Критика на адресу України лише посилюватиме позицію Трампа, - зазначив Безсмертний, коментуючи тиск з боку США, реакцію Зеленського та питання мобілізації.

Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!

У своїх критиці щодо України Дональд Трамп прагне забезпечити собі підтримку на прийдешніх проміжних виборах, проте насправді така стратегія лише погіршує його становище. Таку думку в бесіді з "Телеграфом" висловив відомий політик і дипломат Роман Безсмертний.

Де саме допускає помилки Трамп? Наскільки виправдана емоційна реакція Володимира Зеленського на заяви та дії Сполучених Штатів? Чи може світ сподіватися на новий розподіл сфер впливу, як це було на Ялтинській конференції, під час саміту в Китаї? Чому удари по російських дата-центрах завдають не менше шкоди Росії, ніж атаки на нафтопереробні заводи? Відповіді на ці та інші питання ви знайдете в нашому матеріалі.

"Діалог з Україною врятував би республіканців"

Пане Романе, в даний момент ми стаємо свідками певного тиску з боку Вашингтона на Київ. Маю на увазі обмеження у використанні Starlink та перерви в наданні розвідувальної інформації. Чи можуть ці фактори, разом з іншими можливими методами тиску в майбутньому, вплинути на стабільність української влади? Чи варто очікувати, що вони змінять наші так звані "червоні лінії"?

Цей текст не стосується безпосередньо України. Трамп розглядає Україну як щось, що існує лише для його інтересів, а не як активного учасника. Однак, він помиляється. Парадоксально, але в цій ситуації об'єктом впливу є сам Трамп. Тут не йдеться про майбутнє України, а про власне майбутнє Трампа. Основна і найважливіша тема — це вибори в США, які відбудуться 3 листопада.

Усі дії Трампа спрямовані на те, щоб уникнути особистої катастрофи. Саме тому він фокусується на цьому аспекті у всіх своїх рішеннях. Він намагається використовувати Україну як інструмент для свого порятунку. Проте йому не вистачає усвідомлення, що Україна є активним гравцем у цьому процесі. З Україною потрібно вести переговори та шукати компроміси, але Трамп не бажає цього робити.

Насправді, його спілкування з Україною могло б врятувати Республіканську партію. Однак Трампа вже не врятувати.

Звідки ж узялася ця рішучість у європейських політиків? Якщо звернути увагу на засідання Європейської ради, яке відбулося 15-16 жовтня в Брюсселі, то, за винятком Урсули фон дер Ляєн, Антоніо Кошти, а також Румена Радєва, прем'єр-міністра Болгарії, і Роберта Фіцо, прем'єра Словаччини, більшість інших висловлювали критику на адресу Дональда Трампа. Це стосується осіб, які раніше вважалися його союзниками, таких як Фрідріх Мерц і Джордж Мелоні, які традиційно належали до його консервативної бази. Проте, читаючи їхні коментарі, складається враження, що Трамп представляє не найбільшу демократію чи найсильнішу країну, а якусь невелику острівну державу, що безпідставно втручається в європейські справи. Це настільки підриває авторитет Сполучених Штатів, що стає очевидним: головною мішенню є сам Трамп. В результаті його закиди на адресу України сприймаються як свідчення його власних проблем.

До речі, президент Володимир Зеленський також вирішив вступити в прямий і досить відвертий конфлікт з Трампом. Він зазначив, що Трамп обрав неправильний шлях і охарактеризував його як слабкого лідера. Як ви вважаєте, які дипломатичні наслідки можуть мати такі висловлювання?

