У Белграді запалили вогні в синьо-жовтих кольорах: чи свідчить це про зміну курсу Сербії на користь України?
7-8 серпня Володимир Зеленський здійснив свою першу поїздку до Белграда за часи повномасштабної війни та протягом усієї своєї президентської діяльності.
Найвищий хмарочос у столиці Сербії засяяв у кольорах українського прапора, підписано двосторонній меморандум, а президент Александар Вучич знову обійняв українського гостя перед об'єктивами камер. Це виглядало як значний крок вперед у відносинах між країнами, які протягом чотирьох років постійно відмовлялися підтримати санкції проти Росії. Проте залишається питання: чи дійсно це зміна курсу, чи лише чергова сербська "акробатика балансу", яка цього разу отримала візуально привабливий результат. Більше деталей на цю тему розкриє Еспресо.
Візит, який постійно відкладався.
Про можливу візит президента Зеленського до Белграда говорили ще навесні цього року. У травні відбулася телефонна розмова між президентами, а влітку Сербію відвідав віцепрем'єр з питань євроінтеграції Тарас Качка. Наприкінці липня до Сербії прибув спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук. Сам президент Вучич 11 червня був в Одесі на саміті "Україна - Південно-Східна Європа", де знову відмовився підписати спільну декларацію про подальшу підтримку України, пояснивши це тим, що не хоче "зраджувати Російську Федерацію".
Дата візиту була остаточно затверджена лише напередодні: у президентській канцелярії Сербії повідомили про прибуття Зеленського всього за день до події. Очевидно, що підготовка до цієї зустрічі тривала довше, ніж сама подія, і те, що Белград довго утримувався від коментарів, є красномовним. Для Вучича кожен крок у напрямку Києва означає й ризик потрапити під пильний погляд Москви, тому поспішати в таких питаннях тут не звикли.
Чому саме в цей момент: Белград веде гру на двох фронтах
Візит президента Зеленського до Сербії, зображення: Офіс президента України.
Сербія - це країна, де, згідно з опитуванням Gallup на початку 2026 року, Володимир Путін користується найбільшою підтримкою серед усіх світових іноземних лідерів. Ця держава відмовляється приєднуватися до санкцій проти Росії, а в її межах неодноразово відбувалися проросійські акції протесту. Український посол в Белграді Олександр Литвиненко став жертвою вандалізму, коли на його честь з’явилося графіті з написом "фашист". Незважаючи на це, Сербія залишається кандидатом на вступ до Європейського Союзу, що пояснює складність її позиції в останні місяці.
На фоні цих подій, в аналітичних кругах виникла думка, що сербський керівник почав "зробити кроки на зустріч" Україні, бажаючи інтегруватися до Європейського Союзу.
Візит проходить на фоні зусиль Вучича, спрямованих на балансування традиційних зв'язків Сербії з Москвою та вимог щодо приведення її зовнішньої політики у відповідність із нормами Європейського Союзу. Вучич відмовився підтримати міжнародні санкції проти Росії у зв'язку з ситуацією в Україні, акцентуючи на історичних зв’язках між двома слов’янськими націями, - зазначає Associated Press.
Однак позиція Вучича не свідчить про однозначний курс на зміну. Влітку міністр євроінтеграції Неманья Старович натякнув австрійським ЗМІ, що Белград готовий підтримати санкції після вступу в Євросоюз, проте Вучич спростував це, підкресливши, що зовнішня політика країни щодо Росії залишиться незмінною, "незалежно від зручності для когось". Раніше він зазначав, що введення санкцій зробило б його "найвидатнішим демократичним лідером у світі", але при цьому стало б "зрадою душі сербського народу". Це пояснюється тим, що серби історично відчувають симпатію до росіян, яких пов'язують з відновленням своєї державності у XIX столітті.
