Від короткострокових місць проживання до повної інтеграції: як уряд та місцеві громади працюють над сталими рішеннями для внутрішньо переміщених осіб.
На п’ятому році повномасштабної війни питання житла для внутрішньо переміщених осіб вже не обмежується лише пошуком місця для проживання після евакуації. Набагато складнішим стає інше питання: як зробити так, щоб нова громада перетворилася для людини з тимчасового притулку на справжній дім, де можна будувати повноцінне життя.
Згідно з оцінками Міністерства соціальної політики, сімей, які потребують житлових умов, налічується близько 350 тисяч. Для порівняння, у минулому році в Україні було збудовано приблизно 45 тисяч нових квартир. Ускладнює ситуацію і сама структура житлового фонду. Як зазначила Наталія Козловська, заступниця Міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту, 98% існуючого житла знаходиться у приватній власності. Це свідчить про те, що громади мають дуже обмежені можливості щодо надання житла для внутрішньо переміщених осіб.
Ці дані одразу окреслюють масштаб проблеми: закрити її лише новим будівництвом, однією державною програмою чи одним житловим інструментом неможливо. Адже для людини житло має бути не лише дахом над головою, а основою гідного життя. Житлова політика має поєднуватися з можливістю працювати, навчати дітей, користуватися соціальними та медичними послугами, безпечно пересуватися, брати участь у житті громади і, зрештою, планувати майбутнє.
Ця логіка стала основою відкритого діалогу "Інтеграція ВПО через розвиток житлової політики громад: довгострокові рішення для сталого розвитку", який відбувся 26 серпня на майданчику "Громади майбутнього: можливості для кожної дитини та родини". Його організувала Всеукраїнська асоціація ОТГ. Партнери заходу - Представництво ЮНІСЕФ в Україні, Український кризовий медіа-центр та портал "Децентралізація". Мета дискусії - обговорити інструменти довгострокової інтеграції ВПО, передусім молоді та родин із дітьми, і поєднати житлові рішення із зайнятістю, послугами та повноцінною участю людей у житті громади.
До обговорення приєдналися члени уряду, депутати парламенту, представники державних установ та органів місцевого самоврядування. Більше 300 делегатів територіальних громад з різних куточків України взяли участь у дискусії в онлайн-форматі.
Модераторка заходу Надія Петруняк, координаторка експертної групи порталу "Децентралізація", акцентувала: житлову політику для ВПО важливо формувати з урахуванням принципу дитиноцентричності. Її результативність варто оцінювати за тим, чи створює вона для дитини та родини безпечні й сталі умови для життя та розвитку.
Водночас житло не може бути єдиною відповіддю. Повноцінна інтеграція передбачає доступ до роботи, освіти, медичних і соціальних послуг, а також можливість брати участь у житті громади й ухваленні рішень.
Від короткочасного укриття до інтеграції в суспільство.
Першим, хто звернув увагу на цю зміну в завданнях, став Олександр Корінний, голова Всеукраїнської асоціації об'єднаних територіальних громад та міський голова Новоукраїнки в Кіровоградській області. Він зазначив, що у 2022 році основним завданням для громад було забезпечити зустріч людей після евакуації, знайти їм житло та надати медичну й психологічну підтримку. Проте сьогодні цього вже недостатньо.
"Ми повинні забезпечити не лише доступне і стабільне житло, але й створити умови для зайнятості та економічної незалежності цих людей. Важливо також надати їм доступ до основних послуг, таких як охорона здоров'я, освіта, соціальний захист і культурні можливості. Це необхідно, оскільки молоді родини, що приїжджають, мають потребу не лише в роботі, але й у можливостях для самореалізації. Окрім того, важливо створити умови для дітей і молоді. Принцип дитиноцентричності завжди повинен бути на першому місці," - підкреслив Олександр Корінний.
У Новоукраїнській громаді ця проблема вже набрала чітких обрисів: з населенням близько 15 тисяч осіб, майже 3,5 тисячі з них є вимушеними переселенцями. Ще близько 40 людей продовжують жити в місцях тимчасового перебування, причому деякі з них вже провели там три-чотири роки.
Олександр Корінний поділився вражаючим прикладом з життя своєї громади. Протягом останніх двох років до них приєдналися 38 лікарів. Ті медики, які отримали житло у власність за підтримки місцевого бюджету, залишилися працювати в громаді. Натомість кілька родин, що мешкали у тимчасовому житлі, згодом вирішили покинути громаду. Сам Корінний підкреслив, що ці спостереження є результатом досвіду його громади, а не загальним правилом для всіх.
