Французька загроза для України: які наслідки можуть бути у випадку перемоги Ле Пен.
Марін Ле Пен виступає на виставці, яку організувала її політична сила, 4 липня 2026 року.
Опитування громадянської думки показують впевнене лідерство Марін Ле Пен у президентській гонці. Політикиня, яка представляє праву силу, набирає близько 35% голосів у першому турі. Її конкуренти суттєво відстають. На другому місці перебуває лідер правоцентристської ліберально-консервативної партії "Горизонти" Едуард Філіпп, прем'єр-міністр у 2017-2020 роках, з підтримкою близько 20%. Однак його вихід у наступний тур ще негарантований. В окремих опитуваннях центристський політик навіть поступається ліворадикальному лідеру "Нескореної Франції" Жан-Люку Меланшону. Решта кандидатів - Габрієль Атталь з центристсько-ліберальної партії "Відродження" і Рафаель Глюксман з лівоцентристської Соціалістичної партії потенційно ще можуть додати інтриги перегонам. Проте нездатні похитнути лідерство Ле Пен.
Сподівання на те, що виборці знову об'єднаються у другому турі та підтримають іншого кандидата, щоб не допустити до влади крайніх правих, можуть виявитися марними. Моделі, що прогнозують результати другого туру, вказують на можливу перемогу Марін Ле Пен над Едуардом Філіппом з перевагою більше ніж 10%. Подібні прогнози також стосуються пари Ле Пен і Атталь. Якщо ж у фінальному турі з нею змагатиметься Жан-Люк Меланшон, то кандидатка від "Національного об'єднання" може отримати 69% голосів проти 31% у своєму опоненті.
Рекламное сообщение
За президентства Емманюеля Макрона Франція займала послідовну проукраїнську позицію і підтримувала нашу державу у боротьбі з російською агресією. Однак є усі підстави вважати, що після приходу до влади Марін Ле Пен, політика офіційного Парижа зазнає змін. Питання полягає у тому, наскільки радикальними і глибокими будуть ці зміни.
Перед початком повномасштабної агресії Росії Марін Ле Пен активно поширювала проросійські ідеї. Вона не визнавала анексію Криму, стверджуючи, що Україна є частиною російської сфери впливу. Ле Пен висловлювала захоплення Володимиром Путіним, вважаючи його сильним лідером, що захищає "суверенітет своєї країни та християнські цінності". Крім того, вона виступала проти санкцій, накладених на Росію, і була проти інтеграції України в НАТО та ЄС.
Проте з початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року позиція Марін Ле Пен зазнала змін. Вона охарактеризувала війну в Україні як агресію та явне порушення міжнародних норм. Ле Пен висловила свою підтримку українському народу, хоча й застерегла про можливість виникнення Третьої світової війни. З метою покращення свого іміджу, вона намагалася дистанціюватися від репутації проросійського політика. Проте, її скептицизм щодо постачання наступальної зброї Україні та сумніви щодо нових санкцій проти Росії залишаються помітними. Варто обговорити, наскільки щирими є її зміни у публічних висловлюваннях, але ігнорувати цей аспект не слід.
Погляди Марін Ле Пен щодо України в даний час відображають передвиборчу стратегію Дональда Трампа на 2024 рік. Вона акцентує на браку коштів у державному бюджеті для фінансової підтримки Київських ініціатив і виступає за мирні переговори як шлях до розв'язання конфлікту. При цьому Ле Пен намагається не займати відверто проросійську позицію, наголошуючи, що її підхід не слід сприймати як ворожість стосовно України. Вона також зазначає, що Франція може продовжувати навчання українських військових та надавати їм бойове обладнання і матеріальну допомогу.
Лідер партії та кандидат на пост прем'єра Жордан Барделла має схожі погляди на цю ситуацію. Він запевняє, що Франція не залишить Україну, але в той же час пропонує зменшити фінансову підтримку, орієнтуючись на американський підхід. Барделла вважають представником проукраїнської частини партії, який схильний підтримувати обмежену допомогу, хоча без постачання далекобійних ракет та направлення французьких військ в Україну. У той час як позиція Ле Пен виглядає більш скептично. Проте, відмінності між цими двома політиками є скоріше умовними, ніж принциповими. Варто також зазначити, що як Ле Пен, так і Барделла виступають проти вступу України до Європейського Союзу та НАТО.
Изображение: EPA
Голова "Національного об'єднання" Марін Ле Пен і президент цієї політичної сили Джордан Барделла.
