Фінансові можливості російської агресії: є підстави для обережного оптимізму (Вадим Новіков)

Аналіз доходів Росії від експорту викопного пального за серпень надає певні підстави для оптимізму, адже, незважаючи на високі ціни, доходи в цьому місяці знизилися на 8% у порівнянні з липнем.

Оптимістичний настрій викликаний тим, що зниження доходів не пов'язане зі зменшенням цін, а є наслідком скорочення фізичних обсягів експорту. Особливо слід відзначити, що основне джерело фінансування війни — морський експорт нафти — зменшився на 13%.

Попри те, що 604 мільйони євро щодня — це значна сума, яка здатна забезпечити тривале ведення війни.

Нагадаю, що на початку цього року російські доходи від експорту викопного палива обвалилися нижче 500 млн євро на день на тлі сталого падіння протягом всього 2025 року. Була загальна надія, що падіння триватиме, а якщо доходи впадуть надовго нижче 400 млн євро на день - платити за війну Путіну буде нічим. Потрібно буде відбирати гроші в населення й у бізнесу, що створить зовсім іншу картину війни. Першим відчутним кроком на цьому шляху стало підвищення ПДВ з 20% до 22%, запроваджене в 2026 році.

На жаль, на допомогу Путіну прийшов Трамп, тому прогнозований фінансовий крах не відбувся, бо з березня 2026 року доходи від експорту викопного палива стабільно пішли догори.

Подарунок Трампа для Путіна оцінюється в 31 мільярд євро, що становить додатковий дохід від експорту нафти та газу за період шести місяців від початку війни США та Ізраїлю проти Ірану. З урахуванням нинішніх витрат Росії на військові дії в Україні, ця сума відповідає витратам за півтора місяці конфлікту. Крім того, іранська ініціатива Трампа триває, і ситуація ускладнюється новою війною хуситів проти Саудівської Аравії, що може забезпечити Путіну ще більше мільярдних надходжень від нафти.

У серпні спостерігалося значне зниження обсягів експорту нафти, що стало наслідком призупинення роботи терміналу "Шесхаріс", який є найважливішим російським нафтовим терміналом на узбережжі Чорного моря. Це призупинення призвело до зменшення експорту нафти з "Новоросійська" на 58% у порівнянні з липневими показниками.

Це дуже позитивна новина, хоча оптимізм залишається стриманим, адже "Шесхаріс" знову розпочав свою роботу - повна зупинка тривала всього дев'ять днів. Щоб впевненість у цьому оптимізмі зросла, "Шесхаріс" повинен взяти за приклад "Туапсе" - найбільший термінал нафтопродуктів на Чорному морі. Як відомо, "Туапсе" не експортує жодної каністри нафтопродуктів протягом останніх трьох місяців.

Зупинка роботи "Туапсе" та приблизно третини нафтопереробних заводів призвела до зниження доходів від експорту нафтопродуктів до 78 мільйонів євро на день — це найнижчий показник з початку повномасштабної війни. Водночас слід підкреслити, що нафтопродукти забезпечують значно менші доходи від експорту в порівнянні з сирою нафтою, експорт якої в серпні складав 350 мільйонів євро щодня, що перевищує сумарні доходи від інших видів викопного пального.

Отже, підсумок є досить очевидним:

Щоб зупинити "Шесхаріс", необхідно постійно завдавати ударів, адже так його можна зупинити не лише на тривалий час, а й, можливо, назавжди.

* потрібно повернутися до постійних атак на балтійські термінали в "Приморську" та "Усть-Лузі", бо балтійські термінали приносять удвічі більше грошей, ніж чорноморські.

У серпні відбулася лише одна атака на "Усть-Лугу" 14 числа, яка не призвела до значних наслідків. Що стосується порту "Приморськ", то з травня туди не здійснювалося жодних атак. Більше того, є необхідність зосередитися на атаках танкерів у Балтійському морі, принаймні на тих, які підпадають під санкції (в серпні більше половини морського експорту Росії було перевезено саме цими танкерами).

Якщо Трамп сприяє Путіну через підвищення цін, то Сі підтримує зростання закупівель: в серпні морські поставки сирої нафти до Китаю збільшилися на 16% у порівнянні з липнем і на 62% у порівнянні з серпнем 2025 року.

У серпні Китай імпортував з Росії викопне паливо на суму 8,4 мільярда євро, що перевищує загальний обсяг закупівель інших чотирьох найбільших покупців, таких як Індія, Туреччина, Європейський Союз і Єгипет.

На жаль, географічні особливості наразі не дають Україні можливості впливати на експорт російської нафти до Китаю. Близько 62% цієї нафти транспортується до Тихого океану через нафтопровід ВСТО (Східний Сибір - Тихий океан), який недосяжний для нашого озброєння.