Цей приклад є важливим не лише як доказ на користь певного інструменту забезпечення житлом, а й як демонстрація більшої проблеми: житлові потреби та умови життя сімей суттєво відрізняються, тому й рішення мають бути різними. Для одних соціальна оренда може бути оптимальним і прийнятним варіантом, тоді як для інших можливість отримати власне житло може стати ключовим чинником при виборі залишитися в громаді та планувати своє майбутнє в ній.
Від окремих програм до цілісного маршруту підтримки
Міністр у справах громад, територій та ВПО Віталій Безгін підкреслив, що основною проблемою сучасної системи є її розрізненість. Хоча держава вже розробила численні програми та інструменти, їх потрібно об'єднати в логічний шлях для громадян, починаючи з моменту евакуації і до інтеграції в нову громаду або ж повернення на батьківщину.
"Ми повинні усвідомлювати, що існує процес, який охоплює період евакуації та завершується інтеграцією або поверненням. Кожен етап цього процесу має свої вразливі місця, і питання забезпечення житлом є одним із найважливіших. Коли ми говоримо про інтеграцію в нову територіальну громаду, виникає кілька ключових питань: де знайти житло, де шукати роботу, а також куди віддавати дітей до школи чи дитячого садка", - зазначив Віталій Безгін.
Ця теза вже закріплена і на рівні державної стратегії. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 року №598-р Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року прямо визначає серед проблем фрагментованість політики та відсутність цілісного маршруту ВПО, а одним із завдань - перехід до єдиної системи підтримки від евакуації до інтеграції або добровільного повернення. Документ також закріплює партнерство держави і територіальних громад та варіативність інструментів підтримки залежно від потреб людини.
Звідси випливає і зміна підходу до місць тимчасового проживання. Віталій Безгін звернув увагу, що для багатьох людей вони фактично перестали бути тимчасовими: люди живуть там понад три роки. За таких умов стратегічною відповіддю не може бути лише постійне збільшення кількості місць у МТП. Потрібні інвентаризація наявного житлового ресурсу, його ефективніше використання та перехід до сталих житлових рішень.
Але цей перехід упирається в ресурс. За словами Віталія Безгіна, суттєвого збільшення можливостей державного бюджету поки не прогнозується. Тому уряд одночасно має реалізовувати вже ухвалені норми, інвентаризувати наявне житло, масштабувати робочі моделі та шукати додаткове фінансування з міжнародними партнерами. Серед нових напрямів Віталій Безгін назвав підготовку міжнародної коаліції соціального житла.
Законодавча основа зазнала змін. Т тепер основним викликом є реалізація нововведень.
Голова Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк звернула увагу на дві складові нової системи: участь самих ВПО у житті громади та спроможність місцевої влади планувати житлову політику.
Закон України, ухвалений 9 травня 2024 року під номером 3703-IX, що стосується внесення змін до ряду законодавчих актів України з питань народовладдя на рівні місцевого самоврядування, вступив у силу 8 січня 2025 року. Олена Шуляк підкреслила, що ці зміни суттєво розширюють можливості для внутрішньо переміщених осіб, дозволяючи їм активно брати участь у місцевих справах і впливати на ухвалення рішень у своїх громадах. Наступний етап включає стратегічне планування житлових питань.
"Для громад дуже важливо мати три документи: стратегію розвитку громади, план просторового розвитку і портфель публічних інвестицій. І дуже важливо, щоб у стратегіях розвитку громад уже сьогодні почав з'являтися житловий компонент, тому що ми бачимо, чого хочуть люди: три речі - безпека, житло і робота", - наголосила Олена Шуляк.
Олена Шуляк підкреслила, що варто звернути увагу на приклад вибору громад для участі в проєктах соціального житла, які фінансуються Європейським інвестиційним банком.
Не так давно Міністерство розвитку громад та територій активно співпрацювало з місцевими громадами для залучення фінансових ресурсів від Європейського інвестиційного банку. Спочатку участь у програмі взяли 25 громад, з яких лише вісім пройшли до першого туру, а до фіналу дійшли п'ять, здатних реалізувати проекти у сфері соціального житла. На цьому етапі новостворене Міністерство має завдання підвищити спроможність громад не лише до планування, а й до втілення таких ініціатив, - зазначила Олена Шуляк.
