Михайло Гончар: Високі ціни на нафту приваблюють не лише Москву та Тегеран. Щодо фактора Хамма, Ормузської протоки та Чорного моря — Блоги.

Фактор Хамма: Ормуз, Баб-ель-Мандеб, Чорне море.

Bloomberg з посиланням на найбільшого видобувника "ТенгізШеврОйл" (ТШО - спільне підприємство американських Chevron, ExxonMobile та національної КазМунайГаз з домішкою російського Лукойлу) повідомив, що Казахстан змушений припинити відправку сирої нафти до свого головного експортного терміналу на Чорноморському узбережжі Росії, оскільки шквал нападів на танкери ставить під загрозу експорт цієї країни Центральної Азії, що не має виходу до моря. Поки що фактичного підтвердження цього з боку ТШО та двох інших великих видобувних консорціумів немає. Нафта транспортується трубопроводом, але відвантаження на терміналі КТК Южная Озєрєєвка не здійснюються. Ціна на нафту повзе вгору.

Проте варто зазначити, що перебої в постачанні нафти з Казахстану відбуваються на фоні нових обмежень морського трафіку з Перської затоки через Ормузьку протоку, а також через погрози єменських хуситів заблокувати експорт Саудівської Аравії, який обходить Ормуз через термінал Янбу в Червоному морі. Це вказує на те, що ціни на нафту знову можуть наблизитися до позначки в 100 доларів США за барель.

Andrii Klymenko описав, що стоїть за подіями навколо "казахстанської нафти з терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму". Див. "Спецоперація РФ по "террористической атаке в акватории Морского терминала КТК". Мається на увазі ураження СОУ кількох ПІДСАНКЦІЙНИХ танкерів протягом 17-20 липня, які завантажували сиру нафту сорту CPC Blend з Казахстану на терміналі КТК поблизу Новоросійська.

Насправді, ситуація куди більш багатовимірна. І було би спрощенням зводити усе тільки до спецоперації Кремль-ФСБ-"Транснефть", де КТК виступає міжнародним рупором, з якого звучить "праведний гнів" на "терористичну атаку". Це все майстерно вмонтовано в більш складну архітектуру інтересів, яку вилаштовували не тільки в Москві.

1. Спершу кілька фактів, які я вже неодноразово висвітлював у своїх статтях протягом останніх років. Важливо підкреслити, що високі ціни на нафту привертають увагу не лише агресивних режимів у Москві та Тегерані, але й американських нафтогазових компаній. Особливо це стосується тих, хто отримав значні прибутки в 2022 році на піку нафтових котирувань. Серед таких компаній - відомі американські гіганти Шеврон і ЕксонМобіл. Вони активно беруть участь у крупномасштабних проектах видобутку нафти в Казахстані з 90-х років. Шеврон, який став піонером у розробці казахстанських родовищ ще за радянських часів, має особливе значення для родовища "Тенгіз". Це місце видобутку є важливим джерелом "чорного золота" світового масштабу завдяки спільному підприємству "ТенгізШеврОйл" (Chevron - 50%, Exxon Mobil - 25%, КазМунайГаз - 20%, Лукойл - 5%).

Нафта видобувається в Казахстані, а транспортується на світовий ринок через Росію, нафтопроводом Тенгіз - Новоросійськ Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). 1511 км труби пролягає в основному через Росію з відвантаженням нафти на терміналі Южная Озєрєєвка поблизу Новоросійська. Формально оператором нафтопроводу є КТК з відповідними національними підрозділами КТК-К по території Казахстану та КТК-Р по території РФ. Тобто, фактичним оператором нафтопроводу є російська нафтотранспортна монополія "Транснефть" і російська ділянка та морський термінал перебувають під її визначальним операційним і політичним впливом через КТК-Р. Генеральний директор КТК-Р традиційно є представником російської сторони, а корпоративні рішення ухвалюються за активної участі Транснефти. Це вже не згадуючи про найбільший пакет акцій (31%), яким вона управляє в КТК у цілому.

