Серг Марко розглядає особливості політичної системи Південної Кореї та її зв'язок з Україною.
Щоб зрозуміти, що саме відстоюють прихильники стабільних традицій місцевої влади, варто звернути увагу на певні історичні процеси цієї країни.
Історично так вийшло, що після напомповування грошима та технічної еволюції цієї країни після війни, там вибудувана специфічна система взаємодії влади та бізнесу. Великі корпорації стали по суті другою, а дехто вважає і першою владою. Це були сімʼї, які належать до великих холдингів, повʼязаних з автомобілебудуванням, електронікою, зброєю, енергетикою, паливним бізнесом тощо. Якщо ти родився в такій сімʼї -- твоє життя та відносини з законом дуже сильно відрізняються від життя звичайних людей.
Для таких персонажів в Південній Кореї навіть є окрема назва -- чеболі. По-нашому -- мажори або олігархи. І здебільшого вони є спонсорами будь-якого президента та причиною наслідків, які цих президентів наздоганяють.
Ця система отримала свою назву - "прокляття Блакитного дому" (Блакитний дім корейською -- Чхонваде, 청와대 -- це колишня офіційна резиденція президента Південної Кореї в Сеулі).
Внаслідок цього в Південній Кореї виникла корупційна ситуація, що нагадує "день бабака".
Чеболі приводять нового президента та починають з його допомогою заробляти гроші, використовуючи систему. Президент грузне в корупційних скандалах, його починає збивати суспільство. Чеболі приводять нового президента (як ви розумієте - ЗМІ теж за чеболями). І історія повторюється знову.
Пропоную вам невеликий хронологічний огляд. Му Хьон (2003-2008)
Незабаром після того, як він залишив свою посаду, його разом із родичами обвинувачували в отриманні хабарів, що перевищують $6 мільйонів, від регіонального підприємця.
Фінал. В травні 2009 року, під тиском суспільної думки та розслідування, Но Му Хьон не витримав і покінчив життя самогубством, стрибнувши зі скелі. Справа була закрита.
Лі Мьон Бак (2008-2013 роки)
Екс-президента звинуватили у формуванні фіктивних фондів через підприємство з виробництва автозапчастин DAS, яке належить його братові, а також у отриманні хабара від корпорації Samsung у розмірі близько $6 млн за надання президентського помилування керівнику цієї компанії.
У 2018 році особа була засуджена до 15 років ув'язнення, пізніше термін збільшили до 17 років, а також наклали штраф у розмірі 11 мільйонів доларів. У грудні 2022 року президент Юн Сок Йоль вирішив помилувати його, посилаючись на погіршення здоров'я засудженого. Проте багато корейців вважають, що насправді причини для звільнення були зовсім іншими, ніж погане самопочуття.
Пак Кин Хє (2013-2017)
Перша жінка на посаді президента Південної Кореї стала об'єктом великого скандалу через свою близьку знайому Чхве Сун Сіль. Незважаючи на відсутність будь-якої офіційної посади, вона отримувала доступ до конфіденційних документів та змушувала провідні корейські конгломерати, зокрема Samsung і Lotte, перераховувати значні суми грошей до своїх благодійних фондів. Це є загальноприйнятою версією подій.
А неформальна позиція Чхве Сун Сіль полягала в тому, що вона була лише фінансовим посередником для президентки, отримуючи хабарі від її імені.
Юн Сок Йол (2022-2025)
Опинившись на межі політичного краху через падіння популярності та численні корупційні скандали, а також під тиском ліберальної опозиції і корупційних справ, пов'язаних з його дружиною Кім Кон Хі (яка згодом отримала 20 місяців ув'язнення за отримання елітних хабарів), Юн Сок Йоль вирішив вжити крайніх заходів. 3 грудня 2024 року він несподівано оголосив надзвичайний воєнний стан, закривши медіа та направивши спецназ і військову техніку для штурму парламенту (Національної асамблеї) з метою арешту опозиційних лідерів. Проте депутати і громадяни, які забарикадували будівлю, зуміли зірвати цю спробу узурпації влади та впродовж кількох годин одностайно проголосували за скасування указу.