Перемога Марін Ле Пен на президентських виборах у Франції може значно змінити рівень підтримки України. Проте ступінь ризику в цьому питанні залишається предметом обговорення. У найгіршому випадку Франція може припинити свою допомогу Україні, як у двосторонньому порядку, так і через механізми ЄС, завадити запланованим постачанням озброєння, виступити проти продовження санкцій проти Росії, а також систематично блокувати ініціативи на підтримку України в рамках ЄС і НАТО. Крім того, не виключено, що збільшиться дипломатичний тиск на Київ щодо прискорення переговорів з Москвою та завершення конфлікту на умовах, які можуть бути вигідні Кремлю.
Згідно з альтернативними оцінками, політичний курс Парижа, ймовірно, залишиться стабільним, хоча фінансова підтримка для Києва, ймовірно, буде зупинена або помітно зменшена. Тим не менш, військова та матеріальна допомога може залишитися, але в обмежених обсягах. Однак кардинальне розривання зв'язків з Україною та відкрите співробітництво з Росією виглядає малоймовірним.
Рекламное сообщение
В даний час припущення, що Ле Пен повернеться до проросійської політики і відновить свою риторику, яка була характерна до повномасштабного вторгнення Росії, виглядає перебільшеним. На відміну від "Альтернативи для Німеччини", французькі ультраправі, принаймні публічно, засудили агресію РФ і намагаються дистанціюватися від Кремля. Французьке суспільство дійсно має розбіжності щодо надання військової допомоги Києву. Проте майже половина французів підтримує продовження військової підтримки Україні. Близько 40% респондентів також схвалюють ідею розміщення французьких миротворців на українській території (серед прихильників "Національного об'єднання" таку думку висловлює 27%). Інше опитування показує, що 60% опитаних вважають Росію реальною загрозою для Франції, а серед виборців "Національного об'єднання" цей показник становить 55%. Таким чином, занепокоєння з приводу можливого проросійського курсу Парижу є частково перебільшеним.
Більш доцільним буде говорити про геополітичні ризики, пов’язані з можливим тріумфом кандидатки від "Національного об'єднання". Це не стосується лише ймовірного зміщення Парижа у проросійський бік, а, насамперед, суттєвого погіршення відносин з Україною. Тепле ставлення Франції до України, яке спостерігалося в останні роки, значною мірою стало наслідком особистих зв’язків між Макроном і Зеленським. У разі гіпотетичної перемоги Ле Пен цей аспект може втратити свою актуальність. Українській владі доведеться шукати нові канали комунікації з новим керівництвом. Як показує досвід взаємодії з Дональдом Трампом, це може бути складним завданням для нашої дипломатії і вимагати значного часу. Проте, це абсолютно необхідно, навіть незважаючи на минулі проблеми з Ле Пен.
Нарешті не варто перебільшувати французьку військову та фінансову допомогу Україні. Внесок Франції справді відчутний. Але не такий значний, як здається на перший погляд. Тому навіть якщо вона буде повністю припинена, це не матиме катастрофічних наслідків для Києва. За інформацією Інституту Кіля Франція з лютого 2022 року виділила Україні двосторонню допомогу на суму 7,9 млрд євро, з яких військова допомога становить 6,2 млрд євро, гуманітарна - 876 млн євро, а фінансова - 799 млн євро. Якщо додати до цієї статистики частку Франції у допомозі ЄС, яка складає понад 18 млрд євро, то загальний обсяг перевищить 26,2 млрд євро. Це приблизно 1% від ВВП країни. Водночас окремі європейські держави, які мають суттєво меншу економічну потужність, виділили на допомогу Києву частку, яка перевищує 3% ВВП.
У спільній заяві, оприлюдненій 19 вересня, Ле Пен і Барделла рішуче осудили спроби Російської Федерації впливати на політичну ситуацію у Франції через залякування. Вони підкреслили, що жодна російська провокація не спонукатиме Париж підтримувати військові цілі РФ в Україні. Лідери "Національного об'єднання" також висловили солідарність з європейськими державами, які стали жертвами російських гібридних атак. Хоча ця заява в першу чергу є політичною декларацією, вона також відкриває можливості для дипломатичних маневрів з боку Києва. Замість того, щоб автоматично зараховувати Ле Пен і членів "Національного об'єднання" до проросійського блоку, варто розглянути можливість встановлення контактів з політичною силою, яка має шанс прийти до влади, і спробувати хоч частково зменшити її скептицизм щодо підтримки України.
