Аналітичне інтернет-видання

Нація з багряними очима: невидима вартість української витривалості.

Мільярдні збитки, втрачені робочі години, помилки в процесі виробництва, аварії, хвороби та виснаження населення. Усі звикли оцінювати шкоду від зруйнованих електростанцій, фабрик і житлових будинків. Проте існує один аспект воєнних втрат, який зазвичай не відображається в економічних звітах — сон українців. І його вартість може виявитись значно більшою, ніж ми можемо собі уявити.

Невидимий підрахунок за кожну ніч.

О третій ночі лунає сирена. Далі -- вибухи. Під ранок -- відбій, якщо пощастить. О сьомій час вставати на роботу. О дев'ятій бухгалтер уже має зводити баланс, хірург -- оперувати, водій -- перевозити пасажирів, інженер -- ухвалювати рішення. Усі вони прийшли на роботу. Формально економіка працює. Але скільки коштує країні те, що вона напівсонна? Ще Вільям Шекспір у "Макбеті" називав сон "бальзамом для зранених душ" і "головним годувальником на життєвому бенкеті". Через чотири століття економісти додали до поетичного визначення цілком матеріальний зміст. Сон -- це ще й продуктивність, прибуток, податки, безпека та конкурентоспроможність.

Національна статистика не помічає недоспаної ночі. Зруйнований завод оцінюють у гривнях. Згорілий трансформатор -- теж. А ось інженера, який після чергової атаки працює вдвічі повільніше, економіка вважає повноцінною робочою одиницею. Перші серйозні цифри з'явилися ще до масованих дронових атак. У квітні-травні 2023 року міжнародна група науковців опитала 2364 дорослі українці віком від 18 до 79 років. Результати, опубліковані в журналі Psychosomatic Medicine, виявилися тривожними: 39,4% опитаних спали не більш як шість годин на добу, а 38,5% мали ознаки безсоння. Серед людей із посттравматичним стресовим розладом імовірність безсоння була майже втричі вищою.

Громадська організація "Національна жіноча ініціатива" також провела власне дослідження. У їхньому онлайн-опитуванні взяли участь приблизно 3500 респондентів. Виявилось, що незважаючи на нічні тривоги та брак сну, багато людей продовжували працювати.

У відповідь на редакційний запит Марина Мельниченко, голова ГО "Національна жіноча ініціатива", зазначила: "Оцінювати продуктивність працівника лише за його присутністю на робочому місці — це неправильно. Людина може виконувати свої завдання, спілкуватися з колегами та ухвалювати рішення, але при цьому витрачати набагато більше енергії та часу. Вона може відпрацювати всі вісім годин, однак досягне результатів, які раніше виконувала за п’ять чи шість годин".

2016 року аналітичний центр RAND Europe опублікував дослідження. Фахівці змоделювали вплив недостатнього сну на економіки США, Японії, Німеччини, Великої Британії та Канади.

Результати справляють глибоке враження.

Сумарні щорічні втрати п'яти країн складають приблизно 681 мільярд доларів. Це не включає витрати на снодійні препарати. Основною причиною є вартість не виконаної роботи, помилки, захворювання та передчасні смерті. Президент Всеукраїнської асоціації медицини сну, лікар-сомнолог Юрій Погорецький зазначає, що Україна не в повній мірі усвідомлює масштаби цієї проблеми. "Згідно з моїми розрахунками до війни, Україні щорічно бракувало близько 20-25 мільярдів доларів через поганий сон. І з початком війни ці втрати значно збільшилися. Проте, систематичних обліків цього питання досі не ведеться", -- акцентує він. (Детальніше про медичні аспекти цієї проблеми читайте в інтерв'ю ZN.UA з Юрієм Погорецьким.)

За жовтневим прогнозом Міжнародного валютного фонду, номінальний ВВП України 2026 року становитиме близько 229,4 млрд дол. Якщо механічно застосувати до нього діапазон втрат, який вказало дослідження RAND, -- від 1,35 до 2,92%, -- отримаємо приблизний сценарій для України на рік: 3,1-6,7 млрд дол. Або приблизно 8,5-18,4 млн дол. щодня. Війна, структура зайнятості, міграція та частота атак можуть суттєво змінювати результат. Іншими словами, навіть за такого умовного підходу ціна недосипу зіставна з бюджетами великих державних програм.

Працівник присутній, проте результатів немає.

Економісти класифікують втрати на два основні типи. Перший тип — це абсентеїзм, коли працівник зовсім не з'являється на роботі. Другий тип — презентеїзм, коли працівник присутній, але через нездужання його продуктивність знижується. В Україні ж перевагу, як правило, надають саме другому типу.

Зовні все скидається на неймовірну стійкість. Усередині накопичується борг, який рано чи пізно доведеться сплачувати. Показовий експеримент провели американські науковці ще 2003 року. Вони розділили 48 добровольців на групи, яким протягом 14 днів дозволяли спати по чотири, шість або вісім годин. У тих, хто спав по шість годин, порушення уваги поступово наростали й за окремими тестами досягали рівня, зіставного з наслідками майже двох діб без сну. Однак найнебезпечніше: самі учасники не усвідомлювали, наскільки погіршилася їхня працездатність.

