Антикорупційна система повинна звільнитися від "своїх" недоторканних, - стверджує політолог Сонюк.
Антикорупційні активісти повинні бути абсолютно прозорими особами, адже лише за цієї умови їхня діяльність зможе принести користь країні, підкреслює політолог Володимир Сонюк у своєму коментарі на Facebook. В іншому випадку, це лише підриває саму концепцію боротьби з корупцією, зауважує експерт.
"Генпрокурор Руслан Кравченко наніс потужний удар по своїм звинувачувачам -- антикорупційним органам НАБУ та САП. Підписавши підозру директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу у підробці офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а також інкримінувавши йому фіктивне усиновлення дитини, за допомогою якої він нібито намагався штучно створити підстави, щоб уникнути відповідальності в суді. Ще одну підозру від генпрокурора отримала особа, наближена до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка. Йдеться про вплив на суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС), пропозицію їм неправомірної вигоди, а також сприяння ухилянню від мобілізації.
Як стало можливим, що антикорупційні установи раптово зіткнулися з контрзвинуваченнями? Ідеться не про дрібні правопорушення, як перехід на червоне світло, а про серйозні злочини, які, якщо виявляться правдою, можуть призвести не лише до звільнення з посади, але й до ув'язнення? — ставить питання Сонюк.
І ось ми підійшли до, можливо, найсуттєвішої проблеми України, яка затягує нас у трясовину корупції з моменту проголошення Незалежності і до сьогоднішніх днів: більшість наших борців із корупцією виявляються такими ж, як і їхні опоненти, але з менш успішним досвідом на "корупційних" посадах у минулому. Ті, хто не зміг успішно привласнити кошти під час перебування на посаді, вирішують стати "антикорупціонерами". І починають свою боротьбу з корупцією — Господи, прости!
Так, на відміну від "чесного народу" вони мають одну велику перевагу -- пройшовши цю "школу", вони добре знають "як це робиться". Але чи можна з моральної точки зору людей з таким багажем допускати до роботи в антикорупційних органах? Людей, яких, як то кажуть в народі, "тільки добре пошкреби" -- і під низом побачиш класичного корупціонера. Як під російським лібералом -- імперця!
Якщо ми говоримо про директора НАБУ (орган, якого деякі з моїх колег жартома називають "партією Фіали"), існують чутки, що медіамагнат Томаш Фіала у "творчій співпраці" з народним депутатом Ярославом Железняком стали чи не найавторитетнішими особами для працівників Національного антикорупційного бюро. Їхній авторитет виглядає настільки великим, що думки цих "гуру" про боротьбу з корупцією слухають з широко відкритими ротами і беруть до уваги. Однак, якщо в біографії нашого директора є такі слабкі місця, які можуть стати підставою для звинувачень, подібних до тих, що висунув Генпрокурор Кравченко, тоді постає питання: яка ж насправді наша кадрова політика в антикорупційній сфері? І чим принципово відрізняються ці особи, які влаштували корупційно-антикорупційну битву на очах у всієї України та світу? - риторично запитує експерт.
"Я рішуче заперечую проти дискредитації антикорупційних установ; вважаю, що вони є великою надією для України на вихід з нинішньої важкої ситуації. Проте для досягнення цього вони повинні бути укомплектовані порядними людьми, щодо яких неможливо в будь-який час висунути серйозні кримінальні звинувачення. Вони мають бути абсолютно бездоганними. Лише тоді ми зможемо досягти реального прогресу для нашої країни. В іншому випадку це призведе до підриву самої концепції боротьби з корупцією та неминучого повернення до тотальної корупції під виглядом: "що з них взяти, адже всі там однакові!" -- зазначив політолог Сонюк.
Тим часом, нинішній Генеральний прокурор Руслан Кравченко, якому вже підшукали наступника на Банковій, оприлюднив записані матеріали, що свідчать про провину директора НАБУ Семена Кривоноса.
Матеріали, представлені в розділі "Блоги", виражають особисту думку автора і можуть не збігатися з офіційною позицією редакції.
