Каспрук: Чому б не створити нагороду на честь Трампа?

Трамп досі не отримав Нобелівську премію, і зрозуміти його невдоволення не важко. Однак, враховуючи його постійні заяви про те, що він зупинив вісім конфліктів, можливо, варто підійти до цього питання з іншого кута.

Не Трамп не заслуговує Нобелівську премію, а Нобелівська премія не заслуговує Трампа. Трамп як визначний політик сучасності, вже давно її переріс. Тоді нарешті все стає на свої місця.

У цьому контексті напрошується інша ідея. Оскільки Дональд Трамп так багато зробив для сучасної міжнародної політики, необхідно висунути пропозицію - заснувати нову премію. Престижну Трампівську премію з призовим фондом принаймні у 10 разів більшим, ніж Нобелівська премія.

На фронтальній стороні золотої медалі Трампівської премії повинен бути зображений профіль засновника нагороди Дональда Трампа, а також напис англійською мовою "Trump is with us". На зворотному боці кожної медалі має бути унікальний малюнок, що відображає категорію премії. Там також буде зображення тропічного маєтку Трампа Мар-а-Лаго та ім'я переможця.

Якщо, скажімо, Нобелівську премію вручають в 6 категоріях: фізика, хімія, фізіологія або медицина, література, захист миру, а також премія з економічних наук, що фінансується Банком Швеції, то Трампівська мала б охоплювати значно більше категорій.

І до всіх перелічених категорій Нобелівської премії можна ще додати: миротворство (не менше однієї припиненої війни), геополітику, математику, екологію та кліматичні науки, штучний інтелект і комп'ютерні науки, космологію та дослідження космосу, біотехнології та генетичну інженерію, музику та виконавське мистецтво, освіту та популяризацію науки, військове мистецтво.

Необхідність запровадження Трампівської премії виникає додатково ще й з того, що додати нову категорію Нобелівської премії вкрай важко через юридичні обмеження. Воля Альфреда Нобеля чітко прописана в його заповіті 1895 року.

Єдиним винятком стала Премія з економіки, яку в 1968 році заснував та фінансує Банк Швеції, і офіційно вона називається "пам'яті Альфреда Нобеля". Створення нових номінацій вимагатиме або колосальних приватних фондів, або складних юридичних прецедентів.

Проте забезпечення фінансування для нового проєкту Трампівської премії не обов'язково має стати складним завданням. Фонд можна наповнити, залучивши до співпраці провідних американських мільярдерів, які зазвичай підтримують Республіканську партію, а також країни Перської затоки, зокрема Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати та Кувейт.

Для цих людей це стало б не лише актом благодійності, а й стратегічною інвестицією в створення нового глобального символічного порядку. Адже якщо Нобелівська премія протягом понад ста років встановлювала, хто заслуговує на визнання як найвидатніший учений, письменник чи миротворець, то премія Трампа могла б зосередитися на значно більш амбіційній темі: хто ж насправді формує правила гри в XXI столітті?

У цьому контексті з’являється найбільш захоплююча риса цієї ініціативи. Трампівська премія не призначена для суперництва з Нобелівською; її метою є кардинально перетворити підходи до міжнародного визнання.

Нобелівська система виходить із припущення, що найвищою формою людського досягнення є відкриття, творчість, інтелектуальний прорив або встановлення миру.

Трампівська система могла б виходити з іншого критерію: масштабу впливу. Не обов'язково зробити найкраще відкриття - важливо змусити весь світ говорити про нього. Не обов'язково написати найкращу книгу - важливо змінити політичний порядок денний. Не обов'язково самому зупинити війну - достатньо переконати світ, що саме ти її зупинив.

Саме тому окремою категорією Трампівської премії цілком логічно могло б стати "Стратегічне лідерство", де головним критерієм була б здатність кандидата змінювати поведінку інших держав, союзів, корпорацій і навіть впливових міжнародних організацій.

