Вибори в Болгарії: чи дійсно Росія знайшла свого "нового Орбана"?

Партія, очолювана колишнім президентом Болгарії Руменом Радевим, здобула монобільшість у парламенті, що надає їй можливість самостійно формувати уряд. УНІАН запитав, чи може Болгарія стати новим форпостом Росії в Європі.

19 квітня в Болгарії пройшли парламентські вибори, на яких партія "Прогресивна Болгарія", що представляє колишнього президента Румена Радева, здобула 44% голосів. За оцінками експертів, цього результату достатньо для утворення монобільшості та самостійного формування нового Уряду.

Враховуючи, що Радев є відомим євроскептиком і його часто вважають проросійським діячем, успіх його партії на парламентських виборах вже охрестили реваншем Кремля в Європі. Адже попередній "кандидат" Росії, угорський прем'єр Віктор Орбан, тепер може лише носити титул "екс", а в Москві після оголошення результатів виборів у Болгарії вже висловили задоволення заявами майбутнього прем'єра. Проте, чи можна вважати Радева рівноцінним Орбану?

На початку слід зазначити, що нещодавні вибори в Болгарії пройшли достроково, як це вже траплялося раніше. Вони стали результатом масових протестів, які охопили країну минулого року. Громадяни Болгарії вийшли на вулиці, виступаючи проти корупції та економічних практик попередньої влади. Президент Радев, на той момент, висловив підтримку цим протестам, а під час виборчої кампанії обіцяв покласти край політичній нестабільності.

Чому президент вирішив зайняти місце в парламенті і зберегти шанси на посаду прем'єра? Справа в тому, що Болгарія є парламентською республікою, що означає, що основна влада зосереджена в руках прем'єра та його урядової команди.

"В Болгарії за останні п'ять років відбулось вісім виборчих кампаній. Це такий собі "веймарський синдром" нестабільної парламентської демократії. І ця проблема, хоча і не завжди, але доволі часто призводить до попиту виборців на "сильну руку", яка має "навести порядок", - звертає увагу голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. - Саме тому генерал Румен Радев достроково пішов з посади президента, і претендує на статус прем'єр-міністра. І голосували болгарські виборці перш за все за нього, а потім вже за його партію".

Згідно з висловлюваннями Фесенка, "Прогресивна Болгарія", яку очолює Радев, була створена в поспішному режимі і є скоріше коаліцією, що підтримує харизматичного лідера, а не потужною політичною силою. Додатково, кампанія базувалася на критиці попередніх урядів та обіцянках, які були привабливими для виборців, але без конкретних деталей. Таким чином, не можна стверджувати, що новий уряд буде більш стабільним у порівнянні з попереднім.

"Не можна з упевненістю стверджувати, що новий уряд Болгарії буде стабільним. Протягом тривалого часу парламент країни не міг створити дієздатний уряд. Наразі планується формування однопартійного уряду, що повинно забезпечити певну стабільність. Проте, однопартійний уряд несе з собою величезну відповідальність. Радев виступав на виборах з популістськими обіцянками, і всі очікують, що він швидко здійснить зміни. Але з великою ймовірністю, йому це не вдасться", - зазначає політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка Петро Олещук.

Незважаючи на те, що в даний час багато людей намагаються порівнювати болгарського Румена Радева з угорським Віктором Орбаном, ці два політики можуть мати спільні популістські лозунги, проте їхня поведінка досить відрізняється.

По-перше, Радев демонструє значно більш обережну поведінку в порівнянні з Орбаном. Хоча він є євроскептиком, але відкрито не висловлює своєї підтримки Росії.

По-друге, він також не робить гучних антиукраїнських заяв, але каже, що Болгарія може стати певним посередником у розв'язанні якихось питань між РФ та Європою.

По-третє, ключова різниця між Радевим і Орбаном полягає в обсягах влади. Колишній прем'єр Угорщини за два десятки років зумів створити навколо своєї політичної сили всі необхідні вертикалі – від силових структур до медіа. У Радева ж ситуація зовсім інша, і йому не вистачає таких масштабів.

