Андрій Вадатурський зазначив: "Протягом чотирьох років війни ми отримали $241 млн EBITDA, з яких $234 млн було направлено на виплати банкам."

Під час війни, яка триває на повну потужність, аграрний холдинг "Нібулон" зазнав значних втрат, втративши майже 70% своїх активів. На територіях, що тимчасово під контролем ворога, залишилося майно на суму близько $92 мільйонів, а порт у Миколаєві досі залишається заблокованим. Крім того, компанія накопичила приблизно $600 мільйонів боргів. Через неможливість експлуатувати річковий флот і використовувати традиційні маршрути для доставки продукції, "Нібулон" змушений був зосередитися на наземних маршрутах, що призвело до істотного збільшення витрат на логістику — у 10-40 разів.

Проте компанія також має значні досягнення. "Нібулон" активно реалізує нову бізнес-стратегію, яка вже включає переорієнтацію ланцюгів постачання, оптимізацію земельного банку та впровадження електронного документообігу з фермерами. Завдяки цим зусиллям компанія потрапила до списку найбільших приватних інвесторів в українську економіку, інвестувавши понад $80 млн у свій розвиток. Серед інших проектів, вона збудувала новий зерновий термінал в Ізмаїлі.

Як "Нібулон" адаптується до тривалих воєнних викликів, Mind обговорив із власником компанії Андрієм Вадатурським. Серед іншого, розпитав про корективи в управлінні холдингом і нові напрями роботи, бізнес-помилки та судову тяганину з АМПУ, про інвестиції у ВДЕ та специфіку взаємодії з Укрзалізницею. Також торкнулися теми скасування "торговельного безвізу" і перспектив експорту української агропродукції.

Про трансформацію на військові колії

Після більш ніж чотирьох років масштабного конфлікту компанія "Нібулон" не лише адаптується до нових умов, а й формує інноваційну бізнес-модель. Це включає контроль за всім технологічним процесом через власні активи та різноманітність каналів постачання. На якому етапі перебуває цей процес трансформації: які досягнення вже реалізовані, які зміни ви впроваджуєте та з яких причин?

Ми не розглядаємо створення нової бізнес-моделі як щось, що має чіткі часові рамки – це безперервний процес змін. І справа тут не тільки в трансформації в умовах війни.

Відбулася кардинальна зміна в управлінській моделі, коли я став керівником підприємства після трагічної загибелі батька, який загинув від російської ракети 31 липня 2022 року. Військова агресія також суттєво підірвала конкурентні переваги "Нібулону", зокрема нашу логістичну інфраструктуру для транспортування вантажів по Дніпру, Південному Бугу та перевантаження в Миколаєві, що призвело до фінансових втрат у розмірі $580 млн. Проте в умовах війни змінився не лише ринок, але й загальна ситуація, особливо на південних територіях, що стало наслідком підриву Каховської ГЕС.

Отже, тепер акцент робиться на цифрових технологіях та автоматизації? Які управлінські рішення ви вже приймаєте, спираючись на дані цифрової аналітики або штучного інтелекту? І в яких сферах, навпаки, досвід людей все ще є незамінним?

- Вважаю, що в нашому бізнесі є можливість максимально залучати автоматизацію і цифровізацію. І ми це робимо. Наприклад, зараз директор елеватора має змогу управляти підприємством, відстежуючи виробничі процеси та ключові показники діяльності з планшета. Проте прийняття управлінських рішень усе одно залишається за людиною. Хоча й це можна змінити на наступному кроці.

Вважаю, що після досягнення найвищого рівня автоматизації на наших підприємствах, штучний інтелект зможе брати на себе завдання з генерування різних варіантів рішень. Люди будуть лише відповідати за вибір найбільш оптимального з них. Це означає, що роль живої людини все ще залишиться важливою, адже саме вона повинна контролювати певні процеси.

Ще однією причиною, що спонукає нас до швидшої цифровізації, є загальнонаціональна проблема з кадрами. Причини цього явища очевидні: мобілізація, виїзд працездатного та кваліфікованого населення за межі країни, а також конкуренція з підприємствами оборонно-промислового комплексу.

