Государственный переворот? Нет – системный переворот!

Алексей Жмеренецкий. УП. 10.10.2015

Існує безліч інтерпретацій поняття «держава». Але в Україні це поняття набуло для суспільства ворожого значення. Держава сприймається, як сукупність органів влади, високопосадовців та правил життя до виконання яких чиновники змушують людей. І нажаль, в Україні ці правила та посадовці 23 роки діють не на користь народу.

Як могло статися так, що за 10 виборів у Верховну Раду України, за 6 виборів президента та 20 складів уряду ситуація абсолютно не змінилась – країна йде на дно?

Фатальна конституційна помилка

У 1991 році, єдиний раз, народ на референдумі власноруч затвердив Акт проголошення незалежності України, який ліг в основу Конституції 1996 року та наступних її редакцій. Окрім іншого, Конституція повинна була бути набором базових правил, які забезпечують відкритість роботи органів управління та запобігають сваволі пройдисвітів, що зазіхають на національні багатства країни.

Але прописані у Конституції «межі сваволі» чиновників виявилися дуже широкими – прийнята Конституція залишила на відкуп похідного законодавства основоположні механізми внутрішньої безпеки та самооновлення держави. У той час, як ухвалення законодавства й досі повністю зосереджується в руках пострадянської номенклатури та злочинців 90-х років.

Наслідків такої «помилки» ми вдосталь «наїлися» за два десятиліття.

У Конституції не було визначено мінімальний прохідний відсотковий бар’єр, прийнятний розмір грошового внеску, або інші умови, участі на виборах незалежних гравців.

Були відсутні норми, які б у міжвиборчий період дозволяли виборцям впливати на обранців нереволюційними методами – а підписами відкликати персоналій та розпускати склад органів влади.

Була упущена деталізація механізму проведення референдуму та імпічменту президента за народною ініціативою.

Відсутні принципи рівного доступу кандидатів на виборах до засобів масової інформації.

Більше того, навіть не було визначено юридичний статус територіальних громад та відсутні директиви щодо прямого розподілу дивідендів від національних багатств між громадянами України.

Таким чином, усі найважливіші «деталі» системи були виписані кишеньковими законотворцями поза Конституцією у власних інтересах та інтересах своїх «господарів», а декларації на кшталт «держава повинна сприяти розвитку…» залишилися лише побажаннями, дотримання яких досі не можливо ані виміряти, ані проконтролювати.

Національні багатства перейшли в управління органів влади, які успішно їх роздали «потрібним» людям. Можливість приходу через вибори нових особистостей була заблокована грошовими та відсотковими бар’єрами, нерівними можливостями щодо формування виборчих комісій і спостерігачів. Доступ до вух та очей виборців став належати лише тим, хто здатен оплатити масштабну рекламу і послуги агітаторів.

Механізм вирішення проблеми

Єдиним інструментом народу хоч якось вплинути на ситуацію у міжвиборчий період в Україні стали революції. Проте результатом навіть таких дій була лише зміна діючих обличь при владі – на обличчя їхніх, не менш «злочинних» попередників-наступників.

Механізми узурпації влади залишались незмінними. І закладені вони саме у чинній Конституції України.

Утворилося замкнене коло самозабезпечення монополії, через кишенькове законодавство та систему «своїх» високопосадовців. Тому «гра в політику» за діючих правил не має сенсу.

Проте досвід, набутий у боротьбі попередніх років, дозволив побачити додаткові можливості фундаментальних змін в Україні:

1. Практика показала, що будь-які вагомі зміни законодавства в інтересах народу можливі лише під масованим тиском суспільства на систему влади і, як не дивно, тиску на межі так званої маніпулятивної «законності».

2. Виходячи із законів психології, масований тиск суспільства на органи влади можливий лише у короткі проміжки часу, і лише щодо «простих» та зрозумілих питань – як-от, вимога 3-го туру виборів у 2004-му, підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а пізніше вимога відставки Януковича у 2013-му.

3. Для масової мобілізації, мета тиску повинна мати символічний та емоційний характер – «Революція гідності», «право голосу», «справедливість».

4. Мобілізація усього суспільства можлива лише після певних масштабних подразнюючих подій – цинічна фальсифікація виборів у 2004-му, обман щодо довгоочікуваного підписання угоди про асоціацію з ЄС, жорстоке побиття невинних студентів у 2013-му тощо.

Довіра та інтерес широкої громадськості до процесу забезпечуються:
– масовими ознаками процесу (помаранчеві стрічки у 2014, наклейки у 2013, вірусні публікації у соціальних мережах та фізичні осередки в людних місцях);
– прозорістю (усі події транслюються онлайн або відбуваються на сцені);
– участю моральних авторитетів та аполітичних лідерів думок (Вакарчук, Руслана, «мученики режиму»);
– наявністю «маленьких перемог» та динаміки (прийняття органами влади ініційованих громадськістю законів, блокування площ та адміністративних будівель, тощо);
– відкритістю до участі (приходь на майдан і отримуй будь-яку роботу);
 – мережевою природою процесу змін, коли відсутній єдиний центр, від якого залежав би увесь процес, відсутня голова, яку можна ліквідувати, відносно якої можна посіяти недовіру, що зменшує ризики придушення змін з боку системи (незалежні сотні на майдані, сукупність ситуативно взаємодіючих ініціатив та людей, ситуативне лідерство та розподілене фінансування).

Як обійти «систему»

Зваживши реальний стан справ, мотивацію гравців, розстановку сил та наявні у громадянського суспільства можливості – пропонуємо асиметричний варіант просування змін.

