Коли витривалість стає єдиним шляхом до успіху.
Проте й вона може виявитися неефективною.
На минулому тижні я відвідала Берлін, де проходила конференція, присвячена боротьбі з FIMI. Один із учасників поділився своїми враженнями від відвідування європейської IT-конференції, на якій він зустрічав численні компанії, що спеціалізуються на оптимізації контенту для залучення уваги штучного інтелекту. Він зазначив, що багато стартапів активно працюють у цій сфері, і висловив думку, що Росія рано чи пізно зацікавиться цією технологією для створення та розповсюдження FIMI.
І ось я згадала, як не так давно на Тайвані дізналася про RAG poisoning — маніпулятивне втручання в бази даних чат-ботів та інших сервісів штучного інтелекту. Це не просто вигадка з наукової фантастики, а цілком актуальна проблема, з якою ми стикаємося сьогодні. На Тайвані є побоювання, що вже під час місцевих виборів у листопаді цього року Китай може спробувати вплинути на інформаційний простір за допомогою подібних технологій.
Це яскравий приклад обмежень, які виникають через традиційний поділ світу на регіони та сфери експертизи. Зосереджуючи увагу лише на Європі, ми, як експертна спільнота, могли упустити важливий досвід та знання, які вже здобули інші, що стикалися з нашими майбутніми викликами раніше.
Особливо прикро спостерігати подібні ситуації, оскільки у публічній реакції ЄС на FIMI все ще переважають інструменти, спрямовані на реагування на вже здійснені впливи, у порівнянні з технологічними засобами, які могли б їх передбачати. Ось типовий — хоча й не вичерпний — перелік інструментів, що їх використовують уряди провідних демократичних країн-членів Європейського Союзу:
● політичне віднесення;
● санкції;
● сприяння політичному та фінансовому забезпеченню дослідницької діяльності, що здійснюється недержавними організаціями;
● розповсюдження результатів зазначених досліджень;
● взаємодія між установами.
Усе це має своє значення. Проте жоден пункт із цього списку не відображає здатність розробляти повноцінні технологічні продукти, які можна представити як альтернативу в умовах глобальної конкуренції за інформаційний простір.
Проте цьогорічна конференція EUvsDisinfo стартує з панельної дискусії, присвяченої Сполученим Штатам як загрозі в контексті FIMI. Розумію, що для багатьох це може здатися надзвичайно дивним, тому для підтвердження своїх слів я надам скріншот програми заходу.
Сміливо. Варто, щоправда, додати, що саме США залишаються гравцем, який, по-перше, мислить глобально, а по-друге, має технологічні продукти, які може запропонувати у конкурентній боротьбі довкола інформаційного впливу та протидії йому. І якщо тепер Брюссель бачить із боку свого трансатлантичного партнера таку загрозу, то ми не заздримо Брюсселю. І проблема тут не лише технологічна. Інформаційний простір не існує окремо від політики: нині технології визначають, хто і як може впливати на суспільства, а результати цього впливу своєю чергою визначають, які уряди ці суспільства обирають і яку зовнішню політику ті проводять. Для України цей зв'язок зовсім не теоретичний.
Не так давно в новинах з'явилася інформація про те, що адміністрація президента США Дональда Трампа має намір виділити 4 мільйони доларів для підтримки правих медіа в Європі. Ці кошти повинні стати частиною загального фінансового пакета, який перевищує 25 мільйонів доларів, і буде спрямований на підтримку громадських організацій, що просувають консервативні цінності в цьому регіоні. Варто відзначити, що це відбувається на фоні наближення чергового виборчого циклу в Європі.
Першим сигналом можливих змін у політичному середовищі стали вибори в Саксонії-Ангальт, де "Альтернатива для Німеччини" здобула перемогу минулого вікенду. Як вважають експерти, ця партія має потенціал для подальших успіхів і в інших регіонах країни.
Це дійсно тривожний сигнал. У найгіршому випадку політичні сили, які з різних причин ставлять під сумнів поточний рівень підтримки України, можуть значно підсилитися в Німеччині, Франції та/або Польщі вже протягом року, що призведе до помітного ослаблення єдності ЄС. Водночас підтримка з боку США, ймовірно, залишиться на нинішньому рівні. Чи зможе Путін продовжити військові дії до того часу? Це цілком можливо. У такому разі для України буде критично важливим питання, наскільки ми здатні діяти в умовах, коли підтримка з обох боків Атлантики зменшиться. Ідеться не лише про військову допомогу чи соціальні витрати. Зі зміною політичного контексту також може змінитися готовність західних суспільств фінансувати ті аспекти, які сьогодні є частиною української стійкості: розвиток громадянського суспільства, незалежні медіа, боротьба з FIMI, а також підтримка демократичних інститутів.
Але навіть до такої песимістичної політичної картини нам, українським медіа, ще треба дожити. Зокрема -- пережити зиму, про яку вже зараз усі говорять як про надзвичайно важку, вийти з неї та продовжити функціонувати в умовах скорочення комерційних доходів від українських рекламодавців, чия логістика й бізнес виснажені обстрілами.
У світлі викликів, які постали перед Україною на фронті, в тилових містах і для кожного громадянина, важливо зазначити, що медіа, як невід’ємна частина українського суспільства, зіткнуться з тими ж проблемами, що й інші бізнеси та люди. Проте для медіа це може стати питанням виживання. Постійна нестача фінансування поєднується з потребою не лише фізично виживати, а й продовжувати працювати в умовах російських атак на енергетику та інфраструктуру великих міст. Тепер питання полягає не тільки в збереженні якісної журналістики чи в боротьбі з дезінформацією. Головне — чи зможе медійна спільнота мобілізувати достатньо ресурсів, щоб просто залишитися на плаву.
Причому може суттєво розширитися й сама категорія прифронтових медіа -- залежно, зокрема, від того, як розвиватиметься безпекова ситуація в столиці. А це вже зовсім інший масштаб потреб і зовсім інший обсяг необхідного фінансування. І може виявитися, що ані додаткових донорських EcoFlow, ані слів підтримки та солідарності буде недостатньо. Бо підтримувати стійкість -- це не лише допомагати протриматися ще один місяць. Це ще й не допустити ситуації, коли протриматися стає єдиною можливою стратегією.
Врешті-решт, оркестр на "Титаніку" на деякий час подарував пасажирам кілька миттєвостей, вільних від страху. Але в кінцевому рахунку він загинув разом із усіма.
