"Немає миру без справедливості": презентація спеціального видання та обговорення щодо захисту прав ув'язнених.

В Українському кризовому медіацентрі в Києві відбулася презентація англомовного журналу The Ukrainian Review та міжнародної ініціативи No Peace Without Justicе, присвячених становищу українських військовополонених і цивільних, яких Росія утримує в неволі.

Разом із цим, захід слугував платформою для обговорення наступних кроків у сфері міжнародної адвокації, включаючи взаємодію з Парламентською асамблеєю ОБСЄ, Парламентською асамблеєю Ради Європи, Європейським парламентом та іншими світовими структурами.

У обговоренні взяли участь військові, народні обранці та державні службовці України, а також журналісти і представники кількох правозахисних організацій.

Журнал як інструмент міжнародної адвокації

Володимир Савченко, CEO The Ukrainian Review та автор ініціативи, поділився, що ідея журналу виникла з досвіду українців, для яких питання полону довгий час існувало передусім як невизначеність: близькі людей, які зникли безвісти, не знали, де вони перебувають і що з ними відбувається.

З цієї причини команда прийняла рішення упорядкувати дані про ситуацію українських військовополонених і цивільних осіб, а також донести цю інформацію за межі українського медійного середовища. Журнал розповсюджується на міжнародних конференціях і передається іноземним депутатам, дипломатичним службовцям та представникам міжнародних організацій.

"Ми порушили тему різнобічно: підійшли з боку права, інтерв'ю з військовополоненими, і намагалися консолідувати думку в один журнал", -- наголосив він.

Цей номер видання віддано пам'яті Валентини Савіцької, дружини одного з співзасновників ініціативи та керівника Центру стратегічних комунікацій і інформаційної безпеки Ігоря Солов'я. Валентина, яка працювала комунікаційницею в УДО, tragically втратила життя внаслідок агресії РФ в Київській області.

Систематичний характер катувань та історична вимога до справедливості.

Редакторка журналу The Ukrainian Review, Дар'я Маслєнкова, поділилася, що у виданні зібрані офіційні дані, зокрема інформація, отримана в результаті запиту до Офісу Генерального прокурора, а також матеріали від правозахисних організацій, свідчення звільнених військових та результати досліджень, що стосуються медичних катувань і інших важливих аспектів.

"Основна мета цього видання полягає в тому, щоб підтвердити, що всі випадки катувань і жорстокого поводження з військовополоненими не є поодинокими інцидентами, які потрапили в інформаційний простір. Це є частиною системної політики країни-агресора," — зазначила редактор.

Спеціальний розділ присвячено цивільним особам, яких Росія безпідставно тримає в полоні на захоплених територіях.

"Міжнародне право не визнає терміна 'цивільний полон', але наші громадяни добре обізнані з цим", - підкреслила Дар'я.

Спроба України домогтися відповідальності агресора — це не лише миттєва вимога, а й глибокий історичний імператив. Редакторка підкреслила, що злочини, вчинені Росією проти українського народу, протягом століть залишалися без адекватного покарання.

Запит України на справедливість — це не нове явище, а глибоко вкорінена потреба. Уявіть собі: протягом століть, охоплених розстрілами та голодоморами, ті, хто вижив, продовжували жити, знаючи, що їхні кривдники залишаються безкарними. Тому так важливо, щоб ця глава російсько-українського конфлікту була остаточно закритою, а не просто перегорнута, як багато попередніх.

Вказуючи на те, що міжнародна спільнота і іноземні діячі можуть бути переконані завдяки фактам і особистим візитам в Україну, Дар'я згадала про думку духовного радника Дональда Трампа, пастора Марка Бернса. Він нині підкреслює, що прагнення до справедливого покарання — це не просто акт помсти, а шлях до відновлення справедливості.

Метою випущеного журналу є залучення міжнародної уваги шляхом закликів до дипломатів, лідерів держав та провідних медіа не залишати тему катувань поза фокусом.

"Окраєць": свідчення особи, яка пережила полон.

Одним із центральних елементів презентації стала розповідь Дмитра Канупєра -- військовослужбовця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", який пройшов російський полон, про свій воєнний досвід, полон та участь в адвокаційних закордоннних візитах опісля, а також презентація його книжки спогадів "Окраєць".