До речі, своїм робітникам за час війни ми регулярно підіймали зарплату. По деяких категоріях вона зросла більш як уп'ятеро. Зокрема, середня зарплата збільшилася втричі - з $650 майже до $1650. Це стало можливим завдяки оптимізації та розвитку IT-інфраструктури, у яку ми за чотири роки вклали $10 млн.

Щодо земельного банку компанії "Нібулон"

- Як загалом змінився земельний банк "Нібулону" після відкриття ринку сільгоспземель для юросіб за останні два роки та чому?

Протягом двох десятиліть деякі політики лякали суспільство можливими наслідками відкриття ринку землі, але передбачені катастрофи так і не відбулися. Що стосується компанії "Нібулон", то з 2024 року ми придбали приблизно 4% земельних ділянок. Як український бенефіціар, ми маємо на це законне право.

На даний момент у нашому розпорядженні 52 тисячі гектарів землі. На жаль, ми втратили 26 тисяч гектарів у Луганській та Харківській областях через війну, і наразі немає жодних перспектив для їх повернення. Ми щорічно купуємо від 1000 до 1500 гектарів і маємо намір продовжувати цю практику. Проте стратегічної мети "поновити володіння всією землею" у нас не існує.

Зембанк "Нібулону" складається з декількох територіальних кластерів: "Камʼянець-Подільський", "Прибужанівський", "Хмільник" та "Чигиринський". Починаючи з півдня країни, де ми здійснювали розмінування (завдяки грантовій допомозі уряду Німеччини через DEG Impulse gGmbH - вони допомогли з фінансуванням машин для наземного розмінування, а зараз зайшли з нами у проєкт водного розмінування) і декілька років не обробляли землю й де змінився клімат через руйнування Каховської дамби - до більш західних областей, де все відносно нормально у плані погодних умов.

Отже, в Україні спостерігається різна тенденція в оренді та купівлі земельних ділянок. Часом продажі земельних наділів збільшуються, а іноді зменшуються — це залежить від безлічі факторів, включаючи ситуацію на фронті. Проте варто зазначити, що ціни на землю невпинно зростають.

Хто, на вашу думку, є вашими суперниками?

- Щодо оренди та купівлі земельних ділянок? Всі учасники, починаючи від невеликих фермерів і закінчуючи великими агрокомпаніями України, які займають місця в десятці найкращих.

Тематика критичних помилок у бізнесі

Ви зазначали, що війна спонукала до переосмислення багатьох управлінських стратегій. Якщо озирнутися у минуле, чи є рішення, які до 2022 року виглядали безумовно вірними, але зараз ви вважаєте їх стратегічною помилкою або занадто дорогим активом?

- З урахуванням ставленням держави та міжнародних інституцій до великого бізнесу, найбільша помилка "Нібулону" - це інвестиції в Україні. Адже на сьогодні в нас $580 млн збитків, завданих росіянами, на тлі інвестицій в українське сільське господарство на суму понад $2,3 млрд. Ці інвестиції фактично створили сучасний вигляд українського агро. Але міжнародне право й держава Україна не захищають ці інвестиції. Великий бізнес залишився сам на сам із цією проблемою. Відповідно, скільки б ми не говорили "Інвестуйте в Україну!", без захисту цього не буде.

Ніхто не вкладатиме умовні $100 млн в нашу економіку, аби завтра в те чи інше підприємство прилетіла ракета, а бізнесу при цьому скажуть, що він просто неправильно прорахував ризики. Тому або варто визнати, що інвестиції в Україну - це помилка бізнесу, або ж світова спільнота має розробити механізм покарання - примусової компенсації від агресора за такі втрати.

Які у вас є пропозиції?

- Є елементарний механізм, який уже можна запровадити. Йдеться про ухвалення рішення на рівні Європарламенту, що всі задокументовані збитки стягуватимуться з росії у вигляді мит при постачанні до ЄС (а це один із найбільших ринків світу) після війни.

