Як Росія перетворює українських дітей на "неукраїнців"
Від дошкільних закладів і навчальних установ до таборів військово-патріотичного спрямування та прийомних родин - таким чином країна-агресор намагається витіснити українську ідентичність у дітей.
За приблизними підрахунками, на тимчасово окупованих територіях України мешкає близько 1,6 мільйона дітей, які не досягли 18-річного віку. Російська влада вживає всіх можливих заходів, щоб змінити їхню національну ідентичність та "перетворити на російських солдатів, які в майбутньому можуть боротися проти власної країни", зауважує Марія Суляліна, українська правозахисниця, експертка в сфері захисту прав дітей і голова Центру громадянської просвіти "Альменда".
Окупація Криму та частини Донбасу триває вже 12 років. Тобто українські діти, які у 2014 році пішли до першого класу, сьогодні вже майже дорослі - їм по 18-19 років. Їхнє дитинство минуло в умовах окупації та насильницької асиміляції. Вони навчалися за російськими освітніми програмами, не мали повноцінного доступу до української мови та історії. Країна-окупант послідовно змінювала їхній правовий статус, освітнє середовище, мову та уявлення про власне минуле.
Історія Валентина ілюструє, що відбувається з українськими дітьми під впливом тривалої російської пропаганди. Хлопець, який народився у 2009 році в Донеччині, зростав у умовах, коли в регіоні панувала самопроголошена ДНР. У 2022 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, його вивезли до Росії, де 13-річного Валентина взяла під опіку російська родина. Прийомна мати була вражена термінами, якими хлопець описував українців, називаючи їх "украми" та "неруссю" - термінами, що свідчать про відвертий шовінізм. Сьогодні Валентину вже 17 років. Його історія є яскравим прикладом того, наскільки глибоко російська пропаганда може впливати на свідомість українських дітей, спотворюючи їхнє сприйняття рідної країни та її народу.
Дитячий садок: формування цінностей з малечку.
Мілітаризація дітей в Україні на тимчасово окупованих територіях розпочинається вже в дошкільному віці. Зокрема, як зазначає видання "Район. Генічеськ", в окупованому Генічеську місцеві колаборанти, виконуючи вказівки російських силових структур, активно залучають дітей до прокремлівських ініціатив. Діти, разом зі старшими учасниками руху "Перші", займаються малюванням автомобілів та літаків на трафаретах, щоб створити новорічні листівки для окупантів. Ольга Яворська, керівниця напрямку патріотичного виховання в регіональному відділенні окупаційного "Руху перших" у Херсонській області, відверто підкреслила важливість залучення навіть найменших дітей, щоб вони з раннього віку усвідомлювали, що спочатку стануть "орлятами", а згодом - активістами "Руху перших". Таким чином, дитячі садки стають платформою для раннього залучення до прокремлівських мілітарних рухів, а звичайні, на перший погляд, "творчі" заняття перетворюються на інструменти пропагандистського впливу.
У документальному фільмі "Діти. Як Росія вчить воювати", створеному режисером Романом Синчуком та представленому "Архівом Війни", зображено вражаючий момент: російські силовики у повному військовому спорядженні роздають малюкам у дитячому садку яскраву брошуру великого формату під назвою "Россия. Хочу здесь жить". Основні акценти – слова "Росія" та "Хочу". Всередині містяться короткі вірші та слогани, які легко запам'ятовуються дітьми, що пропагують економічні багатства, історичних царів і князів, перемоги, а також "російську силу і велич". Ця книга має на меті виховати в малечі почуття гордості за свою країну та все, що з нею пов'язано. Головна ідея проста: "Росія – найкраще місце, і я хочу жити саме тут".
Школа: почати з розмов "про важливе" й закінчити "СВО"
Російська освітня система вже тривалий час служить засобом формування ідеологічно орієнтованих "патріотів", які стануть майбутніми захисниками нової "батьківщини".
У 2022 році, після початку масштабного вторгнення в Україну, в російських навчальних закладах запровадили новий виховний урок під назвою "Розмови про важливе". Цей урок проводять щопонеділка перед початком навчання. Формою він нагадує політичні інформаційні заняття епохи Брежнєва, а його зміст спрямований на формування у дітей уявлень про "патріотизм і громадянську ідентичність", "роль Росії на світовій арені", а також про російську історичну пам’ять і культуру. Символічно, що перший такий урок, який відбувся 1 вересня в Калінінграді, провів особисто Владімір Путін. Він поділився з учнями своїми поглядами на війну проти України та "гумову попу", що яскраво ілюструє рівень і якість російської пропаганди.