Виникає цікавий парадокс: мозок починає допускати помилки, а його механізми оцінювання цих помилок стають менш ефективними. "На мою думку, у багатьох випадках це пов'язано з ілюзією адаптації", - зауважує Марина Мельниченко. Вона також підкреслює: "Ми часто згадуємо про видатну стійкість українців. Проте ця стійкість не означає безмежні фізичні та психологічні ресурси. Було б небезпечним вважати постійний брак сну нормою, до якої людина повинна звикати".

Втрачені можливості ефективності

Чи можна бодай частково повернути втрачену продуктивність? Юрій Погорецький переконаний, що українським компаніям варто переглянути саму організацію праці. "Якщо працівники не виспалися через нічні обстріли, дайте їм можливість поспати хоча б пів години. Я раджу підприємствам облаштовувати місця для короткого відпочинку. Сонна людина на роботі неефективна" -- зауважує він.

У ГО "Національна жіноча ініціатива" теж слушно зауважують: "Економічна ефективність визначається не тим, скільки годин людина формально перебувала на роботі, а наскільки якісно та безпечно вона виконала свої обов'язки".

На передовій брак сну є надзвичайно небезпечним. Швидкість реагування, концентрація уваги та здатність адекватно оцінювати ситуацію можуть визначити долю цілої групи. Юрій Погорецький також акцентує на ще одній важливій проблемі: людина може довго вважати, що її проблеми зі сном викликані війною, тоді як насправді вона може страждати від інших захворювань, таких як обструктивне апное сну, що проявляється у повторних зупинках дихання під час нічного відпочинку.

Що робити державі: п'ять кроків

Найгірший розвиток подій полягає в тому, що недосипання продовжуватиме вважатися особистою проблемою, яку кожен мусить вирішувати на свій розсуд. Україні не вистачає просто кампанії, що закликає людей лягати спати раніше. Нам необхідна комплексна політика, спрямована на підтримку працездатності громадян.

* Порахувати реальні втрати. Запустити національне дослідження сну з урахуванням регіонів, кількості тривог, професій, лікарняних і продуктивності. Без цього мільярдні оцінки залишатимуться припущеннями.

Впровадити рекомендації для роботодавців. Слід забезпечити гнучкі графіки роботи після напружених нічних змін, організувати відпочинок та тимчасово перевести працівників з критичних обов'язків, якщо їхній стан може загрожувати безпеці.

* Зробити діагностику доступнішою. Навчити сімейних лікарів виявляти безсоння і апное, розширювати доступ до необхідних обстежень і доказових методів лікування.

* Забезпечити охорону ключових професій. Для секторів транспорту, енергетики, медицини та оборони необхідно створити протоколи управління втомою, замість того, щоб повністю покладатися на фізичну витривалість працівників.

Вкладати ресурси в процес психологічного відновлення.

Юрій Погорецький рекомендує: "Чим складнішими є обставини в нашому житті, тим більш суворою повинна бути наша режим сну. Якщо ми лягаємо спати о 22:00, то можемо досягти глибоких стадій сну, які повинні повторюватися п’ять разів за ніч. Найкритичніший момент настає близько 23:00, коли організм виробляє значну кількість гормону мелатоніну. Цей гормон відіграє ключову роль у забезпеченні спокою, мудрості, творчих здібностей, працездатності та загальної життєздатності, а також допомагає контролювати вагу."

Лікар-сомнолог переконаний, що випадок українців у нинішніх умовах унікальний і потребує окремого дослідження. Попри всі обстріли і тривоги, переважна більшість наших людей зберігає тонус і продовжує працювати, вчитися, воювати. Тривалий глибокий сон замінили короткочасні засинання.

"Поліфазний сон вивчали ще на початку XIX сторіччя. Поліфазний -- це коли пів ночі поспали, потім пограли в шахи, книжечку почитали, потім знову продовжили спати. Нічого страшного, враховуючи нашу ситуацію. Тому, як тільки з'являється можливість, починайте дрімати. Сховалися від обстрілу в метро -- поспіть. Візьміть із собою продукти, багаті на триптофан. Це амінокислота, з якої тіло синтезує мелатонін. Під'їли трохи -- ті ж горішки, кілька бананчиків, молоко з медом діточкам. Триптофан посилює виробництво мелатоніну", -- каже Погорецький.

Для України втрата сну — це не просто фінансові втрати в мільярдах. У державі, де спостерігається нестача кадрів, кожен працівник має величезну цінність. Тому піклування про якість сну є не розкішшю, а стратегічною інвестицією в економічний розвиток. Врешті-решт, зламане обладнання можна відремонтувати, а будівлі — відновити. Однак компенсувати втрачені роки продуктивності та людський потенціал значно складніше.

Читайте також