Чому Кремль не надто святкує перемогу Радева?

У Росії поступово зменшується кількість переваг для гри "своїми" європейцями проти "інші".

Переконлива перемога Румена Радева на виборах у Болгарії викликала жваві дискусії про можливу появу в Європі "нового Орбана". Проте в Кремлі це не викликало особливого ентузіазму, і на це є чимало причин. Вони варіюються від емоційних (наприклад, новий чеський прем'єр Бабиш так і не став "своїм" для Москви) до економічних аспектів. Крім того, Кремль вже давно розпрощався зі своїм головним (донедавна) європейським "торговим партнером", заявивши, що відносини з ним мали лише "комерційний характер".

Криза ідентичності у відносинах ЄС і Орбана

Дійсно, всім відомий конфлікт між Будапештом та Брюсселем не стосувався України. Це була глибока криза цінностей. Протягом багатьох років Віктор Орбан систематично підривав демократичні основи Угорщини: він встановлював політичний контроль над судовою системою, закривав незалежні медіа (майбутній прем'єр-міністр Петер Мадяр в ефірі державного телеканалу M1 заявив, що його уряд негайно закриє цей канал, назвавши його "брехливою новинною службою"), концентрував ресурси в руках партії "Фідес" та використовував державну владу для збагачення своїх союзників і родичів.

Однією з ключових тем напруженості у відносинах Європейського Союзу з Будапештом стала криміналізація допомоги мігрантам, а також ухвалення законів, які суперечать європейським стандартам у сфері надання притулку та захисту прав людини. В останні роки основною ознакою розриву Угорщини з ЄС стало саботування прем'єром Орбаном принципів загальноєвропейської солідарності та підтримки України.

У відповідь на ці дії Брюссель застосував "ядерний варіант" -- процедуру за Статтею 7 Договору про Євросоюз (вона дозволяє призупинити права членства, включно з голосуванням у Раді ЄС). Тобто конфлікт Орбана з ЄС -- це історія про кризу ідентичності: не можна залишатися в ЄС, ігноруючи водночас його фундаментальні засади.

Важливим кроком стало перше в історії ЄС застосування механізму "обумовленості верховенства права". Суть цього фінансового важеля для Будапешту (вартістю 35 млрд евро) полягає у прямому зв'язку між дотриманням демократичних стандартів та отриманням європейських дотацій. Фактично Брюссель прямо заявив: немає демократії -- немає грошей. Тепер новий уряд Петера Мадяра має виконати 27 умов, висунутих ЄС, щоб розморозити ці кошти.

Водночас існують рішення Європейського суду, який не раз визнавав Угорщину відповідальною за порушення норм законодавства Європейського Союзу, зокрема щодо незаконного поводження з мігрантами, тиску на університети та неурядові організації. Це призвело до накладення санкцій та штрафних заходів.

Зрештою, Угорщина опинилася в дедалі більшій дипломатичній ізоляції. Пропозиція Орбана від тодішнього канцлера Німеччини Олафа Шольца "піти на каву" під час обговорення початку переговорів про вступ України до ЄС стала справжньою легендою.

Отже, Брюссель не лише намагався покарати Орбана особисто, але й встановив такі умови, що його політика стала надто обтяжливою, перш за все, для населення Угорщини. Це, врешті-решт, призвело до його поразки на виборах.

Для пересічних угорців 16 років "ділових відносин" Орбана з Москвою і, відповідно, його конфронтації з Брюсселем перетворилася на конкретні цифри збитків. ЄС заморозив ті самі близько 35 млрд євро (майже 16 % ВВП країни). Через їхнє блокування зупинилися інвестиції та масштабні інфраструктурні проєкти. Щонайменше 2 млрд євро Угорщина втратила назавжди через штрафи та пені за невчасне проведення реформ. На ці гроші в країні можна було б оновити 6000 шкіл чи збудувати 300 лікарень.

Є й суто людський фінансовий вимір -- пересічна угорська сім'я із трьох осіб через політику Орбана фактично недоотримала тисячі євро. Порівняння навіть не із старими членами ЄС, а з новими, зі Східної Європи, також не на користь Угорщині. Із 2010-го по 2026 роки її ВВП зріс на 45-50 %, тоді як у Польщі майже на 90 %. Середній поляк за рівних умов праці заробляє на 6000 доларів США на рік більше, ніж угорець. Отже, конфлікт Орбана із ЄС призвів до щорічного "з'їдання" економічного зростання самих угорців.

Які перспективи чекають болгар у контексті "орбанівської стратегії"?

Болгарія є однією з країн з найбільшою інтеграцією в економіку Європейського Союзу, де близько 70% її зовнішньої торгівлі відбувається саме з цим блоком. Якщо президент Радев вирішить не лише висловлювати ідеї, а й реалізувати їх, прагнучи стати "новим Орбаном", наслідки можуть бути швидкими і болісними: уповільнення економічного зростання через зменшення фінансування з ЄС може призвести до втрати щонайменше 1% ВВП щороку. Протягом десятиліття "орбанівська" політика може зменшити болгарську економіку на 12%, а кожен громадянин країни може втратити від 20 000 до 30 000 доларів США протягом 10 років. Отже, потенційні наслідки "орбанізації" для Болгарії можуть бути значно важчими, ніж для Угорщини.

До речі, Софія вже відчула це у вересні 2024 року. Тоді відбулося останнє засідання парламенту перед черговими достроковими виборами, адже з 2021 року до квітня 2026 року в країні змінилося кілька урядів. Це засідання мало стати критично важливим для ухвалення європейської "Дорожньої карти кліматичної нейтральності". Однак проросійські депутати захопили трибуну парламенту, вирвали кабелі звукового обладнання, що унеможливило продовження роботи сесійної зали. Наслідки цього демаршу виявилися вкрай негативними для державного бюджету. Депутати наголошували, що це була "остання можливість" врятувати більше ніж мільярд євро, які мали надійти від Європейського Союзу.

З моменту вступу Болгарії до Європейського Союзу у 2007 році країна отримала 16,3 мільярда євро. Усі значні інфраструктурні проекти фінансувалися саме з європейських фондів. Тому будь-який новий або старий лідер Болгарії, навіть якщо він має прихильність до Москви, усвідомлює просту істину: жодні інвестиції з Росії не зможуть покрити втрати від європейської підтримки.

Заняття угорською фінансовою мовою, організовані Європейським Союзом, виявилися настільки успішними, що їх успішно засвоїли навіть у Москві. Там визнали, що "Радева даремно називають новим Орбаном. Насправді він є помірним націоналістом, наскільки це взагалі можливо в країні, яка цілковито залежить від ЄС і є однією з небагатьох у Східній Європі, що приєдналася до єврозони".

Так, це дійсно правда. 1 січня Болгарія офіційно замінила свій історичний лей, що існував протягом 145 років, на євро. Цей крок став серйозним ударом для Росії, яка намагалася зупинити цю трансформацію, застосовуючи всі можливі маніпуляції. Це рішення значно обмежило фінансові можливості Кремля у його спробах взаємодіяти з "своїми" європейцями проти "чужих". Тому Москва не особливо святкує перемогу Радева.