Ці показники вказують на ще один системний виклик: навіть у випадку наявності міжнародних фінансів, вони не конвертуються в житлові рішення безпосередньо. Необхідні підготовлені земельні ділянки, розроблені проєкти, фінансові стратегії, компетентні команди та здатність громади ефективно пройти весь процес від подання заявки до реалізації.
У січні 2026 року парламент прийняв Закон України №4751-IX від 13 січня, що стосується основних засад житлової політики. Цей закон встановлює рамки для державних, регіональних та місцевих стратегій у сфері житлової політики та визначає функції органів влади та місцевого самоврядування. Закон набрав чинності 15 лютого 2026 року і зобов'язав уряд протягом шести місяців розробити та затвердити Державну стратегію житлової політики.
Станом на день дискусії, за словами Олени Шуляк, ще не були підготовлені всі передбачені законом нормативно-правові акти, а державна житлова стратегія не була затверджена. І тут час має значення: до 15 вересня уряд має подати проєкт державного бюджету на 2027 рік. Без сформованої стратегічної рамки житлова політика ризикує знову розійтися з бюджетним плануванням.
350 тисяч домогосподарств та 45 тисяч нових житлових одиниць: чому для вирішення проблеми потрібен комплексний підхід.
Міністр соціальної політики, сім'ї та єдності України Денис Улютін акцентував увагу на важливості вирішення проблеми, яка вимагає застосування різноманітних підходів та інструментів.
"Згідно з нашими оцінками, приблизно 350 тисяч родин потребують житлових умов. Незважаючи на те, що держава має фінансування для забезпечення житлом цієї кількості сімей, ми не зможемо звести 350 тисяч квартир. Минулого року було завершено будівництво лише 45 тисяч нових житлових одиниць. Навіть за наявності відповідних фінансових ресурсів це завдання залишається надзвичайно складним. Тому нам слід організувати роботу і для кожного виклику розробляти відповідну програму," - зазначив Денис Улютін.
Це означає відмову від пошуку одного рішення для всіх. Пільговий кредит може працювати для родини зі стабільним доходом, але не вирішує проблему людини, яка потребує постійного догляду. В останньому випадку потрібне підтримане проживання та соціальна послуга. Іншим родинам потрібні компенсаційні механізми, соціальна оренда або довгострокові кредитні програми.
У цьому контексті уряд проводить випробування нового експериментального механізму для придбання житла в селах. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 року №751 «Про реалізацію експериментального проекту з надання житла внутрішньо переміщеним особам у сільській місцевості» передбачає купівлю житла для ВПО, яке потім буде включене до житлового фонду відповідної громади. Максимальна сума субвенції для придбання одного об’єкта не повинна перевищувати 500 тисяч гривень. У разі, якщо вартість житла вища, різницю можливо покрити з інших дозволених джерел за умов співфінансування. Придбане житло не підлягає відчуженню і надається для тимчасового проживання на підставі договору безкоштовного користування.
Під час дискусії представники громад порушили низку практичних питань щодо застосування цього механізму. Саме тут дискусія вийшла з рівня загальних принципів у площину імплементації: йшлося про те, наскільки однаково сторони розуміють вимоги програми та що потрібно уточнити для її роботи на місцях.
У відповідь Денис Улютін запропонував через Всеукраїнську асоціацію ОТГ зібрати питання громад і провести окрему робочу зустріч, щоб детально пройти кожен із проблемних елементів.
Соціальне житло, право власності, субсидовані кредити: різноманітні варіанти для задоволення різних вимог.
Заступниця Міністра з питань відновлення, інфраструктури та транспорту України Наталія Козловська роз'яснила, як у новій політиці щодо житла повинні гармонійно співіснувати різні підходи. Вона зазначила, що доступне житло може в майбутньому стати власністю громадян, тоді як соціальний фонд повинен залишатися спільним ресурсом для громади та слугувати на користь нових мешканців.
"Доступне житло - це житлова нерухомість, яка з часом може бути придбана фізичними особами. Натомість соціальне житло залишиться у власності місцевих органів влади на постійній основі", - зазначила Наталія Козловська.
На думку Наталії Козловської, наявність власного житлового фонду дозволяє громаді задовольняти житлові потреби різних категорій населення, включаючи внутрішньо переміщених осіб, а також залучати кваліфікованих спеціалістів, таких як вчителі, медики та енергетики, до необхідних територій.
