність. І йдеться не лише про колективну ідентичність, а й про персональну.

Наша ідентичність в значній мірі формується подіями, які відбуваються в нашому житті. Реальність оточує нас різними обставинами, що вимагають прийняття рішень. Ці рішення стають важливими моментами в нашому житті. Саме тому протягом останніх 12 років російська агресія спонукає Україну до трансформацій. Ці зміни відбуваються лише з тими, хто здатний усвідомлювати війну навколо.

Наприклад, коли 2014 року російська армія захоплювала Крим, це змушувало мешканців півострова визначатися зі своїм ставленням до того, що відбувається. Примушувало формувати ставлення до нових прапорів. Відповідати собі на запитання, під звуки якого гімну вони готові підводитися. Для багатьох це й був момент набуття ідентичності. Ті, хто вважав зміну прапорів на півострові "поверненням додому", та ті, хто розцінював її як анексію, до лютого 2014 року могли бути найкращими друзями.

Але при цьому анексія Криму значно рідше ставила перед аналогічним вибором українців на материку. Тому що події було локалізовано в рамках регіону. Тому що окупація проходила з мінімальними жертвами. За бажання захоплення півострова можна було не помічати, пояснюючи події тим, що ці люди самі того хотіли.

Якщо якась подія не викликає у вашому житті жодних змін, ви можете без зусиль не звертати на неї уваги.

Слідом сталося російське вторгнення на Донбас. Початок АТО та старт мобілізації. Одні люди пішли на фронт, інші стали переселенцями, треті подалися до волонтерства. Війна змусила всіх їх визначатися з відповідями на ключові запитання -- і тому стала фактором, який визначив їхню ідентичність.

Численні люди, які раніше не проявляли інтересу до політики, раптово стали активними учасниками цих процесів. Багато тих, хто не звертав уваги на питання національної ідентичності, несподівано почали усвідомлювати її значення. Війна зламала ілюзії, і залишатися аполітичним стало важко, коли політичні події стали стукати у двері кожного з нас. Проте ця хвиля змін не охопила всіх, і за бажання її можна було не помітити, адже антитерористична операція проходила в межах лише двох областей.

Оскільки існувала можливість жити віддалено від подій і не піддаватися спокусі стежити за тим, що відбувається.

Чотири роки тому розпочалося масштабне вторгнення. Росія продовжує завдавати ударів по українських містах своїми ракетами. Діти в усіх регіонах країни вже знають, як звучить сигнал повітряної тривоги. Нинішня стадія війни стає для України новим етапом формування національної ідентичності. Це час, коли люди, які раніше не замислювалися над цим, починають усвідомлювати свою приналежність.

Вторгнення активувало новий етап самовизначення національного рівня. Можливо, ти вважаєш себе громадянином світу, але ця ідея втрачає сенс, коли стає очевидним, що твоє життя під загрозою через твою національну ідентичність.

Ти можеш прагнути до мирного співіснування, але це втрачає свою цінність, якщо твій сусід має мету абсолютного підкорення. Війна — це період, коли колективні ідентичності стають особливо важливими, і багато людей починають їх усвідомлювати саме в той момент, коли їхнє місто піддається атаці ракет. Нитки не одразу перетворюються на прапори, а ноти — на гімни. У всього є свій час.

Проте ця формула має ще один аспект. Адже ідентичність — це також результат тих подій, які не сталися у вашому житті.

Якщо в чиємусь житті не трапилася війна -- відсутність цього досвіду теж пропишеться у світогляді. Якщо ніхто з близьких не служить у ЗСУ -- це дає можливість ігнорувати армійську дискусію. Якщо ніхто з родичів не став переселенцем -- ви можете не помічати проблем, з якими вони стикаються. Якщо реальність не прописалася у вашому житті на рівні особистого досвіду та персональних переживань, то з реальності вона перетворюється для вас на фон. Який завжди можна не брати до уваги.

Військовий досвід може стати важливою складовою вашої особистості, збагачуючи попередні цінності новими поглядами. Водночас ухилення від служби може стати центральним елементом вашого "внутрішнього військового" досвіду. У такій ситуації основою нової ідентичності стають страхи, виправдання власних дій та зневага до тих, хто вирішив стати на захист Батьківщини.

Якщо ви підтримуєте волонтерів фінансово, ваш досвід війни наповниться відчуттям солідарності. А якщо вирішите не жертвувати, вашою реальністю стануть самоізоляція та сподівання на те, що "якщо люди перестануть красти, гроші самі з'являться".

Війна, подібно до будь-якого іншого травматичного досвіду, суттєво впливає на ідентичність осіб, які переживають цей жах. Однак, як саме цей вплив проявляється, значною мірою визначається обраною стратегією поведінки. Одні люди обирають активні дії, інші ж залишаються пасивними. Дехто проявляє солідарність, тоді як інші воліють дистанціюватися. Обставини, в яких ми живемо, стають полем для змін, але характер цих змін залежить від наших особистих виборів.

Люди не є істотами, які діють виключно раціонально; скоріше, вони схильні до раціоналізації своїх вчинків. Спочатку вони роблять вибір, а вже потім намагаються обґрунтувати його, створюючи конструкцію з пояснень і виправдань. Кожен прагне відчувати себе на правильному боці історії та етики, через що лише небагато з них готові визнати свої помилки. Для більшості значно простіше знайти виправдання своїм рішенням, посилаючись на загальну недосконалість ситуації та брак альтернатив.

Вам може здаватися, що ваші рішення воєнного часу впливають на вас теперішнього. Але фактично ви обираєте собі етику на майбутнє. Відповідь на запитання "Що ти робив під час війни?" стане відповіддю на запитання про те, що ви робитимете після неї".

Офіцер Збройних Сил України Мирослав Гай раніше звернувся до співвітчизників з проханням об'єктивно оцінити ситуацію на фронті і не вводити себе в оману щодо швидкого досягнення перемоги над російськими агресорами.

Матеріали, представлені в розділі "Блоги", відображають особисті погляди автора і можуть не відповідати думці редакційної колегії.