Також можна розглянути можливість введення нової категорії нагороди за "Глобальний переговорний успіх" — для політика, дипломата чи бізнесмена, який домігся найзначніших результатів у сфері переговорів.

Ще одна важлива категорія - "Інноваційні підходи в державному управлінні", яка оцінювала б оригінальні методи управління країною. А також "За внесок у зміну міжнародної торгівлі" - категорія, де митна політика нарешті здобула б визнання, якого, ймовірно, не мала протягом усієї історії людства.

Однак, щоб премія Трампа не стала лише політичним об’єднанням прихильників одного президента, варто було б запровадити складну процедуру номінацій і голосування.

Журі повинні були скласти не лише політики, а й вчені, бізнесмени, дипломати, військові аналітики, представники IT-компаній, а також, що є особливо важливим, колишні переможці премії.

У цьому випадку Дональд Трамп, будучи засновником премії, не повинен був мати вирішального голосу. Це забезпечило необхідну відстань між його особистістю та самою інституцією. Однак, слід зазначити, що жодна організація не може повністю уникнути обговорення того, в якій мірі її критерії формуються під впливом певної політичної філософії.

Але саме тут і проявився б головний парадокс. Трампівська премія, створена нібито для того, щоб віддати належне масштабу особистого внеску Дональда Трампа у світову політику, з часом могла б почати існувати незалежно від нього.

І ось постає питання, яке для кожного політика є значно вагомішим, ніж сама відзнака: чи може система, яку він збудував, існувати й після його відходу?

Якщо відповідь була б позитивною, Трампівська премія поступово могла стати своєрідним американським аналогом Нобелівської. Але тільки значно дорожчим, гучнішим і, можливо, менш сором'язливим у визначенні того, що саме вважати історичним успіхом.

Церемонія нагородження тепер мусить проходити не в Стокгольмі чи Осло, а у в нинішній столиці світу - Мар-а-Лаго. А замість традиційної стриманої промови лауреатам можна було б запропонувати десятихвилинний виступ із можливістю пояснити, чому саме вони заслуговують на нагороду.

Таким чином проблема Трампа з Нобелівською премією вирішується елегантно. Якщо Нобелівський комітет не готовий присудити Трампу премію, це вже не трагедія. Він просто отримує власну.

Не просто одна нагорода, а ціла система визнань, що ретельно адаптована до сучасного світу, де політика все більше нагадує поєднання дипломатії, бізнесу, технологічних інновацій, інформаційних конфліктів і особистого брендингу. Нобелівська премія продовжуватиме залишатися символом інтелектуальних та гуманістичних досягнень XX століття, тоді як нагорода, пов'язана з Трампом, стане відображенням політичної реальності XXI століття.

Врешті-решт, доцільно було б ввести основну нагороду, яка не підлягатиме конкурсу, - "За значний внесок у трансформацію уявлення про можливості".

Цей нагородження має одну істотну характеристику: переможця не обиратиме журі, а сама історія. І якщо через століття дослідники дійсно дійдуть висновку, що Дональд Трамп став одним із політиків, які суттєво вплинули на світовий порядок, тоді питання про його отримання Нобелівської премії втрачатиме будь-яку актуальність.

Найвища політична відзнака полягає не в медалях чи фінансових винагородах. Це вміння створити таку реальність, яку неможливо уявити без твого внеску.

Премію Трампа за 2026 рік доцільно було б вручити вже в листопаді, а першим лауреатом має стати сам Дональд Трамп. Якщо основним критерієм присудження буде здатність привертати до себе увагу глобальної спільноти та перетворювати будь-яку ситуацію на шоу, в якому він виступає одночасно як головний актор, режисер і найсуворіший критик.

У цьому світі новини виконують роль лише фону для чергового виступу Трампа, а всі інші події виглядають як прості перерви між його виступами.

Здатність Дональда Трампа привертати увагу мільярдів людей, незалежно від теми, вже давно зробила сучасну політику справжнім театром, де грань між реальністю та шоу зникла безслідно.