Якщо розглядати окремі активи компанії "Нібулон", то які з них не змогли виправдати очікування з точки зору фінансів?

- 68% активів компанії не мають змоги працювати на повну потужність унаслідок війни. Це виправдані сподівання? Інфраструктура, яка раніше приносила користь державі, формувала валютну виручку, робочі місця та залучала міжнародні інвестиції, зараз не працює.

"Нібулон" опинився в ситуації, де борги стали основною проблемою. За чотири роки конфлікту компанія змогла отримати EBITDA в розмірі $241 млн, в той час як виплати банкам досягли $234 млн. Це означає, що фактично вся операційна прибутковість, здобута в умовах війни, пішла на погашення заборгованості.

Однак сутність проблеми полягає не в самих помилках, а в тому, що фінансова логіка, притаманна мирному часу, не підходить для умов ведення бізнесу під час війни. Без чітких заходів, спрямованих на управління воєнними ризиками та відповідальність Росії, очікувати на інвестиційний розвиток буде марно.

Про затримки з Адміністрацією морських портів

- Нещодавно Адміністрація морських портів України (АМПУ) відхилила пропозицію "Нібулону" у тендері на закупівлю лоцманських катерів, що фінансується ЄС. Мотивували це технічною невідповідністю у пропозиції. Чи оскаржуєте ви зараз це рішення в Антимонопольному комітеті (АМКУ) і на якій стадії справа?

- АМПУ послідовно знаходила формальні підстави, аби нам відмовити, - і кожного разу нові. Йдеться про тендер на закупівлю лоцманських катерів (номер закупівлі UA-2025-12-30-009509-a), що фінансується коштом Євросоюзу в межах програми швидкого відновлення України.

У лютому 2026 року АМПУ вперше відхилила нашу пропозицію, пославшись на технічну невідповідність. Ми оскаржили це в АМКУ, і 16 березня 2026 року комітет визнав відхилення неправомірним та зобов'язав замовника скасувати своє рішення.

Проте, замість того, щоб провести повторний об'єктивний аналіз, АМПУ формально анулювала своє попереднє рішення, і вже 26 березня відхилила нашу пропозицію знову – цього разу, на основі низки нових аргументів, які не були згадані в початковому рішенні. Ми вирішили оскаржити і це рішення, подаючи скаргу 2 квітня 2026 року. АМКУ розглянув нашу скаргу і 10 квітня відмовив у її задоволенні.

Питання в тому, що "Нібулон" виходив на цей тендер із проєктом від данської компанії OMT, яка має світовий досвід у будівництві таких катерів. Тобто в реальності жодних питань до технічних спроможностей немає. Взагалі Данія переймається відродженням українського флоту й суднобудування в Миколаєві. Як відомо, 2023 року Володимир Зеленський звертався до данського уряду, аби Данія взяла шефство над Миколаївською областю, і там вже є чимало їхніх проєктів. Тому саме Данія є прикладом ефективної допомоги.

Варто акцентувати, що АМПУ підпорядковується Міністерству розвитку громад та територій України. Але про який розвиток можна говорити, якщо на місцях відбувається таке?

Корупція та зловживання в інститутах влади стали звичним явищем, і вже не викликають подиву. Які ваші плани щодо боротьби з цими проблемами на сьогоднішній день?

Ми завершили всі можливості для оскарження позасудовим шляхом в рамках АМКУ за обома нашими скаргами на лоцманські катери. Проте варто зазначити, що тендер був перевірений Державною аудиторською службою України, яка в результаті моніторингу виявила порушення законодавства в області публічних закупівель.

Державна аудиторська служба України зобов'язала замовника вжити необхідних заходів для припинення зобов'язань за договором від 08.06.2026 №63-В-АМПУ-26 і притягти до відповідальності осіб, які вчинили порушення. Замовник повинен протягом п'яти робочих днів з моменту публікації висновку звітувати про вжиті заходи через електронну систему закупівель.

