Денисенко висловив думку щодо можливої агресії Білорусі проти Латвії: Лукашенко намагається балансувати між різними інтересами.
Атака людей в масках на латиський кордон -- це не ескалація в тому вигляді, як про це пишуть західні ЗМІ
Щоб глибше усвідомити теперішню обставину, важливо врахувати чотири ключові аспекти, які передували цьому розвитку подій:
Тиждень тому на посаді керівника білоруського Генерального штабу було звільнено Павла Муравейка, який вважається відданим прокремлівським ставлеником. Його місце зайняв Володимир Білий — геній, який, мабуть, став першим за останнє десятиліття генералом без російської освіти. У контексті зростання впливу Вольфовича, голови білоруської Ради Національної безпеки, який вважається вірним союзником Лукашенка, ці зміни виглядають як частина стратегії "перетасовки силовиків". Це свідчить про прагнення замінити їх на тих, хто є більш лояльним до Лукашенка, а також про намагання зменшити вплив осіб, які мають тісні зв’язки з Москвою.
2. Пробна партія білоруського калію вже на шляху до Сполучених Штатів, але при цьому Лукашенко кілька тижнів тому дозволив собі навіть підколоти Трампа, заявивши, що настав час визначитися: або пропозиція, або не витрачати час. Звісно, це не є актом опору проти Трампа. Проте Лукашенко робить такі заяви, усвідомлюючи, що наслідків не буде, а Трамп, схоже, продовжить свою гру з обміном політичних в'язнів. Таким чином, Лукашенко має можливість звертатися до США, а це означає, що між ними існує пряма комунікація.
Також зверніть увагу: Люди у масках з озброєнням з Білорусі перетнули латвійський кордон, погрожуючи місцевим жителям та викравши камери відеоспостереження.
3. Росія продовжує тиснути на Лукашенка, щоб той надав свою територію для складних гібридних атак.
4. Протягом останніх пів року Лукашенко почав відносно активно загравати з пропатріотичною частиною білоруського суспільства і навіть дав кілька примирливих пасажів в сторону айтівців, які були рушійною силою революційних подій 2020 року. Це повʼязано з критично швидким для Лукашенка вимиранням його головного виборця: виборця, який орієнтується на СРСР. А це своєю чергою веде до зміни загального політичного поля. Не в бік Європи, але від СРСР і Росії. Білоруська державність стає великою цінністю для більшості білорусів, а Лукашенко, навіть в очах пробілоруських патріотів, все частіше виглядає охоронцем цієї самої державності. При всій помилковості такого підходу маємо такий політичний дискурс.
Усе це свідчить, що нещодавня провокація на кордоні з Латвією не є сигналом про початок масштабних дій з боку Росії у співпраці з Білоруссю. Наразі це більше нагадує спробу Лукашенка утримувати баланс між різними гравцями. Він намагається уникнути конфлікту з Москвою, одночасно прагнучи зберегти мирні стосунки зі США, ЄС та Китаєм. Лукашенко демонструє певну лояльність до Москви, проте не переходить важливих червоних ліній. На фоні двох затоплених суден біля Болгарії ця ситуація виглядає як гра без серйозних намірів.
Тепер Лукашенко спостерігатиме за реакцією міжнародної спільноти. Найбільш вигідним для нього став би сценарій, подібний до українського, коли ми оголосили про намір знищити його нафтопереробні заводи, а він змушений був вибачатися перед Путіним, мовляв, "вибач, Вован".
Путін, безсумнівно, намагатиметься чинити тиск на Лукашенка, адже без білоруської території його гібридні дії проти ЄС суттєво втрачають ефективність. Однак наразі складається враження, що в короткотерміновій перспективі йому навряд чи вдасться змусити Лукашенка підкоритися.
Джерело можна перефразувати як "вихідне джерело" або "основне джерело". Якщо потрібен більш творчий варіант, можна використовувати такі слова, як "фонтан" або "потік".
Про автора. Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.
