Аналітичне інтернет-видання

Крах аграрної сфери. Призупинення роботи підприємств та знищення логістичних ланцюгів матимуть катастрофічні наслідки для всієї економіки.

Аграрна галузь України, яка забезпечує близько 20% національного ВВП, стикається з загрозою великої кризи. Декілька підприємств вже повідомили про призупинення роботи внаслідок атак з боку Росії. Це, в свою чергу, викликає численні проблеми для всієї економіки країни.

У аграрній галузі України виникла тривожна ситуація. Більше 7 мільйонів пайовиків можуть залишитися без орендної плати, а площі, відведені під окремі культури, можуть зменшитися практично вдвічі. Це негативно вплине на обсяги експорту. Як наслідок, відбудеться зниження валютних надходжень, доходів підприємств, а також зменшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Це наслідки російських атак на аграрні підприємства та логістичну інфраструктуру, блокування портів Великої Одеси, відсутності системної політики уряду на підтримку агросектора в цих складних умовах.

Перспектив суттєвого поліпшення ситуації немає. Тож, виглядає, що із годувальника світу український агро-промисловий комплекс поступово перетворюється на жебрака.

З аграрної галузі криза неминуче перекинеться на інші сектори економіки. За відсутності належного реагування з боку уряду і міжнародних партнерів, це може мати важкі та непередбачувані наслідки.

Закриття і скорочення

Протягом перших тижнів листопада одразу кілька великих переробних бізнесів заявили про припинення роботи через ризики постійних обстрілів, перебої з електроенергією, проблеми з експортною логістикою.

Компанія Kernel, один з провідних виробників олії у світі, оголосила про "повну технологічну зупинку" всіх восьми своїх олійноекстракційних заводів. Також про згортання виробництва повідомили представники "Дельта Вілмар Україна", яка випускає продукцію під брендом "Королівський смак", а також заводи "Олейна" (Bunge) і "Потоки" (група "Алеф") у Дніпрі. При цьому зупинив свою діяльність Ніжинський жиркомбінат, а раніше влітку припинив функціонування завод Allseeds. Багато компаній зупинили закупівлю сировини та оголосили про скорочення штату і консервацію виробничих потужностей.

До зазначених труднощів переробників додаються й виклики, які виникають на місцях. Неможливість обробки врожаю призведе до того, що аграрії будуть змушені зменшувати свої посівні площі та знижувати ціни, щоб залишитися конкурентоспроможними. Придбати умовний соняшник стане просто нікому, тому його реалізація стане питанням удачі — відтак, продавати доведеться не за ринковими цінами, а за будь-якою доступною. У результаті, збитки понесуть не лише переробники, але й самі виробники.

Міністерство агрополітики очікує скорочення площ під пшеницею на 15-17%, до 4-4,2 млн га, а під кукурудзою - "навіть у два рази". За опитуванням Barva Invest, кожен третій-четвертий аграрій планував скоротити площі під озимою пшеницею через дорогу логістику та проблеми з експортом.

Модель Міністерства аграрної політики, яку представив міністр Тарас Висоцький у медіа, вказує на ймовірність недосіву 6,3 млн гектарів весною. Це призведе до втрати щонайменше 500 млн євро валютних надходжень щомісяця, а також створить ризики невиплати орендної плати аграріям. Таким чином, закладається "міна уповільненої дії", яка вплине на наступні роки, коли експорт і доходи значно знизяться через брак внутрішнього виробництва, що може мати "ефект метелика" для всієї економіки.

Атаки та руйнування промислових об'єктів, а також нестабільність енергопостачання стали ключовими причинами для припинення роботи підприємств.

У середині листопада розвідувальні служби офіційно заявили, що обробні підприємства стали одними з основних цілей противника під час нападів. Тим не менш, і раніше під ударами опинялися портові термінали, елеватори, склади з запасами товарів та експортні конвої.

Крім того, з початку 2026 року середня вартість дизельного палива зросла майже на 80%: з 58,3 до 103,2 грн за літр станом на 16 листопада. Це суттєво збільшує витрати виробників на проведення польових робіт, транспортування та експорт сільськогосподарської продукції.

Додайте до цього брак кадрів, викликаний мобілізаційними заходами, і ми отримаємо не найкращі прогнози для всієї галузі.

"Сприяють" морські термінали та фінансові установи

Низка додаткових факторів лише ускладнили цю ситуацію. Перший - блокада портів Великої Одеси, які припинили роботу всередині липня. Експортний потік переорієнтувався на "Укрзалізницю", яка доправляє продукцію до західного кордону, або в порти Дунаю.

Згідно з оцінками Міністерства аграрної політики, експорт можна здійснити лише на рівні до 50% від загального потенціалу. Це пов'язано з браком доступних потужностей, оскільки значна кількість вагонів і локомотивів була знищена, а також через нестачу машиністів. У зв'язку з цим відомство навіть запропонувало впровадити "пріоритетний експорт" для товарів з більшою доданою вартістю, таких як олія, на відміну від зерна. Враховуючи автотранспорт, реальний обсяг експорту може становити від 2 до 2,5 мільйона тонн на місяць, що дорівнює приблизно 24-30 мільйонам тонн на рік, в той час як потенційний обсяг сягає близько 50 мільйонів тонн. Таким чином, до кінця року може бути неможливо вивезти близько 20-35 мільйонів тонн зернових. Основний сценарій розвитку економіки передбачає, що блокада триватиме до середини 2027 року.