Слід зазначити, що це не єдиний випадок, коли наша пропозиція поступилася дорожчій іноземній альтернативі. На даний момент паралельно розглядається ще одна справа щодо закупівлі буксира-штовхача для річки Дунай (номер закупівлі UA-2025-02-27-007338-a), яку АМПУ організувала за рахунок грантових коштів Світового банку. У цьому випадку ми подали найбільш вигідну цінову пропозицію в розмірі $3,499 млн, проте переможцем 8 вересня 2025 року була визнана румунська суднобудівна компанія SC Severnav SA, яка запропонувала значно вищу суму - 5,5 млн євро. Ми вирішили оскаржити це рішення в Господарському суді міста Київ, і 26 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі №910/13888/25. Розгляд справи триває.

Я мушу відверто визнати: в нашій тендерній документації на цей тендер журналісти виявили формулювання, що містили згадку про технічний нагляд та правила ВМФ Росії. Ми пояснили це як помилку в перекладі абревіатури "РУ" (регістр судноплавства). Я не намагаюся нічого приховати, але усвідомлюю, що це могло викликати неоднозначність.

Зважаючи на все це, виникає окреме питання про доцільність існування такого органу, як АМПУ, у теперішньому вигляді, адже наша держава декларує по всьому світу гасла "Інвестуйте в Україну!". А такі приклади, на мою думку, показують непослідовність упровадження державної політики.

Яким чином подібні обставини позначаються на еволюції суднобудівельного сектору компанії "Нібулон"?

Справа не лише в суднобудівному сегменті "Нібулону", адже подібні обставини стосуються не тільки нашої фірми і не обмежуються лише цією індустрією. Йдеться про загальний стан бізнес-клімату в Україні на сьогоднішній день та про рівень корупції, який залишається стабільним протягом багатьох років.

Кожен новий чиновник каже, що він буде ефективнішим менеджером, але не прибирає джерело корупції. І скільки б Україна не створювала органів по боротьбі з корупцією - це боротьба з "вітряками". Потрібно кардинально змінити саму систему розподілу державних коштів на підтримку вітчизняного бізнесу.

На суднобудівному підприємстві "Нібулон" спостерігається повна відсутність динаміки, а також немає жодних державних замовлень. Всього було два державні замовлення, які ми щойно обговорювали, і вони наразі перебувають у судовому розгляді.

Проте, кілька років тому в одному з інтерв'ю ви зазначали, що компанія "Нібулон" планує створювати судна для потреб України.

- Ми й сьогодні кажемо, що готові це робити. Але держава досі ще думає, потрібна Україні ця галузь чи ні. Чи, може, краще закупити судна в Туреччині або ж Румунії.

Про нові напрями діяльності

Раніше ви зазначали, що компанія "Нібулон" готова продати свій сегмент тваринництва для того, щоб зосередитися на основних напрямках: аграрному виробництві, елеваторах, логістичних послугах та трейдингу. Чи вдалося знайти потенційного покупця? Якщо ні, то які основні труднощі виникають сьогодні, і чи залишається ваше рішення про вихід із цього бізнесу актуальним?

Це не той стратегічний курс, який варто обговорювати сьогодні. У нашому випадку проблема фінансування розвитку є досить актуальною. "Нібулон" наразі стикається з обмеженнями з боку банків у своїй діяльності та інвестиційних можливостях.

Яка конкретно тема обговорюється?

- Є постанова НБУ №351, що забороняє фінансування банкам компаній, які хоча б один раз перебували в дефолті під час війни. Ба більше, у війну навіть після реструктуризації банки за вимогами цієї постанови не могли нас вивести з дефолту. І я вважаю це не надто справедливим - особливо щодо бізнесів, активи яких розташовані на прифронтових / окупованих територіях.

Іншими словами, держава фактично відмовляється від підтримки таких компаній, що свідчить про існуючий державний "механізм підтримки". Проте іронічно, що ця ситуація обмежує ті самі інвестиції, про які уряд говорить на різних міжнародних платформах. Наприклад, завдяки співпраці з урядом Данії через Данський експортно-інвестиційний фонд (EIFO), ми змогли модернізувати наш парк сільськогосподарської техніки. Це є реальним прикладом підтримки, а не просто декларацій.

