Як сучасні молоді люди бачать Майдан: бесіда з керівником Музею Революції Гідності.
21 листопада Україна святкує День Гідності та Свободи, що відзначає річницю початку Помаранчевої революції та Революції Гідності. Ці події не лише змінили політичний вектор держави, але й суттєво вплинули на українське суспільство в цілому.
РБК-Україна провело інтерв'ю з в.о. генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності Ігорем Пошивайлом. Він розповів, як за роки змінилося сприйняття подій Майдану та чому досі не вдалося реалізувати будівництво музею.
Музей Майдану: чому ще не розпочато зведення?
У травні Володимир Зеленський висловив підтримку законопроєкту, що відкрив шлях для відновлення будівництва Музею Майдану. Які досягнення були здійснені з того часу?
Ми модернізували меморіальний об'єкт на Алеї Небесної Сотні поруч з Екуменічним храмом Архістратига Михаїла та новомучеників української Греко-Католицької Церкви. Ця локація виникла невдовзі після трагічних подій 20 лютого 2014 року, коли небайдужі жителі Києва приносили квіти для вшанування пам'яті Небесної Сотні.
Капличка була відновлена, а також відреставровано дубовий хрест, який за багато років перебування в експлуатації знаходився в жахливому стані. Було встановлено меморіальну стелу з граніту, на якій розміщені портрети героїв, а також QR-коди, що дають змогу дізнатися більше про їхні біографії. Таким чином, 21 листопада ми запрошуємо відвідати оновлений простір.
До травня 2027-го плануємо експонувати меморіальну стелу з білого граніту, яка є елементом проєкту, що переміг на Міжнародного архітектурному конкурсі на Меморіал у 2018 році. Вона мала б стояти на Алеї Героїв Небесної Сотні, біля квіткового годинника, але ця територія досі заарештована за клопотанням Офісу Генпрокурора через незавершені слідчі дії та відсутність вироків винним у розстрілах на Майдані.
Оскільки роботи можемо проводити лише на не заарештованих ділянках, то стелу встановимо поблизу Жовтневого, де має бути споруджений музей. У майбутньому будівля і стела створять єдиний меморіальний простір.
Отже, до того часу, поки не буде ухвалено вирок щодо винних у розстрілах, музею не з'явиться?
Необхідно розрізняти дві частини Національного меморіального музейного комплексу. Перша з них - це Меморіал Героїв Небесної Сотні, який планується збудувати на території колишньої вулиці Інститутської, від перетину з Хрещатиком до вулиці Ольгинської. Згідно з проєктом, тут передбачено зведення гранітної стели, алеї з липами та комемораційних місць поблизу каплички.
Другим елементом є музейна споруда поруч із Жовтневим палацом. Ця ділянка землі не під арештом. У 2021 році ми розпочали процес проектування, проте повномасштабне вторгнення призвело до призупинення робіт через нестачу фінансування. Проте новий закон, що був ухвалений, надає нам можливість використовувати вже придбані будівельні матеріали.
А як щодо самого процесу будівництва?
У державному бюджеті не передбачено фінансування на цей проект. У 2021 році вартість лише проектних робіт становила приблизно 50 мільйонів гривень, тоді як витрати на будівництво оцінювалися близько одного мільярда гривень.
За концепцією німецьких архітекторів, планується зведення шестиповерхового комплексу, площа якого становитиме 27 тисяч квадратних метрів. Будівля буде оснащена сучасною інфраструктурою та інноваційними технологіями.
Ще до початку повномасштабної війни існували певні маніпуляції щодо будівництва, які викликали обурення у суспільстві. Зокрема, були висловлені побоювання, що якщо з'являться музей та меморіал, то ця територія втратить свою автентичність, зазнає змін, і притягнути винних до відповідальності стане неможливим. Вважаю, що цей наратив був поширений з Російської Федерації.
Щорічно слідчі та Генеральна прокуратура подають звіт про свою діяльність, проте судових рішень досі не існує. Імовірно, що в країні ще залишаються проросійські елементи, які не бажають розкриття істини та затягують хід справи.