Реакція повинна бути стриманою, емоційно нейтральною та стислою. Говорити про це мають українські політики, журналісти, аналітики, голова комітету з міжнародних справ парламенту та лідери політичних партій. Це їхня відповідальність. Президенту слід говорити так, як це роблять європейські лідери: лаконічно і чітко. Не варто вдаватися до емоцій або особистих нападів, адже це стилістика Трампа. Важливо уникати "трампізму". У цій ситуації необхідно дотримуватися витримки, ясності та чіткої позиції, оскільки розвиток подій все ще відбувається на користь України. Для Трампа найгірше те, що кожна негативна заява про Україну чи Зеленського лише зашкодить йому. Безсумнівно, поразка Трампа призведе до невдачі Республіканської партії, і це вже очевидно. Більше того, впевнений, що демократи отримають контроль і над Палатою представників, і над Сенатом. Це призведе до серйозного внутрішнього конфлікту в США, оскільки Трамп не буде підкорятися демократам, які, у свою чергу, чинитимуть на нього тиск.

Більше того, на цих виборах також обиратимуть губернаторів. Я вважаю, що в деяких штатах республіканці здобудуть перемогу над демократами. Це призведе до створення переваги на рівні штатів, які вони самі називають "державами". Така зміна може кардинально змінити ситуацію. Тому важливо бути готовими до того, що Америка може опинитися поза процесом. У цьому контексті важливо зберігати системні відносини. Уявімо, що МЗС має працювати в тісному контакті з Держдепартаментом. Проте в жодному разі не слід призначати надзвичайного і повноважного посла в США. Варто підтримувати існуючий баланс і перейти до міжвідомчого співробітництва, зосередившись на технічних аспектах (керівники департаментів та відділів), щоб забезпечити постійний технічний зв'язок. Це означає, що потрібно змінити формат діалогу, уникати політичних контактів, за винятком співпраці на рівні Конгресу, українського парламенту та Сенату.

Трампа атакують. Його навмисно налаштовують проти України, і це вже очевидно. Я працював із президентами й знаю, коли прибігають до президента, показують маркером відмічені два слова, фрагменти з якоїсь реклами, кіно. У президента немає часу сидіти й дивитися все це годинами. Біля Трампа є група людей, які налаштовують його проти України.

"Трамп знищує себе"

Проте мені важко зрозуміти, чому Трамп обирає таку стратегію, як напад на Україну. Які вигоди він може отримати з цього з політичної точки зору? Безумовно, не всі американці, навіть серед республіканців, підтримують Україну, але більшість з них, безперечно, виступають проти Путіна. Чи не здається, що в контексті виборів було б розумніше обрати антипутінську позицію?

Ви піднімаєтеся на великі висоти, прагнучи осягнути ситуацію з точки зору політики. Проте спробуйте заглянути знизу. Для Трампа найважливішими є гроші, нерухомість і бізнес. Які його перспективи? Перед ним стоїть Путін, який, немов перед віслюком, підсовує йому в'язку сіна у вигляді активів "Лукойлу" та "Північного потоку". Він говорить: "Зроби тиск на Україну — і це твоє". В Європі активи "Лукойлу" оцінюються в 10 мільярдів, ще 10 мільярдів — в Африці. Зверніть увагу: Трамп зняв санкції з заправок "Лукойлу" в Європі, навіть з тих, що в Болгарії, де парламент їх націоналізував.

По-друге, у пропозиціях Віткоффа та Кушнера згадується постачання нафти й газу до Європи, а також розподіл коштів між Росією та Україною для відновлення. Однак стосовно "Північного потоку" європейські країни відмовилися, заявивши "ні". Їхня позиція полягає в тому, що жодна частка російського газу чи нафти не повинна потрапити до їхнього ринку. Це питання швидко відпало. Європа виступає не лише проти торгівлі з Росією, а й проти будь-яких товарів, які мають російське походження. Біля Трампа немає людей, здатних пояснити йому, що варто ознайомитися з правовою базою ЄС. І неважливо, чи це буде продаж товарів від Трампа, Кушнера чи Віткоффа — Європа їх не прийме.