Отже, Росія суворо контролює нафтові потоки американських компаній з Казахстану через свої трубопроводи. Шановні нафтові магнати, бажаєте зберегти свої прибутки? Тоді дійте так, щоб це було вигідно і вам, і нам, інакше ми можемо перекрити доступ до нафти. Оскільки для власників компаній і керівництв менеджменту головним є забезпечення дивідендів для акціонерів та високих зарплат для себе, питання права, моралі та справедливості, хто є агресором, а хто жертвою агресії, відходять на другий план. Головне — це гроші, тобто дохід, прибуток і дивіденди.

2. В таких majors як Шеврон та ЕксонМобіл є універсальне правило - гроші вирішують усі проблеми на усіх рівнях. Достатньо найняти відповідні лобістські організації і вони внесуть правильну інформацію в потрібні вуха з відповідними рекомендаціями що потрібно зробити. Для того, щоб зрозуміти масштаб цих компаній і ступінь їхнього впливу, декілька цифр. Капіталізація Шеврону 373 млрд. дол. США, ЕксонМобіл - 624 млрд. дол. США. Для порівняння: ВВП України у 2025-му становив 214 млрд. дол. США.

Обидві компанії традиційно мають суттєвий вплив на американські адміністрації, незалежно від того, хто обіймає пост президента. Їхні інтереси вже з 20-х років XX століття мають вагоме значення для формування американської політики. Сьогодні, в умовах адміністрації Трампа, яка дотримується курсу "бурі, крихітко, бурі", ці компанії переживають новий етап підвищення свого впливу. Варто зазначити, що їм традиційно допомагають потужні лобістські фірми, такі як Akin Gump Strauss Hauer & Feld і Ballard Partners. Цікаво, що Шеврон став клієнтом Ballard Partners після повернення Трампа до влади, оскільки Брайан Баллард вже багато років є одним із найближчих політичних союзників президента. Його компанія стала найбільшою лобістською фірмою у Вашингтоні після зміни адміністрації.

3. Зростання цін на нафту, яке стало наслідком американо-ізраїльського конфлікту з Іраном та його асиметричних відповідей, було зумовлено не лише давнім бажанням США та Ізраїлю вирішити питання з іранськими аятолами, а й прагненням деяких впливових гравців нафтового ринку отримати прибуток. Цей механізм був висвітлений у нещодавній статті The Guardian від 16 липня під заголовком "Як 'справжній нафтовий хлопець' Трампа зміцнив зв'язки між США та Ізраїлем і применшив ризики війни з Іраном". Стаття досить обширна, і посилання на неї буде в коментарях. В її основі – історія про впливового нафтового магната Гарольда Хамма, засновника Continental Resources, який, перебуваючи в близькому оточенні Трампа, скористався ізраїльським лобі та своїм впливом у Білому домі. Він фактично обманув Трампа, запевняючи його у своєму "прогнозі", що війна в Затоці не призведе до зростання цін, бо США вже не залежать від нафти з цього регіону, хоча, як професіонал, він знав, що це не відповідає дійсності. Вся ця маніпуляція була лише способом заробітку для нього та певного кола його друзів на підвищених цінах на нафту, а все інше – другорядне.

Незважаючи на свій відносно скромний розмір у порівнянні з Шевроном, Continental Resources та її засновник мають значно більший вплив, аніж можна було б припустити, враховуючи лише фінансові показники. Гаролд Хамм виступає одним із провідних діячів сланцевої революції в США, а його компанія стала однією з перших великих, що почали розробку відомого сланцевого родовища Баккен. Хамм традиційно відіграє важливу роль у формуванні американської енергетичної політики та в обговореннях у галузі, зокрема щодо регулювання внутрішнього видобутку. Якщо Шеврон можна вважати глобальним енергетичним титаном із присутністю по всьому світу, то Continental Resources є більш спеціалізованою компанією, чий вплив у політичних та галузевих питаннях у США пропорційно перевищує масштаби її активів. До речі, я особисто спостерігав, як виступи менеджерів Continental Resources збирали велику аудиторію на міжнародних конференціях, присвячених тематиці сланцевого видобутку та гідророзриву в 2010-х роках.

