Виталий Портников: Поддержка Украины, которая переживет эпоху Трампа – Блоги
Накануне тридцать пятой годовщины независимости Украины в Киев прибыла целая группа ведущих американских политиков, среди которых можно было увидеть бывшего представителя президента США по вопросам Украины генерала Кита Келлога, сенаторов Джеймса Ленкфорда и Ричарда Блюменталя, бывшего вице-президента Соединенных Штатов Майка Пенса, бывших конгрессменов и духовных лидеров, пишет Виталий Портников для Hromada.us.
Теперь текст будет представлен на оригинальном языке.
Знавець актуальної американської політики може сказати, що в українській столиці зібрали насамперед весільних генералів. Більшість із них не мають реального впливу в Республіканській партії Дональда Трампа. Той самий Кіт Келлог уже розповідав, як його посада виявилася швидше атрибутом для міжнародних конференцій, ніж реальним інструментом впливу на Дональда Трампа та інших членів адміністрації.
Але сам факт приїзду консервативних політиків до Києва дозволяє нагадати про модель двопартійної підтримки, яка залишається важливою частиною допомоги Україні з боку Сполучених Штатів. Останнім часом така двопартійна підтримка взагалі не є характерною для американської політики. І це стосується, до речі, зовсім не тільки України. Ми бачимо, як більшість демократів підтримують нашу країну і шукають голоси республіканців. І ми бачимо, як більшість республіканців підтримує Ізраїль, а позиція Демократичної партії починає суттєво відрізнятися з близькосхідних питань. Але це якраз має бути додатковим стимулом для діалогу з тими, серед кого Україна не має більшості.
Ми звикли вимірювати сучасну консервативну Америку однією величиною ‒ що сказав Трамп. Що написав Трамп. Кого призначив Трамп. Це зручно, це вкладається в новинний цикл, і це не вся правда.
Консервативна підтримка України старша за Трампа і переживе Трампа. Вона тримається не на конкретній особі в Овальному кабінеті, а на цінностях і людях. Молитовні сніданки, євангельські мережі, коаліції в Конгресі, які складаються десятиліттями. Вони не потрапляють у заголовки саме тому, що працюють постійно, а не епізодично. І, до речі, наполегливу роботу української діаспори з конгресменами-республіканцями як на національному, так і на регіональному рівні також небагато хто знає в Україні. А дарма!
Політична ситуація в США здатна зазнавати істотних змін, що наочно продемонструвало президентство Дональда Трампа. Однак це не свідчить про те, що нинішнє зниження підтримки України не може змінитися на збільшення допомоги в майбутньому. Але для цього необхідно підтримувати активний і постійний діалог.
Кремль замість конструктивного діалогу обирає шлях фінансових угод і обіцянок. Володимиру Путіну не потрібні справжні друзі в США; йому важливі лише ті, хто зацікавлений у російських інвестиціях, швидкому збагаченні та розкішних проектах, які російські чиновники пропонують своїм американським партнерам. На жаль, Україна не має таких ресурсів. Коли ж виникає ідея для спільного бізнесу, вона часто перетворюється на політичний скандал. Варто згадати, що перший імпічмент Дональда Трампа був тісно пов'язаний з українською справою, а його розмова з українським президентом стала основою для цього процесу. Найбільший політичний скандал в історії Білого дому також виник на фоні угоди щодо українських ресурсів. Таким чином, у відносинах з Україною це не спрацьовує. Нам необхідні справжні друзі, спільні цінності та розуміння того, що без стабільності в Європі Сполученим Штатам загрожують реальні небезпеки, адже послаблення їх впливу на континенті може спонукати до зазіхань на американські інтереси в будь-якій частині світу.
Відвідини американських консервативних політиків у Києві — це не просто святковий захід, а продовження політичної традиції, яку варто зберігати. Я постійно наголошую на цьому, коли йдеться про наші відносини зі Сполученими Штатами, а також про зв’язки України з європейськими країнами. Переконати друзів у своїй правоті — завдання не надто складне. Справжньою викликом є спроба вплинути на тих, хто не підтримує нашу позицію. Розпочніть цей діалог з представниками їхнього власного політичного спектру, які дотримуються проукраїнських поглядів і мають авторитет у складному для України середовищі. Це нелегке завдання, яке не обіцяє швидких результатів чи захоплених відгуків. Проте, в кінцевому підсумку, саме це і є суть двопартійної підтримки.