Закон України, ухвалений 13 січня 2026 року під номером 4751-IX "Про основні принципи житлової політики", визначає різні інструменти у сфері житлового забезпечення. Доступне і соціальне житло функціонують за різними принципами: соціальне житло повинно залишатися складовою частиною відповідного житлового фонду, в той час як інші форми державної підтримки можуть включати можливість придбання житла у власність.
Ці моделі не повинні конкурувати між собою. Досвід Новоукраїнської громади показує, що для частини фахівців право власності може бути аргументом залишитися. Водночас для громади постійний фонд соціального житла дає можливість роками вирішувати потреби різних родин і залучати необхідних працівників.
За словами Наталії Козловської, паралельно готується окремий законопроєкт про соціальне житло, напрацьований спільно з Європейською комісією та Європейським інвестиційним банком. Серед інших напрямів Наталія Козловська назвала розвиток пільгової іпотеки, продовження "єВідновлення" та уніфікацію великої кількості житлових інструментів, щоб вони були зрозумілими людям, громадам і міжнародним партнерам.
Практична оцінка цієї системи була представлена Миколою Марчуком, головою Правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Він зазначив, що на момент проведення заходу Держмолодьжитло реалізувало 63 місцевих програми, завдяки яким понад 6,5 тисячі родин внутрішньо переміщених осіб отримали житло. У цих програмах громади визначають цільові групи, пріоритети та рівень підтримки, тоді як Держмолодьжитло виконує роль оператора механізмів реалізації.
Спеціальний пілотний фонд, що налічує 60 квартир для короткострокового проживання, вже прийняв 98 сімей і повністю заповнений. У рамках програми "Житло для ВПО", яка отримала приблизно 5 мільярдів гривень міжнародної фінансової допомоги, близько 2,3 тисячі сімей отримали житло, хоча в реєстраційній базі кандидатів на участь було зареєстровано більше 9 тисяч родин.
Ці дані відображають як результати вже існуючих механізмів, так і розрив між доступними ресурсами та фактичним попитом. Отже, наступний крок полягає не лише у впровадженні нових програм, а й у розширенні тих моделей, які вже продемонстрували свою ефективність у забезпеченні фінансування конкретних житлових рішень.
Микола Марчук окремо наголосив на принципі фінансової сталості та револьверності: кошти, що повертаються за кредитами або надходять від соціальної оренди, мають знову фінансувати наступні житлові рішення. У цій моделі держава встановлює правила і забезпечує загальнонаціональні інструменти, громада визначає потребу і вкладає власний ресурс, а міжнародні партнери підсилюють систему довгостроковим фінансуванням.
Масштабування вже випробуваних механізмів стосується не лише ВПО. У червні 2026 року Адміністративна рада Банку розвитку Ради Європи схвалила для України €60 млн на програму пільгового житлового кредитування ветеранів, яку адмініструватиме Держмолодьжитло. Сам Микола Марчук під час дискусії наголосив, що для неї використовується механізм, уже апробований у роботі з ВПО.
Як громади реалізують житлові моделі на практиці
Яскравіше всього різницю між офіційною житловою програмою та фактичною інтеграцією можна проілюструвати на прикладах безпосередньо з життя громад.
Наталя Петренко, начальник Шульгинської сільської військової адміністрації (Луганська область), заступник голови Всеукраїнської асоціації ОТГ, голова платформи "Тимчасово окуповані та деокуповані громади", говорила одночасно з кількох позицій: як керівниця релокованої громади та як ВПО.
Основна ідея полягає в тому, що інтеграція в новій спільноті не повинна змушувати людину робити остаточний вибір між новим домом і поверненням на батьківщину вже сьогодні.
"Найбільша цінність – це людина, а послуга повинна бути орієнтована на її потреби. Коли йдеться про повернення, важливо донести до людей, що вони мають право самостійно вирішувати, що робити після війни: залишитися в приймаючій громаді або ж повернутися за певних умов, щоб відновити свої землі," – зазначила Наталя Петренко.
Це критично важливий етап у процесі тривалої інтеграції. Особа може забезпечити собі житло, роботу, навчальний заклад для дітей та соціальні зв’язки в новій спільноті, зберігаючи при цьому право повернення у майбутньому. Інтеграція насамперед необхідна для того, щоб роки, що передували цьому рішенню, не стали марними.