"Я не вважаю, що Радев перетвориться на нового Орбана. Унікальність Орбана полягала не лише в його проросійських поглядах. Він став фактичним монопольним лідером Угорщини, мав під контролем законодавчу владу, забезпечив собі конституційну більшість, змінював все на свій розсуд і відчував, що, як кажуть, має за собою силу, і йому ніхто не може кинути виклик", - зазначає Олещук.

На думку експерта, більш доцільно порівнювати Радева не з Віктором Орбаном, а з іншими європейськими лідерами, з якими Україні важко налагодити співпрацю. Серед них, зокрема, можна згадати Фіцо в Словаччині та Бабіша в Чехії.

Їх також сприймають як проросійських. Однак не можна стверджувати, що вони виступають з такою ж радикальністю проти всіх рішень, що приймаються в Європейському Союзі. У цьому випадку багато що залежить від різних чинників. ЄС володіє інструментами впливу на болгарську владу, зокрема фінансовими ресурсами. Тож не слід очікувати, що в Болгарії з'явиться новий Орбан, - зазначає експерт.

Фінансова залежність Болгарії від коштів Європейського Союзу може стати вигідною для України. Київ має можливість скористатися своїм впливом у ЄС, щоб підтримувати співпрацю з Софією на взаємовигідних засадах.

Наприклад, Болгарія відіграє важливу роль у постачанні боєприпасів для України, хоча і не безпосередньо, а через посередників. Президент Радев неодноразово висловлював свою опозицію до такої діяльності. Однак слід враховувати, що на укладених контрактах заробляють оборонні компанії, які, як і в будь-якій країні, мають значний вплив на політичні рішення. Тому не можна стверджувати, що Радев дійсно намагатиметься перешкоджати такій співпраці, виходячи лише з його заяв.

"Військово-технічне лобі Болгарії активно взаємодіє з Україною, вважаючи це своїм пріоритетом. Як ілюстрацію, можна навести випадок з Фіцо, який постійно робить антиукраїнські висловлювання і навіть планує відвідати Москву. Проте військово-технічна співпраця між Україною та Словаччиною залишається на високому рівні. Вони продовжують постачати нам озброєння", - зазначає Петро Олещук.

Наприклад, болгарський завод VMZ активно співпрацює з німецьким оборонним концерном Rheinmetall. Минулого року німецька компанія оголосила про запуск спільного підприємства з болгарами. Обсяг інвестицій, що перевищує один мільярд євро, є вагомим мотивом для того, щоб не звертати уваги на те, що частина виготовлених снарядів буде направлена не лише до НАТО, але й в Україну.

У той же час слід пам’ятати, що ця частина Східної Європи — від Болгарії та Сербії до Угорщини та Молдови — є територією інтересів Росії (принаймні, так це намагається подати Москва). Кремль розглядає цей регіон як свою зону впливу, яку, на їхню думку, успадкував від Радянського Союзу. Тому не дивно, що будь-який політик із навіть незначними проросійськими симпатіями отримує підтримку з Москви і поступово стає більш впливовим.

Чи усвідомлюють це в Європейських країнах? Так, абсолютно. У Румунії президентські вибори, заплановані на 2024 рік, були скасовані через підозри у втручанні з боку Росії... Чи зможе Росія зміцнити свої позиції в регіоні після перемоги євроскептика Радева в Болгарії? Швидше за все, ні.

"Ми бачимо, як Росія достатньо активно працює в усьому регіоні колишнього Варшавського блоку. Москва активно використовує і відповідні настрої у суспільстві, й агентуру, аби привести до влади наближених до себе політиків. Однак в цьому питанні ми не бачимо системи. В одних країнах такі політики приходять до влади, в інших - втрачають її", - зазначає Петро Олещук.

Москва дійсно хотіла б мати таку підтримку в регіоні, який вона вважає "історично своїм". Та на практиці це бажання дуже далеко від правди. З одного боку, тому, що навіть перемога "проросійського" політика не означає тотальну підтримку Росії, російських "цінностей" та російського бачення світопорядку з боку громадян цих країн. З іншого, громадяни голосують за "проросійських" політиків не тому, що ті пропонують дружити з Росією, а тому, що їм обіцяють швидкі популістичні рішення. А якщо обіцянки залишаться обіцянками й результатів не буде, то, вочевидь, буде дев'ята виборча кампанія за п'ять років.