Аналітичне інтернет-видання

Ляпас з Молдови: Як вибори в Гагаузії засвідчили крах традиційних стратегій Кремля.

На вихідних у Молдові відбулася подія, яка на перший погляд може здаватися незначною: Гагаузька автономія проводила вибори свого керівництва. Процес голосування ще триває, адже попереду другий тур, на якому обиратимуть нового лідера автономії та формуватимуть депутатський склад місцевого органу влади.

Дивно, але ця місцева подія має і геополітичний аспект.

Річ у тім що Гагаузія - це оплот російського впливу у Молдові. Підтримка Кремля тут навіть суттєво вища, ніж у Придністров'ї.

До цього часу місцева політика формувалася таким чином: Москві вистачало просто вказати на свого кандидата, і виборці охоче підтримували його. У 2023 році керівницею Гагаузії стала Євгенія Гуцул. Ця дівчина, яка не мала жодного досвіду в управлінні і не була знайома з регіоном, здобула більшість голосів всього через кілька місяців після того, як про неї ніхто не чув. Її успіх, зокрема, сприяла так звана "мережа Шора", яка займалася скупкою голосів.

У Москві розраховували на повторення цього успіху й зараз, але зазнали невдачі.

Перший етап виборів продемонстрував, що звичні методи Москви для впливу на виборчий процес у Молдові більше не діють, навіть у найлояльніших до Кремля областях. Представник Кремля зайняв другу позицію, отримавши лише 24,2% голосів, у той час як лідер здобув 38,4%.

Цей результат став провалом кремлівських політтехнологів, які обрали украй невдалого кандидата - Федора Гагауза. Але не менш важливо, що це довело втрату ефективності мережі купівлі голосів на виборах. Адже провалилися також кілька ключових для Шора претендентів до місцевого парламенту. Частина з них навіть не вийшла у другий тур.

Проте Гагаузія все ще залишається регіоном із проросійськими настроями.

Всі кандидати на посаду башкана мають певну прихильність до Росії. Однак Федор Гагауз все ще має можливість здобути перемогу у другому турі. Тим не менш, для Молдови оптимальним результатом було б, якби першим став Олександр Стояногло, який очолив перший тур виборів.

Очікування перемоги Стояногло виглядають парадоксально, адже всього два роки тому він був основним проросійським опонентом Маї Санду на президентських виборах, маючи відповідний імідж. Проте тепер Москва явно розгортає кампанію проти нього.

Навіть якщо він досягне успіху, звільнення від впливу Кремля стане нелегким завданням.

Європейська правда роз'яснює нюанси.

Найбільш проросійський регіон Молдови

Раніше ми вже піднімали тему Гагаузії, зокрема в нашій нещодавній статті "Що таке Гагаузія у Молдові та як Росія змогла її 'окупувати'". Однак, доцільно зробити короткий огляд цього регіону та його політичної ситуації.

"Гагауз Єрі" – це невелика автономна область в рамках унітарної Молдови. Це, без сумніву, створює певний парадокс, але така ситуація склалася на початку 1990-х років під впливом Росії та її прихильників. Варто також звернути увагу на те, що в унітарній Україні існує Автономна республіка Крим, що свідчить про подібні процеси.

Офіційно Гагаузія була заснована з метою збереження гагаузької мови та культури. Однак насправді вона швидко перетворилася на важливий осередок впливу Москви та "русского міра". Всупереч поширеній думці, що Придністров'я є найбільш проросійським регіоном Молдови, це не зовсім так. На лівому березі Дністра завжди існувала значна частина населення, яке підтримує західний курс країни, тоді як Гагаузія виявилася більшою мірою підконтрольною Кремлю.

Безліч голосувань у цьому регіоні демонструвало підтримку Росії на рівні 98% і більше. Тут традиційно вважається, що для досягнення успіху на місцевих виборах важливо продемонструвати свою прихильність до Москви, а ще краще - підкреслити залежність від неї.

Яскравим прикладом цього стали вибори башкана в 2023 році. У них брали участь кандидати, які відкрито підтримували проросійські настрої, і багатьох здивував той факт, що фаворитом вважався представник проросійської Соцпартії Ілля Узун. Проте він несподівано зазнав поразки від жінки, про яку до початку виборчої кампанії в Гагаузії не було відомо практично нікому.

