Ряса і лампаси

Або стосовно "Російської духовної місії в Єрусалимі" та інших організацій, що займаються російською церковною діяльністю за межами країни.

Пані Ярослава Міщенко, коментуючи скандал, що виник навколо служіння ієрарха МПвУ ("УПЦ") Пімена в Рівному разом з російським представником архімандритом Вассіаном Змєєвим у жіночому монастирі в околицях Єрусалиму, звернула увагу на значущий аспект – Змєєв не лише представляє МП у Святій Землі як керівник "Русской духовной миссии в Иерусалиме", але також був офіційно викритий як російський шпигун. Спочатку влада Північної Македонії, а згодом і Болгарії, депортувала його саме через загрозу, яку він становив для національної безпеки.

Це не стало перепоною для направлення Змєєва до РДМ в Ізраїлі. І саме з цим патентованим, двічі викритим шпигуном молився ієрарх "УПЦ" - МПвУ з Рівного. А може, він звіти складав та інструкції отримував?

"РДМ в Єрусалимі" - давній імперський проєкт, створений у ХІХ столітті для просування російських інтересів (державних, церковних та матеріальних) у Святій Землі. На підтримку РДМ було тоді ж створене "Императорское православное палестинское общество" (ИППО).

Після більшовицької революції влада втратила деякий інтерес до обох проектів, але сталінська відновлення Моспатріархії та відновлення зацікавленості кремлівських керівників до Близького Сходу сприяли їх новому злету.

Разом зі створенням Моспатріархії у 1943 році в її структурі зʼявився "Отдел внешних церковных сношений" - департамент, відповідальний за закордонну активність РПЦ. І якщо в тоталітарному СРСР держава стежила за всіма, за Церквою стежила в квадраті, то за ОВЦС - в кубі. Допуск церковників до візитів у капіталістичні країни, до спілкування з іноземцями - вимагав тотального і неусипного агентурного контролю.

В майбутньому, коли стануть доступними архіви КГБ-ФСБ та інших державних установ, можливо, буде написана об'єктивна історія Моспатріархії та її ОВЦС. Однак вже зараз, на основі відомих фактів, можна з упевненістю стверджувати, що всі працівники цього відділу проходили ретельну підготовку під контролем КГБ. Існувало два основних варіанти: або це були представники церкви, які, погодившись співпрацювати з державою, отримували доступ до певної інформації (сотруднік), або ж це були агенти КГБ (офіцери), що були направлені "на церковні завдання" — як для окремих акцій, так і на постійній основі.

З 1967 року Радянський Союз припинив дипломатичні зв'язки з Ізраїлем. Відтоді і до фактичного завершення існування СРСР Республіканське дипломатичне представництво в Єрусалимі стало ЄДИНИМ офіційним інститутом, що безпосередньо асоціювався з Радянським Союзом. Однак навіть до цього періоду призначення на посади керівника та його заступника в РДМ проходили через спеціальну процедуру відбору. На ці посади потрапляли лише найбільш перевірені кадри з КГБ.

До речі, Нікодім Ротов, який займав посаду керівника РДМ, став головою ОВЦС, ставши ключовою фігурою в радянській системі Московської патріархії в 1960-70-х роках. Він фактично керував цією організацією в останнє десятиліття життя патріарха Алексія І та на початку правління його наступника, патріарха Пімена. Саме під впливом Нікодіма розпочав свою кар'єру Гундяєв, який з 1990 по 2008 рік очолював ОВЦС, а згодом став главою Московської патріархії.

Окремо слід згадати про "ИППО". Як більшовики ліквідували, а потім реставрували під своїм контролем Моспатріархію, так само вони ліквідували, але потім відтворили (вже у середині 1920-х рр.) це "общєство". Яке під радянським контролем до 1992 року називалося "Русское палестинское общество" та діяло під вивіскою АН СРСР, а з 1992 р. знову стало "імпєраторскім".

З 2007 р. ИППО очолює патентований російський генерал-шпигун Стєпашин. І під його орудою ця організація, як і низка подібних (Фонд единства православных народов, Фонд "Русский мир", Россотрудничестао тощо) працює на просування рашизма, в першу чергу на Святій Землі, на Близькому Сході та в елліністичних Церквах.

Одним із ключових об'єктів інтересу як церковних структур (ОВЦС), так і світських організацій (ИППО) чекістської діяльності на Святій Землі є і залишається Єрусалимський Патріархат. Шукання потенційних агентів та просування їх до вищих посад у середовищі Патріархату, а також застосування політики "батога і пряника", фінансування тих, хто підтримує Кремль, та залякування неслухняних мають систематичний характер і тривають вже багато років. Після розпаду СРСР ця діяльність лише посилилася. Це важливо пам’ятати, особливо коли серед представників МПвУ починають звучати заяви на кшталт "ми з Єрусалимом"...

Не варто дивуватися, що шпигун Змєєв, замість того щоб залишатися у таємниці в якомусь московському монастирі, вирушив саме до РДМ в Єрусалим. Саме там його здібності та досвід користуються величезним попитом.

А для загалу треба памʼятати, що всяка активність, повʼязана зі структурами та функціонерами ОВЦС МП - це маркер приналежності/лояльності до "ордену православних чекістів", головних будівничих "русского міра". Яскравим втіленням та "магістром" якого є особисто %утін.

Своєрідний "Союз ряс і лампасів", що виступає на боці російської імперії зла.