Судова реформа є необхідною. Саме вона здатна перетворити українську судову систему на швидку, ефективну та справедливу. На жаль, у сфері правосуддя ми досі зазнаємо наслідків епохи Януковича. Однією з ключових вимог Майдану була реформа судочинства, проте ця обіцянка залишилася невиконаною.
Яким чином змінилися функції вашого меморіального комплексу після початку повномасштабного конфлікту?
Деякі з наших працівників вирушили на фронт у ролі добровольців. Інші члени команди взяли на себе відповідальність за евакуацію колекцій, оскільки існувала реальна загроза їх знищення. Ще з літа 2021 року наші закордонні партнери закликали нас готуватися до можливих наслідків, оскільки Музей Майдану входить до списку установ, які можуть бути ліквідовані в разі окупації Києва.
З початку великої війни ми разом з партнерами заснували громадську ініціативу "Штаб порятунку спадщини". Ми активно брали участь в евакуації колекцій та наданні гуманітарної допомоги закладам по всій Україні. Окрім цього, започаткували серію експедицій, під час яких фіксували пошкоджені об'єкти, збираючи докази злочинів, скоєних росіянами проти української культури та національної ідентичності.
За цей період музейна колекція зросла практично вдвічі. Численні експонати надходять від наших колег, які перебувають на фронті. Нещодавно коменданти Помаранчевої революції передали нам унікальний архів свого штабу, а також подарували велике фотопанно, яке прикрашало їхній офіс. Крім того, до колекції додалася мальована каска Романа Ратушного, в якій він був під час подій на Майдані.
Експозиції Музею Майдану (зображення: РБК-Україна)
Ми витратили значну кількість зусиль на проведення фандрейзингових кампаній та налагодження партнерських зв'язків, зокрема з іноземними організаціями, щоб забезпечити нашу діяльність. Розуміємо, що державний бюджет нині потребує фінансування для досягнення перемоги, тому важливо залучати меценатів до будівельних процесів, адже не можемо залишатися в очікуванні.
В Україні існує значний дефіцит сучасних та потужних пам'ятників пам'яті. На сьогоднішній день відсутній музей, створений спеціально для цієї мети. Наш Музей міг би стати місцем, де висвітлювалися б не лише події Майданів, а й широкий спектр тем, пов’язаних із боротьбою українського народу за свободу.
Отже, важливо зазначити, що після тривалої перерви ми розпочали практичні дії для реалізації пам'яті про наших героїв. Ми прагнемо створити сучасний простір, який не лише нагадуватиме про травматичне минуле, а й відображатиме героїчні зусилля в формуванні нашого майбутнього.
- Ви згадали, що в Україні бракує сучасних майданчиків комеморації. Як ви шукали підходи до збереження пам'яті про Майдан?
Перед початком великої війни ми стали ініціаторами формування Української коаліції пам'яті, прагнучи об'єднати музеї та простори, що досліджують і впроваджують інноваційні підходи до комеморалізації. Ця сфера в Україні раніше була недостатньо розвиненою. У нас були важливі локації, такі як Бабин Яр, Музей Другої світової війни, Биківнянські могили та музей Голодомору, які потребували нової ідентичності та подальшого розвитку.
Проте виникали труднощі у підходах до освітлення "складної історії" та формуванні наративів, які б не були однозначними і не перетворювалися на інструменти пропаганди, а могли б об'єктивно відображати ці події, залучаючи до музеїв більш широку аудиторію.
Ми досліджували міжнародний досвід, щоб отримати уявлення про ефективні методи роботи з пам'яттю. Разом з Українським інститутом національної пам'яті ми відвідали кілька країн, аналізуючи, як функціонують аналогічні музеї в Європі та США.
Ми плідно співпрацювали також і з американськими колегами з Національним музеєм і меморіалом 11 вересня в Нью-Йорку, а також тамтешнім Меморіальним музеєм Голокосту. Іноземні фахівці були задіяні до створення нашого Музею, ми разом розробляли концепт майбутньої експозиції, просторовий план тощо. Ми стали першими в Україні членами Міжнародної коаліції місць пам'яті та сумління - неурядової організації з Нью-Йорка.
13-та річниця Революції Гідності: які події очікуються?
