Однакова підтримка, але різні результати. Що Україна може винести з уроків Нобелівської премії з економіки?
Автором цього матеріалу є Богдан Данилишин, завідувач кафедри регіоналістики в Київському національному університеті імені В. Гетьмана, член-кореспондент Національної академії наук України та колишній голова Ради Національного банку України.
12 жовтня Королівська шведська академія наук оголосила лауреатів премії Шведського центрального банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля за 2026 рік. Ними стали Роберт Голл зі Стенфордського університету й Майкл Вудфорд із Колумбійського університету. Офіційне формулювання -- "за мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації", однак за ним стоїть практичне питання: як державі пом'якшувати економічні потрясіння, враховуючи поведінку тих, на кого спрямовані її рішення.
Для України це питання особливо гостре, адже підприємство вирішує, чи відновлювати зруйнований цех; родина -- чи витратити заощадження або ж зберегти їх на випадок евакуації; банк -- чи кредитувати виробництво. Від сукупності таких рішень залежить результат будь-якої державної програми. Наш висновок із цьогорічної премії: українську стабілізаційну політику слід оцінювати за її впливом на ці рішення, включно з ціною, яку суспільство платить за зниження інфляції.
Історичний контекст досліджень лауреатів охоплює нафтові кризи 1970-х років, які продемонстрували, що раніше виявлені взаємозв'язки між загальними показниками не є достатніми для формування державних рішень. Голл і Вудфорд здійснили суттєвий внесок у розробку моделей, де макроекономічні результати виникають з дій домогосподарств і підприємств, які враховують майбутні обставини. Їхні роботи стали важливим елементом новокейнсіанської дослідницької програми, що була сформована зусиллями багатьох економістів.
Внесок Голла яскраво ілюструється його статтею 1978 року, присвяченою споживанню. За певних умов, пов’язаних з раціональними очікуваннями та оптимізацією поведінки, зміни у споживанні повинні бути в основному непередбачуваними на основі вже наявної інформації. Новини здатні змінити уявлення людей про доступні ресурси, змушуючи їх коригувати свої витрати. Емпіричні дослідження підтвердили модифіковану версію гіпотези життєвого циклу та постійного доходу, що є важливим застереженням: теоретичний висновок має свої умови застосування.
Суть цієї ідеї є цілком зрозумілою: сім’я, яка має фінансову подушку, дізнавшись про тривале зростання доходів, може адаптувати свої витрати ще до отримання першої підвищеної зарплати. Водночас разова виплата в аналогічних умовах, як правило, йде на поповнення заощаджень. Таким чином, вплив на бюджет залежить від того, яку інформацію люди отримують про своє фінансове майбутнє та наскільки вони довіряють цим даним.
Проте сім'я, що не має заощаджень та можливості взяти кредит, часто змушена використовувати отриману допомогу одразу. Це підкреслює важливий аспект для України: теорія Голла не дозволяє вважати тимчасову соціальну підтримку неефективною, але спонукає до аналізу, кому саме були надані ці кошти. Вплив фінансової допомоги на особу, яка не може дозволити собі лікування через нестачу коштів, і на людину з великими заощадженнями може бути кардинально різним.
Пізніші дослідження розвинули цей напрям, врахувавши відмінності в активах, ліквідності й ризиках доходу домогосподарств. Непрямий вплив зміни ставки через попит на працю став значно сильнішим за пряме перенесення споживання між сьогоденням і майбутнім. Це результат конкретної моделі, а не готова кількісна оцінка для України, але він пояснює, чому аналіз середнього доходу чи середнього депозиту може пропустити важливі наслідки політики.
Уряд має перед собою важливе завдання: при розробці підтримки враховувати ліквідні заощадження, ризик втрати житла, можливості працевлаштування та доступ до основних послуг. Однакова фінансова допомога може по-різному впливати на родину переселенців, самозайняту особу, яка втратила своє обладнання, та домогосподарство з постійним доходом.
