"Унікальна електоральна кампанія" Путіна: можливості та загрози для України в контексті "виборів" до Державної Думи.

У Росії відбуваються перші "вибори" до Думи з початку повномасштабної війни. Попри очікувану перемогу чинної влади, залишаються важливі питання, які Кремль намагається уникати у публічному дискурсі.

Українські удари по Росії, ризики нової мобілізації та посилення репресій змінюють російське суспільство. Що російські "вибори" говорять про майбутнє режиму, як Кремль планує продовжувати війну, що буде після Путіна та чи зміниться щось для України, розбиралася LIGA.net.

Спеціальна електоральна акція з 18 по 20 вересня в Росії відбудеться "вибори" до Державної Думи. Результати вже відомі - перемагає партія влади "Єдина Росія" та її сателіти. Єдина політична сила, яка виступала проти російської агресії в Україні, "Яблоко", не була допущена до участі у цих "виборах". Це рішення, навіть з урахуванням неминучого фальшування голосів, свідчить про сумніви Кремля в популярності "Спеціальної військової операції". "Яблоко" стало єдиною партією, яка закликала до завершення війни. Після усунення цієї сили у виборчому процесі людям не залишилось тем для обговорення. Навіть офіційні соціологічні дослідження вказують на те, що більшість росіян прагне закінчення війни. Питання, як це зробити, варіюється від виведення російських військ до ядерного удару по Києву. Багато хто очікував, що під час цієї електоральної акції Путін торкнеться цих тем, стверджує російський публіцист та політичний аналітик Іван Преображенський, який проживає в Празі. Отже, ключове питання цих "виборів" полягає не стільки в складі Думи, скільки в тому, які кроки зробить Кремль після голосування і чи почне він підготовку до можливого транзиту влади. "Вік кремлівських лідерів змушує їх шукати молоді кадри, які виросли за часів "правління Путіна". Щоб продемонструвати готовність до м'якого транзиту, може бути призначено нового прем'єра, адже саме він стане виконуючим обов'язки президента у разі відставки чи смерті Путіна", - зазначає Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики. Серед можливих кандидатів на пост прем'єра Шлінчак називає віце-прем'єра Дмитра Патрушева, сина радника президента Миколи Патрушева. На його думку, така кандидатура могла б продовжити наявну політичну та ідеологічну лінію Кремля, особливо щодо війни з Україною. Тому важливість російських "виборів" полягає не стільки в механізмі зміни влади, скільки в тому, наскільки Путін та його оточення контролюють ситуацію та чи готуються до наступного етапу.

"Путін дуже боїться олігархів". Скібіцький про російські загрози та настрої в Кремлі