4. Тепер, врахувавши наведене вище, давайте повернемося з-за океану до узбережжя Чорного моря. Нафтовий потік з Казахстану через трубопровід КТК Тенгіз - Новоросійськ має суттєве значення в глобальному контексті, складаючи приблизно 3,5% світового експорту сирої нафти. Хоча ця частка може здаватися невеликою на міжнародній арені, казахстанська нафта відіграє надзвичайно важливу роль для європейського ринку. Основними споживачами CPC Blend є нафтопереробні заводи країн Європейського Союзу. Близько кожної восьмої тонни сирої нафти, що імпортується до ЄС, походить з Казахстану, причому більше ніж 80% цього обсягу транспортується через трубопровід Тенгіз - Новоросійськ і морський термінал КТК в Южній Озеріївці. Таким чином, навіть незначні новини про можливі перебої в постачанні сировини до європейських НПЗ можуть призвести до стрімкого зростання цін на нафту.

Кому вигідний новий сплеск цін на нафту? В першу чергу, це вигідно Росії. Іран теж може отримати вигоду, але якщо ти не можеш експортувати свою нафту через американські санкції в Затоці, то висока ціна не вирішить твоїх проблем. Також підвищені ціни цікаві великим нафтовим компаніям. Проте, можна припустити, що Трамп може не бути зацікавлений у цьому з огляду на наближення проміжних виборів у листопаді. Не слід забувати й про фактор Хамма, який, ймовірно, не був задоволений падінням цін на нафту після укладення угоди між США та Іраном про припинення вогню. Потрібен новий поштовх. І тепер ми бачимо нову стадію конфлікту в Затоці, де активізувалися хусити, що є ще одним важливим чинником.

5. На цьому фоні близькосхідних подій у Москві було вирішено посилити цінову конкуренцію, скориставшись контролем над "нафтовим краном" у Южній Озєрєєвці та перетворити удари зі Системи оперативного управління по танкерах на власну вигоду.

У своїй статті для "Дзеркала тижня", опублікованій 8 серпня 2023 року, я підкреслював: "В основі дестабілізації нафтового ринку лежать амбіції Росії, метою яких є зменшення обсягів нафти інших країн на ринку та підвищення цін. Обмеження постачання нафти з Казахстану через КТК з різних причин – це ідеальний інструмент для досягнення цієї цілі". Звичайно, КТК не є синонімом "Транснефті", але! Експлуатацію нафтопроводу, диспетчеризацію, перекачування нафти та її відвантаження на танкери веде КТК-Р, очолюване росіянином. Деякі операційні роботи на морському терміналі Южна Озерєєвка (наприклад, буксирування, швартування, аварійно-рятувальне забезпечення) виконуються за контрактом між КТК-Р та дочірньою компанією Transneft-Service. Незважаючи на те, що КТК є важливим та прибутковим підприємством, його незалежність визначається консорціумами, що видобувають нафту на родовищах Тенгіз, Карачаганак та Кашаган, які формують потік нафти на ринок ЄС і створюють відповідний корпоративний дохід. Проте Транснефть має фактичний контроль над чутливими аспектами, такими як термінал в Южній Озерєєвці, що дозволяє виходити на комерційні операції з відвантаження нафти. Команди "Транснефть" можуть надходити не лише з корпоративного рівня, але й безпосередньо з Кремля.