А тепер зверніть увагу на реакцію московської агентури. Аліса Вайдель, співголова партії "Альтернатива для Німеччини", виходить і заявляє, що Німеччині необхідно укласти угоду, аналогічну тій, яку Трамп підписав з Путіним щодо постачання дизельного пального. Коли Трампа запитують, куди подівся дизель, що його постачала Росія, він виглядає здивованим і відповідає: "Ми ж не купуємо дизель у Росії". Отже, вся ця ситуація сфокусована на подіях, що відбудуться 3 листопада. Проте Трамп не має ясного уявлення про це. І, попри все, питання з "Лукойлом" і "Північними потоками" залишаються на поверхні для Трампа.

А тепер ситуація стала ще гіршою: Віткофф і Кушнер приїжджають до європейців і заявляють: "Розблокуйте частину російських активів, передайте їх Вашингтону, а він, у свою чергу, використає їх як інструмент для підштовхування Путіна до переговорів". Справжня низькість цієї гри вражає! Більше того, мова йде про те, щоб забрати російські кошти, а потім використати їх для придбання активів "Лукойлу" в Росії. Європейці це розуміють і не є наївними. І саме тому, усвідомлюючи ці нюанси, Зеленський починає активні дії.

Трамп фактично руйнує власну репутацію. І, чесно кажучи, це не є великою втратою для США. Проте його дії завдають серйозної шкоди Республіканській партії. Ось у чому справжня проблема. Він підірве основи консерватизму, який життєво необхідний для сучасної Америки, адже країні потрібні консервативні принципи управління економікою. Трамп і його прихильники можуть зазнати поразки, але якщо хтось вважає, що демократи зможуть порятувати Америку своїми лівими підходами, то це велике непорозуміння.

"Путін діє поза межами встановлених норм."

В даний час ведуться розмови про можливу зустріч Путіна, Трампа і Сі Цзіньпіна під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Китаї. Путін уявляє цю подію як нову Ялту у своєму сприйнятті, тоді як Сі Цзіньпін, ймовірно, не бачить у цій зустрічі особливої потреби. Тож виникає питання: наскільки реальний цей формат зустрічі і які наслідки він може мати?

- З точки зору змісту нова Ялта не може існувати. У глибині вашої думки ви, напевно, натякаєте на те, що трійка зібралася, щоб розділити світ...

Безумовно.

- Світ, тобто об'єкт, -- не той. "Пацієнт" (якого збираються поділити) не просто живий -- цей "пацієнт" кожному з тих, хто претендує, може по пиці надавати. Бо мова не про Україну, а про Європу. Ну як ви бачите, що цей вашингтонський апельсин буде ділити Європу? Чи ця шмаркля московська буде ділити Україну, коли воно сидить у норі, не може з неї вилізти і боїться?

І ви правильно кажете: а на біса це Сі Цзіньпіну? Російська агресія йому вигідна, ідіотські кроки Трампа -- ще більше вигідні. Сі Цзіньпін сидить собі на березі Хуанхе й спостерігає, як скоро одного винесуть, потім другого, і щасливий від того. Інша справа, що Сі Цзіньпін розуміє: йому потрібен ліквідний європейський ринок. А одним із найкращих хабів для контактів Сі Цзіньпіна з Європою є Україна. Це питання, яке давно опрацьовували в Китаї. Не випадково Китай придивлявся до України, обережно працював, бо йому потрібен був аеропорт -- величезний хаб для забезпечення цього транзиту. Йому потрібні були українські аграрні землі -- близько 11 мільйонів гектарів, підготовлені українські робочі руки, сучасні українські технології.

Огляньте історію останніх двох десятиліть. На чому ж зловили китайців? На спробах викрасти технологічну документацію, намаганнях отримати українські землі в оренду та зацікавленості у створенні потужного авіаційного хабу. Але китайці самі обрали свій шлях. Вони допустили фатальну помилку, поклавши сподівання на Путіна, вважаючи, що він забезпечить їм усе необхідне. Цього ніколи не станеться!