Отже, у вас наразі немає покупця?

- Справа не в покупці. Покупець - це питання ціни. Якщо мати бажання, можна продати бізнес і за $50 000, і закрити питання... Але, як я щойно акцентував, нам вигідніше законсервувати господарство, ніж продавати його зараз за збитковими цінами. У всякому разі, коли бізнес законсервований, ми хоча б не будемо втрачати на ньому кошти.

В цілому, на сьогоднішній день важко оцінити реальну вартість тваринницького сектору в Україні, як і багатьох інших галузей економіки, які зазнали шкоди внаслідок війни.

Про "торговельний безвіз" і перспективи агроекспорту

У червні 2025 року завершилася дія автономних торговельних преференцій з Європейським Союзом, і Україна знову почала постачати аграрну продукцію за квотним принципом. Яким чином ці зміни позначилися на роботі компанії "Нібулон": якою мірою зменшилися постачання до ЄС, і які ринки здатні компенсувати ці втрати?

- Ці зміни вплинули на "Нібулон" позитивно, адже бізнесу добре, коли він працює в однакових умовах. Тому, коли зробили певні преференції для деяких українських агрохолдингів, і вони могли продавати й заробляти на цьому, звісно, ці компанії були в інших конкурентних умовах, аніж "Нібулон". А коли дія "торговельного безвізу" припинилась - умови зрівнялись, і це позитивний сигнал.

В цілому, скасування "торговельного безвізу" та повернення до квотного режиму не має суттєвого впливу на діяльність компанії "Нібулон" та аграрний сектор України. Наприклад, якщо сьогодні європейські країни не здійснюють закупівлі, завжди можна знайти альтернативних покупців. У сфері торгівлі немає жорсткої прив’язки до конкретних країн, навіть таких потужних економік, як європейська. Окрім цього, в межах ЄС завжди знайдуться ті, хто за будь-яких умов продовжить здійснювати покупки.

Наприклад, як це?

Я говорю про країни-імпортери, такі як Іспанія, де місцеве виробництво обмежене, тому вона активно імпортує зернові не лише з України, а й зі США та інших країн. Проте ми конкуруємо на ринку та реалізуємо зерно за світовими цінами. Отже, питання встановлення чи скасування квот є лише тимчасовим аспектом, який не має значного впливу на бізнес.

Отже, ви маєте на увазі, що обсяги поставок компанії "Нібулон" до країн ЄС залишилися на тому ж рівні, що й минулого року?

- Так, регуляторна політика ЄС не впливає на обсяги наших постачань. Ми постачаємо зерно в країни, які постійно його імпортують, попри будь-які бюрократичні обмеження й корективи.

Проте обсяги поставок безпосередньо залежать від урожайності. Наприклад, у Франції наразі спостерігається аномальна спека і відсутність опадів. Це означає, що найближчим часом ця країна може зіткнутися з необхідністю імпорту зернових.

Які напрямки експорту є найважливішими на сьогоднішній день і з яких причин?

Зазвичай, ми звертаємось до країн Північної Африки та південної частини Європи. Однак, у нас немає фіксованого переліку країн, з якими ми співпрацюємо. Наприклад, у цьому році ми плануємо відправити продукцію в Індонезію — це наш давній партнер. Раніше індонезійці купували зерно в Австралії, але цьогоріч там спостерігається зниження виробництва, а ціни на товари виявилися вищими, ніж в Україні.

- А наскільки на них додатково впливає воєнний конфлікт на Близькому Сході?

- По-перше, товари подорожчали. Це сталося через підняття цін на пальне, у результаті доставка зросла майже на 50%. По-друге, добрива в ціні одразу піднялися майже вдвічі. І це вплинуло на собівартість виробництва в тих країнах, які були змушені закуповувати зерно.