Другий аспект – це посилення політики Національного банку України та комерційних банків стосовно кредитування економіки загалом, а аграрного сектору зокрема. Наприклад, аграрії не раз звертали увагу на те, що через затримки у виплатах бюджетних компенсацій за кредитами програми "5-7-9", їм доводиться виконувати вимоги банків і повністю сплачувати відсотки за позиками. Замість пільгових ставок у 9-11% фактично виходить 22-25%. Це є наслідком тиску з боку регулятора на фінансові установи. Хоча Національна установа розвитку, що відповідає за адміністрування цих платежів, може затримувати розрахунки з банками до 9 місяців, кредит, за яким не проводилися платежі протягом 6 місяців, вважається простроченим відповідно до вимог НБУ. У жовтні НУР завершила розрахунки з банками лише за березень 2026 року, що стало наслідком аналогічних розрахунків з казначейством.

У майбутньому така ситуація може повторитися. В умовах нестачі оборотних коштів додатковий фінансовий тиск для аграріїв може видатися непідйомним. Попри заяви про готовність допомогти галузі, банкіри, за словами фермерів, "впираються у власні ліміти і ризики" і радше воліють відмовляти не лише у погодженні нових позик, але й навіть у реструктуризації старих.

Для осінньої посівної аграріям необхідно було близько 80 млрд грн додаткових кредитів, проте фактично видано лише понад 30 млрд грн, визнав нещодавно міністр агрополітики Тарас Висоцький. Проєкт державного бюджету на 2027 рік передбачає 7,4 млрд грн підтримки аграріїв - на 6,7 млрд менше за план 2026 року.

На фоні цих подій особливо тривожними виглядають новини про припинення програми USAID Агро. Вихід значного грантового гравця, який підтримував розвиток аграрного сектору та його потенціал в Україні, відбувається за планом. Однак, серед європейських чи національних установ не вдалося знайти жодної адекватної альтернативи. Як результат, фермери фактично залишилися без цієї іноземної "застрахування".

Питання наявності фінансів у агросекторі нині стоїть чи не найгостріше за останні кілька десятиліть. За оцінкою міністра, восени аграріям потрібно близько 200 млрд грн оборотного фінансування, навесні 2027 року - 300-350 млрд грн. За відсутності достатньої експортної виручки та на тлі наближення термінів погашення кредитів окремі підприємства можуть опинитися на межі дефолту, що створює загрозу припинення діяльності тисяч господарств.

До кінця року резерви, ймовірно, вичерпаються. Представник влади повідомив, що на початку року загальний обсяг оборотних коштів підприємств (включаючи гроші на рахунках, депозити та товарний кредит від постачальників) становив приблизно 5 мільярдів доларів. З цієї суми близько 2,7 мільярда доларів були власними засобами, а решта складалася з насіння, добрив та засобів захисту рослин, за які передбачено відстрочку платежу.

На 1 жовтня на рахунках залишалося приблизно 2 мільярди доларів, що становить близько 100 доларів на гектар. Проте ці кошти вже не можна вважати резервом. Зазвичай восени ці гроші поповнюються за рахунок доходів від нового врожаю, але в цьому році вони йдуть на покриття його дефіциту - для оплати оренди, зарплат і кредитів. За нашими підрахунками, до 1 січня вільного залишку не залишиться. Це не означає, що повністю відсутні фінанси - експорт хоч і обмежений, але внутрішній ринок продовжує споживати щомісяця. Але резерва на рахунках і депозитах на початок року не буде. Єдиним джерелом фінансування залишаться подальші продажі та, для тих, хто має можливість, товарне кредитування, - зазначає Висоцький.

Відсутність плати за оренду – це лише перший крок.

Основний наслідок, який обговорюється в аграрних асоціаціях протягом останніх кількох місяців, – це повна неможливість сплачувати орендну плату за земельні паї. Час, коли потрібно здійснювати виплати, збігається з четвертим кварталом, коли ситуація стає особливо напруженою. Згідно з даними Міністерства фінансів, в Україні налічується приблизно 7 мільйонів власників земельних паїв. Невиплата орендної плати також призведе до зменшення надходжень від податку на доходи фізичних осіб (18%) і військового збору, які формують бюджети місцевих громад. У Міністерстві аграрної політики підтверджують: те, що наразі є поодинокими випадками затримок виплат у різних регіонах, може перерости в масове явище до 2027 року.

З огляду на те, що уряд не проявляє активності у вирішенні ситуації, фермери, здається, залишилися наодинці зі своїми проблемами. Це може призвести до серйозних наслідків, таких як зростання кількості банкрутств серед великих і середніх орендарів земельних ділянок, а також до подальшого зниження орендної плати та вартості сільськогосподарських земель в цілому. Оскільки землі не обробляються і не використовується продукція, отримана з них, навряд чи такі наділи знайдуть своїх покупців, незалежно від їх родючості.