Які експозиції слід оглянути на річницю старту протестного руху на Майдані?
У нашому інформаційно-виставковому центрі, що розташований у Будинку профспілок, постійно функціонує експозиція "Назустріч свободі". Окрім цього, 19 листопада у Галереї протестного мистецтва Музею Майдану відбулася урочиста відкриття нової виставки під назвою "Асамбляж свободи", присвяченої десятиріччю існування музею.
Це наша спроба відрефлексувати пройдений шлях, виклики, здобутки і роль Музею Майдану в збереженні історичної пам'яті українського народу, зокрема щодо Революції Гідності.
21 листопада на площі Незалежності відбудеться відкриття виставки під назвою "Майдан. Україна. Світ". Виставка складається з 48 стендів, які демонструють, як світ сприймає Україну через призму найзначніших суспільно-політичних протестів в історії нашої країни: Революцію на граніті, Помаранчеву революцію та Революцію Гідності.
Цю виставку готували у співпраці з інституціями за кордоном, які документували ті події. Зверталися до українських організацій в Європі, Сполучених Штатах, Австралії, Новій Зеландії, щоб вони надали свої архіви.
Ми також організовуємо пересувні виставки в різних куточках країни, які висвітлюють історії майданівців — героїв війни між Росією та Україною.
З моменту початку Революції Гідності минуло 13 років. Чи виникли нові акценти у ваших виставках за цей період?
- Звісно, ми адаптуємо виставки: показуємо тяглість нашої боротьби, намагаємося порівняти досвід попередніх протестів з теперішньою війною. Позиціонуємо Героїв Небесної Сотні як перших героїв російсько-української війни, максимально відстежуємо долі майданівців.
Наприклад, ми організували виставку, присвячену Маркіянові Паславському — українцеві, який став американцем і служив у Збройних Силах США. Будучи мільйонером у Манхеттені, він вирішив залишити все і повернутися в Україну, де розпочав власну підприємницьку діяльність.
Згодом він висловив підтримку Майдану, а згодом вирішив стати добровольцем у батальйоні "Донбас". На жаль, його життя обірвалося під Іловайськом. Історій на кшталт цієї в нашій країні дуже багато. Ми організували виставку, присвячену Оленівці та долі полонених, а також пошкодженим храмам України, які стали мішенню для військових РФ. Цю виставку продемонстрували в США біля Капітолія, а сьогодні вона подорожує Канадою.
Яким чином іноземці сприймають події на Майдані в контексті актуальних подій?
Революція Гідності стала знаковою подією, яка яскраво презентувала Україну на міжнародній арені. Багато людей за межами країни вперше дізналися про нашу націю, почали вивчати українську історію та культурну ідентичність. Проте, через корупційні кризи та невиконані обіцянки Майдану, ця увага з часом почала згасати.
З початком повномасштабного вторгнення інтерес іноземців знову посилився. Події Майдану дають їм краще розуміння передумов цієї війни. Майдан став незворотною точкою в історичному розвитку України, коли українці чітко заявили, що повернення до нової імперії кремля, Радянського Союзу не буде. Після нього розпочалися потужні процеси декомунізації, а з 2022 року ще й дерусифікації.
Революція продемонструвала, що напрямок розвитку українського суспільства є суто проєвропейським. Це стало ключовим моментом для режиму Путіна, який вдався до альтернативного плану. Спочатку його мета полягала в підкоренні України через проросійську владу Януковича, що нагадувало білоруський сценарій: прагнення зробити Україну абсолютно контрольованою, використовуючи умовно мирні методи.
Інтерес до теми Майдану залишається сильним серед багатьох іноземних дослідників, таких як Тімоті Снайдер, Марсі Шор та інші. Я отримував численні запрошення до Великої Британії, Швеції та США, щоб поділитися думками про те, як протести в Україні 2013-2014 років вплинули на глобальну політику. Перед початком повномасштабної війни до нас також приїздило чимало студентів з Білорусі та Гонконгу, які прагнули вивчити наш досвід.