Все інше, включно з голосуваннями на окупованих територіях, ми вже бачили, зокрема на попередніх виборах в Думу - в Криму. Багато країн не визнавали результати, сприймаючи їх як продовження режиму диктатури, каже Шлінчак.Від електоральної автократії до тотального контролюРосійський режим почав змінюватися ще до повномасштабного вторгнення. Але війна прискорила цей процес. Якщо раніше був класичною електоральною автократією, яка через "вибори" проводила легітимізацію, то нині маємо цифровий тоталітаризм, каже Преображенський.За його словами, за час війни режим набуває все чіткіших рис тоталітаризму з примусовим масовим залучення людей, тотальною жорсткою пропагандою від дитсадка, найжорстокішою цензурою.Це змінює і поведінку суспільства. На тлі війни та репресій у Росії високий рівень страху. До українських ударів по російській території люди поступово звикли: шок минув, вони зрозуміли, що можуть постраждати, якщо опиняться "не в тому місці не в той час", і вчаться із цим жити, каже Преображенський.Мовчазна лояльність суспільства залишається одним із чинників стабільності режиму. Водночас українські удари показують росіянам, що війна прийшла на до них додому. За таких умов Кремлю потрібно посилювати контроль і репресії, говорить LIGA.net директор Центру оборонних стратегій, дипломат Олександр Хара."Єдиний інструмент, який досі не використали у радянських і нацистських масштабах - масові репресії. Вони є, жорсткий поліцейський апарат, але це інформаційні репресії. Ефекту досягають не тим, що садять сотні тисяч, а тим, що ті тисячі посаджених - в новинах. Багато росіян такі залякані, що немає навіть потреб саджати їх друзів чи сусідів", - каже Преображенський.Водночас репресивна модель не означає повної відмови від формальних політичних процедур. Після виборів Кремль має визначитися, хто контролюватиме внутрішню політику - адміністрація президента чи спецслужби.За словами Преображенського, у 2026 році в рамках підготовки до "виборів" контроль над внутрішньою політикою тимчасово віддали ФСБ - триває конфлікт між спецлужбою і путінською адміністрацією, яка раніше курувала її.Питання - за ким контроль буде після "виборів". Якщо його повернуть адміністрації президента, Кремль потенційно може спробувати відновити частину механізмів контрольованої електоральної автократії, щоб зробити систему стійкішою, каже аналітик. Втім, він більше схиляється до того, що контроль залишиться за спецслужбами: репресії поглибляться, режим ставатиме жорстокішим і менш стійким.Якщо зараз режим може реагувати на виклики відносно швидко, перебудовується і знаходить нові моделі, то жорсткий тоталітаризм, зіткнувшись із проблемою, може впасти, як це бувало в історії, - каже Преображенський.Для режиму є ще одна проблема - війна створила нову групу впливу."Зетників і убивць, які воювали, Путін змушений додавати до влади. Це вже відчутна частина російського суспільства, яка має знайти соціальні ліфти, інакше створить проблеми", - каже Хара.Але розширення їхнього впливу водночас означає для Кремля втрату частини контролю. Такі групи потенційно можуть стати окремим центром влади. Саме тому Кремль намагається контролювати навіть радикальних прихильників війни. Хара наводить як приклад терориста Ігоря Гіркіна-Стрєлкова, якого посадили за критику путінського режим з позицій прихильника ще більш жорсткої війни проти України.Ще один напрям трансформації - цифровізація контролю. Росія активно використовує технології та штучний інтелект, орієнтуючись, зокрема, на китайську модель, каже Преображенський."Путінізм використовує телебачення, цифровий контроль - соцмережі, змушує всіх ставити меседжер "Макс", що дає змогу контролювати кожного, не лише лідерів думки чи потенційних опозиціонерів, а усіх - з ким хто спілкуються, де буває, що пише, лайкає. Путін через цифровий фашизм посилює владу", - додає Хара.Читайте такожВесілля Трампа-молодшого оплатив друг Путіна. Що стоїть за цим зв'язкомПісля початку війни змінюється не лише механізм контролю, а й сама логіка режиму. Преображенський вважає, що путінський режим на рівні сталінського, але він звернений у минуле.Сталінський і нацистський режими були звернені в майбутнє, говорили, що будують державу, яка буде вічно, що роблять все для блага громадян. Путінський режим архаїчніший, ніж режими XX століття, бо каже, що світле майбутнє в минулому, туди пробує всіх і все повернути з псевдоконсервативними цінностями, - каже він.Тому, на думку Преображенського, це радше система збереження влади однієї людини, ніж цілісна ідеологія.Хара визначає цю модель жорсткіше й називає путінський режим фашистським, посилаючись на критерії Умберто Еко."Путінізм - монстр, який себе пожере, бо так в історії було не раз з тоталітаризмами. Він все більш закостенілий, і все менше може вирішувати проблеми - немає політичної конкуренції, управління все більш неадекватне", - говорить експерт.Що буде після Путіна: три сценарії для РосіїРежим у Росії зосереджений на одній людині. Тому у разі раптового усунення Путіна від влади ключовим стане питання: хто зможе перебрати контроль над вертикаллю, силовими структурами та політичним курсом.На думку Преображенського, у разі смерті Путіна найімовірніше спочатку почнеться боротьба всередині його оточення. Елітам доведеться знайти фігуру, яка буде найменш конфліктною та найменш небезпечною для оточуючих.Водночас смерть Путіна не обов'язково одразу призведе до втрати керованості. Шлінчак вважає, що спочатку система може увійти в режим очікування, а регіональні еліти - обережно шукати нові точки опори.З огляду на оцінки експертів, можна виділити три можливі сценарії.Сценарій перший. Контрольований транзитНовий лідер поступово перебирає контроль над системою без її радикального демонтажу. Частина еліт зберігає позиції, а нова влада намагається уникнути відкритого конфлікту між силовими та політичними групами.