Ба більше, з поглибленням кризи в агросекторі, слід очікувати "ефекту метелика" і для інших галузей. Передусім - через довгострокове недоотримання валютної виручки. За оцінкою НБУ, експортна виручка галузі в другому півріччі буде на 4,6 млрд дол. меншою за попередній період. Падіння пропозиції "живої" валюти - це прямий шлях до витрати резервів і подальшої девальвації гривні. Через це дорожчатимуть імпортні пальне, ліки, обладнання й компоненти для оборонки. Залежність від донорських траншів стає критичною. Будь-яка затримка допомоги ЄС чи МВФ автоматично перетвориться на валютну кризу.

Зростання проблемних кредитів у аграрному секторі матиме безпосередній вплив на всю банківську систему. Якщо, за прогнозами міністра, власні кошти фермерів вичерпаються до 1 січня, можливим сценарієм стане хвиля дефолтів сільськогосподарських компаній навесні, що спричинить суттєве збільшення частки непрацюючих кредитів у фінансовій системі. Основну масу портфеля "5-7-9%" утримують державні банки, тому їх доведеться докапіталізувати за рахунок бюджету. Щоб зберегти свої нормативи, банки можуть почати зменшувати обсяги кредитування не лише аграріїв, а й малого та середнього бізнесу в цілому.

Криза неплатежів матиме серйозні наслідки для ланцюгів постачання, оскільки постачальники добрив, засобів захисту рослин, насіння та пального зазвичай надають аграріям товари в кредит, очікуючи на прибуток від майбутнього врожаю. Якщо ситуація розвиватиметься за негативним сценарієм, постачальники фактично стануть кредиторами агрокомпаній, які не можуть виконувати зобов'язання, що, в свою чергу, поставить під загрозу фінансову стабільність дистриб'юторів. Це також вплине на лізингові компанії та дилерів сільськогосподарської техніки. Як наслідок, вітчизняне виробництво сільгоспмашин зазнає значних втрат і, ймовірно, залишиться без нових замовлень протягом наступних 1-2 років.

Місцеві громади також зазнають негативних наслідків від кризи. Основними їхніми джерелами доходу є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з орендної плати за паї, ПДФО із зарплат працівників агрокомпаній та плата за землю. Найгірший розвиток подій можливий в зимовий період 2026-2027 років, коли через фінансову неспроможність агропідприємств громади можуть одночасно втратити всі три джерела доходів. Це призведе до закриття шкіл і амбулаторій, накопичення боргів перед постачальниками тепла та бюджетної кризи в сотнях населених пунктів.

Не слід недооцінювати значення закритих підприємств для регіональних економік. Наприклад, втрата стивідорних компаній, логістичних фірм, автоперевізників та пов'язаного з ними малого бізнесу в Одеській області може призвести до зростання рівня безробіття та податкових втрат не лише в агросекторі, а й в ряді інших суміжних сфер.

Для великої кількості з приблизно 7 мільйонів власників паїв, серед яких чимало пенсіонерів, оренда є своєрідною другою пенсією. Невиконання зобов'язань орендарями щодо оплати за використання земельних ділянок може призвести до зростання бідності, збільшення запитів на соціальну підтримку та нової хвилі еміграції робочої сили з вже й так виснаженої демографічно сільської місцевості.

Окремою проблемою є забезпечення кадрів. Незважаючи на нещодавнє послаблення вимог до агросектора, підприємствам, які перебувають на межі банкрутства, практично неможливо їх виконати. У ситуації, коли працівники масово уникають мобілізації або звільняються, не залишається людей, здатних займатися посівом і обслуговуванням техніки.

І, звісно, земля й активи підприємств, які перебувають у скрутному становищі, дешевшають. Один з можливих сценаріїв - масова скупка через офшори й номінальних власників (зокрема капіталом з непрозорим або навіть російським походженням), рейдерські захоплення ослаблених підприємств, тиск на державні підприємства, корупційні схеми навколо реструктуризацій.

Крім того, не слід забувати і про зовнішні ринки: покупці в Єгипті, Індонезії та Китаї перебудовують ланцюги постачання на Росію чи інших конкурентів українського бізнесу - і це довгострокові рішення. Ціни на продовольство в Північній Африці та на Близькому Сході зростають. Наслідки - нестабільність і міграційний тиск на ЄС. Збільшення обсягів залізничних перевезень через Польщу та Румунію може спровокувати повторення фермерських блокад кордону, як у 2023-2024 роках, використання їх місцевими політичними силами у власних інтересах.

На завершення, невиплата орендної плати в поєднанні з кризою в українському агросекторі створює чудовий фон для російських інформаційних атак. Незабаром у проросійських медіа можуть почати активно поширюватися наративи на кшталт "влада залишила село напризволяще", "землю купили іноземці", "війна ведеться за інтересами олігархів". Це може стати каталізатором для соціальної напруги, протестів у сільських районах, зростання популістських настроїв, тиску на місцеву та центральну владу, а також падіння довіри до держави в тилових областях — це лише питання часу.

Читайте також