Крім того, експорт з родовищ Сахаліну швидко зростає (в серпні - на 151%), незважаючи на те, що ці родовища знаходяться ще далі від України.

З цього можна зробити висновок: якщо доступ до тихоокеанського експорту для нас є неможливим, то варто зосередити всі зусилля на знищенні експортних доходів, що надходять з портів Чорного моря та Балтики.

Керівник військової розвідки Іващенко в нещодавньому інтерв'ю висловив думку, що при теперішній інтенсивності бойових дій противник зможе забезпечити свої потреби до 2027 і навіть 2028 року. А як щодо наших ресурсів? Чи вистачить їх нам?

Економіка України в десять разів поступається російській, незважаючи на те, що населення нашої країни менше лише в чотири рази. Наша здатність протистояти агресії триває так довго, головним чином завдяки фінансовій підтримці від західних держав. Без цієї допомоги ми вже давно могли б опинитися на межі економічного краху і змушені були б перейти до партизанської тактики, подібно до УПА, яка не мала ресурсів для ведення традиційної війни.

Критична залежність від чужих грошей виникла через деіндустріалізацію України. Більше ніж половина промисловості України була знищена не російськими ракетами, а політичною владою України, яку обирав український народ, наче роблячи все можливе, щоб Україна не була готова до війни. Поведінка українського виборця подібна до поведінки розумово відсталої дитини, яку неможливо навчити розумінню загроз.

Протягом чотирьох років на відбиття повномасштабної агресії ми витрачали всі внутрішні ресурси, а соціальна сфера жила за рахунок зовнішніх джерел допомоги. Але в серпні цього року голова бюджетного комітету Верховної Ради Підласа заявила, що на війну в 2026 році ми витратили $42 млрд, а всі власні надходження та внутрішні позики принесли лише $39 млрд.

Блокування українського експорту через ракетні удари з Росії стало причиною цього явища – внутрішніх ресурсів тепер недостатньо для продовження війни.

Є сподівання, що в умовах сьогоднішньої кризи західні держави почнуть виділяти ресурси для фінансування військових потреб, і, можливо, вирішать конфіскувати заморожені активи Росії.

Проте обставини можуть змінитися, як це сталося в Сполучених Штатах після обрання Трампа: підтримка з боку Америки була зупинена.

Після приходу до влади уряду Радева в Болгарії припинилася військова допомога від Болгарії.

Після передбачуваного успіху Ле Пен у Франції припиниться підтримка з боку французького уряду.

Для держави з нестабільною економікою залежність від міжнародної підтримки є як неминучою, так і ризикованою.

Які можна зробити узагальнення з цієї обставини?

Довгостроковий висновок: Україні для формування стійкого ресурсу для протистояння російській агресії потрібно збільшити свій економічний потенціал приблизно у п'ять разів, до рівня сучасної польської економіки. Для досягнення цієї мети необхідно вжити політичних заходів, що передбачають зміну наявного політичного класу.

Політична еліта, яка керує країною після 1991 року і сприймає державу виключно як джерело власних статків, має бути усунена від влади (еволюційним або революційним шляхом). Але до зміни політичної еліти Україні треба ще дожити; для цього треба позбавити Росію ресурсів для продовження війни.

Висновок короткостроковий: війна на виснаження - це війна ресурсів, її програє той, у кого раніше закінчаться ресурси.

Монотоварна економіка Росії, яка залежить від експорту викопного палива, може бути позбавлена фінансових ресурсів шляхом зменшення надходжень від паливного експорту принаймні до 300 млн євро на день. Очевидно, що досягти такого результату можна двома способами: зниженням ціни нафти до $30 за барель (зараз вона близько $100) або скороченням фізичного обсягу експорту.

Перший варіант для України абсолютно недоступний, а другий можливий лише через фізичне знищення експортної інфраструктури, що Росія вже здійснила щодо українського експорту. В результаті цього, дефіцит у російському військовому бюджеті стане настільки значним, що Путін не зможе компенсувати його підвищенням податків. Він буде змушений вдатися до конфіскації майна росіян - як юридичних осіб, так і приватних громадян, у яких наразі накопичено понад 100 трильйонів рублів. Схоже, що росіяни вже відчувають цю небезпеку, адже у 2026 році розпочався масовий відтік депозитів - за сім місяців цього року з депозитів було виведено 2 трильйони рублів.

Як видно, обидві країни, що перебувають у конфлікті, постійно стикаються з виснаженням своїх ресурсів. Необхідно зосередити зусилля на тому, щоб у російської сторони ці ресурси закінчилися швидше.