У Дрогобицькій громаді (Львівська область) житлову політику від початку поєднували з інфраструктурою та місцевим ринком праці. Тарас Кучма, Дрогобицький міський голова, розповів, що громада прийняла близько 30 тисяч людей. За його оцінкою, близько восьми тисяч залишаться у місті, серед них майже 1,9 тисячі дітей.
"Ми прийняли близько 30 тисяч людей, з них, думаю, близько восьми тисяч залишаться у нас. І майже 1900 із них - діти. Ми переформатували гуртожитки у квартири, побудували два нові будинки по 12 квартир. На всі ці будівництва витратили з державного бюджету 6 млн грн, з обласного - 11 млн, з міського - 32 млн і близько 33 млн грн з різних фондів та організацій", - розповів Тарас Кучма.
У нових житлових проєктах Дрогобича акцент робиться на виборі ділянок, які забезпечують легкий доступ до лікарень, шкіл та дитячих садків. Окрім цього, Тарас Кучма наголосив на ще одній важливій проблемі: громада може роками очікувати на передачу державних будівель, незважаючи на те, що вже має інвестора і готова адаптувати їх під житлові потреби. В контексті країни, інвентаризація державного та комунального майна є доцільною лише тоді, коли їй слідують зрозумілі та адекватно швидкі механізми передачі і використання.
Звягельська громада (Житомирська область) демонструє інший тип інтеграції. Ірина Гудзь, заступниця Звягельського міського голови, розповіла про переобладнання колишньої обласної станції переливання крові у повністю інклюзивне житло. Сьогодні там проживають 47 родин, будівля має зовнішній ліфт, укриття та сонячні панелі.
Міське рішення, ухвалене в 2024 році, передбачає, що 80% житла, яке буде надано, отримають особи, зайняті на підприємствах критичної інфраструктури регіону та в місцевих бізнесах. Проте інтеграційні процеси не обмежуються лише цим: внутрішньо переміщені особи беруть участь у громадських зборах, працюють у місцевих організаціях, а також мають можливість користуватися Родинним хабом та отримувати адміністративні й соціальні послуги в одному зручному місці.
У маленькій Кожанській громаді, що розташована в Київській області, ситуація з масштабами та ресурсами є зовсім іншою. Володимир Сажко, голова Кожанської селищної ради, підкреслив, що універсальні механізми не можуть бути ефективними для кожної родини чи території.
"Кожна родина, що приходить до нас, отримує нашу увагу. Ми розглядаємо їхні потреби, бажання та можливості. Я абсолютно не погоджуюсь з думкою, що їх слід сприймати лише як ресурс. Кожен з них має свої унікальні характеристики", - зазначив Володимир Сажко.
Кожен з населених пунктів Кожанської громади вже реалізує постанову №751 від 10 червня 2026 року та водночас розглядає нові підходи. Одним із запропонованих рішень є часткове використання освітнього комплексу, де сім'ї зможуть отримати житло, а діти - відвідувати школу або дитячий садок. Дорослі зможуть доїжджати до підприємств, розташованих приблизно за десять кілометрів, на автобусі. Цей приклад ілюструє, як житлова політика може розвиватися не лише через нове будівництво, а й шляхом детального вивчення вже існуючих ресурсів та можливостей території.
Фастівська громада (Київська область), навпаки, працює з проєктом значно більшого масштабу. Михайло Нетяжук, Фастівський міський голова, член Правління Всеукраїнської асоціації ОТГ, розповів про ReFastiv: будівництво житлової та соціальної інфраструктури міста.
За словами Михайла Нетяжука, у центрі міста виділено 20 гектарів, уряд Франції профінансував розробку детального плану території, а майбутній мікрорайон передбачає понад 150 тис. квадратних метрів житла для 4,5 тисячі людей.
На цьому рівні виникає інше питання стосовно житлової політики: чи доцільно класифікувати житло за різними категоріями — для ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, молоді, чи краще створювати змішані житлові комплекси з різними моделями підтримки. У Фастові також ведуться переговори з роботодавцями щодо можливості надання службового житла, яке після певного терміну роботи могло б стати власністю працівника. Михайло Нетяжук запропонував використовувати активні громади як платформу для тестування нових державних механізмів, перш ніж їх впроваджувати на національному рівні.
Що вже складається у спільну рамку
Незважаючи на різноманітний досвід, отриманий від великих міст, маленьких населених пунктів, державних організацій та міністерств, обговорення виявило кілька спільних висновків.
