Чому Лукашенко вирішив вчинити напад на Латвію?
Атака людей в масках на латиський кордон - це не ескалація в тому вигляді, як про це пишуть західні ЗМі.
Для розуміння нинішньої ситуації треба звернути увагу на чотири речі, які передували цій ситуації:
Тиждень тому відбулася зміна на посту керівника білоруського Генерального штабу: Павло Муравейко, який мав репутацію явного прихильника Кремля, був звільнений. Його місце зайняв Володимир Білий, перший за останні десять років генерал без російської освіти. Це відбувається на фоні зростання впливу Вольфовича, голови білоруської Ради національної безпеки, який вважається вірним союзником Лукашенка. Весь цей процес можна охарактеризувати як "перетасовування силовиків", що передбачає заміну їх на більш вірних Лукашенку осіб та обмеження влади тих, хто має тісні зв'язки з Москвою.
Партія білоруського калію вже вирушила до США, але нещодавно Лукашенко висловився про Трампа, заявивши, що настав час визначитися: або пропозиція, або не створюйте незручностей. Це не можна назвати відкритим бунтом проти Трампа, але такі коментарі Лукашенко робить, коли відчуває, що наслідків не буде, і що Трамп, очевидно, продовжить гру з обміном політичними в'язнями. Таким чином, Лукашенко може звертатися до США, і між двома сторонами існує прямий зв'язок.
3. Росія продовжує тиснути на Лукашенка, щоб той дав свою територію для складних гібридних атак.
Протягом останніх шести місяців Лукашенко почав активніше взаємодіяти з патріотично налаштованими представниками білоруського суспільства, навіть висловлюючи кілька примирливих заяв на адресу айтішників, які стали рушійною силою протестів 2020 року. Це зумовлено стрімким зменшенням його основного електорату — тих, хто орієнтується на радянські цінності, що, в свою чергу, призводить до змін у політичному ландшафті. Ці зміни не ведуть до зближення з Європою, а скоріше віддаляють від СРСР і Росії. Білоруська державність дедалі більше стає значущою для більшості громадян, а Лукашенко, навіть у очах про-білоруських патріотів, все частіше сприймається як охоронець цієї державності. Незважаючи на хибність такого підходу, ми спостерігаємо подібний політичний дискурс.
Все це вкупі вказує, на те, що нинішня провокація на кордоні з Латвією - це не початок якихось глобальних дій росіян спільно з білорусами. Поки це більше схоже на спробу Лукашенка всидіти на двох стільцях. Він одночасно не хоче посваритися з Москвою і робить все, щоб не мати жорсткішого конфлікту з США, ЄС та Китаєм. Він мав показати Москві певну лояльність і показав її. В той же час, якихось вагомих червоних ліній він не перейшов. Ну а на фоні двох потоплених кораблів біля Болгарії - це взагалі невинна гра.
Тепер Лукашенко чекатиме, яка буде зовнішня реакція. Для нього ідеальною була б схема України та ретрансляторів, коли ми заявили, що знищимо його НПЗ, а він змушений був говорити Путіну "соррі, Вован".
Путін, безсумнівно, спробує чинити тиск на Лукашенка, оскільки без білоруської території його гібридні операції проти ЄС стануть значно менш ефективними. Проте наразі виглядає так, що в короткостроковій перспективі Путін навряд чи зможе змусити Лукашенка підкоритися.
