НОВА МОДЕЛЬ СПІВЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ

Сергій Дацюк. УП. 27.07.2017

Творення уявлень про нову політичну систему неперервно продовжується в середовищі громадських активістів, щоправда більшість публічних політиків цим мало цікавиться, та й для ЗМІ ця тема зовсім неактуальна.

6-го червня 2017-го року Громадська платформа «Хартія Майбутнього» провела першу експертну презентацію концепції проекту перезаснування країни.

Були представлені Доктрина (Декларація) майбутнього України, концепція Нового суспільного договору, а також принципова модель нового суспільного устрою для України.

Ви можете бачити «Задум перезаснування країни» у вигляді електронної публікації.

Основна критична теза цього Задуму у тому, що Систему неможливо змінити зсередини Системи, бо суть її корупційна. І зміна людей всередині Системи не призведе до зміни суті Системи. Зовнішнє управління щодо України не має достатньо ультимативної потуги, щоб змінити цю Систему, бо вона пристосовується до будь-якого зовнішнього впливу. А відтак з цією Системою майбутнього у України немає.

Тобто реформи з позиції державного чи муніципального управління нічого не дадуть. Потрібно змінити сам суспільний устрій в масштабі: «українське суспільство» – «майбутнє постглобального світу».

Тобто пропонуються три засадничі інновації: 1) Реальне володіння часткою спільного надбання; 2) Договір як фундамент суспільних відносин; 3) Майбутнє як простір згоди.

Задум пропонує перенесення акценту з політико-правового простору у простір договірних відносин суспільства. Тобто замість Конституції – Суспільний договір, замість Закону – Договір, замість податків – оплата послуг напряму, замість держави – сервісна служба.

Раз український правлячий клас нездатний до конституційної реформи, а ще більше того, займається спродажем конституційного суверенітету в ситуації війни та втрати територіальної цілісності, ситуацію управління власними відносинами та побудови соціально-політичної моделі співжиття суспільство має взяти в свої руки.

Модель Задуму полягає у тому, щоб перевернути систему прийняття рішень – від повсякденної реакційної за змістом політики «дерибану публічних бюджетів» та «корупції держави та муніципії в інтересах крупних корпорації» перейти до стратегічного управління за схемою: Стратегічний Форум – експертиза – прийняття стратегічних рішень, які формують інтегральну позицію «Стратег», де розробляються всі стратегічні рішення, які на виконавчому оперативному рівні проводяться через діяльність Директорії (забезпечує виконання цих стратегічних рішень, тобто обслуговує виконання проектів, програм, планів), Корпорації (здійснює довірче управління спільним надбанням в інтересах кожного власника України, забезпечує підприємницьку, організаційно-господарську, науково-дослідницьку діяльність Директорії) та Фонд (забезпечує фундаментальні дослідження в швикдозмінюваному світі). Більш докладно все можна знайти в загаданій презентації, де є також і схема всієї моделі.

Водночас моя критика цієї моделі, яку я виклав на згаданій експертній презентації, полягала в наступному.

Для таких складних схем потрібно рефлексивно зрозуміти як влаштована дійсність соціо-культурного та політико-економічного життя людських спільнот.

Будь-яка колективна діяльність відбувається в трьох ортогональних проекціях – онтологічна (вона ж стратегічна), оргдіяльністна (вона ж економічна та політико-правова) та цивілізаційна (вона ж мотиваційна).

Цивілізаційну проекцію вибудовують пророки та філософи, вона торкається масштабних процесів змін світу і трансцендентних за своїми устремліннями мотивацій. В цьому разі ми її розглядати не будемо.

Онтолого-стратегічну проекцію вибудовують стратеги, методологи, науковці, громадські активісти, і вона торкається стратегічного простору роботи з майбутнім через масштабні та перспективні моделі співжиття.

Оргдіяльністну проекцію вибудовують консультанти та експерти у співпраці з політиками, вона торкається простору прийняття актуальних рішень співжиття.

Хто хоче більш докладно розібратися, може скористатися моєю теорією онтології (глава «Онтоаксіологія» – «Відношення онтології та онтики розуміється з характеристики процесу колективної миследіяльності в тій чи іншій епосі»).