Перший аспект: житло не існує у вакуумі, відокремлено від громади. Оселя в місцевості, де відсутні робочі місця, навчальні заклади, медичні послуги, транспортні зв'язки та соціальні контакти, може забезпечити дах над головою, але не забезпечить належної інтеграції в суспільство.
Другий: не існує універсального рішення для всіх у сфері житла. Кожна життєва ситуація вимагає специфічних підходів: для деяких сімей це може бути доступний довгостроковий кредит, для інших - соціальне житло або фінансова підтримка, а для тих, хто потребує постійного догляду, - підтримане проживання. Головне завдання державної політики полягає в тому, щоб ці механізми були адаптовані до різних потреб населення та функціонували як частина єдиної системи.
Третій аспект: громада виступає важливим елементом у процесі реалізації. Вона найкраще обізнана щодо наявності вільних будівель, земельних ділянок, можливостей для працевлаштування, навчальних закладів, транспортних зв’язків або конкретних сімей, які потребують допомоги. Проте це не означає, що вся відповідальність покладається на місцевий бюджет. Як підкреслювали учасники, повноваження повинні бути узгоджені з фінансовими можливостями.
Четвертий: міжнародне фінансування здатне масштабувати житлові програми, але не замінює державної системи. Для залучення таких коштів потрібні зрозумілі правила, підготовлені проєкти, професійне адміністрування та спроможні громади.
І, врешті-решт, п'ятий аспект: існує певна дистанція між державними механізмами та їх реалізацією на місцевому рівні. Деякі питання можна вирішити через чітке роз'яснення діючих норм, інші ж потребують змін у законодавстві, а деякі натрапляють на обмеження фінансових ресурсів або можливостей конкретної громади. Тому важливо, щоб результатом такого спілкування стала спільна оцінка ефективності тих інструментів, які справді працюють.
Наступний крок полягає в узгодженні законодавства, практичного досвіду та фінансового плану.
В завершення обговорення Олександр Корінний оголосив про досягнуту угоду провести в кінці вересня спеціальну робочу нараду з участю Віталія Безгіна, Олени Шуляк і Дениса Улютіна. Перед цим офіс Всеукраїнської Асоціації ОТГ повинен зібрати пропозиції та запитання від громад.
Олександр Корінний окреслив стратегію подальшої діяльності таким чином: якщо існуючий механізм потребує вдосконалення, Асоціація запропонує відповідні зміни; у випадках, коли проблема виникає через його тлумачення, громади повинні отримати зрозумілі роз'яснення.
Це важливий практичний результат заходу. І він переводить розмову до конкретного формату, де державні рішення можна звірити з тим, як вони працюють на рівні громади.
Наступним етапом перевірки стане план фінансування на 2027 рік. Олександр Корінний підкреслив, що навіть найефективніше законодавство не матиме сенсу без належних ресурсів для його реалізації на місцях.
"Головним аспектом є узгодження можливостей та колективна діяльність. Не варто шукати винних, важливіша спільна праця. Саме так! Деякі питання Міністерство прояснить, інші вимагатимуть змін. Проте для цього громади повинні мати відповідні ресурси та можливості," - підкреслив Олександр Корінний.
У цьому, власне, і полягає головний виклик наступного етапу житлової політики. Україна вже переходить від екстрених рішень до системної рамки: є новий закон, Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року, пільгові кредитні програми, компенсації, експеримент із житлом у сільській місцевості, майбутні фонди соціального житла та десятки місцевих моделей.
Тепер виникає важливе питання: чи вдасться інтегрувати ці складові в таку систему, яка буде орієнтована на потреби окремої особи та її сім'ї.
Для родини з дітьми результат такої політики вимірюється конкретними речами: чи є безпечне житло, чи можуть батьки працювати, чи є поруч школа або садочок, медицина і соціальні послуги, чи може родина стати частиною громади і водночас зберегти право одного дня повернутися додому. Саме в цьому практичний зміст дитиноцентричного підходу.
На думку Надії Петруняк, щоб люди, які через війни втратили свої домівки, могли продовжувати жити в гідних умовах, необхідно забезпечити їм повноцінну інтеграцію. Це не заперечує право на повернення, а лише підкреслює, що в період до цього моменту їхнє життя не має бути призупиненим.
Платформа для відкритого спілкування "Громади майбутнього: шанси для кожної дитини та сім'ї" була створена Всеукраїнською асоціацією об’єднаних територіальних громад. Серед партнерів заходу - Представництво ЮНІСЕФ в Україні, Український кризовий медіа-центр та портал "Децентралізація".