Канупєр обороняв Маріуполь та "Азовсталь", після чого потрапив у полон. Спочатку його утримували в Оленівці, а згодом етапували до Таганрога, де він провів близько 350 днів.

За його свідченнями, під час captivity він не раз зазнавав тривалих допитів, що супроводжувалися як фізичним, так і психологічним тиском. Крім того, проти нього була сфабрикована справа щодо нібито вбивства мирних жителів у Маріуполі. Так званий суд виніс йому вирок — 29 років у колонії суворого режиму.

Звільнившись, Дмитро повернувся до служби та почав використовувати власний досвід у міжнародній адвокаційній роботі. Він виступав у парламенті Данії, зустрічався з представниками урядів та розповідав про досвід українських військовополонених на міжнародних майданчиках.

У своїй книзі "Окраєць" автор зібрав 54 свідчення про досвід полону. Назва твору виникла від одного з найелементарніших, але водночас найзначніших символів цього переживання – хліба.

"Хліб для мене уособлює моє ув'язнення. Я усвідомив, що цей продукт є важливим символом України."

Обговорюючи питання системи утримання військовополонених, Дмитро підкреслив:

"По факту з тебе робили не людину, а тварину, яка сидить у клітці й постійно чекає моменту, коли тебе заберуть на допит і знову почнуть катувати".

Його свідчення увійшли до більшого набору доказів, які українська сторона застосовує в міжнародній адвокації. Зокрема, його книга незабаром буде видана англійською мовою, і Дмитро планує провести презентації в різних країнах Європи.

Останні задуми The Ukrainian Review у рамках поточної кампанії.

Проєктна менеджерка видання Марія Поблінкова окреслила завдання міжнародної поїздки команди на засідання ОБСЄ, зазначаючи, що головною метою є донесення правди про умови утримання полонених до іноземних держав і міжнародних інституцій:

"Ми плануємо взяти участь у пленарній сесії, що відбудеться на відкритті, і сподіваємося почути офіційну позицію держави щодо міжнародного гуманітарного права. Ця сесія буде присвячена темі захисту людської гідності в умовах військових конфліктів, обговоренню доступу для міжнародних організацій та держав, а також моніторингу процесу звільнення людей і їх подальшого супроводу."

Доповідачка підкреслила важливість надання міжнародним моніторинговим місіям фактичного доступу до українських військовополонених.

Дмитро також підкреслив, що не зустрічав представників Червоного Хреста. Ми тут для того, щоб це виправити, аби ці організації були активні, отримали всю необхідну інформацію.

Марія також підкреслила важливість співпраці з українськими дипломатами у питанні заповнення прогалин в міжнародному гуманітарному праві, зокрема щодо недостатньої юридичної визначеності терміна "цивільні заручники".

Міжпарламентське співробітництво

Павло Фролов, депутат Верховної Ради України і представник української делегації в Парламентській асамблеї ОБСЄ, висловив ідею про те, що парламентські асамблеї можна використовувати не лише для інформування, а й як засіб інституційного впливу.

Серед можливих кроків -- поширення журналу серед парламентарів країн-учасниць ПА ОБСЄ, проведення окремого сайд-івенту під час зимової сесії у Відні та підготовка окремої резолюції щодо українських військовополонених і цивільних, яких Росія незаконно утримує.

Обговорювалися також питання співпраці з Європейським парламентом та COSAC — ініціативою, яка об'єднує комітети у справах Європи від парламентів держав-членів ЄС.

Згідно з думками учасників, актуально використовувати існуючі міжнародні платформи та адаптувати адвокаційні матеріали до конкретних подій у парламенті.

Медичні тортури як елемент агресивної стратегії противника.

Особливу увагу під час обговорення було приділено питанням медичної "допомоги" в місцях, де утримуються українці. У рамках кампанії вивчається не лише безпосереднє використання фізичного насильства, але й участь медичних працівників у системі утримання і катувань. За словами колишніх в'язнів, у деяких випадках медики відмовляються надавати необхідну допомогу, стежать за станом здоров'я потерпілих під час катувань або навіть сприяють продовженню насильства.

