З Божим посланням він прямував до своїх парафіян, учасників майдану, воїнів фронту... Слово на прощання про отця Михайла Нискогуза.
Україна вшановує пам'ять одного з найзначніших своїх духовних лідерів — митрофорного протоієрея Михайла Нискогузa. Він жив і служив людям та Богові, а вчора спочив у місті, яке носить ім'я митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Не буде перебільшенням стверджувати, що процес становлення незалежної України тісно переплетений з постаттю отця Нискогуза — цієї видатної та водночас скромної особистості.
Словом Божим намагався вплинути на "беркутівців"...
Наше перше знайомство з ним відбулося в червні 2004 року під час підйому на Говерлу. Віктор Ющенко, якого мільйони українців сприймали як майбутнього президента, організував акцію "Чиста Україна". Це виглядало як екологічна ініціатива, але насправді було політичною підготовкою до виборчої кампанії восени, що зрештою призвела до влади істинного державного діяча.
Отець Михайло Нискогуз був одним із тисячі прихильників народного кандидата, які того дня піднімалися на найвищу вершину країни. Перед сходженням на гору він благословив Ющенка молитвою і щирими напутніми словами. Вони виявилися пророчими.
Через декілька місяців греко-католицький священник з Червонограда виголошував молитву "Отче наш..." на підтримку православного політика з Хоружівки, коли той офіційно став кандидатом на пост президента. Коли ж результати другого туру виборів виявилися сфальсифікованими, а Україна охопилася багатомільйонними протестами, отець Михайло приєднався до їхнього руху.
Складав публічний лист до Леоніда Кучми з закликом поважати закон і не порушувати права громадян, звертаючись до суспільних лідерів та міжнародних організацій з вимогою, щоб авторитарна влада в Україні поступилася місцем демократії.
Отець Михайло Нискогуз став свідком та активним учасником численних важливих суспільних подій. Незважаючи на сподівання комуністичної влади, він приєднався до тих, хто сприяв відновленню Української Греко-Католицької Церкви.
Відвідуючи політичні судові процеси, на яких влада намагалася заарештувати представників демократичного руху, він виступав на їхній захист і брав їх на поруки. Не обійшлося без його участі і під час другого Майдану, Революції Гідності. Священник з шахтарського містечка на Львівщині злився воєдино з протестувальниками. Він не лише надихав їх з сцени, але й підтримував біля наметів у холодні дні та ночі, особливо в найскладніші моменти народного бунту. Своїми словами він намагався заспокоїти "беркутівців", прагнучи зупинити жорстокість, яку вони вчиняли. Лише уявити, що відбувалося в душі цього священника, коли його неповнолітній онук Михайло, студент коледжу, зазнавав побиття від злочинців у чорній формі на колонаді київського стадіону "Динамо".
Відеозапис цієї жахливої розправи став відомим у всьому світі. Пізніше отець Михайло ділився з нами детальними спогадами про цю трагедію. Він розповідав, як загарбники завдавали удари по тілу дитини ножами, а для посилення страждань обробляли рани перцевим газом. Для отця Михайла ці жорстокі дії нагадували методи, якими користувалися радянські карателі...
Невдовзі священник ділився з нами своїм захопленням, що його патріотичний нащадок вирушив на фронт, щоб захищати Україну. Він висловлював обурення через те, що українські суди навмисно перешкоджають покаранню тих, хто винен у розстрілах на Майдані. Його онук, як свідок і постраждалий, неодноразово приїжджав на ці судові розгляди з передової...
Як волонтер, я доставляв продуктові набори нашим захисникам. А також привозив їм реліквії...
Михайло Нискогуз залишив свій слід у місті Шептицькому, зведши величний храм Святого Йосафата. В Україні є небагато таких грандіозних святинь. Цей храм вражає не лише своїми величезними розмірами, а й глибоким духовним змістом та оригінальними елементами внутрішнього оздоблення. Наприклад, святі, зображені на стінах, одягнені в український народний костюм. А на одному з панно, яке ілюструє боротьбу між Добром і Злом, за проханням настоятеля, зобразили епічну сцену: у пеклі палає божевільний диявол у вигляді путіна.
Священник свято вірив, що акумульоване в ньому світове зло неодмінно отримає відсіч...
В останні роки отець Михайло часто страждав від проблем зі здоров'ям, зокрема з ногами. Проте, незважаючи на ці труднощі, він залишався надзвичайно активним і випромінював позитивний настрій. Його волонтерські поїздки на схід, особливо напередодні Різдва 2024 року, заслуговують на окрему увагу. Під час однієї з таких подорожей, окрім передачі продуктів і побутових речей, священник привіз для наших воїнів справжню реліквію з грецького острова Корфу — частинку зношених оксамитових черевиків святого Спиридона, котрий вважається захисником бідних, цілителем, чудотворцем і провидцем.
Михайло Нискогуз відзначався як видатний оратор та публіцист, його статті користувалися популярністю у багатьох друкованих виданнях. Він високо цінував складну працю журналістів. На свято Івана священик завжди щиро привітав автора цих рядків, даруючи йому теплі побажання. Часто він отримував позитивні відгуки на свої статті. Особливо його захоплювали матеріали на соціальні теми, а також публікації зі сторінки "Живий куточок". Висловлюючи найкращі побажання, душпастир дякував йому за те, що, за його словами, автор "досконало освоїв мову тварин і птахів"...
У липні торік отець Михайло, залишивши пам'ятний запис, презентував нам свою автобіографічну працю "І світло в пітьмі світить...". Назва книги має глибоке значення. Вона відображає суть життя та заповітні мрії видатного українця Михайла Нискогуза.