Уникнути таких ситуацій для дитини практично неможливо. Якщо вона починає ставити запитання, які можуть бути незручними, висловлює власну думку або підтримує проукраїнську позицію, це може призвести до того, що її зарахують до категорії "неблагонадійних". Її можуть піддавати "спеціальним бесідам", вважати її поведінку деструктивною, направляти до психолога, а в деяких випадках навіть ставити на психіатричний облік. Відповідні органи також звертають увагу на батьків: на них чинять тиск і погрожують звільненням з роботи. Якщо старшокласник демонструє проукраїнську позицію, до ситуації може бути залучена поліція, оскільки в Росії це розглядається як "екстремістська загроза".
Пропаганда виходить за межі простої ідеології. У навчальних закладах впроваджується курс практичної військової підготовки: дітям демонструють, як користуватися зброєю, працювати з дронами та знайомлять з основами військової справи. До старшокласників приходять представники Росгвардії, Федеральної служби виконання покарань та інших силових структур, закликаючи їх після закінчення школи вступати до лав армії, "щоб захищати батьківщину". "Пройшов рік-два служби — і вже пенсія в 27, грошей — купа...", — обіцяють вербувальники, намагаючись заманити найбільш наївних легким заробітком та привабливими перспективами.
Ця політика особливо активно реалізується стосовно дітей з нещодавно захоплених регіонів. Росія спочатку випробувала свої "педагогічні" методи перевиховання в Криму після його анексії у 2014 році, а потім поширила їх на контрольовану частину Донбасу. Після 2022 року ці практики були розширені на окуповані території Херсонської, Запорізької та інших областей, діючи ще більш інтенсивно.
Російські дитячі військові угруповання
У Росії діють кілька великих федеральних мілітарних дитячих рухів і понад 11 тисяч локальних військово-патріотичних клубів, центрів та кадетських класів. За оцінками правозахисників, до цих структур залучені мільйони дітей. За останні п'ять років російська влада витратила на їх створення та розвиток понад 50 млрд рублів, повідомляють Центр громадянської просвіти "Альменда" і Кримськотатарський ресурсний центр.
Одним з ключових елементів мілітаризації є Добровільне товариство допомоги армії, авіації та флоту Російської Федерації (ДТСААФ). 3 лютого 2025 року президент Путін підписав указ № 55, який передбачає збільшення участі держави в управлінні цією організацією, а також залучення підлітків віком від 14 років. ДТСААФ поступово стає все більш важливим у процесі "військово-патріотичного виховання" дітей на територіях, що перебувають під окупацією в Україні.
Серед ключових дитячих ініціатив і програм можна виділити "Орлята Росії", "Юнармія", "Рух перших" та військово-спортивні центри "Воїн" і "Орлята". Ці програми охоплюють молодших школярів і навіть дітей дошкільного віку, залучаючи їх до пропагандистських акцій, написання листівок для військових та збору допомоги для армії. "Юнармія", створена під егідою Міністерства оборони Росії, об'єднує дітей віком від 8 до 17 років; за даними організації Save Ukraine, її членами є близько 1,8 мільйона хлопців і дівчат. "Рух перших" виконує функцію, подібну до радянської піонерії, поєднуючи патріотичне виховання з військово-політичною підготовкою та воєнізованими іграми. У центрах "Воїн" молодь віком 14-17 років отримує знання з військової справи, тактичної медицини та управління безпілотними літальними апаратами.
Масштаби залучення дітей на територіях, які перебувають під окупацією, яскраво демонструють дані, представлені в документальному фільмі: приблизно 595 тисяч дітей є активними учасниками "Русі перших", тоді як ще 48 тисяч долучилися до "Юнармії". Згідно з інформацією від керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, лише в окупованій частині Запорізької області до програми "Орлята Росії" залучено 10 154 учнів, більше 23 тисяч дітей беруть участь у "Русі перших", а понад 2 тисячі взяли участь у грі "Зарница 2.0". У "Юнармії" в цьому регіоні налічується 355 учасників.
Окрім цього, існують різноманітні відомчі організації, які безпосередньо підпорядковані російським силовим відомствам, зокрема, "Юний рятівник" Міністерства надзвичайних ситуацій, "Юні друзі прикордонників", а також класи кадетів і "козацькі" групи в загальноосвітніх навчальних закладах. Російська православна церква також активно залучена до процесу мілітаризації, беручи участь у формуванні ідеологічних основ цього виховання.
Як наголошує правозахисниця Катерина Рашевська, пропаганда служби у збройних силах держави-окупанта, мілітаризація українських дітей порушують норми міжнародного гуманітарного права, Конвенцію ООН про права дитини та абсолютну заборону пропаганди агресивної війни.