За такого сценарію Преображенський прогнозує легку лібералізацію. Також можливе поступове припинення війни зі спробою утримати захоплені території України і перехід від теперішньої імітації переговорів до реальних, пошук капіталів, щоб вийти з мобілізації країни."Доведеться вести переговори з умовним Заходом або остаточно прогинатися під Китай за умов, що Пекін все проінвестує. Буде тривале загнивання нової версії режиму", - додає він.Сценарій другий. Швидка політична змінаІнший варіант, за словами Преображенського менш ймовірний, - швидка перебудова системи з поверненням частини політичної еміграції, яка отримає за рахунок західного тиску змогу впливати на російську політику.У такому випадку може відбутися швидше припинення війни на умовах західних союзників Києва та спроба відновити відносини і торгівлю з ЄС. Росія також може погодитися на обмеження або самообмеження свого військового потенціалу.За словами Преображенського, це буде напівавторитарний режим з умовно вільними виборами та меншою загрозою для сусідів на найближче десятиліття.Сценарій третій. Боротьба за спадщинуНайрадикальніший варіант - ослаблення центральної влади та боротьба між групами, які претендуватимуть на контроль над державою.Преображенський називає варіант із розвалом системи, перетворенням Росії на конгломерат ворогуючих регіонів чи революцію найменш ймовірним.Втім, Хара переконаний, що саме у тоталітаризмі, на відміну від демократії з її механізмами зміни влади, немає змоги випускати пар у суспільстві та приводити нові обличчя. Тому в Росії буде громадянський конфлікт.Коли виникне питання, як ділити владу, Путін помре, ослабне чи вб'ють, у росіян буде єдиний спосіб це вирішити - зброєю. Будуть вбивати один одного в змаганні за те, хто стане наступним фюрером "руського миру", - каже він.Хара припускає, що спочатку почнеться боротьба за спадщину і перевагу на першому етапі матимуть ФСБ. Вони контролюють силові структури, армію, медіа, банки. У них є силові, пропагандистські, організаційні ресурси. Наступник не буде одразу все контролювати, йому потрібно буде консолідувати владу, прибирати стару еліту, яка сидить на потоках грошей і приймає рішення."Якщо не почнеться одразу громадянський конфлікт, то буде відстріл конкурентів і консолідація влади в одних руках. Проблеми накопичуються, їх не можуть вирішити, тож конфліктний потенціал наростатиме", - додає він.Шлінчак оцінює ризик масштабного внутрішнього конфлікту інакше. На його думку, найближчим часом не варто очікувати громадянської війни, бо "це зацементований режим, і багато років центр посилював позиції на регіональному рівні, відсилаючи намісників із Москви".Тому регіональні еліти, ймовірніше, спочатку діятимуть обережно, оцінюючи, наскільки слабшає центр.Путін ставить на те, що переживе УкраїнуУ війні проти України Путін розраховує на везіння. Його стратегія, за словами Преображенського, - перечекати політичні та економічні проблеми противників і дочекатися моменту, коли Україна залишиться без достатньої зовнішньої підтримки.Путін сподівається, що Україну розірвуть політичні конфлікти - тому домагається виборів попри війну - якщо впаде тил, впаде фронт, - каже Преображенський.Після "виборів" Москва може зважитися на приховану чи повторну відкриту мобілізацію. За словами Преображенського, частина чоловіків намагається виїхати з Росії, побоюючись нового призову. Більшість, за його оцінкою, радше змириться з можливістю мобілізації та сподіватиметься, що вона їх не зачепить.Розрахунок Кремля залежить не лише від ситуації на фронті. Кремль також покладає надії на Дональда Трампа, який постійно змінює погляди, а часто виступає з близьких до російських, щоб змусити Україну до миру на російських умовах.Окрему ставку Путін робить на внутрішньополітичні проблеми європейських союзників Києва.У Німеччині в 2029 році може перемогти проросійська "Альтернатива для Німеччини", а судячи з місцевих виборів в Саксонії-Ангальт із нею до влади може прийти ще більш проросійський Альянс Сари Вагенкнехт. У Франції ультраправа Марін Ле Пен у 2027 році може стати президенткою. У Великій Британії у правопопулістської Reform UK Найджела Фаража значні рейтинги. Оточення Трампа, як от Ілон Маск, допомагає ультраправим в Європі прийти до влади, каже Преображенський."Путіну через енергетичні проблеми від війни проти Ірану, міграційні кризу, що спалахує час від часу в Європі й створену Трампом кризу в США зручно сидіти і чекати, бо виглядає, що можливостей стає більше, що час грає на руку", - додає він.Шлінчак також вважає, що стратегія Кремля - перечекати. У Москві, за його словами, очікують, що можуть досидіти, доки Європа стане розділена, допомога Україні мінімізована, а США не будуть постачати зброю, навіть за гроші.Водночас Росія намагається впливати на цю ситуацію не лише очікуванням. Останніми роками Москва веде гібридну кампанію проти європейських країн.У Європі Росія робить зараз те, що робила в Криму у 2014 році - шлють дрони, чинять диверсії, замахи, і кажуть "то не ми". Усім очевидно, що Путін маніпулює, щоб потім визнати, що це справа рук Москви, - каже Шлінчак.За словами Преображенського, мета такого тиску - зокрема перевіряти готовність НАТО захищати своїх членів і створювати сумніви щодо ціни подальшої підтримки України. Якщо НАТО покаже, що не готове захищати членів, буде ризик прямої війни проти країни Балтії, переконаний експерт.Він наголошує, що поки цього не передбачається. Тому збереження режиму після чергових "виборів", за оцінкою Преображенського, означатиме, що навіть якщо війна в Україні закінчиться поразкою Росії, але не буде тотального розгрому, слід очікувати продовження гібридної війни, особливо в Балтії і на Балканах.Читайте такожУкраїна поспіхом шукає відповіді. Як Росія перетворює дрони на нову зброю терору - FT