Угода з Туреччиною: Взаємодія військово-політичного сприяння та економічних інтересів.
Верховна Рада затвердила угоду про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. Цей договір приносить економічні вигоди Туреччині, проте є менш вигідним для України.
Легка промисловість виявилася найбільш вразливою. До неї також належать виробництва автомобілів, цементу, добрив, матеріалів для будівництва, ліфтів, електротехнічного обладнання, дорожніх конструкцій, товарів для господарства та інші.
Яким галузям вигідна ця угода і які товари ми почнемо продавати більше в Туреччину в результаті цієї угоди -- мені невідомо. Досі не зустрів жодного українського виробника, який би підтвердив, що ця угода є вигідною для нього.
Очевидно, що угода про вільну торгівлю з Туреччиною -- насамперед політичний жест. Наші турецькі партнери у дуже важкий період допомогли зі зброєю і надали важливу дипломатичну підтримку. Байрактари у початковий період війни допомогли зупинити вторгнення росіян. Зусиллями Президента Турецької Республіки Реджепа Ердогана звільнено з полону частину захисників Маріуполя. За це український народ завжди буде вдячний своїм південним сусідам.
Досі не зустрів жодного українського виробника, який би підтвердив, що ця угода є вигідною для нього.
А от з економічної точки зору підписання угоди без компенсаційних заходів для галузей, які очевидно постраждають, та пакету домовленостей щодо спільних інвестиційних проектів (як наприклад будівництво українських великовантажних літаків на замовлення турецької сторони -- саме з цього починались переговори про цю угоду в 90-ті роки), може спричинити масову втрату роботи українцями. За оцінками аналітичного центру CMD-Ukraine мова про ризик втрати 225 тис. робочих місць у середньостроковій перспективі.
Історія цього питання є яскравим прикладом для нашої країни. Перемови стосовно можливості укладання угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною розпочалися ще наприкінці 1990-х років. Тоді Київ активно виступав за реалізацію цієї угоди, адже частка переробної промисловості в нашому ВВП складала близько 40%, в той час як Туреччина мала економіку, орієнтовану на сировини. Це створювало вигідні умови для України. Проте Анкара в той період рішуче відхилила цю пропозицію з українського боку.
З тих пір ситуація дзеркально змінилась. Довготривалий -- з моменту отримання незалежності - дефіцит здорового глузду в економічній політиці призвів до падіння частки переробної промисловості у ВВП України до приблизно 7,5% в 2022 р. Лише останні пару років під час повномасштабного вторгення Уряд почав вживати заходи, щоб зупинити цей негативний тренд. Туреччина тим часом завдяки послідовній багаторічній політиці розвитку промисловості підняла та міцно тримає частку переробки у ВВП на рівні 25%. Тепер ми їм постачаємо сировину, а вони нам -- високотехнологічні товари.
Відбулася суттєва трансформація у балансі зовнішньої торгівлі між нашими державами. У 2006-2007 роках Україна могла похвалитися позитивним сальдо в розмірі $2,68 млрд. Проте, за результатами 2023 року, ситуація змінилася, і ми зафіксували негативне сальдо на рівні $2,36 млрд, незважаючи на те, що обсяги двосторонньої торгівлі залишилися такими ж, як у 2008 році. Прогнози на 2025 рік показують ще гіршу картину: очікується негативне сальдо у розмірі -$3,48 млрд.
Продукція машинобудування, яка має найбільший мультиплікатор для створення нових робочих місць, наразі займає лише 3,8% у структурі українського експорту до Туреччини. Для порівняння, частка машинобудування в турецькому експорті до України становить 18,5%. Це свідчить про те, що наша економіка є вкрай уразливою в порівнянні з турецькою. Варто зазначити, що Туреччина є одним з наших ключових торгових партнерів, тож вплив цієї угоди відчувається досить суттєво.
Згідно з умовами угоди, Україна практично для всіх товарів знижує імпортні мита до нульового рівня. У той же час Туреччина лише незначно зменшує свої ввізні мита, залишаючи при цьому багато винятків і в цілому підтримуючи значно вищий рівень митного захисту. Наприклад, мита на українську агропереробну продукцію досягають 38,5% для меду, 58,5% для фруктових соків, 135% для цукру, 180% для молока і молочних виробів, а також 225% для м'яса свиней і великої рогатої худоби. Додатково, турецька сторона залишила за собою право на застосування експортних субсидій для промислових товарів. Таким чином, угода виглядає явно асиметричною, з перевагою для Туреччини.
Водночас Туреччина володіє значно більшим набором засобів для реалізації промислової політики, що дозволяє їй активно підтримувати внутрішнє виробництво та експорт своїх товарів. Для українських виробників така підтримка є вкрай обмеженою, навіть не йдеться про те, що вони не отримують й десятої частини цих ресурсів. А також варто врахувати негативні наслідки війни.
Дослідження, проведене за замовленням Федерації роботодавців України, показує, що підписання угоди без впровадження компенсаційних механізмів може сповільнити зростання внутрішнього валового продукту на 1,5%, а також зменшити темпи розвитку переробної промисловості на 8,8%.
Для порівняння: всі ініціативи, які реалізуються під політикою "Зроблено в Україні", сприяють зростанню валового внутрішнього продукту приблизно на 1%. Натомість, угода з Туреччиною призводить до зниження на 1,5%.
Чи може угода про вільну торгівлю з Туреччиною принести Україні економічні вигоди? Теоретично — так. Проте це можливо лише в тому випадку, якщо Україна буде активно і систематично підтримувати розвиток своєї промисловості, як це робила Туреччина протягом останніх 30 років. Завдяки цим зусиллям Туреччина змогла змінити структуру своєї економіки та забезпечити перевагу в торгівельному балансі з Україною. Це передбачає реальні фінансові, податкові, інвестиційні та експортні стимули для різних секторів економіки, які необхідно суттєво збільшити в порівнянні з нинішніми показниками.
Отже, новий Уряд має терміново розробити, обговорити з виробниками та затвердити комплекс компенсаторних заходів, що допоможуть зменшити економічні втрати, викликані цією угодою. Це потрібно реалізувати якомога швидше.