Якщо говорити про вітчизняну агропродукцію, то Україна мало постачає товарів у сьогоднішню зону конфлікту, а з Іраном узагалі не працює. Наприклад, Саудівська Аравія купує українське зерно, але постачання йдуть не через Перську затоку, а через інші порти.

Водночас, важко визначити загальний вплив іранського конфлікту: одні в Україні змогли отримати вигоду, тоді як інші зазнали втрат, залежно від того, наскільки вони були готові до наслідків цих подій.

Яким чином "Нібулон" вийшов зі справи з Іраном: отримав прибуток чи зазнав збитків?

На сьогоднішній день ми зазнали втрат у виробництві, оскільки витрати на виготовлення нашої продукції зросли. Це сталося через те, що частково нам довелося купувати пальне за вищими цінами, адже в Україні ринок пального працює на спотовій основі. Щодо добрив, то ми також змушені були придбати їх за підвищеними цінами.

- А з якими фінансовими і товарними показниками ви завершили маркетинговий сезон 2025/26 порівняно з минулими періодами?

У маркетинговому році 2025/26 ми здійснили експорт 3,15 млн тонн зернових та олійних культур, що є значним зростанням порівняно з 2,39 млн тонн у 2024/25 (+32%). Це також призвело до збільшення доходів до $807 млн, що на 29% більше, ніж у попередньому році ($628 млн). Наша частка в експорті зерна з України зросла до 7,2%, у порівнянні з 5,1% у 2024 році. На мою думку, ці результати показують нашу стійкість і здатність відновлювати ринкові позиції.

Які ваші прогнози щодо майбутнього українського експорту аграрної продукції в маркетинговому році 2026/27, з урахуванням врожайності та потенційних торговельних бар'єрів?

- Станом на сьогодні ми бачимо потенціал і більший експорт з України на 20%. Але я не впевнений, що Україна зможе проекспортувати ці обсяги, адже ворог завдає ударів по критичній інфраструктурі. Тому варто бути обережними з прогнозами та не забувати, що ми працюємо в умовах війни. Слід враховувати ризики (як мінімум не ігнорувати їх), мати альтернативні варіанти й оперативно реагувати на зміну обставин.

Про тарифи Укрзалізниці

Міністерство розвитку запропонувало з 1 серпня збільшити тарифи на вантажні перевезення Укрзалізниці на 30%, знову ж таки аргументуючи це значними фінансовими збитками перевізника. Яким чином це рішення позначиться на українських аграріях, а також на експорті? Чи можливо знайти компроміс між потребами Укрзалізниці та бізнесом?

- По-перше, це суто політика. Скільки я чую про Укрзалізницю - там суцільні проблеми. Але камінь спотикання в тому, що потрібні кардинальні рішення - на жаль, на сьогодні їх немає.

По-друге, всім відомо, з яких причин УЗ стикається зі збитками. Є певні переваги, коли одна сфера фінансово підтримує інші. Слід лише перейти на ринкові умови, і ринок сам зможе встановити ціни, алгоритми функціонування тощо. В такому випадку можна буде адекватно оцінити ефективність цієї галузі.

Я не розумію політиків, які декларують зменшення податків чи збільшення тарифів на перевезення для аграріїв. Чесно кажучи, мені як власнику бізнесу не важливо, якими будуть податки чи тарифи. Головне - рівні правила гри для всіх учасників ринку. Але цього в Україні, на жаль, немає. Лише коли український бізнес буде в рівних умовах, він зможе адаптуватися та знайти ринкові рішення.

Яка конкретно тема обговорюється?

Питання про те, коли в Україні запровадять однакові умови для комерційних та державних підприємств, залишається актуальним. Наразі державні структури користуються певними перевагами, що призводить до формування монополій. В результаті, рішення щодо підвищення тарифів ухвалюються некомпетентними управлінцями. Це викликає запитання: чому УЗ підвищує тарифи? Можливо, причина криється в тому, що компанія не інвестувала в розвиток логістичних послуг і використовує застарілий парк вагонів, який потребує оновлення?