Ось чому Анастасія Головненко, координаторка адвокаційних кампаній Центру громадянських свобод, закликала всіх підтримати звернення до Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Повернення з неволі — це лише початок нового етапу.

Учасники наради окремо обговорювали труднощі, з якими стикаються звільнені особи після повернення на батьківщину в Україну.

Офіцерка служби супроводу 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Ірина Гой звернула увагу на недостатню підготовку цивільної медичної системи до роботи з людьми, які пережили полон.

Серед актуальних питань – нестача ефективної системи стоматологічних послуг. Як зазначила спікерка, відновлення зубів для тих, хто повернувся з полону, може обійтися в сотні тисяч гривень. Крім того, важливим викликом є етична комунікація медичних працівників: неналежна взаємодія може призвести до нових травм для осіб, які вже пережили насильство.

300 закладів для утримання та проблема відсутності міжнародного доступу.

Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко наголосив на масштабі російської системи утримання українців.

Згідно з інформацією Штабу, протягом всього періоду повномасштабного конфлікту було виявлено близько 300 локацій, де утримували або все ще утримують громадян України. Водночас, доступ міжнародних організацій до цих місць систематично обмежується.

Однією з основних тем, яку Україна активно піднімає на міжнародній арені з 2023 року, є формування та впровадження змішаних медичних комісій. Учасники обговорення також підкреслювали важливість надання доступу представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць утримання, а також отримання даних про умови перебування полонених.

"Тортури не зупиняються. У цей момент у двох сотнях в'язниць хтось зазнає побиття," -- зазначив Петро Яценко, підкреслюючи, що міжнародні зусилля повинні бути орієнтовані не тільки на фіксацію вже вчинених злочинів, а й на зупинку тих, які відбуваються в даний час.

На його думку, міжнародні медіа відіграють ключову роль. З цієї причини Координаційний штаб активно залучає закордонних журналістів для висвітлення питання утримання військовополонених.

Від широкого фокусу до цілеспрямованого захисту інтересів.

Окремий блок дискусії був присвячений тому, як зробити міжнародну адвокацію більш результативною.

Учасники акцентували, що українська тематика нині активно обговорюється на численних міжнародних форумах. Проте, через численні кризи та інші актуальні проблеми, конкуренція за увагу глобальної аудиторії залишається досить інтенсивною.

Отже, серед обговорюваних стратегій було виділено цілеспрямовану роботу з країнами, здатними виступити посередниками у відносинах з Росією, зокрема з Об'єднаними Арабськими Еміратами та Катаром. Окрему увагу приділили можливості використання релігійних і дипломатичних зв'язків, зокрема через Святійший Престол.

Ще одним із запропонованих напрямків учасники вказали на введення персональних санкцій щодо осіб, які мають відношення до катувань.

Повернути людські історії на перші шпальти

Народна депутатка та керівниця Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Іванна Климпуш-Цинцадзе, підкреслила ще один важливий виклик — поступове звикання світової спільноти до війни.

Вона зазначила, що одним із методів боротьби з цією проблемою є повернення особистих історій людей у міжнародний медіапейзаж. Це не лише про загальні дані, а про переживання конкретних військових, їхніх сімей та тих, хто пережив полон.

"Ми повинні показати гуманність цієї війни на сторінках ЗМІ. Лише тоді громади зможуть змусити своїх політиків приділяти цій проблемі більше уваги."

Цей підхід учасники пов'язали з необхідністю адаптувати комунікацію до авдиторії кожної окремої країни: знаходити місцевих журналістів, редакції та публічних діячів, для яких історії українських військовополонених можуть стати зрозумілими та релевантними їхній аудиторії.

Подальші дії

Презентація The Ukrainian Review повинна стати новим етапом у розвитку співпраці з міжнародними партнерами.

Завершуючи зустріч, учасники погодилися, що міжнародна адвокація має переходити від загальних закликів до конкретних цілей, інституцій та механізмів. Як зазначив один з організаторів, результатом мають бути не формальні заходи заради заходів, а послідовна робота з тими, хто може впливати на рішення.

Після завершення офіційної програми, учасники перейшли до неформального спілкування та обмінялися контактними даними для подальшої співпраці.