У грудні 2024 року законодавчий орган країни прийняв рішення про імпічмент Юни, а 4 квітня 2025 року Конституційний суд Південної Кореї одноголосно визнав його недостойним займати свою посаду.
У країні відбулися дострокові вибори.
У лютому 2026 року Сеульський центральний окружний суд визнав Юн Сок Йоля винним у вчиненні військового заколоту з метою скидання конституційного ладу та засудив його до довічного ув'язнення з примусовими роботами. Крім того, він отримав додатковий термін за зловживання службовим становищем, підробку офіційних документів і перешкоджання розслідуванню. Його спільники, колишній міністр оборони і експрем'єр, отримали тюремні строки від 23 до 30 років.
Ця ситуація остаточно закріпила за Південною Кореєю вираз "прокляття Блакитного дому".
Як бачите, президенти в Південній Кореї -- специфічні, скажемо так, люди. В нас би сказали -- олігархічні маріонетки здебільшого. Ну, така система, що вдієш, не нам її оцінювати.
Читайте також: Президент Південної Кореї взяв за модель поведінку Трампа: Гончар про скандал із Сеулом
А тепер поговоримо про нашого персонажа — Лі Чже Мена.
Лі Чже Мен прийшов з політичною програмою "прагматичного ринкового курсу в економіці та обіцянках збалансувати політичні відносини з навколишніми країнами".
Нічого вам це не нагадує? Отож. Як буде "Партія регіонів" по-корейськи?
Лі Чже Мен прийняв владу після захоплення та передачі північнокорейських військових. За один рік він зумів здійснити вражаючий підйом у кар'єрі, ставши відомим під прізвиськом "прокляття Блакитного дому".
Неочікувано "прагматичний курс в економіці" виявився заграванням з Сі та Кімом, а також ігноруванням безпекових інтересів держави. Це повʼязують з бажанням чеболів будувати торгові відносини з Китаєм, віддаючи державні інтереси безпеки в угоду Кіму, бо ну нах*р ці державні інтереси, тут людям гроші треба заробляти.
Цю подію я асоціюю з торгівлею пальним для Росії, ремонтом російських літаків, постачанням авіадеталей та спробами відновити відносини для продажу корейських автомобілів. Для чеболів не має значення, де заробляти гроші. Президент традиційно виконує роль їхнього захисту. Жоден президент Південної Кореї не відмовиться від бізнес-інтересів чеболів, адже він є невід’ємною частиною цієї системи.
Президент Південної Кореї готовий ввести надзвичайний стан і переслідувати своїх супротивників у парламенті, аби утримати контроль над владою. Проте варто зазначити, що попередні лідери хоча б деякий час справлялися з управлінням, тоді як наш герой спровокував політичну кризу за вражаюче короткий термін.
Читайте також: Південна Корея зайняла друге місце у світі за експортом нафтопродуктів до Росії, - The Guardian.
В даний момент Лі Чже Мен переживає нелегкі часи. Опозиційні сили організовують масові акції протесту в Сеулі та по всій країні. Президент вдається до різноманітних незвичних ходів, аби не повторити долю своїх попередників.
Проте мені неясно, чому наші активісти раптово почали підтримувати корупцію та "прокляття Блакитного дому".
Окрім того, існує очевидна логіка: якщо президент прагне забезпечити безпеку корейських громадян, то дивно руйнувати відносини з державою, яка має можливість надати цю підтримку. Це не сприяє інтересам Південної Кореї. Це, скоріше, гра на користь Кіма та Сі.
Тому я скажу так: активісти з Південної Кореї не підтримували Коломойського у його справі проти держави з використанням ОП, і вам варто діяти так само. Так, Лі Чже Мен може підлаштовуватися під чеболі, Кіма та Сі, але це їх особиста справа, їхня внутрішня політика. Ми не повинні займати жодну позицію, окрім позиції України.
Все одно через пів року -- рік в них буде новий президент і дипломатичні конфлікти забудуть.
Проте це стане зовсім новою оповіддю. Джерело.
Про автора. Олександр Карпюк, відомий під псевдонімом Serg Marco, є військовим, волонтером, підприємцем, автором книг та блогером.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