А тепер згадаймо указ президента РФ № 502 "Об особенностях захода судов в морские порты Российской Федерации" від 21 липня 2025 року. Цим указом рік тому Путін істотно посилив роль ФСБ у контролі за доступом до російських морських портів. Згідно указу будь-яке судно, що прибуває з іноземного порту до російського морського порту, може отримати дозвіл на захід лише після погодження з ФСБ, капітан морського порту більше не може самостійно дозволити захід без такого погодження. Чому це було зроблено? Поява збіглася в часі з серією атак і вибухів на суднах, пов'язаних із Росією, посиленням санкцій проти російського "тіньового флоту", зростанням загроз для портової та енергетичної інфраструктури РФ. Після указу № 502 ФСБ фактично стала ключовим органом безпекового контролю за міжнародним судноплавством у всіх російських морських портах. Це суттєво посилило її вплив на функціонування портової системи. Зараз ми не бачимо жодних заяв ФСБ з приводу "террористической атаки в акватории Морского терминала КТК". А вони й не потрібні. Працює ланцюжок Кремль - ФСБ - Транснефть - КТК-Р - КТК. А тому звідси й вжита в заяві КТК термінологія й звороти в стилі ФСБ. І це усе погоджено в форматі УСІХ акціонерів КТК, включно з американськими majors. На це вказує і той факт, що на термінал КТК пішли підсанкційні танкери, які є пріоритетними для ураження законних воєнних цілей на морському ТВД.

6. Як американські великі компанії використовують цю ситуацію? Досить巧но. В останні роки в річних фінансових звітах (форма 10-К) з'являються чіткі попередження. Наприклад, компанія Шеврон зазначає: "...Chevron володіє часткою в Каспійському трубопровідному консорціумі (КТК), який є ключовим експортним шляхом для видобутку нафти з родовища Тенгіз у Казахстані. Негативні події чи інциденти, які впливають на діяльність КТК, можуть мати несприятливий вплив на видобуток у Тенгізі, результати роботи та фінансову стабільність компанії. Фінансові наслідки таких ризиків залишаються невизначеними". Ще більш прямо висловлюється у звіті компанії ЕкссонМобіл: "Існує ймовірність, що транспортування казахстанської нафти через трубопровід КТК може бути порушено, скорочено, тимчасово зупинено або іншим чином перервано. Такі ситуації можуть негативно вплинути на виробництво, продажі, прибуток та грошові потоки від діяльності компанії у Казахстані".

Що це означає? Це не просто інформація для ознайомлення. На цьому заробляють. Великі нафтові компанії (majors) зазвичай не займаються продажем нафти самостійно, за винятком деяких випадків. Цим займаються міжнародні трейдери, такі як Vitol, Trafigura, Gunvor, Glencore, Mercuria та інші. Саме вони управляють нафтою від major, щойно вона передається з фланцю виносного причального пристрою в танкер, стаючи його власністю, і визначають її ціну з урахуванням згаданих ризиків.

7. Тепер розглянемо нафтопродукти. У дослідженні Reuters, опублікованому восени 2025 року, зазначалося, що зменшення російського морського експорту нафтопродуктів приблизно на 500 тисяч барелів на добу призвело до підвищення глобальних марж переробки, що стало вигідним для таких компаній, як ExxonMobil та Chevron, а також для європейських гігантів Shell і TotalEnergies, які разом займають понад 10% світових потужностей з переробки. У пресрелізі, присвяченому підсумкам 2025 року, ExxonMobil повідомила про суттєве покращення показників у сегменті енергетичних продуктів (переробка, маркетинг та продаж нафтопродуктів): "Прибуток у сегменті енергетичних продуктів збільшився з 4,0 мільярда доларів у 2024 році до 7,4 мільярда доларів у 2025 році, що становить зростання на 84%".

У звіті за перший квартал 2026 року компанія відзначила значний прогрес у своїх показниках, повідомивши про збільшення обсягів продажу нафтопродуктів, які залишалися на рекордно високому рівні. Сегмент виявився більш успішним, ніж прогнозували аналітики, а високі показники переробки принесли додатковий прибуток, незважаючи на складні умови на нафтовому ринку. Вражаюче!

