Від 5 тисяч до 5,6 мільярда: шлях до успіху будівельної компанії "Кальміус".
Як фірма, що розпочинала свою діяльність з встановлення саун, здобула державні контракти на мільярдні суми та чому її досягнення співпали з професійним зростанням Івана Федорова.
У березні 2025 року Данило Сандирєв заснував ТОВ "Будівельна компанія Кальміус" з початковим статутним капіталом у 5 тисяч гривень. Лише через два тижні після реєстрації підприємство почало отримувати державні замовлення. Протягом наступних півтора року, згідно з даними журналістських розслідувань, загальна сума укладених державних контрактів досягла 5,6 мільярда гривень, що перевищує початковий статутний капітал у 1,12 мільйона разів.
Перед тим, як почати працювати над державними інфраструктурними проєктами, Сандирєв спеціалізувався на будівництві саун, басейнів та димоходів. Він підкреслює, що мова йде не лише про встановлення обладнання, а про реалізацію складних інженерних рішень, які він передавав замовникам у повністю готовому вигляді.
Головним активом нового бізнесу виявилися не гроші й не будівельна техніка, а ділові зв'язки. За словами Сандирєва, за роки роботи він сформував мережу з понад 200 субпідрядних організацій, здатних виконувати будівельні роботи різної складності.
Компанія "Кальміус" вирішила не формувати власний парк техніки. Замість цього, вона орендує потрібне обладнання, аргументуючи свій вибір економічною вигодою та ризиками, пов'язаними зі зберіганням техніки в прифронтовій зоні Запоріжжя.
Кадрова політика виявилася не менш динамічною. У перших тендерних документах компанії фігурували лише п'ятеро працівників. Середня чисельність персоналу за 2025 рік становила 37 осіб, за перше півріччя 2026-го -- 115. Сьогодні, за твердженням директора у відповіді на запит редакції, у компанії офіційно працюють уже близько 680 осіб. Утім, документального підтвердження цієї цифри він не надав. Згідно з останньою доступною фінансовою звітністю, середня чисельність працівників компанії за перше півріччя 2026 року становила 115 осіб -- майже вшестеро менше за заявлену нинішню кількість персоналу.
Фінансові показники також відображають масштаб перетворення бізнесу. За підсумками першого півріччя 2026 року компанія отримала 256 млн грн доходу, зафіксувала 68,9 млн грн чистого збитку та накопичила зобов'язання на 828,3 млн грн. Власний капітал становив мінус 32,2 млн грн.
Згідно з поясненнями Сандирєва, фінансування багатомільярдних контрактів здійснюється за рахунок обігових коштів компанії, ресурсів субпідрядників та авансів, отриманих від державних замовників. При цьому підприємець не вважає величину статутного капіталу достатнім критерієм для оцінки фінансових можливостей бізнесу.
Успіх "Кальміуса" вийшов за межі Запорізької області. Цікаво, що розширення бізнесу співпало з кар'єрним зростанням Івана Федорова. Коли він став головою Запорізької обласної адміністрації, основним замовником молодої компанії стало підприємство "Місцеві дороги Запорізької області", яке підпорядковується обласній владі і очолює колишня радниця Федорова Вікторія Репашевська.
У вересні 2026 року Федоров отримав підвищення, очоливши Державне агентство відновлення. Невдовзі на новий рівень вийшов і "Кальміус": компанія отримала від регіональних служб відновлення контракти ще на 2,1 млрд грн, зокрема в Дніпропетровській області.
Одночасно "Кальміус" успішно утримує свої позиції в Запоріжжі. У листопаді компанія уклала ще два контракти на загальну суму 655 млн і 173 млн грн.
Сандирєв самостійно підтверджує, що мав зустрічі з Федоровим під час перевірок будівельних проектів, проте заперечує, що між ними існують особисті зв'язки. Щодо Миколи Бєлого, якого журналісти також асоціюють з діяльністю "Кальміуса", підприємець стверджує, що його знайомство з ним є лише поверхневим.
Секрет успішної конкурентної позиції Сандирєва можна висловити в декількох ключових аспектах: висококваліфікована команда, ефективне управління, злагоджена робота з підрядниками та спрямованість на досягнення результату.
Історія "Кальміуса" показує, що для отримання державних підрядів на 5,6 млрд грн не обов'язково мати ані значний власний капітал, ані багаторічний досвід інфраструктурного будівництва, ані власну техніку. Натомість компанії напрочуд щастило із замовниками: спочатку в Запорізькій області, а після кар'єрного зростання Івана Федорова -- і за її межами. Чи є це лише збігом обставин, мають пояснити посадовці, які ухвалювали рішення про виділення бюджетних мільярдів.
Редакція направила запити до міністра з питань відновлення, інфраструктури та транспорту України Миколи Калашника, а також до голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Івана Федорова. Ми сподіваємось отримати відповіді, щоб продовжити інформувати наших читачів про тонкощі ефективного використання бюджетних ресурсів.