Башканом регіону стала Євгенія Гуцул, яка не проживала в Гагаузії і, всупереч вимогам закону, не володіє гагаузькою мовою — захист якої є основним завданням автономії. Вона не мала жодного досвіду в управлінні чи політиці та балотувалася як безробітна домогосподарка. Більше того, під час кампанії вона виявилася людиною, яка не могла сформулювати свої думки, тому переважно залишалася на сцені в мовчанні.

Ключем до її тріумфу стала формальна підтримка з боку Москви, а також участь Ілана Шора — втікача-олігарха з Молдови, який наразі мешкає в Москві і виконує роль російського агента впливу в молдавських політичних колах.

Те, що Гуцул займе лише формальну посаду керівника регіону, а фактичну владу візьмуть на себе Шор і Кремль, не викликало у гагаузьких виборців страху. Навпаки, багато хто вважав це її сильним боком.

Іншу позицію займав Кишинів, де Гуцул так і не була визнана як обрана лідерка. Оскільки влада не могла заперечити, що люди дійсно віддали за неї свої голоси, вона застосувала асиметричні методи впливу. Башканку, всупереч конституційним нормам, не включили до складу уряду. Водночас розпочалися кримінальні справи щодо фінансування політичної діяльності з-за кордону. Врешті-решт, провину Євгенії Гуцул було доведено, і це призвело до її ув'язнення.

Наступним етапом стала затяжна політична криза, в якій Москва намагалася перешкодити проведенню виборів нового керівництва в регіоні. Проте, ситуація врешті-решт була вирішена. Перший тур голосування відбувся 15 листопада, а другий заплановано на 29 листопада.

"Гагауз? Станешь претендентом!"

Російські політтехнологи вже не вперше зазнають невдач на виборах за межами країни, не враховуючи особливості регіону та справжніх гравців політичної арени. Вибори в Гагаузії стали ще одним свідченням цього.

Кандидатом від Москви на посаду лідера Гагаузії висунуто Федора Гагауза.

Кремлю тут довелося зробити поправку на політичну реальність. У 2023 році кремлівські кандидати не ховали, що їх "призначили" з Москви, та балотувалися від однієї з кишенькових партій Шора тощо, але зараз це вже не є можливим. Чинна влада Молдови жорстко бореться з російським впливом на вибори. Партії Шора знімають з виборів, а проти тих, хто брав гроші РФ - ведуть кримінальні справи.

Роль російської маріонетки Гуцула слугує нагадуванням про те, що такі дії можуть призвести до серйозних наслідків.

Отже, Гагауза запропонували як кандидата від Партії соціалістів, яку очолює Ігор Додон, і яка наразі вважається провідною проросійською силою в країні. Гагауз дійсно представляє цю партію і раніше вже обиралася до парламенту, тож тут важко знайти підстави для критики.

Для соціалістів це рішення не принесло радості – у них вже був інший претендент, якого згадували, Ілля Узун. Проте після вказівки Москви йому довелося відмовитися від участі у виборах, поступившись своїм місцем Гагаузу.

Безперечно, росіяни зробили вибір на користь Гагауза в основному через його прізвище.

Він не має жодних інших переваг.

68-річний відставний політик - нефотогенічний, не харизматичний пенсіонер, не здібний до публічних промов, без досвіду політичних перемог тощо. Але має прізвище, що пасує під банальні слогани на кшталт "Гагауз для гагаузів" та "Гагауз і я".

Остання фраза стала головним слоганом кампанії.

Федор Гагауз також є власником російського паспорта (в Молдові дозволено подвійне громадянство) і має сина, який займається бізнесом у Москві. Цю інформацію намагалися використати як його перевагу, переконуючи виборців, що сім'я Гагаузів зможе забезпечити Гагаузію доступним газом.

Існують підтвердження, що частина реклами цього кандидата фінансувалася російськими джерелами. При цьому канали просування тісно пов’язані з політиками, які мають зв'язки з Іланом Шором. Крім того, російські ЗМІ звертали увагу на Федора Гагауза, продовжуючи активно висвітлювати події в цьому регіоні.

Найважливіше: неформальний статус кандидата від Москви свідчить про те, що ти маєш на своєму боці систему підкупу голосів, яка вже не раз підтверджувала свою дієвість на минулих виборах.

Від минулого року центральна влада Молдови зробила чимало, щоби зламати цю мережу. Але лишалося інтригою, чи мало це реальний вплив на Гагаузію, де місцева влада саботувала дії Кишинева, а пересічні виборці є щиро проросійськими та готові голосувати за кандидатів РФ часом навіть без грошей.

Вибори, що відбулися 15 листопада, продемонстрували, що ситуація істотно змінилася.

