Аналітик розкрив причини, чому дипломатичні зусилля втрачають пріоритет.
У критичний момент війни звичні класичні методи міжнародної політики більше не працюють. Вектор ухвалення рішень остаточно змістився від дипломатичних відомств безпосередньо до президента України Володимира Зеленського та Офіса президента. Адже ключовими аргументами на світовій арені стали зброя, ракети ППО та виживання держави.
В інтерв'ю Gazeta.ua аналітик міжнародних відносин Олександр Колесніченко пояснив, чому традиційні дипломати відходять на задній план на користь "прагматиків війни", як забезпечити підтримку Глобального Півдня та чому Росія не підпорядковується Китаю.
Дефіцит ППО замість реверансів: хто насправді ухвалює рішення у світовій політиці
Сьогодні політика, включаючи зовнішньоекономічні відносини, опинилася не під контролем традиційних дипломатів, а у руках президента та його адміністрації. Це пов'язано з тим, що на перший план виходять нагальні проблеми, пов'язані з війною, зокрема, значний дефіцит ракет для систем протиповітряної оборони.
"Це стане ключовим аспектом для кожного дипломата чи політика. Той, хто зможе здобути обмежені системи протиповітряної оборони, той і визначатиме, хто отримає визнання та авторитет", - зазначив Олександр Колесніченко.
На його думку, важелі впливу на Сполучені Штати Америки у нас значно менші, якщо порівнювати з Європою: "Від ситуації на фронті залежатиме безпека Європи".
Дрони як інструмент лояльності: як Україні зміцнити свої позиції в Африці та Індії.
Водночас Україна страждає від серйозного браку дипломатичних та економічних представництв на Глобальному Півдні.
"Ці держави потребують фінансування, технологічної підтримки та ресурсів. Я вважаю, що ми перебуваємо у конкурентній боротьбі за інвестиції з боку США та Європи. Проте у нас є військові технології, які мають велике значення, особливо для Африки. Інакше континенту доведеться шукати способи придбати товари, що підпадають під санкції. Щодо Індії та подібних країн, необхідно розуміти, що взаємодія з ними буде відрізнятися від співпраці із західними державами. Санкції не матимуть такого ж впливу, як на європейців... Якби у нас було потужне представництво в цих регіонах, ми могли б стати лідером у інтеграції їх у європейську політику", - підкреслив Колесніченко.
Демографічний потенціал: чому українська євроінтеграція викликає інтерес у громадян Індії.
Демографічний аспект також відіграє важливу роль у сучасній геополітичній реальності.
"В Україні необхідно визнати, що вона ніколи не повернеться до минулого, і це є свідомим рішенням... Для індійських громадян можливість євроінтеграції нашої держави відкриває чудові горизонти для кар'єрного зростання," - підкреслює експерт.
Тим паче, монополія Російської Федерації навіть на пострадянському просторі зараз стрімко руйнується.
"В цих країнах обмежені фінансові ресурси, тому їхній підхід до вирішення питань є вкрай практичним," - підкреслив фахівець.
Ілюзія васала: у чому полягає реальний конфлікт між Пекіном і Москвою
Ситуація з Китайською Народною Республікою є значно складнішою: в Україні часто можна почути, що Росія виступає васалом Китаю, а водночас – що російський лідер Володимир Путін становить безпосередню загрозу для інтересів Пекіна. Насправді ж РФ функціонує як частковий проксі для Китаю, але не є васалом, оскільки вона все ще має можливості для проекції своєї сили на території, що знаходяться під впливом КНР.
Отже, між цими сторонами спостерігається конфлікт, і Китай чітко усвідомлює, яку вигоду приносить це протистояння, оскільки воно, в першу чергу, ослаблює вплив Західних держав і США. Водночас, країни СНД розуміють, що російський вплив має переважно ескалаційний характер, адже Москва рідко звертається до економічних аргументів.
"І якщо ми будемо доносити це до країн СНД, прогрес можливий", - підсумував Олександр Колесніченко.
