Карабах і Газа: Чи може Путін отримати Нобелівську премію через Трампа?
Президент США Дональд Трамп переконаний, що світ повинен визнати його заслуги і вручити йому Нобелівську премію миру. Він не раз підкреслював свої досягнення в галузі миротворчості та отримав численні номінації від різних держав. Здається, залишилося лише дочекатися вердикту Нобелівського комітету.
Але "Телеграф" з'ясовує, чому ця престижна нагорода для Трампа залежить не від кількості номінацій, а від однієї країни -- України. І чому без реального миру всі амбіції американського лідера можуть залишитися лише мріями.
Трамп не лише мріє про Нобелівську премію — він активно формує політичний наратив навколо цієї концепції. Під час свого виступу в ООН 23 вересня президент зазначив, що за сім місяців "завершив сім безкінечних конфліктів", підкресливши: "Шкода, що мені довелося брати на себе ці обов'язки замість Організації Об'єднаних Націй, і, на жаль, в жодному з випадків ООН навіть не намагалася надати допомогу".
Проте Трамп несподівано змінив курс: "Мене турбує не отримання нагород, а збереження людських життів". Це не просто слова політика на публіці. Аналітики вбачають у цьому ясну стратегію: Трамп прагне створити імідж миротворця, навіть відмовляючись від самої ідеї нагороди на словах.
Для теперішнього власника Білого дому Нобелівська премія — це не просто металевий трофей на полиці. Це потужний інструмент у політичній арені, здатний стати вагомим аргументом у майбутніх виборах. Адже статус нобелівського лауреата надає політику такий рівень поваги, що критикувати його стає значно складніше.
Проте реальність виявляється більш заплутаною, ніж привабливі статистичні дані. Незважаючи на численні номінації від різних країн, включаючи ініціативу українських парламентаріїв, Трампу необхідно більше — чіткий і беззаперечний мирний досягнення. І в цьому контексті Україна виходить на передній план.
Навіть колишня держсекретарка США Гілларі Клінтон, яку важко вважати прихильницею Трампа, висловилася так: "Якщо б нам вдалося реалізувати це, і президент Трамп став би автором такої угоди, я б запропонувала його кандидатуру на Нобелівську премію миру". Проте, існує одна важлива умова — Україна не повинна відмовлятися від своїх територій на користь Росії.
У міжнародному контексті останніх років ми стали свідками багатьох конфліктів. Ситуація в Нагірному Карабасі та події в секторі Газа стали своєрідним фоном для потенційних миротворчих заходів. Трамп намагався виступити як учасник у цих справах.
Проте експерти сходяться на думці, що ці конфлікти не володіють достатньою значимістю для отримання Нобелівської премії миру. Вони занадто локалізовані, надто короткочасні та недостатньо резонирують у світовій спільноті. Світ сподівається на події більшого масштабу.
Таким чином, повномасштабна війна Росії проти України стала справжнім "масштабом" для оцінки міжнародної політики. Аналітики з The Guardian, Sky News та Le Monde одностайно підкреслюють, що Україна стала лакмусовим тестом для всіх миротворчих амбіцій Трампа. Саме в контексті українського питання світ буде оцінювати справжній рівень його досягнень.
Це вже не просто витончені висловлювання під час пресконференцій. Це стосується реальних вчинків, здатності впливати на керівника Кремля, а також готовності протистояти труднощам і долати виклики.
Французький президент Еммануель Макрон неодноразово наголошував на критичній важливості війни в Україні для майбутнього Європи. Він заявив: "Якщо Україна впаде, якщо ми вирішимо її залишити... наслідки будуть прямими для нас, тому що де зупиниться імперіалістська держава, якщо вона може просуватися так близько до нас?"
Ці висловлювання акцентують увагу на тому, що невдача України може мати вагомі наслідки для безпеки Франції та Європи в цілому. Макрон також звернув увагу на важливий аспект: американський лідер здатен реально впливати на ключових учасників регіональних конфліктів. Проте він наголосив на головному: Нобелівська премія можлива лише за умови справжнього, а не формального миру.
Лідер демократів у Сенаті, Чак Шумер, висловив свою думку ще більш різко: "Схоже, Трамп знову зраджує Україну і підкоряється диктатору Путіну. За це не може бути й мови про Нобелівську премію".
Експерти та аналітики висловлюють сумніви щодо можливості Трампа отримати Нобелівську премію миру, через його політику, яка, на їхню думку, суперечить принципам, закладеним Альфредом Нобелем. Зокрема, вони зазначають, що Трамп не продемонстрував значного прогресу у вирішенні ключових конфліктів, таких як війна в Україні, що є важливим критерієм для присудження цієї премії.
Аналітики наголошують: без структурованого виходу з української кризи, без реального прогресу в переговорах з очільником Росії, без відчутних результатів на фронті міжнародної дипломатії всі номінації залишаться лише формальністю.
Найбільш захоплююче в цій історії полягає в тому, що ймовірність отримання Нобелівської премії для Трампа насправді не залежить від його особистих дій. Він може робити заяви і розробляти плани, проте остаточний результат буде визначений реальними здобутками на місцях.
Отже, формування позитивного іміджу Трампа залежить від того, наскільки Москва готова вжити конкретних заходів для зниження напруженості в конфлікті. Без цих дій його шанси на отримання Нобелівської премії суттєво зменшуються.
Одночасно з цим, президент Росії Володимир Путін, незважаючи на свої публічні висловлювання та поїздки на Аляску, не проявляє готовності до реальних дій для встановлення миру. Тим часом, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров постійно озвучує жорсткі, незмінні та часто нереалістичні вимоги щодо зниження напруженості.
Фактично Кремль "тримає на паузі" будь-який сценарій мирної угоди, яка є для Трампа шляхом до історичної нагороди.
З наближенням дати номінації риторика Трампа стосовно Росії зазнає помітних змін: раніше він дозволяв собі критикувати Зеленського і проявляв м'якість до Кремля, але зараз його висловлювання щодо Росії стають більш різкими. У серпні він уперше охарактеризував Росію як "паперового тигра", а нещодавно знову повторив цю думку, одночасно підтримавши далекобійні удари по нафтовій інфраструктурі РФ, які завдають серйозних ударів по економіці та зменшують здатність агресора продовжувати війну.
На зміну обережній дипломатії приходить гра на збільшення ставок. Трамп демонструє готовність втілювати свій передвиборчий план про drill, baby, drill -- збільшення видобутку нафти у США, що має вплинути на світові ціни та вдарити по головному джерелу доходів Кремля.
Подібна еволюція риторики спостерігалася й раніше. Коли у червні прем'єр Індії Нарендра Моді відмовився визнавати роль Трампа у врегулюванні індо-пакистанського конфлікту, риторика Вашингтона щодо Делі почала загострюватись -- аж до запровадження 50% мита на продукцію Індії у серпні.
Відмінність Індо-Пакистанського конфлікту від Російсько-Української війни не лише в масштабах та тривалості протистояння, але й в тому, що Путін протягом всього часу знаходження при владі використовує економічний та політичний шантаж як гру. Тож Нобелівська премія для Трампа -- це чи не єдиний шлях до настання миру в України. Водночас це і чи не єдиний шлях до відкритого військового протистояння Росії та США.
Раніше ми обговорювали, чому Трампу важливий урядовий шатдаун у США та яким чином він може його застосувати.