Чітка дія для зламу системи

Продавлюємо усім суспільством зміни до Конституції, які закладуть механізми мирного зняття з посад виборних та інших високопосадовців у міжвиборчий період, інституційно забезпечать можливості обрання справді нових людей, закласти систему фінансової мотивації, пропорційної реальним здобуткам службовців.

Як остаточно затверджуватимуться ці зміни в Конституцію?

Легально, відповідно до діючої Конституції. Тобто через процедуру голосування ВР та подальшого винесення проекту на загальноукраїнський референдум.

Звідки візьмуться формулювання необхідних змін до Конституції?

Відкрито розробляємо суспільством – експертними командами та усіма бажаючими. Шляхом створення у населених пунктах фізичних робочих груп, через використання спеціальних інтернет-майданчиків та шляхом анкетування громадян.

Як суспільство змусить чиновників дотриматися чинної Конституції та винести народне напрацювання на референдум?

Демонструємо свою силу та масовість.

79 тисяч людей збереться у столиці на стадіоні для презентації проекту народної Конституції та проголошення високопосадовцям вказівки винести проект на референдум. Кожен представник попередньо збере 150 підписів громадян України, переважно електронно-цифрових підписів на підтримку проекту народної Конституції

Тоді такі збори представлятимуть 51% виборців України, фактично являючи собою Установчі Збори України.

У чому символізм?

Кожен юрист, історик і навіть бізнесмен знає, що будь-яка держава, організація або компанія починається з установчих зборів. На таких зборах засновники визначають основні правила діяльності майбутнього об’єднання або країни.

Установчі збори – це найвища форма втілення народом своєї влади та волі. По суті, це форма перезаснування держави.

Як досягається довіра?

Процес розробки проекту народної Конституції відкритий для участі та спостереження кожного. Учасники можуть долучатися онлайн та офлайн. Усі пропозиції зберігаються і відображаються в інтернеті. Авторизація учасників відбувається через електронно-цифрові підписи, які можна вільно та безкоштовно оформити в державних центрах сертифікації.

Проміжні напрацювання груп та експертних команд поширюються волонтерами та апробуються через анкетування населення.

Кожен може стати делегатом з’їзду, скачавши форму підписного листа на сайті проекту та зібравши необхідну кількість підписів (ЕЦП). Фінансування проекту здійснюється спільно усіма учасниками і відкрите онлайн.

Чому проект не вразливий та децентралізований?

У проекту немає єдиного центру, від якого залежить увесь процес. Кожна робоча група є незалежною та самозабезпечуваною. Фінальна збірка пропозиції до народної Конституції здійснюється на базі відкритого програмного забезпечення, на якому працює світова Wikipedia. Усі поточні версії баз даних пропозицій доступні онлайн.

Координаційний центр проекту виконує лише функції популяризації та організації якісної комунікації учасників. Шукає та навчає модераторів робочих груп, організовує відео-конференції, та телевізійні ефіри, проводить соціологічні дослідження та збирає експертні думки – для того, щоб у проект була залучена максимальна кількість людей, і всі думки та застереження було враховано.

Головна мета координаційного центру – через роз’яснювальну роботу сфокусувати увагу учасників на необхідності закладення у проект народної Конституції зворотних зв’язків між суспільством та органами адміністрування країни.

Тобто – зруйнувати замкнене коло узурпації влади, дати народу інструменти прямого негайного впливу на істеблішмент.

Навіть якщо координаційний центр просто зникне у розпалі проекту – учасники проекту легко зможуть розгорнути на відкритому програмному забезпеченні та методичній документації той самий процес. Жодні дані не будуть втрачені, а усі організаційні функції щодо відеоконференцій, анкетування та відео-конференцій може взяти на себе будь-хто, керуючись публічними інструкціями.

Що зроблено

За рік роботи ініціативної групи проведено сотні акцій та заходів по усій Країні, сформовано мережу координаторів, регіональні команди і методологію, проведено дослідження системної конституційної проблематики.

Забезпечено технічні можливості комунікації та збору пропозицій.

Розроблено проектно-технічну документацію мобільних центрів роботи з населенням.

Проведено консультації та поширено ідею в громадських і експертних колах.

Сформовано команди.

Сформовано план та бюджет розгортання проекту.

Створено коаліцію громадянського суспільства за народну Конституцію.

Як долучитись: зайти на сайт проекту та обрати будь-яку з десятків форм участі – від інформування громадськості до активної розробки проекту Конституції.

P.S. Олігархам та злочинцям при владі

Вам потрібно усвідомити, що процес змін в Україні незворотний.

Сьогодні, через ваші спроби якомога довше пожити «по-старому» – у суспільстві назрівають революційні настрої та бажання знищити вас фізично.

Повірте, таких можливостей у народу сьогодні більше ніж достатньо.

Ми зробили усе, щоб, за необачною звичкою, ви не нашкодили собі гальмуванням змін.

Так, після цих змін паразитувати на національних багатствах більше не вийде.

Так, вам потрібно буде заплатити податки із сумнівних активів.

Так, потрібно буде навчитися вести чесний бізнес замість тіньових надприбутків .

Проте у Вас ще є шанс зберегти ваше фізичне життя та власність у цій країні. Є шанс збільшити свої легальні статки на хвилі розвитку української економіки. Бо наступна революція, якщо ви до неї доведете, змете ваші роди у небуття. Шкода, що, можливо, разом з Україною …

Тому долучайтесь до мирних змін! Ваш чорний капітал нарешті може послужити країні.

Україна – це Я!

Олексій Жмеренецький, спеціально для УП