Княжицький: У Вашингтоні та Москві обговорюють питання миру, тоді як Київ залишається осторонь.

Джаред Кушнер стверджує, що угода між Україною та Росією вже на фінішній прямій. Однак найскладніше питання, яке залишається невирішеним, стосується територіальних суперечностей. Як зазначив Кушнер, Україна не готова прийняти умови, що стосуються цієї теми. Кіріл Дмитрієв, представник країни-агресора на переговорах, відзначає Кушнера, підкреслюючи, що він, можливо, найкраще розуміє позицію Росії.

Сам Кушнер вказує на українців, з якими співпрацює у цьому переговорному процесі: Кирила Буданова, Сергія Кислицю, Рустема Умєрова та Давида Арахамію.

Американці висловлюють свої думки. Росіяни також мають свої погляди.

А українська сторона мовчить.

І ось це вже справді небезпечно.

Якщо звернути увагу лише на висловлювання Кушнера та Дмитрієва, виникає спрощена уява про ситуацію. Здається, що Путіну залишилося лише заволодіти Донбасом, і конфлікт автоматично завершиться. Після цього американці готові підтримати відновлення України. Мир начебто вже близький. Залишається лише досягти згоди щодо територіальних питань.

Можливо, ситуація зовсім інша.

Але тоді українська влада зобов'язана сказати про це українцям.

Чого насправді вимагає Путін? Що саме пропонують американці? Що означає "територіальне питання"? Чи йдеться лише про Донбас? Які ще російські вимоги залишаються на столі? Які гарантії безпеки пропонують Україні? Де українські червоні лінії?

Я не виступаю за те, щоб публікувати протоколи переговорів. Дипломатична діяльність вимагає збереження таємниці. Проте конфіденційність не означає безмовності перед своїм народом.

Зокрема в умовах війни.

Оскільки українцям постійно повідомляють, що мир вже на порозі і залишилося лише "узгодити території", у них цілком логічно виникає питання: якщо все майже вирішено, чому ж тоді потрібно мобілізуватися? Чому йти до армії? Чому готувати державу до затяжної боротьби?

І саме в цей момент виникає проблема, яка стосується не лише дипломатії, а й безпеки.

Росія веде війну не лише з використанням ракет і безпілотників. Її мета — вплинути на українське суспільство. Вона прагне зламати нашу рішучість боротися. Вона намагається підірвати нашу віру в те, що ми здатні змінювати ситуацію на краще.

Тому інформаційний вакуум навколо переговорів дуже швидко заповнюється чужими меседжами.

Сьогодні свою версію українцям фактично розповідає Москва. Свою -- Вашингтон.

Де ж можна знайти версію Києва?

Особи, які беруть участь у бойових діях, сплачують податки, приховують своїх рідних, перебувають під загрозою обстрілів і мають захищати цю країну в майбутньому, заслуговують на те, щоб бути в курсі хоча б основних питань: за які інтереси нині відбуваються торги з Росією та за що виступає Україна.

Тому Буданов, Кислиця, Умєров та Арахамія — або ж президент, від імені якого вони здійснюють ці переговори, — мають донести до суспільства, що насправді відбувається.

Не деталі закритих переговорів.

А українську позицію.

Адже мовчання також є формою інформаційної політики.

І коли ми обираємо мовчати, інші беруть на себе роль висловлювати наші думки.

Витоки

Про автора. Микола Княжицький — український журналіст та народний депутат.