Три роки тому у Франкфурті ми отримали запрошення відвідати виставку, присвячену архітектурі протестів. На ній було представлено безліч захоплюючих матеріалів та експонатів, що висвітлюють найбільші протести останніх 200 років, які суттєво вплинули на історію різних країн. Події, що відбулися на Майдані, стали однією з ключових частин цієї експозиції.
Перегляд протестних рухів: як молодь та учасники сприймають Майдан.
Хто на сьогодні є основним гостем ваших експозицій?
Більше 50% наших гостей – це представники молодого покоління: учні, курсанти та студенти. Ми активно співпрацюємо з військовими навчальними закладами. Зокрема, уклали меморандум з Національним університетом оборони України, завдяки якому курсанти цього університету можуть долучатися до наших програм.
Основна цільова аудиторія включає активістів Майдану та сім'ї Героїв Небесної Сотні. Ми реалізуємо безліч спільних ініціатив. Надаємо свої ресурси та обладнання для освітніх програм та виставкових проектів, підтримуючи родини і громадські організації, які популяризують історії героїв.
Сьогодні діти є ключовою аудиторією для нас, адже саме вони повинні продовжити цю справу. Вони особливо чутливо реагують на нещирість. Тому ми витратили чимало ресурсів, щоб у зрозумілій та цікавій формі донести до молодого покоління інформацію про Революцію Гідності.
Зокрема, створити мальопис про Майдан, залучивши молодь. Торік розробили з Алевтиною Кахідзе "Зошити свободи". У нас є проєкт "Музей у валізі" - ходимо в школи і розповідаємо про події Майданів. Також маємо чимало освітніх програм для дітей, створили спеціальне відео з молоддю про Революцію Гідності.
Чи відзначаєте ви відмінності в сприйнятті Майдану молодим поколінням та свідками тих подій?
- Для молоді це частина історії. Вона сприймає Майдан більш романтично. Натомість деякі учасники і свідки тих подій мають певний сарказм і розчарування після Революції. Адеж не всі вимоги Майдану вдалося реалізували, не всі реформи важливі проведені, винних у злочинах проти громадян досі не покарали, політичний істеблішмент не став набагато прозорішим - бачимо корупційні скандали.
Тому старше покоління сприймає Майдан без глорифікації. Але їх все ще турбує питання справедливості і значення тих подій для реальних змін в країні.
- Зараз вам доводиться стикатися із міфами про Майдан?
Раніше дезінформацію про Революцію Гідності поширювали не лише російські джерела, а й проросійські групи в Україні. Особливо зловтішалися за кордоном, коли в 2018 році на міжнародному архітектурному конкурсі проекту будівлі Музею Майдану перемогла команда з Німеччини. Тоді російські медіа заявляли, що "фашисти створюватимуть музей про переворот у самому центрі Києва".
Російська пропаганда зводилася до одного - знівелювати найбільший в історії Європи всенародний демократичний мирний протест, його результати і героїв. Найбільшим міфом є те, що саме через Майдан розпочалася війна. Насправді якби не Майдан, то Україна могла би бути підкорена.
Яким чином Майдан трансформував українське суспільство?
Майдан став відповіддю українського народу на агресивні дії проросійського уряду. Не варто обмежуватись лише трагічними аспектами Революції Гідності, що закінчилася розстрілами її героїв. Насправді, існує безліч позитивних історичних моментів. Саме на Майдані виникло зріле громадянське суспільство, і деякі історики навіть стверджують, що це стало завершенням формування політичної нації в Україні.
Майдан став новим досвідом і підґрунтям для громадських ініціатив, які з початком війни перетворилися на добровольчі та волонтерські рухи.
Після Майдану українці здобули віру в свої сили, усвідомивши, що здатні об'єднуватися і досягати перемог. Досвід горизонтальної самоорганізації став ключовим у період, коли проросійські політики намагалися роззброїти країну. Громадянське суспільство, представлене добровольцями, волонтерами та благодійниками, стало на захист України, зупинивши агресію з боку російських сил на сході країни.
Отже, досвід Майдану має величезне значення для молодого покоління. Сучасні акції протесту, які проходять нині, демонструють прагнення громадян впливати на рішення політиків. Це не лише прояв народовладдя, а й особистий протест проти несправедливості, а також шанс виразити свою думку та зробити її помітною.