Отже, мотивація сербського уряду більше схиляється до прагматизму, ніж до проукраїнських налаштувань. Переговори про вступ до Європейського Союзу зазнали затримки через відкладення правових реформ. У грудні 2025 року Олександр Вучич пропустив саміт ЄС - Західні Балкани, а Євросоюз заморозив 1,5 мільярда євро допомоги для Сербії. У такій ситуації публічний жест на кшталт зустрічі з Зеленським слугує способом зменшити тиск і продемонструвати Брюсселю певний рух вперед, не змінюючи при цьому основну позицію щодо санкцій, яку сам Вучич вважає "червоною лінією". Додатково, його партія втрачає популярність всередині країни, і опозиція, що перебуває поза Росією, активно використовує тему підтримки України проти нього.
Як відбувався сам візит
Зовнішній вигляд ситуації був вражаюче урочистим. У ніч, коли Зеленський прибув до столиці Сербії, найвища будівля Белграда - "Кула Белград" - була освітлена в кольорах українського прапора: синьому та жовтому. 8 серпня в Белграді відбулася офіційна церемонія візиту президентів, що включала почесну варту, виконання гімнів, а також переговори як у форматі тет-а-тет, так і з участю обох делегацій.
За результатами Зеленський і Вучич підписали другорядний меморандум про взаєморозуміння між Україною та Сербією у сфері здоров'я тварин і безпечності харчових продуктів - документ підписали міністр сільського господарства Сербії Драган Гламочич та посол України Олександр Литвиненко.
Крім цього, Сербія надасть Україні гуманітарний пакет допомоги.
"Ми висловлюємо вдячність за новий гуманітарний пакет підтримки від Сербії для України, який охоплює, зокрема, медичний та енергетичний сектори. Це має велике значення для нас", - підкреслив Володимир Зеленський на пресконференції.
Сторони обговорювали розширення зони вільної торгівлі (потенційну угоду про вільну торгівлю вже до кінця року), енергетичну співпрацю, безпекові питання та європейську інтеграцію обох країн - тему, важливу для Києва не менше, ніж для Белграда. Бо Україна також має відкрити низку переговорних кластерів, і, за словами заступника керівника Офісу президента Ігоря Жовкви, сторони мали намір звірити прогрес одна одної.
"Зеленський висловив сподівання, що процес інтеграції Сербії до Європейського Союзу стане швидшим."
Вучич офіційно заявив про підтримку Сербією основоположних принципів Статуту ООН та його резолюцій, зокрема щодо територіальної цілісності всіх країн-членів. Це формулювання, вжите сербським президентом, традиційно інтерпретується як підтримка суверенітету України, без згадки про Росію як агресора. Крім того, Вучич підкреслив важливість того, що Україна не визнала незалежність Косово, що є принциповим питанням для Белграда.
"Щодо санкцій, дозвольте мені відповісти вам прямо: Сербія сформувала свою власну політику. Володимир Зеленський, я впевнений, скаже, що він думає про санкції проти Російської Федерації, але Республіка Сербія висловила свою позицію чотири з половиною роки тому, майже п'ять років тому, яку вона не змінювала в попередній період і залишатиметься такою до подальшого повідомлення ", - прямо сказав журналістам Вучич, що Сербія не міняє своєї політики.
Окремо в німецькій пресі напередодні візиту з'явилося припущення про можливе спільне виробництво дронів у Сербії - інформація, яку жодна зі сторін офіційно не підтвердила, тож варто сприймати її як журналістську версію, а не факт. Натомість експерти Радіо Свобода вважають, що реальний практичний інтерес Києва може стосуватися сербських боєприпасів, сумісних із технікою радянського зразка. Москва вже неодноразово звинувачувала Белград у їх непрямому постачанні Україні через посередників, хоча офіційно Сербія це заперечує.
Які думки висловлюють фахівці та засоби масової інформації з цього приводу?
Візит президента Зеленського до Сербії, зображення: Офіс президента України.