Стояногло: від "надії Росії" до "румунського агента"

Цікава деталь: обидва кандидати, які пройшли до другого туру виборів башкана Гагаузії, мають досвід роботи в правоохоронних органах.

Федор Гагауз, перш ніж розпочати свою політичну кар'єру, у кінці 90-х та на початку 2000-х років обіймав посаду міністра внутрішніх справ у регіоні. У той же період Александр Стояногло виконував обов'язки прокурора регіону і продовжував свою діяльність в прокуратурі, зокрема, деякий час займав пост генерального прокурора.

На президентських виборах у Молдові 2024 року проросійська Партія соціалістів обрала Стояногло своїм кандидатом, що стало вдалим політичним рішенням. Все більше молдавських виборців орієнтуються на європейське майбутнє, тому соціалістам знадобився кандидат, який не асоціюється з мітингами, що підтримують російську агресію, і не демонструє відверту прихильність до Кремля. Стояногло відповідає цим критеріям. Він навіть не заперечує необхідності євроінтеграції Молдови, просто зазначає, що має свій підхід до цього процесу, відмінний від діючої влади.

У ході тієї кампанії офіційний Кишинів активно пов'язував Стояногло з Росією. Іноді це виглядало досить штучно, але участь у виборах від соціалістичної партії та підтримка російської пропаганди на адресу Стояногло створювали можливості для цього.

В результаті виборці обрали Санду та її команду, що дозволило Молдові зберегти орієнтацію на Європейський Союз.

Після того Стояногло, який був і лишається позапартійним, пояснив, що його співпраця з соціалістами мала разовий характер, і не став пов'язувати із ними своєю політичне життя.

А тепер він став основним суперником соціалістів.

Отже, якщо два роки тому Александра Стояногло під час загальнонаціональних виборів звинувачували у проросійських симпатіях, то в Гагаузії він зустрівся з абсолютно іншим викликом.

Для багатьох людей у цьому регіоні він сприймається як "надто західний".

Соціалісти та російські мережі впливу вклали купу зусиль у те, щоби переконати виборців, що Стояногло є агентом партії Санду, і навіть "агентом Румунії".

Його проблемою стало також те, що він має румунське громадянство (на відміну від Федора Гагауза, який є громадянином Болгарії, що теж є країною ЄС і НАТО, але це не викликає негативної реакції). Навіть те, що він вільно володіє державною мовою Молдови — румунською — не полегшує ситуацію. Через це значну частину свого часу він вимушений витрачати на те, щоб нагадувати людям, що всього два роки тому він був основним публічним супротивником Санду та її політичної сили, і що саме президентка Санду усунула його з посади генерального прокурора тощо.

Насправді, в даний момент офіційний Кишинів щиро сподівається на перемогу Стояногло.

Це, перш за все, відкриє шлях до вирішення тривалої кризи у взаєминах між Гагаузією та центральними органами влади Молдови.

Александр Стояногло налаштований на співпрацю з урядом та на роботу у його складі. Кишинів сподівається, що він доведе на практиці, у тому числі гагаузьким виборцям, що такий конструктив є вигідним і для автономії, і що це стане початком зміни антимолдовських настроїв у Гагаузії.

По-друге, якщо російський кандидат зазнає остаточної поразки, це підтвердить, що вплив Росії та її фінансові ресурси на виборчі процеси стали частиною історії. Якщо Кремль не зможе перемогти навіть у Гагаузії, то про його шанси на загальнонаціональному рівні можна буде навіть не говорити.

Небезпека другого туру

Проте, запевняти, що Стояногло безсумнівно здобуде перемогу на цих виборах, поки що передчасно.

Є ймовірність, що під час другого туру як російська пропаганда, так і мережа з купівлі голосів врахують помилки, допущені під час голосування 15 листопада. Значною мірою це також залежить від дій Александра Стояногло в наступні 10 днів. Місцеві ЗМІ зазначають, що його кампанія перед першим туром була далеко не бездоганною.

І найважливіше: Росія володіє невидимим резервом.

Третє місце на виборах зайняв Корнел Дудник, отримавши 15,6% голосів. Це стало, безумовно, однією з найбільших несподіванок. Дудник є кандидатом з яскраво вираженими проросійськими та антизахідними поглядами, що робить його особливо токсичним для виборців. Він відкрито демонструє свою прихильність до Путіна. Як дзюдоїст, Дудник використовує знайомства у світі дзюдо, щоб підкреслити свою спорідненість із російським президентом, який також є шанувальником цього виду спорту.

