Exceptional narratives. 11/14/2026

Чому внутрішні виклики Франції зацікавили росіян? Ознайомтеся з новим випуском на LIGA.net — 10 захоплюючих історій з усього світу.

Ще в травні Дональд Трамп охарактеризував Тайвань як "дуже вигідний козир" у переговорах із Пекіном. Через кілька днів держсекретар Марко Рубіо запевнив сенаторів, що політика США щодо острова залишається незмінною. Проте автори видання Foreign Affairs вважають, що в Пекіні слова Трампа можуть бути сприйняті як сигнал, що Вашингтон не вживає заходів у відповідь на зростаючий тиск на Тайбей. Це може призвести до дуже небезпечної ситуації, оскільки стабільність острова стає дедалі важливішою для американської економіки.

У 1979 році Сполучені Штати Америки завершили офіційні відносини з Китайською Республікою на Тайвані, визнавши комуністичний уряд у Пекіні єдиним легітимним представником Китаю. В той же рік Конгрес ухвалив Закон про відносини з Тайванем, який зобов'язує США постачати оборонне озброєння цьому острову. У "Шести запевненнях" 1982 року Вашингтон заявив, що не підтримує претензії Пекіна на суверенітет над Тайванем і не зробить продаж зброї предметом торгу. Щодо того, як США реагуватимуть на можливу агресію з боку Китаю, традиційно зберігається стратегічна невизначеність. Проте Джо Байден відступив від цієї політики, публічно оголосивши про намір захистити Тайвань. Після цього Пекін почав вимагати від адміністрації Трампа поступок у питаннях Тайваню в обмін на просування торговельних переговорів. У травні Вашингтон призупинив запланований продаж озброєння острову на суму 14 мільярдів доларів.

З 2025 року представники обох американських політичних партій почали більш обережно висловлювати свої погляди на підтримку Тайваню. За результатами опитування, проведеного Чиказькою радою з глобальних питань у липні 2026 року, лише 38% американців були готові підтримати відправлення американських військ для захисту острова у разі китайського вторгнення, порівняно з 52% раніше. Війна з Іраном також негативно вплинула на військову готовність США — запаси боєприпасів істотно зменшилися, а частина військових сил була перенесена з Індо-Тихоокеанського регіону на Близький Схід.

Проте американські спецслужби не прогнозують вторгнення у 2027 році. Натомість більш ймовірною загрозою є посилення тиску з боку Китаю, спрямоване на примушення Тайваню до переговорів щодо статусу острова без відкритого конфлікту. Китай вже використовував економічний тиск і кібератаки, а його збройні сили проводили навчання, що імітують блокаду. Якщо Пекін вирішить, що США не втрутяться, він може вжити додаткових заходів, зокрема обмежити судноплавство, запровадивши морський "карантин".

Але саме перебої з торгівлею можуть змусити США діяти, бо Тайвань -- їхній п'ятий за обсягом торгівлі партнер. На острові виробляють до 97% передових чипів у світі, від яких залежить і лідерство США у сфері штучного інтелекту. Якщо постачання зупиняться, світове виробництво сучасної електроніки може скоротитися на 60%. Американським виробникам автомобілів і медичного обладнання запасів чипів може вистачити лише на кілька тижнів. Ба більше, блокада Тайваню поставила б під загрозу торгівлю обсягом понад $250 млрд і могла б зменшити ВВП США більш ніж на 3% за рік, світова економіка, за різними оцінками, може втратити $2-3 трлн від лише річної блокади, а повномасштабна війна, за розрахунками аналітиків, може спричинити глобальну рецесію та збитки на $10 трлн.

Якщо Пекін сподіватиметься на те, що США залишаться бездіяльними, а Вашингтон все ж вирішить втрутитися, це може призвести до ескалації напруженості між двома державами та загострення ситуації навколо Тайваню. Для зменшення ймовірності помилок з боку США, було б доцільно чітко заявити, що стабільність у Тайванській протоці є критично важливою для американської економіки. Це не вимагало б зміни існуючих основ відносин з Тайбеєм і Пекіном. Конгрес міг би встановити законодавчі норми, які засуджують блокаду та інші обмеження на морське судноплавство, а також вимагати від адміністрації підготовки дипломатичних і фінансових реакцій. Ще одним важливим кроком могло б стати відновлення постачання зброї Тайваню. Крім того, Німеччина, Японія та Південна Корея, які також залежать від тайванських напівпровідників, могли б об'єднати зусилля з США для спільних дій у випадку посилення тиску з боку Пекіна і розширити коло постачальників чипів. Також Конгрес може розпочати діалог із парламентами партнерських країн, не чекаючи зміни адміністрації у Вашингтоні.