Балканська служба Радіо Свобода, опитавши регіональних аналітиків, підсумовує: візит Зеленського - важливий дипломатичний сигнал, але не привід очікувати зміни зовнішньополітичного курсу Сербії. На їхню думку, Вучич і далі балансуватиме між Росією, Україною та Заходом - так само, як робив це всі роки війни. Експерти зазначають і зворотний бік: сама зустріч вигідна Белграду як спосіб поліпшити образ у ЄС і США, тоді як Москва, найімовірніше, поставиться до неї з недовірою, але без різкої реакції - якщо Сербія не оголосить конкретних кроків проти Росії.
Українська громада в Сербії реагує стриманіше, ніж, здавалося б, мала б. Голова Національної ради українців Філіп Пронек назвав приїзд Зеленського доброю новиною й нагадав, що діалог між двома "братніми слов'янськими народами" розвивався поступово - ще у травні 2024-го Белград відвідувала Олена Зеленська. А ось російські антивоєнні активісти в Сербії, зокрема юрист Петро Нікітін, який живе в країні останнє десятиліття, сподіваються на щось більше - на "справжню зміну ставлення" Белграда до війни, наголошуючи, що Сербії просто нема логічної причини не розвивати вигідні стосунки з сорокамільйонним українським ринком і аграрним та ІТ-сектором.
Реакція деяких сербських медіа, які мають проросійську орієнтацію, виявилася значно більш жорсткою та показовою в іншому аспекті. Видання Pravda Srbija, що підтримує Росію, перед зустріччю опублікувало матеріали, в яких Зеленського назвали "накачаним наркотиками нацистом", який приймає запрошення "великого друга Росії" Вучича. Ця риторика в точності відбиває кремлівські стереотипи і свідчить про те, що частина сербського інформаційного поля продовжує функціонувати в рамках логіки, де сам факт зустрічі сприймається як "ляпас Росії". Такі публікації слугують непрямим, але наочним свідченням того, наскільки глибоко проросійські наративи вкорінені в сербських медіа, а не лише в офіційних висловлюваннях.
З іншого, у Сербії вистачає людей, які мислять тверезо і також, як і Україна, намагаються працювати конструктивно стосовно двосторонньої співпраці.
"Сербія та Україна сприймають одна одну у цілому, адже обидві країни визнають свою цілісність. У разі, якщо розпочнуться перемовини щодо вступу України до Європейського Союзу, це має стосуватися всіх без винятків. Таким чином, Сербія не може бути виключена в цьому контексті. Зважаючи на те, що обидві держави є повноправними членами ООН і визнаються в межах міжнародно визнаних кордонів, ця ситуація є особливо важливою. Відомо, що ЄС не ставить під сумнів цілісність України, незалежно від поточної війни та її можливих наслідків у майбутньому", - зазначив дипломат Зоран Мілівоєвич у розмові з популярним сербським медіа Blic TV.
То чи можна розраховувати на Белград?
Коротко кажучи, так, але з певними застереженнями і без ілюзій. Наприклад, угода, підписана в Белграді, стосується лише здоров'я тварин і безпеки продуктів харчування — це технічний документ, а не політична угода. Скромність результату підтверджує основний висновок експертів: стратегічних змін не відбулося. Сербія продовжить уникати участі в санкціях, зберігаючи теплі стосунки з Москвою, і дотримуватиметься політики, яку сам Вучич відкрито визначає як незмінну.
Однак це не свідчить про те, що візит був лише формальністю. Освітлений хмарочос і урочиста церемонія з почесною вартою становлять справжній символічний капітал, який має велику цінність для Києва. У країні, де рівень підтримки Путіна серед світових лідерів є найвищим, навіть можливість публічно вшановувати прапор противника Росії є значним політичним ризиком для Вучича.
Партнерство, яке має практичний характер, найімовірніше, розвиватиметься в специфічних, для Москви неболючих сферах, таких як торгівля, сільське господарство, можливо, постачання боєприпасів через посередників, а також обмін досвідом у сфері євроінтеграції. Очікувати стратегічного союзника з Белграда Україні не варто, це зрозуміло. Проте, прагматичний партнер, який діє в інтересах власної вигоди і іноді готовий підтримати необхідні ініціативи, цілком можливий.