Табори реабілітації: від "Орлятка" до Сондовона
Правозахисники фіксують вивезення українських дітей до таборів ідеологічного "перевиховання" починаючи з чотирирічного віку. За їхніми даними, станом на кінець 2025 року виявлено 165 таких закладів на території Росії, Білорусі, Північної Кореї та тимчасово окупованих українських земель. Вони охоплюють територію від Криму до Магадана. Дітям нав'язують російську ідентичність, забороняють спілкуватися українською мовою, залучають їх до пропагандистських заходів і військової підготовки.
Серед найвідоміших російських установ, які займаються перевихованням українських дітей, варто згадати "Артек" та Всеросійський дитячий центр "Орлятко". Останній включає в себе десять таборів на Чорноморському узбережжі, таких як "Юнармієць" і "Дозорний", де впроваджуються елементи мілітаризованого виховання. Регулярно з цих таборів вивозять дітей з Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Окрім цього, в Маріуполі окупанти зводять новий військовий центр для підлітків.
Ключовим учасником цієї політики є Білорусь. У країні виявлено не менше 18 закладів, таких як табори, санаторії та навчальні бази, які беруть участь в ідеологічній обробці українських дітей. Найбільшим з них є оздоровчий табір "Дубрава", що розташований у Солігорському районі Мінської області і належить державному підприємству "Білоруськалій". Через цей центр пройшли більш ніж тисяча дітей з Донбасу, Маріуполя та Запорізького регіону. За інформацією Центру прав людини ZMINA, з 2021 року до червня 2024 року в Білорусь було переміщено щонайменше 2219 українських дітей.
Дітей вивозять під виглядом оздоровлення та реабілітації, а часто - під час навчального року, інтегруючи їх до білоруських шкіл. У цих навчальних закладах їм нав'язують російські та радянські історичні наративи, залучають до військово-патріотичних заходів і організовують зустрічі з представниками силових структур. Дітей також використовують у державній пропаганді, представляючи їх у ЗМІ як "нове покоління громадян Росії". Серед організаторів цих дій можна назвати структури Союзної держави, фонд Олексія Талая та білоруський Червоний Хрест.
У Північній Кореї існує один такий табір - міжнародний дитячий табір "Сондовон", розташований у місті Вонсан. Дітей туди направляють за допомогою російських молодіжних організацій, зокрема "Руху перших", які представляють їх як "представників Росії". У "Сондовоні" українські підлітки беруть участь у пропагандистських заходах, змушені доглядати пам'ятники північнокорейським лідерам та проходити курс мілітаризованого виховання в умовах тоталітарної ізоляції. Нещодавно Європейський Союз запровадив санкції проти цього закладу.
Українські діти в російських родинах: позбавлені вибору
Російські родини, які усиновлюють або беруть під опіку дітей з України, стають ще одним фактором русифікації. Є задокументовані випадки, коли дітей змушують відмовлятися від своїх коренів, забувати рідну мову та ідентичність, а іноді навіть засвоювати ворожі наративи щодо України.
В українських дітей, які потрапляють до Росії, фактично немає можливості самостійно визначати власне майбутнє. Їхнє виховання, освіта й подальший життєвий шлях опиняються під впливом держави, яка прагне зробити їх частиною російського суспільства та підпорядкувати власним політичним і воєнним цілям.
Ця історія стосується Пилипа Головні, українського підлітка з Маріуполя, якого навесні 2022 року було депортовано до Росії. Його усиновила Марія Львова-Бєлова, російська дитяча омбудсменка. Спочатку юнак проявляв невдоволення та стверджував, що не бажає залишатися в Росії. Однак згодом він почав підтримувати російські пропагандистські наративи про "рятунок" і висловлюватися проти України. У серпні 2026 року стало відомо, що Пилип вступив до Московського державного юридичного університету і має намір стати прокурором у Росії.
Інша історія склалася для Олександра Якущенка. Хлопець, родом з Херсонщини, після російської окупації опинився в прийомній сім'ї в Краснодарському краї. У віці 18 років і семи місяців він вирішив покінчити життя самогубством. Згідно з інформацією в медіа, Олександр відчував себе самотнім і непотрібним, тоді як його прийомні батьки пояснювали свою байдужість до його життя тим, що вважають його вже "повністю дорослим".
Повернення українських дітей додому означає не лише їх фізичне порятунок, а й відновлення зв'язку з Україною, рідною мовою та власною ідентичністю. Це допоможе їм знову відчути себе вдома. Не важливо, скільки часу вони провели під окупацією, наскільки глибоко вони були під впливом російської пропаганди або скільки їм зараз років. Україна повинна повертати і приймати своїх дітей – як малих, так і тих, хто вже досяг дорослого віку.