Вудфорд досліджував іншу частину тієї самої проблеми: як вибір підприємств і очікування людей визначають результат монетарної політики. У книжці Interest and Prices він систематизував теоретичні засади відсоткової політики й стабілізації цін. Ціни пристосовуються до нових обставин із затримкою, тому зміни попиту впливають і на обсяги виробництва, а центральний банк має реальну можливість пом'якшувати коливання економіки.
Сучасна ставка є лише елементом загального механізму. Для досягнення довгострокових результатів критично важливо враховувати, якою буде вартість грошей у майбутньому, з оглядом на потенційну інфляцію. Вудфорд підкреслює важливість прогнозованої траєкторії ставок та послідовності політичних рішень. В умовах шоків в економіці може виникнути суперечність між стабілізацією інфляції та підтримкою рівня виробництва, тому вибір оптимального рішення вимагає ретельної оцінки можливих втрат у добробуті.
Отже, важливість завчасних роз'яснень щодо майбутньої політики, або ж forward guidance, є очевидною. Надійні зобов'язання стосовно майбутніх кроків здатні суттєво вплинути на економічну поведінку вже в даний момент. Однак, звичайне оголошення про низькі процентні ставки в майбутньому може бути сприйняте як ознака погіршення економічних перспектив. Тому суть інформації та рівень довіри до неї грають ключову роль.
В Україні варто з обережністю підходити до застосування цього висновку. У контексті війни неможливо дати точні прогнози щодо курсу валют або процентних ставок. Натомість, важливо акцентувати увагу на умовах, що можуть вплинути на зміни в політиці: зокрема, як рішення будуть залежати від інфляційних очікувань, зовнішніх фінансових потоків, стану промисловості та валютного ринку. Підприємцям необхідно зрозуміти, як держава реагуватиме на різні ситуації, адже це допомагає зменшити невизначеність, яку можуть викликати самі органи влади.
На момент оголошення премії українська дискусія про вартість грошей особливо напружена. За повідомленням Національного банку України від 12 жовтня, у вересні 2026 року споживча інфляція становила 10,0% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 2,1%. Рішенням від 17 вересня облікову ставку підвищено до 16%. Регулятор обґрунтовував це фундаментальним ціновим тиском, вторинними ефектами шоків пропозиції та потребою підтримати привабливість гривневих активів і стійкість валютного ринку.
Аргумент Національного банку України щодо очікувань і стабільності валюти заслуговує на серйозну увагу. Первісний шок витрат може вплинути на інші ціни та зарплатні рішення, а зменшення довіри до гривні може спричинити додатковий валютний тиск, тому недооцінювати ці механізми було б неправильно. Однак, критичний аналіз повинен поставити питання: наскільки саме додаткове підвищення процентної ставки стримує ці процеси і які втрати в виробництві можуть виникнути в інших сценаріях?
Частина втрачених виробничих можливостей зумовлена фізичним знищенням інфраструктури. Просте порівняння з довоєнним валовим внутрішнім продуктом не відображає, скільки продукції можна оперативно наростити внаслідок збільшення попиту. У тих випадках, де спостерігається дефіцит енергії, обладнання або робочої сили, початкове зростання витрат може призвести до підвищення цін або збільшення імпорту, тоді як відновлення пропозиції вимагатиме інвестицій і часу.
Це підводить до бюджетної політики. У дослідженні про мультиплікатор державних закупівель Вудфорд показав, що сила їхнього впливу залежить, зокрема, від реакції монетарної влади. За певних умов мультиплікатор може істотно перевищувати одиницю, особливо коли монетарну політику стримує нижня межа ставки. Такі результати не можна механічно переносити на Україну з її високою інфляцією, воєнними ризиками й іншими фінансовими обмеженнями. Кориснішим є сам спосіб постановки питання: конкретні видатки слід оцінювати з урахуванням фінансування, строків і впливу на виробничі можливості.
Оборонні видатки мають додаткову специфіку. Їхня першочергова мета -- зберегти державу і життя людей, і оцінка за короткостроковим приростом ВВП цієї цінності не охоплює. Водночас прозорі закупівлі, розвиток спроможних українських постачальників і передбачувані контракти можуть посилювати економічну віддачу там, де це сумісно з військовою потребою і вимогами безпеки.