Існує припущення, хоча і без підтвердження, що він міг виступати в ролі резервного кандидата від Росії на випадок, якщо Федора Гагауза знімуть з виборів.

Рейтинг Дудника виявився дещо вищим, ніж відрив Стояногло від Гагауза (14,2%), тому теоретично його прихильники, підтримавши менш цікавого проросійського кандидата, можуть сприяти його успіху. Це може призвести до відновлення напруженості між Кишиневом і Комратом, створюючи додаткову непередбачуваність. Адже у Санду може виникнути бажання не змиритися з перемогою Гагауза.

Тут варто додати, що насправді центральна влада мала всі підстави зняти Федора Гагауза з виборчих перегонів. Вище вже йшлося, що Центральна виборча комісія навіть доводила російське (тобто протизаконне) фінансування його реклами. А окрім того, є великий сумнів, що Гагауз відповідає обов'язковій умові для башкана щодо знання румунської мови.

Те, що його за все це не зняли з перегонів - найімовірніше свідчить, що Кишинів ставить на його поразку. Чи є коректним цей розрахунок - побачимо 30 листопада.

Проте навіть успіх Стояногло не вирішує питання російського впливу в Гагаузії.

Паралельно з виборами башкана в цьому регіоні відбуваються також вибори до місцевого законодавчого органу - Народних зборів Гагаузії (НЗГ).

У цьому випадку російська мережа, що займається купівлею голосів, зазнала, можливо, ще більшої невдачі. Якщо в конкуренції за посаду башкана можна було б звинуватити у поразці невдалий вибір кандидата, то на парламентських виборах навіть деякі харизматичні особистості, за яких активно агітувала російська система, не змогли досягти успіху. Багато з них не пройшли навіть до другого туру, зайнявши лише третє місце у своїх округах.

За підрахунками "Європейської правди", із 35 округів Гагаузії лише на 11 виграли або зайняли перше місце і чекають на другий тур кандидати з досвідом роботи на Ілана Шора або співпраці з його командою - або з ознаками, що зараз їх рекламує мережа Шора та її ресурси. Невідомо, скільки таких кандидатів виграють у другому турі і скільки зберігатимуть лояльність Кремлю, але загалом 11 з 35 - це достатньо сильна група впливу.

Також, як було зазначено раніше, більшість гагаузьких політиків відкрито підтримують проросійські погляди. Зокрема, значна частина кандидатів у новому складі НЗГ буде представлена представниками Соціалістичної партії.

Хоча з’являться й інші учасники. Зокрема, представники великого бізнесу, для яких критично важливо інтегруватися в Європейський Союз, а не займатися "геополітикою на рівні Гагаузії". Також будуть особи, на яких Кишинів зможе вплинути, можливо, навіть за допомогою кримінальних справ. Адже серед лідерів у регіонах є особи з досить непростою репутацією, як, наприклад, "спортсмен" Гавріл Тулба, який неодноразово ставав учасником справ, пов’язаних з насильством.

Однак найбільш неочікувана подія, що відображає певні зміни в Гагаузії, стала перемога кандидата на ім'я Ніколай Делібатов у селі з незвичайною назвою "Руська Кіселія". Цей 34-річний бізнесмен, який раніше не мав жодного досвіду в політиці, вирішив балотуватися як самовисуванець і здобув перемогу вже в першому турі — адже в даному окрузі не було зареєстровано жодного іншого кандидата. Таким чином, для перемоги йому було достатньо, щоб щонайменше 25% виборців села взяли участь у голосуванні. За нього віддало свої голоси понад 41% виборців, що становить всього 243 голоси.

Делібатов привертає увагу тим, що під час виборчої кампанії стало відомо, що його дружина активно підтримує ідею вступу до Європейського Союзу. Вона також займається реалізацією проектів, які фінансуються західними донорами, в рамках громадських організацій, зокрема в Європейському центрі "Pro-Europa" в Комраті.

До нещодавнього часу такі родинні зв’язки могли б негативно вплинути на кар’єру гагаузького політика. Однак цього разу ситуація виявилася іншою. Можливо, Галузія дійсно переживає зміни. Ляпас, який Кремль отримав під час першого туру виборів 2026 року, не є наслідком невдалого вибору технологів, котрі висунули малозначущого Гагауза в якості кандидата.

Ми дізнаємося, чи це правда або ні, лише після другого туру голосування, який відбудеться 29 листопада.

Читайте також