Проблема підходу «Хартії Майбутнього» полягає у тому, що вибудовується лише онтолого-стратегічна проекція, а всі фінансові, матеріальні та організаційні ресурси знаходяться в оргдіяльністній проекції, яка не просто не вибудовується, а і зовсім ігнорується.

Людський ресурс може шляхом масового переконання бути перерозподілений в онтолого-стратегічну проекцію. Але самого по собі людського ресурсу для реалізації моделі Задуму в стратегічній проекції не досить. Тобто головна проблема – як реалізувати модель з позиції онтолого-стратегічної проекції не тільки без доступних ресурсів оргдіяльністної проекції, але і при значному спротиві з її боку?

Чи можливий еволюційний сценарій переходу від конституційного процесу до процесу творення Суспільного договору? Тобто чи можливо таке, коли українська громада організовується і здійснює розробку та узгодження Суспільного договору і пропонує його як основу для подальшої діяльності? Звичайно це можливо. Але законність такого Суспільного договору буде нульовою. Правлячий клас на нього не буде зважати, причому на повністю законних підставах.

Для реалізації моделі Задуму потрібна або місцева Революція, яка примусово реалізує модель Задуму, або навіть світова Революція, яка таку модель встановлює повсюдно. Враховуючи негативний досвід реалізації свого часу марксистського задуму з точки зору світової революції, можна доволі скептично поставитися до можливості світової революції.

Однак сьогодні є дві принципово нові обставини, які роблять світову революцію більш можливою, ніж на початку ХХ століття. Перша – нерівномірності розвитку країн світу набагато менші через повсюдність вирівнювання через особливу недавню якість світу – глобальність. Друга – висока коннективність людства (Інтернет, соціальні мережі) незалежно від держав та мовно-культурної диференціації.

Водночас можливий також і інший сценарій – поступова зміна оргдіяльністного простору в напрямку комплементарності до простору стратегічного. Це означає, що кожен елемент моделі Задуму в онтолого-стратегічному просторі повинен мати свій елемент-відповідник в оргдіяльністному просторі.

Стратегічний Форум виростає з нинішньої діяльності рухів, подібних до «Хартії Майбутнього», які стають непоодинокими та починають конкурувати і взаємодіяти один з одним. Експертиза стратегічних рішень виростає з діяльності інститутів, подібних до Інституту стратегічних досліджень, який має бути перетворений в Інститут Стратегування. Позиція Стратега має проявлятися в щорічних посланнях Президента, які досі таку функцію не виконують, причому ця позиція має бути конституційно прописана як рамкова і обов’язкова до втілення в рішення Парламенту та Уряду.

Директорія виростає з Єдиного центру виконавчої влади, якого в Україні поки що немає (є Президент та Уряд з Прем’єр-міністром). Корпорація має вирости з Уряду загалом, особливо з ФДМУ та Антимонопольного Комітету, але на принципово інших засадах відкритості та переслідування публічних інтересів всієї громади. Фонд як замінник податкової системи має вирости з Державного бюджету, але на засадах публічного електронного управління публічним бюджетуванням з боку всієї громади, а не Парламенту, Президенту та Уряду. Нинішні політичні партії мають теж проектувати структуру нової моделі всередині себе – партії нового типу мають стати осередками Директорії, їх мізкові центри мають ввійти до Корпорації, їх партійні клуби мають ввійти до Стратегічного Форуму.

Тобто можлива як революційна, так і еволюційна реалізація запропонованого Задуму. Причому в еволюційному варіанті, потрібна теж інноваційна робота, можливо навіть у вигляді давно обговорюваного конституційного процесу – Конституанти.

Відтак всередині конституційного процесу вже можна починати розробку нового Суспільного Договору. А всередині інноваційних змін в політичній системі вже можна починати проектувати структуру стратегічного простору Задуму.

Принципова новизна Задуму полягає у наступному – в Україні з’явилося нове складне уявлення про модель співжиття українців. Для продовження існування України це уявлення може лише ускладнюватися. Тобто, якщо щось там не враховано, то корекція означатиме лише більше ускладнення, що є добре і правильно.

Будь-яке спрощення цього уявлення чи ігнорування його втілення веде до знищення України.