Співпраця урядових структур і Національного банку повинна стартувати з усвідомлення обмежень, які існують. Бюджетні рішення повинні враховувати їхній вплив на ціни, попит на валюту та фінансові ринки, тоді як монетарна політика повинна орієнтуватися на потреби відновлення і фінансову стабільність підприємств. Незалежність центрального банку залишається важливою: вона може співіснувати з обміном сценаріями та публічним поясненням розбіжностей у позиціях. Вимога фінансувати будь-які витрати шляхом грошової емісії не забезпечує належного узгодження. Особливо важливою є передбачуваність зовнішнього фінансування: чітко визначений графік надходжень дозволяє уряду планувати свої витрати та закупівлі, а бізнесу – оцінювати замовлення та потреби в обігових коштах. Корисно розрізняти зобов'язання, які мають підтримку ресурсів, і ті, що залежать від майбутніх угод, оскільки така інформація створює надійну основу для довіри до довгострокових програм відновлення.
Підтримка кредитування повинна зосереджуватись на конкретних бар'єрах. Якщо кредит недоступний через військові загрози або втрату заставного майна, просте зниження облікової ставки може не вирішити ситуацію. У такому випадку варто розглянути такі інструменти, як страхування ризиків та часткові гарантії по кредитах.
Валютний вимір обмежує свободу будь-якої такої програми. Додаткові гривневі витрати можуть частково перетворитися на попит на іноземну валюту, і його слід оцінювати разом із майбутніми валютними надходженнями, потребою в резервах і впливом на ціни. Водночас імпорт обладнання може розширювати українське виробництво, тому політика, яка не розрізняє призначення імпорту і строків окупності проєктів, ризикує перешкоджати власній меті відновлення.
Було б несправедливо стверджувати, що НБУ досі не враховував очікувань або відкритості економіки: в описі його квартальної прогнозної моделі 2019 року прямо зазначено новокейнсіанську основу і пристосування до відкритої економіки України. Тож предметом дискусії має бути актуальність припущень, якість даних і перевірка прогнозів після структурних змін, спричинених війною, адже сама належність моделі до наукової школи не гарантує правильності кожного рішення.
З практичного погляду НБУ варто поглиблювати публічне пояснення того, через які канали змінюється інфляція і як альтернативні траєкторії ставки впливають на виробництво. Корисною була б регулярна оцінка прогнозних помилок із розмежуванням нових зовнішніх шоків і помилок у припущеннях. Це дало б можливість обговорювати конкретні результати, а не прихильність до високої чи низької ставки.
Уряду потрібне зіставлення програм за кількома наслідками: кого вони захищають, які виробничі обмеження усувають і які майбутні зобов'язання створюють. Для великих проєктів відбудови слід оприлюднювати припущення про строки, імпортну складову й потребу в подальшому бюджетному фінансуванні. Соціальні програми мають проходити окрему оцінку за впливом на добробут вразливих людей.
Обом організаціям необхідно покращити якість даних про поведінку як домогосподарств, так і підприємств. Використання опитувань очікувань, анонімізованих адміністративних даних та аналізу наслідків програм дозволить виявити, хто насправді стикається з фінансовими труднощами, а також виявити зміни в реакції на державні рішення. Це вимагає забезпечення захисту особистої інформації та проведення незалежної верифікації досліджень, адже без цього навіть найскладніші моделі можуть призвести до неправильних висновків, які не відображають реальність економіки.
Для країни, що переживає конфлікт, стабілізація повинна сприяти можливості людей жити та працювати, а підприємствам — відновлювати виробничі процеси. Довіра до фінансових ресурсів є ключовим елементом цього процесу. Її зміцнення можливе завдяки чітким рішенням, підкріпленим ресурсами, а також готовності влади пояснювати досягнуті результати. Саме за цими критеріями варто оцінювати, наскільки ефективно українська економічна політика засвоїла уроки Нобелівської премії 2026 року.