Я абсолютно впевнений, що навіть після підвищення цих тарифів для нашої економіки не буде жодної вигоди. Якщо ми підвищимо витрати на логістику, не вирішивши при цьому існуючі ризики, то про які інвестиції та привабливість української економіки можна буде говорити?

Так чи інакше, фермери в кінцевому підсумку понесуть витрати через підвищення тарифів на вантажні перевезення УЗ. Сьогодні аграрний сектор залишається прибутковим, оскільки навіть в умовах війни аграрії продовжують свою діяльність.

Що стосується Укрзалізниці, то в цьому році вона планує підвищити тарифи, а наступного також вдасться до цього кроку. Однак, ситуація не покращиться від цього.

Чому так сталося?

- Відповідь проста: держава ніколи не буде ефективним власником. І поки ми житимемо за методичками, надрукованими ще в 1970-х роках, і не зважатимемо, що світ навколо вже давно змінився, - в Україні не буде жодного прогресу й відбудови.

- А як підвищення тарифів на вантажні перевезення УЗ може вплинути на ваші плани щодо розвитку логістичного напряму "Нібулон"?

Зовсім ніяк. Ми просто включимо це підвищення тарифів у витрати на виробництво (так само, як і інші аграрії України) - і на цьому все. Якщо знову відбудеться підвищення - знову адаптуємося.

Щодо наших планів розвитку логістичного напрямку компанії "Нібулон", ми активно працюємо над тим, щоб забезпечити стабільний експортний потік в умовах постійних змін маршрутів, викликаних війною. Ми модернізуємо наш транспортний парк, впроваджуємо цифрові технології в процеси, частково відновили роботу флоту та інтегруємо його в європейські логістичні коридори на Дунаї. Крім того, ми запускаємо нові сервіси для міжнародних клієнтів. Отже, наша логістика, яка раніше зосереджувалася лише на внутрішніх потребах компанії, тепер надає послуги і на міжнародному ринку, а не лише в Україні.

Про політику декарбонізації

У нещодавно опублікованому звіті про сталий розвиток компанія "Нібулон" акцентує увагу на важливості декарбонізації, підвищення енергоефективності та розвитку відновлювальних джерел енергії. Як ви оцінюєте критичність вимог, пов'язаних з механізмом CBAM, особливо в порівнянні з металургійними підприємствами, які нині висловлюють занепокоєння через значні втрати експорту внаслідок політики декарбонізації?

Це не є надзвичайно важливим питанням. Варто зазначити, що компанія "Нібулон" не займається цим із примусу чи під тиском, оскільки їй не загрожує відмова у наданні банківського кредиту. Ми впевнені, що декарбонізація є правильним шляхом. Крім того, ми відкриті до всіх можливостей для отримання прибутку. Сподіваюся, що це принесе результати вже найближчим часом.

- А ви розглядаєте інвестиції у ВДЕ виключно для власних потреб чи все ж як можливість торгівлі електроенергією?

Щорічно компанія "Нібулон" інвестує близько 2 мільйонів доларів у споживання електроенергії. Як споживач, вона має свої специфічні вимоги, які можна умовно розділити на кілька важливих аспектів. По-перше, безпека, а по-друге, бізнес-ефективність. Розвиток сонячної енергетики ідеально поєднує ці два напрямки. Це дозволяє нам вирішити питання енергонезалежності, а також забезпечити стабільність роботи бізнесу в умовах можливих відключень електроенергії, що надає нам конкурентні переваги. Крім того, ми також ретельно аналізуємо рентабельність таких ініціатив.

- Тобто зараз ви робите акцент саме на власні потреби?

- Так, для внутрішніх потреб. Якщо в майбутньому зможемо це робити ефективно - надаватимемо такі послуги і партнерам. Зокрема, такий напрям затверджено в Стратегії розвитку нашої компанії.

Які нові ініціативи у сфері відновлювальної енергетики ви плануєте реалізувати?

- Наразі займаємося сонячними модулями.