Чому не слід вірити обіцянкам Росії: історія порушення угод та договорів Кремлем протягом століть.
Сполучені Штати чинять тиск на Україну, закликаючи її якомога швидше прийняти мирну угоду, яка, на жаль, надає вигоди Росії, без жодних реальних гарантій для Києва від можливого нового вторгнення. Навіть якщо угода буде підписана, для Москви це не матиме істотного значення. Протягом століть Російська імперія, СРСР і сучасна Росія демонстрували схоже ставлення: для них міжнародне право не є засобом забезпечення стабільності, а лише тактичним інструментом, який можна ігнорувати в будь-який момент.
Володимир Путін і Леонід Кучма після підписання угоди щодо експлуатації Азовського та Чорного морів у 2003 році.
Хоча в Росії змінилися політичні режими, її ставлення до міжнародного права залишилося незмінним. Історія свідчить, що жодні угоди чи гарантії з боку Кремля не забезпечували стабільності та миру.
Після поразки у війні з Османською імперією Росія письмово визнала незалежність Кримського ханства. Але "незалежність" швидко стала ширмою. Москва встановила підконтрольного правителя, а вже у 1783 році анексувала півострів.
Ця стара практика знову проявилася в 2014 році під час анексії Криму. Росія окупувала півострів і потім безпідставно включила його до складу своєї країни.
Росія уклала угоду з Францією, зобов'язавшись дотримуватися континентальної блокади Великої Британії. Однак всього через три роки імператор Олександр I таємно дозволив британській торгівлі заходити в порти Росії та запровадив мита на французькі товари. Це порушення стало однією з ключових причин поразки Наполеона під час війни 1812 року.
Після поразки в Кримській війні, в якій Російська імперія зазнала невдачі від Франції, Великої Британії, Туреччини та Сардинії, вона зобов'язалася не мати військового флоту в Чорному морі. Однак, скориставшись невдачею Франції у конфлікті з Пруссією, Петербург односторонньо вирішив порушити умови угоди і відновив свою військову присутність у цьому регіоні.
Росія та Японія підписали угоди про невтручання у внутрішні справи Кореї. Однак у 1903-1904 роках Росія фактично взяла під контроль Корейський півострів. Російський імператор фінансував створення лісозаготівельної кампанії, яка служила прикриттям для військової експансії на півострові. Так почалася російсько-японська війна, яка принесла Російській імперії принизливу поразку.
Після програшу польсько-радянської війни Радянська Росія визнала східні кордони Другої Польської Республіки, підписавши Ризький договір. СРСР зобов'язався виплачувати репарації, повертати культурні цінності та дозволяти репатріацію поляків. Жоден із цих пунктів не був виконаний повністю. Більшовики свідомо затримували виїзд людей, що згодом стало прелюдією до масових репресій.
У 1932 році Польща і СРСР уклали угоду про ненапад, засновану на Ризькому договорі. Однак обидва ці документи були порушені, коли 23 серпня 1939 року був підписаний таємний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа, що призвело до радянського вторгнення в Польщу 17 вересня того ж року.
Уряд СРСР в односторонньому порядку анулював пакт 1932 року та всі угоди, укладені з польським урядом або за його участю, під приводом "припинення існування польської держави". Радянські війська вторглися в країну під претекстом "захисту українців і білорусів". Цей аргумент нагадує ту риторику, яку Росія використовує щодо України в 21 столітті.
Обидві сторони гарантували одна одній недоторканність своїх кордонів, нейтралітет перед обличчям нападів третіх сторін та мирне вирішення спорів. Однак пакт про ненапад із Фінляндією був зірваний радянською провокацією, якою став обстріл села Майніла, який здійснили самі ж радянські війська.
СРСР звинуватив фінів у "нападі" і вдерся на їхню територію, а потім створив маріонетковий "уряд" для окупованої Фінляндії. Фінам вдалося зберегти свій суверенітет, незважаючи на втрату 10% своєї території. Однак під час холодної війни вони були змушені проводити політику нейтралітету. Ця політика завершилася вторгненням Росії в Україну у 2022 році, коли Фінляндія вступила до НАТО.
У 1994 році глави держав України, Росії, США і прем'єр Великої Британії підписали угоду, що мала забезпечити Україні певні гарантії в обмін на рішення українського народу про передачу Росії залишків ядерної зброї, яка залишилася на їхній території після розпаду Радянського Союзу.
Відповідно до угоди, Росія зобов'язалася дотримуватися територіальної цілісності України, утримуватись від застосування сили, не вдаватися до економічного тиску та не використовувати ядерну зброю проти української держави.
Порушення Будапештського меморандуму сталося ще до анексії Криму в 2014 році. Протягом 1990-2000-х років Росія чинила тиск на Україну, використовуючи енергетичні ресурси як інструмент. У 1997 році було укладено угоду про 20-річну оренду портової інфраструктури в Криму для потреб Чорноморського флоту, що згодом перетворилося на додатковий важіль впливу з боку Росії.
У 2014 році Росія здійснила анексію Криму та захопила частину територій Донецької і Луганської областей, що стало порушенням більшості умов Будапештського меморандуму. У 2022 році країна розпочала масштабне військове вторгнення.
Цей документ був покликаний забезпечити стратегічне співробітництво, взаємну повагу до територіальної цілісності та відмову від використання сили. Однак Росія зухвало його ігнорувала, анексувавши Крим та підтримуючи сепаратистські рухи на Донбасі. В результаті, у грудні 2018 року Верховна Рада України офіційно скасувала цей договір.
Угода забезпечувала свободу судноплавства в Азовському морі. Однак після анексії Криму Росія почала трактувати Азов як своє внутрішнє море, запровадивши тривалі перевірки суден у Керченській протоці. Напруженість досягла піку в грудні 2018 року, коли Берегова охорона РФ відкрила вогонь і захопила три українські військові кораблі, що намагалися увійти в Азовське море. Повернуті судна були в значно пошкодженому стані лише у листопаді 2019 року. На річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2023 року, Верховна Рада ухвалила рішення про денонсацію всіх угод з Росією, що стосуються Азовського моря.
Кожен момент в історії доводить, що для Росії порушення угод є не поодиноким випадком, а звичною практикою. Усі письмові домовленості, пропозиції щодо "мирних переговорів" або "гарантій безпеки" з боку Кремля не мають справжньої ваги без надійних механізмів контролю і примусу.
Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що Зеленський назвав одне ключове питання, на яке хочуть почути відповідь українці щодо закінчення війни.
Крім того, в "Коментарях" зазначили, що Росія висунула нові територіальні вимоги до України.