Чому ж це так? Адже ми спостерігаємо, що китайці активно освоюють території на сході Росії.

Путін із задоволенням може передати китайцям землі Далекого Сходу, адже вони його не цікавлять. Однак він діє за своїми правилами. Сьогодні він може дозволити це, а завтра може змінити свою думку і не відчує жодної відповідальності перед кимось. Він цілком усвідомлює цю ситуацію. Лише китайський лідер не усвідомлює цього. Він вважає, що може економічно тиснути на Москву і врешті-решт здобуде перемогу. Мене дивують експерти, які вважають, що в альянсі Москва — Пекін перевага на боці Китаю. Це не відповідає дійсності.

Про тактику ЗСУ і бронювання

- Сили оборони України продовжують успішно завдавати ударів по дата-центрах у Росії. Такі удари можуть завдати ворогу навіть більше шкоди, ніж атаки на НПЗ? Я досліджував російський сегмент соцмереж, там усі скаржаться, що сайти в них не працюють, електронні заощадження заблоковані. Чи може керівництво РФ серйозно не ставитися до цієї загрози, адже сам Путін не користується інтернетом та онлайн-банкінгом?

- До речі, у цій частині Трамп має рацію, коли каже, що є ще й інші цілі на території РФ. Накрити ці об'єкти зараз -- це означає покласти будь-яку систему. Будь-яку економіку можна покласти на лопатки. І тому тема бірж, банків, усіх комунікаційних систем -- це дуже серйозний вплив. Та цього не розуміють у Кремлі. Пам'ятаєте, Путіну поставили питання: "А яким ви штучним інтелектом користуєтеся?" А він каже: "Я користуюся адміністрацією". Ось вам і відповідь на питання, яке в нього розуміння ролі й місця системи глобальних комунікацій, електронного банкінгу, електронної торгівлі, бірж. Розтрощили дата-центри "Яндексу". То й що? Якась фірмочка там... Тому в цьому відношенні тема дата-центрів -- це суперважлива річ. Це абсолютно правильний тактичний крок із боку ЗСУ.

- Цього тижня багато обговорюють можливу зміну урядом правил бронювання. Бізнес кричить: мовляв, що ж ви робите, тільки змінили правила у вересні -- і зараз знову. Спілкуюся з депутатами з оборонного комітету. Депутати кажуть: "Уряд робить погано". Я кажу: "Ну зробіть краще, подайте законопроєкти, зробіть так, як ви це бачите". Мені відповідають, що чекають пропозицій від уряду, Міноборони. І так само було з минулим складом Кабміну, коли дива чекали від Федорова. Чому ми спостерігаємо такий бюрократичний пінг-понг між парламентом і урядом? Це нове загострення протистояння?

У сучасній системі спостерігається порушення політичних механізмів. Здавалося б, усе має бути досить просто: існує коаліція, яка підтримує уряд. Формується спільна робоча група, що займається розробкою законопроєкту. Цей проєкт проходить апробацію, обговорення в наукових колах та регіонах, після чого його подають до парламенту. Проте, спостерігаючи за цим бюрократичним процесом, я бачу, що відповідь полягає в тому, що всі уникають відповідальності. Вони не можуть застосувати політичний механізм для формулювання рішення, адже не є справжніми політиками. У країні, де політика як сфера діяльності фактично знищена, а політиків немає, неможливо знайти відповіді на жодні політичні питання. І ця ситуація, на жаль, продовжуватиметься. Часті зміни правил бронювання, особливо в такій чутливій сфері, навряд чи принесуть бажані результати.

По-друге, я б дуже хотів, щоб усі, хто береться за цю роботу, дійсно усвідомлювали методологію, знали, що таке мобілізація. Вони повинні розуміти суть замовлення та цілі, які стоять перед Збройними Силами України. З цього розуміння має виходити їхній підхід до формування принципів і основ мобілізаційного процесу.