До речі, слід зазначити, що з другої половини минулого року компанії СОУ почали активно взаємодіяти з російськими нафтопереробними заводами. Це означає, що американські великі компанії в Казахстані непогано заробляють, використовуючи ризики, пов’язані з можливими діями Росії в контексті "нафтового крану" в Южній Озєрєєвці, а також на знищенні СОУ російських НПЗ, які конкурують за обсяги постачання на європейський ринок.

8. Ні, Гарольд Хамм не має жодних зв'язків з Росією чи бізнесу, що стосується цієї країни. Більше того, він не раз висловлював критику на адресу великих американських компаній за їхню надмірну зацікавленість у російських проєктах і вважав відсутність інвестицій Continental Resources у РФ правильним стратегічним кроком. Гарольд Хамм прагне збільшити свої статки, які наразі виглядають "скромно" для мультимільярдера. І не лише він — інші великі гравці на ринку мають ті ж самі прагнення!

Мій знайомий з Америки написав мені про статтю в The Guardian, в якій йдеться про нафтового магната з Оклахоми, чий капітал оцінюється приблизно в 20 мільярдів доларів. Він зауважив, що, ймовірно, цей чоловік вважає цілком "справедливим", аби через його інтереси світ занурювався в хаос, а інфляція ще більше ускладнювала життя звичайних людей, лише щоб він міг стати трішки багатшим. Обоє моїх батьків працювали в нафтовій індустрії, яка підтримувала нас протягом їхньої кар'єри. Завдяки цьому я і мій брат виросли в комфорті, а батьки змогли вийти на пенсію: тато в 63 роки, а мама — в 55. Мій батько завжди шанував нафтову галузь за те, що вона дозволила США мати одні з найнижчих цін на паливо та енергоресурси у світі. Але я не можу уявити, що він з гордістю спостерігав би за тим, як Сполучені Штати починають війну лише для того, щоб зробити ще багатшими кількох нафтових босів — друзів президента... Це просто огидно.

9. Повідомлення останніх днів в контексті багатостраждального 21-го пакету - у ЄС знижується підтримка санкцій проти РФ. Комусь з країн-членів хочеться більше СПГ з Ямалу, комусь його хочеться більше возити, хтось хоче мороженої рибки, а є ті, хто хоче щоб російські воєнні злочинці без зайвих візових клопотів приїздили й витрачали свої гроші саме у них - на престижних спа, в дорогих ресторанах, розкішних бутіках, Великі компанії хочуть великих грошей. Гарольди хамми є не тільки в США. Огидно...

Але нам своє робити!

1. Що можна зробити? По-перше, не слід підтримувати Росію в підвищенні цін на нафту і нафтопродукти на ринку через атаки на танкери в зоні терміналу КТК в Южній Озєрєєвці. Протягом періоду з 17 по 22 липня ціна на Brent зросла на 4,7 $/барель - з 88,1 до 92,8 $/бар. Це підвищення значною мірою стало наслідком панічних заяв Міністерства закордонних справ Казахстану та КТК, які свідчать про інтереси великих нафтових компаній (фактор Хамма) і вплив Кремля.

По-друге, для полювання на танкери, що підлягають санкціям, оптимально діяти поза межами зони Южної Озєрєєвки. По-третє, набагато важливішим було б знищити резервуарні парки нафтобази "Грушова", розташованої над терміналом Шесхаріс, прямо в Новоросійську.

По-четверте, МЗС України було варто нагадати МЗС Казахстану, хто є агресор і що варто подбати про диверсифікацію маршрутів експорту нафти.

По-пʼяте, українське посольство в США повинно встановити зв'язки з американськими великими компаніями, які здійснюють діяльність у Казахстані, а також здійснювати контроль за їхніми лобістськими ініціативами.

Ну, звісно, можна навести безліч інших прикладів. На цинізм різних "хаммів" і спецоперацій ФСБ у нас є свої аргументи.